"Кабинет министров Украины внес серию изменений в порядок расчета жилищной субсидии. Как информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на "Новое время", об этом говорится в постановлении №635 от 8 сентября. Предоставление ранее назначенной субсидии прекращается, если увеличивается количество прописанных в квартире людей". 

Усе путьом!.. Усе, як має бути…
Усе, як у «парижах» - «селяві»…
Обіцяне – поховане, й забуте,
бо при «кориті» вже, та булаві. 
 
А хто ще не забув про обіцянки,
тому не допоможе вже ніхто.
Того або в тюрму, або на танки,
з гвинтівкою від Мосіна, в АТО. 
 
Усе путьом… В посольсто «вата» суне
на вибори, неначе на парад…
Росія – то агресор лиш з трибуни.
А без трибуни – й досі «старший брат». 
 
Хто «дякую», а хто кричить «пасіба»
За нове «селяві» від ватажка.
Безвізові режими – замість хліба…
Субсидія – замісто молока… 
 
Усе путьом! Набралися кредитів,
бо віримо в гетьмАнське па-де-де,
що чим повніше буде у «кориті»,
то може й нам шматок перепаде… 
 
Сваритися на владу – не в пошані.
Війна іде!.. Тому усім ні-ні
нагадувать про клятви на Майдані,
та свіжі «косяки» у цій війні!.. 
 
Усе путьом!..  Європа допоможе
нам вилізти із злиднів, та війни!
І буде залатати чим, дай Боже,
останні, блядь, лавсанові штани… 
 
Кричать усякі бовдури, й нахали
мовляв, протух бомонд, і засмердів…
Усе путьом! Аби не допікали
з тяжкої праці втомлених вождів! 
 
Усе путьом!  І не таке терпіли!
Така в нас доля – обирать  ярмо.
Бо у ярмі усіх  нас народили.
Тож у ярмі, напевно, й помремо…

П’яний в дупель лізу в хату…
Жінка в сльози… 
- Паразит!
- Геть, дурепо! Нині свято!
еМВееФ надав кредит! 
 
І тому, у час обідній,
Кум приніс денатурат…
Врешті, виповзем із злиднів!
Там же ж цілий міліард!...
…………………………………………
Ранок… На сніданок – дуля…
(за вчорашнє зла, мабУть...)
- Де у нас продукти, Юля?
- В еМВееФі! Де ж їм буть?!

Поюморили… Вдруг скандал вселенский
обрушился на шутников… Судьба…
Позор тебе, кремлёвский шут, Зеленский!
Позор тебе, предатель! И ганьба! 
 
За то, что покусился на святое!
И что твоя не дрогнула рука
скрутить три пальца родине героев –
премьера, президента, и Ляшка! 
 
Ну, как ты мог, при всём чеснОм народе,
назвать их попрошайками?! Враньё!
Они не просят! Щас просить не в моде!
А требуют от Запада своё! 
 
А как иначе?! Ведь «керуя» нами,
как и тебе, им надо есть , и пить!
Хоть раз в полгода съездить на Майами,
или в Дубаи чартером свалить! 
 
Бессовестный! Аж зло берёт… Иди ты!..
И пусть идут «квартальные» друзья!
Нельзя шутить, Зеленский,  над  корытом!...
Тьфу!.. Перепутал!... Над страной -  нельзя! 
 
Ты посмотри - у Портникова приступ!
Припадок с  Бирюковым! У Ляшка 
падучая от вас, от юмористов!
Да прыщики, блин, в области лобкА! 
 
Короче, после Лещенко, ты, Вова,
в расстрельных списках власти - намбер ван!
А как ты думал?! За «свободу слова»
платить-то надо шкурою,  Вован!

- Підсудний, встаньте! Розкажіть
по суті нинішньої справи.
Як же дійшли Ви до межі,
щоб матюкать главу держави?! 
 
Ви завербований агент?!
Чи може Ви колона п’ята?!
Чим завинив пан президент,
щоб так їх милість матюкати?! 
 
- Набридло, Ваша честь, мені
від лицемірних обіцянок,
та від відвертої брехні,
яку верзе отой підпанок. 
 
Обридло, як собі воно
співає здравиці, та оди.
А все ним скоєне лайно
прийдеться розгрібать народу. 
 
Нехай згадає він ті дні,
коли рвав «тєльніка» на пузі,
що з терористами – ні-ні!
Що всім їм вліпить по заслузі! 
 
