<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?><rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title><![CDATA[olorinel - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/1784188/</link>
<description><![CDATA[Заметки в блоге olorinel на BLOG.I.UA]]></description>
<image>
<url>//i.i.ua/avatar/8/8/1784188_219366040.jpg</url>
<title><![CDATA[olorinel - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/1784188/</link>
</image>

<item>
<title><![CDATA[Белоснежное облако]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423750/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423750/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16344592_848acecf.jpg"><br><br>Серая птичка молчит, смотрит в небо,<br>Боль не унять.<br>Проще для птиц разломать клетку,<br>Сложнее понять…<br>Вот обрывается стрелка секундная,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пульс к горлу бьет.<br>Обернулся, с грусти своей в облако, —<br>В добрый путь… — полёт,<br>Покуда,<br>. . . . . . . . . . . . . . глаз тебя в небесах достаёт.<br>Некуда ему убежать, и скрыться чудом,<br>От любви, от тебя…<br>Река неба в глаза расплескалась, а<br>Что осталось в груди запекло…<br>В каждом,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . — Пока!<br>Смятённое небо, и степи переплелись<br>В каждой строке трав…<br>Мечутся облака, я прижался спиной к земле…<br>— Уйми рану в груди земля, боль поправ.<br>Ожидание, точкой малою,<br>Меж небес теплится…<br>Это, неслышная меж облаков, — Ты! —<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Песня моя,<br>Белоснежное облако.<br>Далеко то ты как, — А?<br>Что молчишь? — Немые замерли облака…<br>Серая птичка молчит, смотрит в небо,<br>Боль не унять.<br>Проще для птиц разломать клетку,<br>Сложнее понять…<br><br><br><br><div>лирика © 2023, Alex Sikorsky</div><div><span>иллюстрация ©&nbsp;</span><span>2024, Alex Sikorsky</span></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423750/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 26 Sep 2024 23:57:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Буддадаса Бхиккху - Руководство к Жизни (аудиокнига) Буддизм]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/1483/2423660/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/1483/2423660/</guid>
<description><![CDATA[Cлушать аудиокнигу на You2Be:&nbsp;<a href="http://g.i.ua?_url=https%3A%2F%2Fyoutu.be%2FtMaWuuSWT3o%3Ffeature%3Dshared" target="_blank" rel="nofollow">https://youtu.be/tMaWuuSWT3o?feature=shared</a><br><br>Текст книги:&nbsp;<a href="http://g.i.ua?_url=https%3A%2F%2Fwww.theravada.ru%2FTeaching%2FBooks%2FHandbook_Mankind%2Fhandbook-01-den.htm" target="_blank" rel="nofollow">https://www.theravada.ru/Teaching/Books/Handbook_Mankind/handbook-01-den.htm</a><br><br>Аудиокнига:&nbsp;<a href="http://g.i.ua?_url=https%3A%2F%2Ftheravada.world%2Fbuddadasa-bhikkhu-rukovodstvo-k-zhizni-audio-kniga%2F" target="_blank" rel="nofollow">https://theravada.world/buddadasa-bhikkhu-rukovodstvo-k-zhizni-audio-kniga/</a><br><br><br>Содержание:<div>1. Введение&nbsp;</div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Об авторе&nbsp;</div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; От русского переводчика&nbsp;</div><div>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; Предисловие к английскому переводу&nbsp;</div><div>2. Взгляд на буддизм&nbsp;</div><div>3. Истинная природа вещей&nbsp;</div><div>4. Три универсальные характеристики&nbsp;</div><div>5. Сила привязанности&nbsp;</div><div>6. Тройственная подготовка&nbsp;</div><div>7. За что мы цепляемся&nbsp;</div><div>8. Прозрение естественным путём&nbsp;</div><div>9. Прозрение путём организованной практики&nbsp;</div><div>10. Освобождение от мира&nbsp;</div><div>11. Заключение&nbsp;</div><div><br></div><div><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12px;">— перевод с английского Кун Ден&nbsp;</span></div><div>— текст читает Пётр Маркин<br><br> </div><br>
Присоединенное голосование (<a href="http://blog.i.ua/community/1483/2423660/" target="_blank">голосовать</a>):<br>
<ul><li>+ нравится тематика аудиокниги: 17%, 1 голос</li>
<li>- для меня это не актуально: 83%, 5 голосов</li>
