З горя пляшку, бляха-муха,
випив з кумом (той ще кнур!)…
Каже – переший кожуха!
Буде шуба «від кутюр»!..

Геніально!.. Кройка… Пиво…
Голка… Нитки… Ще хильнув…
І під вечір, шубне диво
я на кума одягнув!..

Як на показі в Габани,
швендяв кум з кутка в куток!
Шуба – шик! (здалося зп’яну)… 
- Наливай на посошок!..

Причалапав десь під ранок…
Двері… Начебто мої…
- Шуба від кутюр, Тетяно!
Штука баксів, мать її!..

Далі – іскри лиш яскраві
пам’ятаю… і кулак...
Ранок… Чорті-шо на лаві,
волохате… Біль… Синяк…
………………………………

Не курю… Не п’ю… Аж зуби 
зводить від таких тортур…
Відкладаю все на шубу…
На звичайну… Не «кутюр»…

Все б нічого… Кую і ворота, і хвіртки, і сходи…
Біднякам - подешевше… Баригам – три шкури в у.є.
Та все ж більше кую я оградки бійцям, що на Сході
захищали країну, й життя залишили своє…

Що сказати… Ні Бога, ні чорта, в державі немає!..
Щоби це зрозуміти, не треба «новин» кожен день.
Лиш поглянуть на батька, що сину хреста замовляє…
Чи на фейси міністрів поглянути варто лишень!..

Для одних та війна - є сльозами, протезами, кров’ю…
А для інших вона – в декларації свіжа стаття…
Може, все це і є - те життя, нам обіцяне?! «Нове»?!
Якщо так, нахера?! Нахера нам таке, блядь, життя?!

Я звичайний коваль. Без якихось кар’єрних амбіцій.
Гну залізо в узори, і цим заробляю на хліб…
Та все більше кортить, тим залізом – баригам по пиці!
Під хард-роковий «Rainbow», чи «Purple» із префіксом «Deep»…