Viter & Kings and Beggars - Діва-Ружа

Друзі, родина зібрались до хати,
Радитись за кого дочку з роду віддавати;
Діва-Ружа.
Зібрались до хати,
Радитись за кого дочку з роду віддавати;

Будуть в родині у тебе купці,
В них землі із золота, тугі гаманці;
Діва-Ружа.
У тебе купці,
В них землі із золота, тугі гаманці;

У суботу новину по краю рознесли,
В понеділок страви різні вже робити почали;
Діва-Ружа.
По країні рознесли,
В понеділок страви різні вже робити почали;

В четвер меди й пива положили у стодолу,
В суботу вже всі сіли до шлюбного столу;
Діва-Ружа.
Положили у стодолу,
В суботу вже всі сіли до шлюбного столу;

П'ють гості день, гуляють вже два,
Та мужу наречена свого тіла не дава;
Діва-Ружа.
Гуляють вже два,
Та мужу наречена свого тіла не дава;

П'ють день і два, і три дні поспіль,
Та все ще холодна є шлюбна постіль;
Діва-Ружа.
І три дні поспіль,
Та все ще холодна є шлюбна постіль;

Тут ратний воїн заходить до хати,
Стерті на ньому подертії лати;
Діва-Ружа.
Заходить до хати,
Стерті на ньому подертії лати;

Заходить воїн, сідає до столу,
Про битви великі, що були, веде розмову;
Діва-Ружа.
сідає до столу,
Про битви великі, що були, веде розмову;

Невістка тут вийшла нишком за поріг,
Та й у чистеє поле стала бігти з усіх ніг;
Діва-Ружа.
Нишком за поріг,
Та й у чистеє поле стала бігти з усіх ніг;

Ось поле вона перебігла легенько,
Там воїна кінь стояв не далеченько;
Діва-Ружа.
Перебігла легенько,
Там воїна кінь стояв не далеченько;

Воїн її миттю на коня підняв,
Та й в степ він широкий вночі поскакав;
Діва-Ружа.
На коня підняв,
Та й в степ він широкий вночі поскакав;

Бачу по пальцям тендітним твоїм,
Що золоті перстені є не знані їм;
Діва-Ружа.
По пальцям твоїм,
Що золоті перстені є не знані їм;

Бачу по косах твоїх золотих,
Що шлюбний вінець там не довго бути встиг;
Діва-Ружа.
Твоїх золотих,
Що шлюбний вінець там не довго бути встиг;

Бачу по персах білих твоїх,
Що дітей ще годувати не доводилося їм;
Діва-Ружа.
По персах твоїх,
Що дітей ще годувати не доводилося їм;

Із милим діва була у ту ніч,
Відкинувши всі докори і смуток своїх віч;
Діва-Ружа.
Була у ту ніч,
Відкинувши всі докори і смуток своїх віч;