Ти біля мене на відстані подиху й погляду,
Грію повіки вустами від трепету й холоду,
Тане на грудях моїх тіло місячно-зоряне,
Чую на грудях чоло твоє… Виіскрить, сколихне
Думка мовчання замріяне мріями, гільзами,
Серця шматочок забрала, солодко урізала
Мою частинку для себе і дала мені свою.
Дякую, сонце, за те, що тебе люблю.
Ти біля мене, у мені, сплелися в тиші вуста,
Ми не живемо, ми вирвались, плоть вже для нас пуста,
Ми надреальні – співають нам днесь архангели...
Читати далі...