***
- 21.12.10, 20:22
Тихо падали зорі в траву навесні
Від кохання була я мов п’яна
Ти мені шепотів: „ Ти навіки моя,
Я не зможу без тебе... Кохана!”
Літні ночі короткі мов мить,
Я тебе проводжаючи зранку,
Чую: „ Вибач, до дому пора...
Ти найкраща у світі Коханка!”
Стиглі яблука й груші в траві,
Літо бабине вбрало стежину.
Більше ти не шепочеш нічого мені
Не кохана твоя, не коханка тобі, не дружина...