</ul><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/1483/2423660/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Dja FM: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 24 Sep 2024 08:50:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Хиро-Симе...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423624/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423624/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16343657_d7ca26f3.jpg"><br><br>Вирусные атаки,<br>Газу — добавьте газу...<br>Мечутся Хира-симы,<br>Хлещут спирт, — Нага-сакэ.<br>Трети-я мировая...<br>Допьёшь спирт, —<br>В дребезги-бей,<br>На счастье... Наша жизнь.<br>Всё в осколки,<br>По указке сытой всё... власти.<br>Не грусти, лист кленовый,<br>Где от корня, вечно развилка...<br>Слева, — красно-багряный,<br>Справа — зелень в прожилках.<br>Палачи начистят всё зубы,<br>И болтать до блеска у теле...<br>Две недели, ещё...<br>Пролетели...<br>У порога осень и слякоть.<br>Так налей себе Хирасима,<br>Чокнись о стекло с Нагасаке...<br>А потом не чокаясь,<br>За тех... кто,<br>Не дожил до этой контратаки...<br>Вот налью кофейка,<br>Чтоб не спать, я...<br>Кока-колы как ускоритель,<br>Для кого Алжир и Ангола,<br>А кому вся жизнь отрезвитель.<br>И спадают листьев завесы,<br>Всё как есть,<br>На миру стоит голым.<br>И короли и невесты,<br>Мимо проносящийся город.<br>Радиация в моих мыслях,<br>Проникает в вашу столичность...<br>Я не яд, я голая совесть,<br>От того пою неприлично... е.<br>Если оборвусь, так струною,<br>Замолчу — ветры завоют.<br>Но держите кулачки<br>В пол распада,<br>Может обману вновь<br>Бабу с косою...<br>А коли моя песня осталась,<br>Даже если разобьётся пластинка,<br>Про себя играйте, про Нага...<br>Саке пейте отчаянно<br>Залпом...<br>Поминая мирный час,—<br>Не грустите.<br><br><br>© 2006<div><br></div><div></div><b>[ <a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423624/">Читать дальше...</a> ]</b><br><div><br><br>
</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423624/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 22 Sep 2024 21:23:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Песня ветра]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423614/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423614/</guid>
<description><![CDATA[<div><div style="font-family: inherit;"><img src="https://os1.i.ua/3/1/16343569_8c544237.jpg"><br></div></div><div style="font-family: inherit;"><br></div><div><div style="font-family: inherit;">. . . . . . . На перекрёстке Будды, встречаются тысячи отдельных путей,</div><div style="font-family: inherit;">. . . . . . . где каждый отвечает учению и ведёт к просветлению...</div><div style="font-family: inherit;">. . . . . . . Духовный прогресс не сводится к одному универсальному пути —</div><div style="font-family: inherit;">. . <span style="margin: 0px; text-align: inherit; overflow-wrap: break-word; padding: 0px; font-family: inherit;"><a target="_blank"></a></span>. . . . . важно лишь движение к истине, состраданию, любви и осознанности.</div></div><div style="font-family: inherit;"><br></div><div><div style="font-family: inherit;"><span style="font-size: 13.4413px;">. .&nbsp;</span><span style="font-family: inherit; text-align: inherit; margin: 0px; overflow-wrap: break-word; padding: 0px;"><a target="_blank"></a></span><span style="font-size: 13.4413px;">. . . . .&nbsp;</span>~ + ~</div></div><div style="font-family: inherit;"><br></div><div><div style="font-family: inherit;">И, быть может, ответ затаится в безмолвной бескрайности,</div><div style="font-family: inherit;">Отражением неба в бурлящей стихии воды у бездонной тропы.</div><div style="font-family: inherit;">Где встречаются прошлое с будущим, будто в случайности,</div><div style="font-family: inherit;">Заблудившись меж звуками ветра  и пенных сплетений судьбы.</div></div><div style="font-family: inherit;"><br></div><div><div style="font-family: inherit;">Я шагну, отпуская тоску, что тянула поникшие плечи вниз,</div><div style="font-family: inherit;">У  далёкой, невольной, как тучи, легкоголосой изгнанницы,</div><div style="font-family: inherit;">На незваном, как чайка, меж рокота волн затяжном рубеже</div><div style="font-family: inherit;">И почувствую, как растворяется холод озябшей её души.