Розкажи, чому розлука гірка
І куди відходять почуття?
Відцвіла рожевим цвітом гілка
Цвіт опав, і канув в небуття.
Поросли доріжки споришами,
Загубились у траві сліди.
Заблукали десь поміж вітрами
Дві печалі -- я... і ти...
Школяр витягнув з ріки дідуся Під час травневих вихідних восьмикласник Роман Окуневич із села Сокіл Рожищенського району врятував 82-річного односельчанина, який упав у річку Стир. Зостається лише дивуватися, як хлопчині вдалося витягнути дідуся, який учепившись за відро з водою, так і не випустив його, допоки не опинився на березі. На щастя, купель у ще прохолодній весняній воді не зашкодила ані малому рятівнику, ані його старенькому односельчанинові.
«Дідусь був тяжкий, немов мішок з картоплею» Роман Окуневич якраз рибалив, коли до берега підійшов Анастасій Рожнюк. Черпаючи воду, щоб напоїти коня, старенький посковзнувся і упав у річку. – Щодня припинаю коня на лузі й обідньої пори несу йому воду, – розповідає Анастасій Павлович. – Оскільки день обіцяв бути спекотним, вирушив до Стиру, щоб набрати повне відро. Інколи черпаю воду прямо з чайки (човна – авт.), проте того дня чомусь спинився біля берега. Тільки наповнив відро, а воно й потягнуло мене у воду. Так і хлюпнув з головою – ледве вдалося ковтнути повітря. Біля берега замулене дно, глибина метрів зо три та ще й вода вирує – тож ніяк не вдавалося вибратися. – Якби хоч гілка яка – ухопився б, – бідкається Анастасій Рожнюк.
Романову увагу привернув гучний плеск, немов щось тяжке упало у воду. – Подивився, а там дідусь у воді! ¬– хвилюючись, переповідає школяр. – Я миттю до нього. Ускочив у воду і давай тягнути його за руку, а потім за комір ухопив. Дідусь відкрив очі, ухопив повітря. Я намагався притягнути його ближче до берега, а він був тяжкий, немов мішок з картоплею. Зрештою ухопив старенького за комір і витягнув його на сушу. І лише тоді побачив, що дід міцно затис у руках… повне відро води й молоток. – Тоді навіть не встиг обміркувати, що відбувається – усе сталося, як уві сні, – розповідає далі Ромчик. – Коли дідусь почав гучно бухикати на березі, викашлюючи воду, мені стало страшно. Я на мить уявив, що я також міг би піти на дно – часто чув, що потопельник здатен потягнути під воду будь-кого, хто неправильно його рятуватиме. Крім того, на цьому місці траплялися трагедії – кілька років тому тут потонув чоловік, який напідпитку рушив купатися. Його тіло сильна течія віднесла далеко звідсіля. Хвилювання й моторошні розповіді односельчан роїлися в голові. Роман перепитав у старенького, чи здатен він самотужки дістатися додому, й почувши ствердну відповідь, прожогом кинувся додому.
– Не минуло й півгодини, як Ромчик пішов рибалити, аж дивимося йде додому увесь мокрий, у багнюці, – пригадує хлопчикова бабуся Галина Окуневич. – Було, хотіла нагримати на нього, що забруднився, а він хлипає: «Я діда врятував!» і аж труситься. Мерщій відправила малого у хату переодягатися. – Ми спочатку навіть не повірили синові: думали, щось нафантазував, – долучається до розмови Ромчикова матір Інна. – Проте сусідка, яка поралася на городі неподалік місця, де усе відбувалося, усе підтвердила. Вона бачила, що біля річки хтось борсається, а коли прибігла туди, Ромчик якраз витягнув діда з виру. – Ми дуже хвилювалися за сина, – додає Інна Окуневська. – Ще у дворічному віці ледь не потонув Ромчиків старший брат. На щастя, йому допомогли сусіди. Тож не зважаючи на те, що усе відбулося і Ромчик перебував поза небезпекою, тривожили думки, а що, якби трапилося непоправне?.. – Якби не мужній школяр, – додає Анастасій Рожнюк, – вода віднесла б мене далеко, а боротися із сильною течією, навряд, чи вистачило б сил. Глибина річки у тому місці сягає трьох метрів, течія потужна із сильними вирами (водоворотами). Спасибі малому, якби не він, напевно, не було б мене досі.
«Подвигами не хизуються, але про них потрібно знати» Про пригоду на Стиру Роман нікому у школі не розповів. – Не хотів, щоб на мене всі звертали увагу, я цього не люблю, – пояснив підліток. Вчителі й однокласники дізналися випадково. – Про те, що Роман Окуневський врятував на річці односельчанина, випадково дізнався директор школи від матері хлопчика. А оскільки після вихідних у школі проводимо, так званий, урок політінформації, говорили про подвиги, про те, що ними не хизуються, проте знати про них необхідно, – розповідає класний керівник Тетяна Музичук. – Саме під час цього уроку ми й викликали Романа до дошки. Звісно, він не усе нам повідав, кожне слово буквально «витягували» – наш юний герой неговіркий і дуже скромний. – Наш Роман у тій ситуації вчинив би саме так, а не інакше. Він дуже відповідальний, а, крім того, не зважаючи на невисокий зріст та дрібну статуру, хлопчик бере участь у спортивних та туристичних змаганнях. Дружба зі спортом не минає даром, як, до речі, й уроки з безпеки життєдіяльності. Можливо, ще й тому Ромчик не розгубився у відповідальну хвилину. – Ми намагалися його розпитати детальніше після уроку, а Рома скромно відповідав, що просто допоміг людині вибратися з річки, – долучаються до розмови однокласники. – Він – молодець! Ми пишаємося його вчинком. На нього завжди можна покластися, – одноголосно запевняють вони. – Звісно, усе могло б скінчитися й не так благополучно, – додає Тетяна Музичук. – Щоб врятувати людину із повноводної ріки з сильною течією не кожному дорослому стане сил.