То ж я купився, як пацан
на ті підшкірні теревені...
І претендентом «намбер ван»
його відмітив в бюлетені… 
 
Тепер спокутую гріхи
того обіцяного раю…
Під Щастям служать дітлахи…
А я під злиднями конаю… 
 
Тому, коли терпець урвавсь,
я написав листа до нього,
де побажав - а шоб ти всравсь,
козляра довбаний!.. безрогий… 
 
У залі – тиша попервах…
А потім – шквал аплодисментів!
Напевно, всі б не проти – «нах!»
своїх брехливих президентів. 
 
Та все ж, як я й передбачав – 
сліпа до істини Феміда…
На вісім років «строгача»
вона упакувала діда….

Хто про що, а я про майбутні «вибори на Донбасі». .. Ну, не можу я собі уявити, навіть гіпотетично, що таке дійство може відбутися! Хоча, гіпотетично, звісно,  можу…. У нас, останнім часом, все можливо. І що цікаво, на все є залізобетонна відмазка – «іншої альтернативи немає!» Це я зараз процитував Петра Олексійовича, який саме цією фразою оцінив «мінські домовленості».
Стоп! А як же бути з іншою його фразою, завдяки якій мільйони довірливих українців поставили хрестика навпроти його прізвища в президенти? - "Вони просто вбивці, звичайнісінькі бандити і терористи. Ось в чому справа. І якщо ви очікуєте, що я буду шукати підтримки цих людей — ні в якому разі! Ні за яких обставин. У жодній цивілізованій країні світу не ведуть переговорів з терористами "
Як бути з нею? Але я відволікся від теми виборів…
От скажіть чесно, ви вірите, хоча б трішечки, що вибори на Донбасі – є благом для України? Особисто я не вірю, та спробую, (як сліпий), за допомогою «товаришів» з «опоблоку», помацати це «благо» за мордяку.
Ну, по-перше, на думку «опоблоківців», Донбас повинен бути задецентралізований  до непізнаваності. Тобто з таким «особливим статусом», який би дозволяв йому відсилати Київ нахуй офіційно і легітимно. Без усяких там оглядок на євро інтеграційні наміри України. Мовляв, хочете в Євросоюз - ідіть, а ми підемо в Росію! Бо до сраки нам ваша Європа!..  Вона ж (Європа), звісно, образиться, і скаже – сорі, але нам троянські коні нахер не треба. Почекайте поки сепаратисти повиздихають, а потім приходьте.
По-друге, усім бойовикам – амністію! Тобто, не тільки тим, хто не вбивав українців, а всім! Бо, як показує практика програми СБУ “На тебе чекають вдома”,  усі вони (терористи) лишень чергували на блокпостах.  А «градів» з «мухами» в очі не бачили!
По-третє, внутрішня політика областей за лінією розмежування «клала з пробором» на декомунізацію, та декацапізацію України. Не здивуюся, якщо російська мова стане там державною, а триколор з куркою займе своє почесне місце на облрадах, поруч з приспущеним українським прапором. Та й в майоріння українського прапору у Донецьку, чи Луганську, чесно кажучи, мені досить важко повірити. 
Четверте – Україна відбудовує Донбас власним коштом…. Це взагалі пиздець, якщо ще й взяти до уваги наші нинішні фінансові справи. А що поробиш, коли, як казав один розумник,  «іншої альтернативи у нас немає»… Хоча, бреше, напевно, як завжди. Бо альтернативи немає тільки у мертвяків. А живі її шукають, та знаходять! Звісно,  якщо хочуть знайти. От, скажімо,  демаркаційна лінія під охороною ЗС ООН, як на Кіпрі, чим не альтернатива? Нам що,  так пече той шматок землі, що ми готові відмовитись від волі заради нього?! 
Як на мене, майбутні вибори на Донбасі – це ніщо інше, як капітуляція України у цій «АТО». І як би влада на закатувала очики під лоба,, як би не деренчала тембром  -  не можливо перемогти ворога лишень одними дулями.
Оце таке в мене уявлення про «вибори на Донбасі»…  

Чтоб не рисоваться голым задом,
штопаем портки свои опять,
да пугаем Путина парадом…
Ну, а чем ещё его пугать?! 
 
А Серёга полз из Иловайска
на культях в родимое село…
Но ему, стыдливо пряча глазки,
ни одно хуйло не помогло… 
 
Дескать, на лечение не хватит
нам бюджета целого села!
Так что полз  бы ты к премьер-министру, братик.
Может,  кинут…  С барского стола… 
 
Но и в золочёных кабинетах
не нашёл он денег на протез.
Обещали, через годик где-то
выручить районный их «собес». 
 
В вышиванках, в жёлто-синих лентах
празднует страна свой Юбилей!
Тут и дифирамбы президента
несусветной мудрости своей! 
 
