Дай свободу іншому

Чомусь сьогодні повірила в можливість щастя.Простого-таки,звичайного.Без зайвих слів чи порухів,яких вимагає закон з його суспільством,чи то суспільство з його законами.Ми самі для себе закони.І якщо я хочу бачити тебе сьогодні,то ніхто не заборонить мені це робити.А якщо уже завтра я ігноруватиму твої дзвінки,то це теж хай нікого не цікавить.Все між нами,і стосується лише нас.Це безмежно радує,бути вільними.
Добре,коли тебе сприймають як "тебе",і ти не мусиш вдавати щось чи когось,вдало чи не дуже.Добре,коли хочеш сказати "р" і кажеш "р",а не те сухе "ф",яке хочуть від тебе почути.Словом,добре,коли все добре,ПО-СПРАВЖНЬОМУ.Однак,щоб відчувати таку свободу,мусиш дарувати її у відповідь.І не слід відштовхуваати людину лише за те,що вона сказала "а",а ти хочеш у цю хвилину чути "б".Життя-це компроміс.І це важко.Хочеться бути собою і водночас вимагати від когось бути іншим.Це неправильно,і насамперед це варто зрозуміти.І якщо вчора я говорила тобі,що завтра ми обов'язково зустрінемось,а сьогодні не чую раптом твоїх дзвінків,то це означає,що я залишаюсь собою і не граю одну з блискучих ролей ідеальних дівчаток.Хто зна,можливо,завтра я сама тобі зателефоную...Хто зна,можливо,завтра ти не почуєш...Ми вільні...
Напевне,коли знаходиш саме ту людину,почуваєш себе вільним і робиш так,як хочеш.І твої вчинки нічого не псують,нікого не ображають і гармонійно вписуються у ваші життя.Тоді компроміс стає лише формальністю.Але це за умови,що людина саме та...
Поки що ми вільні.Покищо я не чую іноді дзвінків...