«Вода не прощає безпечності» Погоджуються з педагогами й рятувальники: вода не прощає безпечності. Практично щороку з настанням спеки оперативні зведення буквально рясніють повідомленнями про нещасні випадки на воді. Наприкінці травня, купаючись, потонув підліток, а у Камінь-Каширському районі односельчани виявили на дні ставка тіла двох маленьких дітей. Як з’ясувалося, братик з сестричкою заготовляли на березі водойми лепеху. Як зазначив начальник головного управління МНС України в Волинській області генерал-майор служби цивільного захисту Володимир Грушовінчук, потрапляють у біду навіть ті, хто вміє добре плавати, проте ігнорує правилами безпеки. – Варто пам’ятати, що першою умовою безпечного відпочинку на озері, річці або ставку є вміння плавати, – зазначив Володимир Грушовінчук. – Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу тому, хто потрапив в біду. – Рятувальники, як ніхто знають, скільки зусиль необхідно докласти для того, щоб евакуювати потерпілих із задимленого приміщення, винести з води, врятувати з-під завалів чи деінде. Тому й гідні називатися героїчними випадки, коли завдяки рішучості та впевненості пересічних громадян вдається врятувати людське життя. До речі, кандидатуру Романа Окуневського працівники підрозділів МНС області запропонують на Акцію «Герой-рятувальник», за підбиттям підсумків якої щороку напередодні Дня рятівника (17 вересня) вшановують як професійних рятувальників, так і громадян, які в умовах надзвичайних подій прийшли на допомогу ближньому.
Найбільше ранить людська зрада,
Вона і мучить і болить,
Втрачає сенс усяка рада,-
Коли образи вир бурлить!
Глянь людям в вічі,- їх ховають?
Але даремно, вже не час:
Вже більше дива не чекають,
І вірші пишуть не про нас.
В людей давно вже інші цілі
Не так кохають, інше ждуть,
Готують люди інші чари,
Води джерельної не п'ють.
Не помирає білий лицар
В бою за честь і доброту,
Забув Ромео про Джульєту;
І Дартаньян любив не ту!
Змінився люд, змінились мрії,
Макдональдс світ заполонив
Ми маєм те, чого просили...
Отримав те, чого хотів.
Вітри надії прошуміли,
Чесноти ріки протекли...
Сказали - ні, й не зрозуміли,
Що тим погодилися ми.
Бо вже людське не важить слово,
І мрії зраджують святій.
Для переможених - фанфари,
Для переможців тихий дзвін.
Спинись, народе, схаменися!
Надія й вихід завжди є,
Допоки сонце в небі світить...
І джерело цілюще б'є!
Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
і розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
Як швидко ти виросла доню
Як швидко між люди пішла...
Сльоза, що скотилась в долоню
Гіркіша за сік полина!
Ти плачеш, ой Сонечко любе!
Є в цьому провина моя...
Бо вроду тобі дарувала,
А щастя тобі не дала...
Прийди моя донечко рідна,
Прийди, розкажи де болить?
Спаплюжили душу злі люди...
А я не змогла захистить...
А в світі багато так лиха
Скубнути лихі норовлять...
Я полинула б рідна до тебе!
Тільки крила мої не летять...
Ти поплач моя доню тихенько...
На коліна голівку схили,
Не приклеїш до хліба окраєць...
Із роси не нап'єшся води...
Ти поплач моя зіронько ясна...
Не соромся до мами прийти...
Ще не раз доведеться крізь терни,
У широкі світи тобі йти....
Отче наш!
До Тебе я молюся
Ти святий, а люди у гріху
До Хреста - ікони привернуся
Й попрошу за люд увесь такий:
Я молю за друга і за брата,
За рідню, за близьких, за народ,
Сина, за яких було віддано
На Голгофі в муки на хресту.
За катів, що розп'яли Ісуса,
За гріхи найперші у Раю,
До святих Апостолів молюся
Тих, що йшли по світлому сліду.
Божу Матір істинно благаю -
Показати справжню вірну путь
Ангелів святих я закликаю
Зберегти людську і чисту суть.
Боже, я прошу за Батьківщину,
За малих дітей і за батьків.
Я молюсь за кожну знов людину, -
Кожного одного і усіх…
Гралась квітка з вітром,
Бавилась вона…
Він їй не перечив,
Мовляв, - молода.
То пелюстку схилить,
То зігне стебло,
Вітер полохливий
Бачив те єство!
Квітка так спокійно,
Весело росла,
Й в день один чудовий
Ніжно розцвіла.Вітер,
те побачивЗашумів,
загувКвіточка закрилась,
Щоб ніхто й не чув.
Вітер стрімголовий
Більше не стерпів,
Він її мовчання
Чути не хотів!
Тихий літній ранок,
Сонечко зійшло,
А в горах високо
Зламане стебло…