Тут и гимны!..  И салюты в небо!..
Лозунги, цветы…  И каждый рад
выбрать,  между зрелищем и хлебом,
зрелище -  торжественный парад! 
 
А Серёга едет в электричке
весь разочарованный,  и злой…
Отбивая о пол, по-привычке, 
«Let it be» фантомною ногой…. 
 
Но не о протезе думал парень,
а о дефиле бронемашин…
Там ему всего ведро соляры
до «зелёнки» не хватило, блин…
……………………………………………………… 
 
Гвардия шагает… Чётко…  В ногу….
Техника колоннами идёт…
Странный он какой-то, тот Серёга…
Видно, нихера не патриот.

Я кузнец. Но старость, сука,
всё же влезла в жизнь мою.
Я теперь всё чаще внуков
политически кую.
 
Их учить одна потеха!
Даже младшенький Иван
как под дых кувалдой въехал:
- Дед, а чё там, у крымчан?!
 
Я, признаться, в ступор малость
от такой фигни вошёл...
- У крымчан чё? Доигрались
с киселёвскою лапшой.
 
Жуть одна! Как во вчерашнем
фильме "Властелин колец"!
Те же орки лезут с Раши!..
Те же гоблины... Капец!
 
Думали, видать, что мёдом
им намажут на лаваш.
Но ни мёда, ни свободы,
ни веселья, что "крымнаш"...
 
А теперь вот полуостров
даже орков задолбал.
И его , блин, южным монстрам -
в зад пинком, шоб догнивал.
 
Ни воды там нет, ни света...
Стрёмно выглянуть во двор!
Но сбылась мечта поэта -
над башкою - триколор!
 
- Дед, а чё тех орков танком
наш король не победил?
- Он, наверное, Иванко,
тоже орк... Или дебил...
 
Ладно, Вань, пошли обедать.
По чайку себе нальём...
- А зачем избрали, деда,
вы дебила королём?..
.................................................
 
(продолжение следует)

1-ша тут: http://blog.i.ua/user/1985592/1728748/

Вельмишановний пане президенте!
Вам пише Ваш сільський спостерігач,
той, що спіймав кремлівського агента,
трикляту тещу, Інокентій Драч.
 
Спішу Вам, пане, повідомить дещо.
Про зраду зрадную у всій її красі!
З тих пір, як посадили мою тещу,
в мою дружину ніби чорт засів!
 
Була ж слухняна, лагідна, ласкава...
Та як прикрили матір в кепезе,
то тільки й чую, як вождя держави
вона паскудить, сварить, та гризе!
 
Побачить Вас, шановний, на екрані,
і зразу дулю тицяє в екран!
Що буцім Ви баньки свої погані
періщете на неї, як баран!
 
Кажу дурепі - це така подяка?!
Така підтримка у скрутний момент?!
А клята баба - Та пішов ти в сраку!..
Ще й разом з Вами, пане президент!
 
А ще вона на картах ворожила,
а я підслухав... Ох, же ж ці жінки!
Наврочила Вам лишаїв на рило,
та болячок у Ваші печінки!
 
Та це ще шо! Про ціль свою погану
вона вже розпатякала кумі -
підбурить односельців до Майдану,
а Вас, мій пан, згноїти у тюрмі!
 
Пишу листа Вам, а на серці важко...
"Агентом" стало сонечко моє...
Вже не дає воно мені на пляшку!..
І взагалі нічого не дає!..
 
Тому прошу Вас, любий президенте,
за всі мої безсонні трудодні,
нехай пан Гройсман виділить з бюджету
хоча б на чвертку, бідному мені...

........................................................................................................
Щастить на лихо Україні!..
Як не сусіди, то свої,
в брехні,  у зраді, у гордині,
до трону лізуть, шахраї… 
 
Не просто лізуть – топчуть, трощать
усе, що стане на шляху,
щоб вдовольнити дряхлі мощі  
й гіпертрофовану пихУ!.. 
 
Тепер вже й церква воду мутить
з благословення феесбе –
плескАє сепарську отруту,
та в  Київ натовпом гребе. 
 
А наші малахольні  вірять
фальшивим, путінським попам.
Плетуться, мовби задля «миру»,
по магістралям, та степам…. 
 
Бредуть уперто, нагло, хвацько,
бо є поставлена мета  - 
напнути стрічку  «колорадську»
на розіп’ятого  Христа. 
 
Ідуть  кирилівські наймИти
маршрутом, схваленим Кремлем,
щоби довести всьому світу,
що Іїсус був москалем. 
 
Щастить на лихо цьому краю..
Останнім часом – й поготів…
Онуці  з  часнику вдіваю
вінок…  На захист від чортів…