</div><div style="font-family: inherit;">Море шепчет: &quot;Живи&quot;, — и навстречу мне новый бриз тянется,</div><div style="font-family: inherit;">И сливаются волны с мечтами в спокойной лазурной тиши.</div></div><div style="font-family: inherit;"><br></div><div><div style="font-family: inherit;">Одиночество — только иллюзия в танце угасшего быстро дня,</div><div style="font-family: inherit;">В сердце место найдется для света, что скрыт был на пол пути.</div><div style="font-family: inherit;">Я прощусь с этим чувством, как с ветром, что мчится меня дразня,</div><div style="font-family: inherit;">И открою глаза, наполняя свой мир: &quot;Скорбь с тоской, отпусти...&quot;</div></div><div style="font-family: inherit;"><br></div><div><div style="font-family: inherit;">лирика, иллюстрация © 2024, Alex Sikorsky</div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423614/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 22 Sep 2024 09:34:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Shine On You Crazy Diamond - Pink Floyd]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423600/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423600/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16343523_c9b8e6b2.jpg"><br><br>Вспомни,<br>Когда ты был молод,<br>Ты лучился, как солнце…<br>Сиял, как безумный алмаз!<br>Теперь же взор твоих глаз,<br>Лишь чёрные дыры в небесах…<br>Сияй же, безумный алмаз!<br>Меж перекрёстных огней,<br>Детства и славы — завяз,<br>Гонимый стальными ветрами…<br>Объект для насмешек пустых,<br>Чужак для иных,<br>Легенда и мученик…<br>Очнись, пробудись и сияй!<br>Познавший секрет слишком рано,<br>Тоскуя, ты выл на Луну,<br>Сиял, как безумный алмаз! —<br>Скованный ночью тенями<br>И выброшенный на свет,<br>Сияй, безумный алмаз!<br>Что ж, здравствуй уставший,<br>Случайно ль попавший,<br>Ноты четыре поймавший<br>И заточивший в стальной бриз.<br>Давай же, гуляка, бунтарь и провидец,<br>Художник грёз, узник и ясновидец,<br>Сияй!<br><br>*<br><br>Remember when you were young,<br>You shone like the Sun.<br>Shine on you crazy diamond.<br>Now there's a look in your eyes,<br>Like black holes in the sky.<br>Shine on you crazy diamond.<br>You were caught on the crossfire<br>Of childhood and stardom,<br>Blown on the steel breeze.<br>Come on you target for faraway laughter,<br>Come on you stranger,<br>You legend, you martyr, and shine!<br>You reached for the secret too soon,<br>You cried for the Moon.<br>Shine on you crazy diamond.<br>Threatened by shadows at night,<br>And exposed in the light.<br>Shine on you crazy diamond.<br>Well you wore out your welcome<br>With random precision,<br>Rode on the steel breeze.<br>Come on you raver, you seer of visions,<br>Come on you painter,<br>You piper, you prisoner, and shine!<br><br>*<br><br>(дословный перевод)<br>Помнишь, когда ты был молодым,<br>Ты сиял, как Солнце.<br>Сияй, безумный бриллиант.<br>Теперь в твоих глазах взгляд,<br>Как черные дыры в небе.<br>Сияй, безумный бриллиант.<br>Ты попал под перекрестный огонь<br>Детства и славы,<br>Подхваченный стальным ветром.<br>Давай, ты, мишень для (насмешек) далекого смеха,<br>Давай, незнакомец,<br>Ты легенда, ты, мученик, — сияй!<br>Ты слишком рано потянулся за тайной,<br>Ты плакал о Луне.<br>Сияй, безумный бриллиант.<br>Угрожал теням ночью,<br>Будучи выставлен на свету.<br>Сияй, безумный бриллиант.<br>Что ж, ты исчерпал свое гостеприимство<br>С беспорядочной точностью,<br>Оседлавший стальной ветер.<br>Давай, ты, гуляка,<br>Ты, провидец видений,<br>Давай, ты, художник,<br>Ты, флейтист, ты, узник, —<br>Сияй!<br><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423600/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 21 Sep 2024 16:12:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[«ECHOS» - Pink Floyd]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423598/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423598/</guid>
