МАВПА І ОКУЛЯРИ. Байка

Валерій Гнатюк

Одна Макакочка мала недобачати стала
І на всі джунглі, на весь ліс із горя заридала.
А хтось почув, пошкодував і бідненькій на шару
Прислав практично ще нові великі окуляри.
Зраділа Мавпа аж до сліз такому подарунку,
Заверещала, що є сил пронизливо і лунко,
Та на ліанах почала гойдатись і скакати –
І скельця дивні на ходу хутенько приміряти.
То на потилицю чіпля, то на карка надіне,
То коло шиї оберта, то тулить десь на спину.
То їх на маківку саджа, то на плече одягне,
То біля пупа примостить, то на гузно натягне.
Та як вона їх не товкла, крутила і махала,
От тільки зору від тих дій покращень не настало.
Не знала Мавпочка дурна, до пустощів охоча,
Що окуляри – добру річ  – вдягають лиш на очі.
Тож з ними бавилась вона, стрибала і дуріла,
Аж поки десь в густих кущах незграбно не впустила.

А тут одному мавпуну – слабому кандидату –
Народ казну подарував, і важелі, і владу.
А він надії наші всі роздер на клоччя-шмаття,
Бо геть не мав про речі ці зеленого поняття:
Куди іти, і що везти, і як покерувати,
Кого угору піднести, кого униз за ґрати.
Лиш ляскав пусто язиком і от, тупак, догрався:
Згубив і владу, і казну – та з дулею зостався.