<description><![CDATA[<div><div style="font-family: inherit;"><img src="https://os1.i.ua/3/1/16343522_acdfddf4.jpg"><br></div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">«Відлуння» Річарда Баха</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Угорі альбатрос нерухомо висить у повітрі,</div><div style="font-family: inherit;">І глибоко під хвилями, що гайдаються,</div><div style="font-family: inherit;">В лабіринтах коралових печер,</div><div style="font-family: inherit;">Відлуння далекого часу</div><div style="font-family: inherit;">Приходить, хвилюючись по піску,</div><div style="font-family: inherit;">Де все зеленіє від підводних рослин.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">І ніхто не вказав нам землю,</div><div style="font-family: inherit;">Ніхто не знає, де і чому,</div><div style="font-family: inherit;">Але щось ворушиться, намагається</div><div style="font-family: inherit;">І починає рухатися до світла.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">По вулиці проходять незнайомці,</div><div style="font-family: inherit;">Випадково зустрічаються два окремих погляди,</div><div style="font-family: inherit;">І я — це ти, і те, що я бачу, — це я.</div><div style="font-family: inherit;">І Я беру тебе за руку</div><div style="font-family: inherit;">І веду землею?</div><div style="font-family: inherit;">І допомагаю себе зрозуміти якнайкраще.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">І ніхто не кличе нас йти далі,</div><div style="font-family: inherit;">Ніхто не змушує нас опускати очі,</div><div style="font-family: inherit;">Ніхто не говорить, навіть не намагається,</div><div style="font-family: inherit;">І ніхто не літає навколо сонця.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Кожен безхмарний день ти потрапляєш</div><div style="font-family: inherit;">На мої недрімлі очі,</div><div style="font-family: inherit;">Заохочуючи і манячи мене підвестися.</div><div style="font-family: inherit;">І через вікно у стіні</div><div style="font-family: inherit;">Прилітають на сонячних крилах</div><div style="font-family: inherit;">Мільйон яскравих посланців ранку.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">І ніхто не співає мені колискових,</div><div style="font-family: inherit;">Та не змушує мене заплющувати очі.</div><div style="font-family: inherit;">Тож розкидаю вікна навстіж</div><div style="font-family: inherit;">І кличу тебе через неба простір.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">«Отголоски» Ричарда Баха</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Над головой альбатрос спокойно парит в воздухе,</div><div style="font-family: inherit;">А глубоко, под качающимися волнами,</div><div style="font-family: inherit;">В лабиринтах коралловых пещер,</div><div style="font-family: inherit;">Отголоски далекого времени</div><div style="font-family: inherit;">доносятся, вздымаясь по песку,</div><div style="font-family: inherit;">И все зелено и подводные растения.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">И никто не указал нам землю,</div><div style="font-family: inherit;">И никто не знает где и почему,</div><div style="font-family: inherit;">Но что-то шевелится и что-то пытается</div><div style="font-family: inherit;">И начинает лезть к свету.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Незнакомцы, проходящие по улице,</div><div style="font-family: inherit;">Случайно встречаются два разных взгляда,</div><div style="font-family: inherit;">И я — это ты, и то, что я вижу, — это я.</div><div style="font-family: inherit;">И Я возьму тебя за руку</div><div style="font-family: inherit;">И поведу по земле?</div><div style="font-family: inherit;">Помоги мне понять это как можно лучше.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">И никто не зовёт нас двигаться дальше,</div><div style="font-family: inherit;">Никто не заставляет нас опустить глаза,</div><div style="font-family: inherit;">Никто не говорит, даже не пытается,</div><div style="font-family: inherit;">И около солнца никто не летает.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Каждый безоблачный  день ты попадаешься</div><div style="font-family: inherit;">На мои недремлющие глаза,</div><div style="font-family: inherit;">Побуждая и маня меня подняться.</div><div style="font-family: inherit;">И через окно в стене</div><div style="font-family: inherit;">Прилетают на солнечных крыльях</div><div style="font-family: inherit;">Миллион ярких посланников утра.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">И никто не поет мне колыбельных,</div><div style="font-family: inherit;">Никто не заставляет меня закрывать глаза.</div><div style="font-family: inherit;">Поэтому я широко распахиваю окна</div><div style="font-family: inherit;">И зову тебя через (распростёртое) небо.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">                ~*~</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">«Echoes» - Pink Floyd</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Overhead, the albatross hangs motionless upon the air,</div><div style="font-family: inherit;">And deep beneath the rolling waves,</div><div style="font-family: inherit;">In labyrinths of coral caves,</div><div style="font-family: inherit;">The echoes of a distant time</div><div style="font-family: inherit;">Comes, billowing across the sand,</div><div style="font-family: inherit;">And everything is green and submarine.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">And no one showed us to the land</div><div style="font-family: inherit;">And no one knows, the where’s or why’s,</div><div style="font-family: inherit;">But something stirs and something tries</div><div style="font-family: inherit;">And starts to climb towards the light.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Strangers passing in the street,</div><div style="font-family: inherit;">By chance, two separate glances meet</div><div style="font-family: inherit;">And I am you and what I see is me.</div><div style="font-family: inherit;">And do I take you by the hand</div><div style="font-family: inherit;">And lead you through the land?</div><div style="font-family: inherit;">And help me understand the best I can.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">And no one calls us to move on,</div><div style="font-family: inherit;">And no one forces us to lower our eyes,</div><div style="font-family: inherit;">And no one speaks and no one tries,</div><div style="font-family: inherit;">And no one flies around the sun.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">Cloudless every day you fall</div><div style="font-family: inherit;">Upon my waking eyes,</div><div style="font-family: inherit;">Inciting and inviting me to rise.</div><div style="font-family: inherit;">And through the window in the wall</div><div style="font-family: inherit;">Come streaming in on sunlight wings</div><div style="font-family: inherit;">A million bright ambassadors of morning.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">And no one sings me lullabies</div><div style="font-family: inherit;">And no one makes me close my eyes.</div><div style="font-family: inherit;">So I throw the windows wide</div><div style="font-family: inherit;">And call to you across the sky.</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">                ~*~</div><div style="font-family: inherit;">.</div><div style="font-family: inherit;">© 2024, одналюдина, (пока дословный русскоязычный перевод и более свободный на украинском ( <span style="margin: 0px; text-align: inherit; overflow-wrap: break-word; padding: 0px; font-family: inherit;"><a href="http://g.i.ua?_url=https%3A%2F%2Fl.facebook.com%2Fl.php%3Fu%3Dhttps%253A%252F%252Fstihi.ru%252F2024%252F08%252F11%252F4089%253Ffbclid%253DIwZXh0bgNhZW0CMTAAAR3SAEHC-46PHWAXqP_em5538ayTt_re6uOCRHlUrrYGhIjAuME0Vk9z4oM_aem_O0UBUmOqwzdTLti3rt6Pig%26h%3DAT3iHTUPaZq4lOU_-F5FeXbaSUs_6KTmWt4lp88jEV5RX9eF9FAfbXGflQI6b4p666DVIvB_6nj7RIRXTf1vLsb1C-UtIh59ZKns3vAoio6_41I1hNdZpKYmVNfPDJGIJh8N%26__tn__%3D-UK-R%26c%5B0%5D%3DAT3yJmq9SbDXYzB1-r3OP78AkuLCH2WNsHB11ZqMEpbUGZbFNi2UssnTfteJd_7QAGZwvY7_-OmvkRyCiw6Fzwhn7I15CHMnXW90Rgc74P0WHr1gIpfEQu2c3SUXh573vbyfVkXlwMTI0ZAxkvEHpptmTZxgCuYJpEMRu_lgpXwz8lglrHYO5g" target="_blank" rel="nofollow">https://stihi.ru/2024/08/11/4089</a></span> ).</div></div><div><div style="font-family: inherit;">Эта песня безусловно была отголоском вышедшей в свет в 1970 году повести-притчи Ричарда Баха, «Чайка по имени Джонатан», от того уже в 1971 году она стала основной темой в шестом студийном альбоме группы «Pink Floyd» — «Meddle». Музыка дополнительно подчеркивала мистическую и филоософскую суть содержания, а стихи тесно переплетались с литературным произведением. По сути это путь человека к самому себе, где чайка Джонатан живет в каждом из нас, и каждый раз пробудившись утром нового дня, мы совершаем собственные преодоления и маленькие изменения в своей жизни…</div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423598/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 21 Sep 2024 15:53:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Незручнi люди]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423594/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423594/</guid>
<description><![CDATA[<div><img src="https://os1.i.ua/3/1/16343484_fee22cea.jpg"><br><br>Такі невгамовні, не заспокоєні, та незручні люди,<br>Ми для них завжди, але іншими вже й не будемо.<br>Сірі часи як густий туман, вогкі і слизькі,<br>Задушливі та неочікувані до долі людини,<br>Вони люблять непоказну безликість.—<br>Вперту, мов бик у плуг, мовчазну тварину.<br>Але ти шукаєш справжні лиця і руки,<br>Що вгамують, мов животворні краплини.<br>Сильних не люблять — вони не зручні,<br>Ними не можна керувати і гратися.<br>Вони чують себе, знають, чого гідні<br>І не готові від цього відмовлятися.<br>Усередині них впевненості якоря,<br>Якими вони міцно тримаються за долю,<br>За бажання жити без зайвого &quot;бруду&quot;<br>І бути щасливими завжди і всюди,<br>Всупереч обставин, та навіть неволі...<br>Усередині у них коріння міцне і живе,<br>Яке не можна вирвати або зруйнувати,<br>Як не зруйнувати їх моральні принципи,<br>Почуття власної гідності і віру в себе.<br>Сильні здатні витримати будь-яку правду,<br>Удари долі, тортури зрадою та обмовою,<br>І шторм зі своїх емоційних вихорів поодинці,<br>Бо з серцем і умом, їх діла, мають єдину мову.<br>Для самовпевнених та брехливих лицемірів,<br>Вони не зручні, бо не завжди глухі, та сліпі,<br>Ті, що виявляє брехню, — лакмус та гіркота,<br>І замість солодощів на десерт, — коле око,<br>Правда та, що крізь брехню проростає.<br>Вони сумні наче тіні, але не бояться болю,<br>Тому що переживши війну у власному серці<br>І пройшовши через особисте пекло — вільні,<br>Навчилися перетворювати рани на мудрість<br>І насолоджуватися життям, розуміючи<br>Шо те, що є, — то і є твоє, а вони не всесильні,<br>І якщо люблять, то любимих роблять щасливими,<br>І якщо кидають, то лише тих, що зайвий тягар —<br>Більше не складають бажання витрачати сили.<br>Не зупиняючись, продовжують жити<br>Без зайвих кайданів… жити далі,<br>Зберігши в серці красу та ніжність.<br>Нехай навкруги неспокійно та метушня, —<br>Кінець, то лише початок наступного дня,<br>Неспокій, то налаштування душі на потужне, своє,<br>Що має міцне коріння, те що справжнє, твоє.<br>Тому, коли здається, що час добігає кінця,<br>Вільно і глибоко дихай, в бік відштовхнувши мерця.<br>Там, де так тужно над прірвою долі дощить,<br>Як моторчик доказів, серце впевнено тупотить...<br>А потім, ще і ще... І здається на мить,<br>Що воно одвічно живе... і не болить.<br>І тому разом з сонцем впевнено полум'яніє,<br>Струною єдиною з ним в ритмі життя бринить.<br>Лише надія виведе з полону всепожираючого горя,<br>Лише кохання змусить в часи скрути далі жити...</div><div><br></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423594/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 21 Sep 2024 13:56:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[What is time? - Blind Guardian. Brendan Perry]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423593/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423593/</guid>
<description><![CDATA[<div><img src="https://os1.i.ua/3/1/16343483_1fa68a79.jpg"><br><br>«Time, what is time?»<br><br>Час знати правду,<br>І кожен на це власне право має…<br>Ти слухаєш? Транслюю, поясняю…<br>Будь вільним… і ніколи не слухай брехню.<br><br>...... (*)<br>...... Дивні люди, а може навіть не люди,<br>...... Час міксують у події життя,<br>...... Грають, програють, беруть у борг…<br>...... Час, ресурси, можливості, події...<br>...... Відбуваються, про – з – стікають ...<br>...... Не думай про це. — Прийом? Транслюю! —<br>...... Приймаю… диктуй, перекладаю, співаю…<br>...... Час, тільки час… — приймаю… —<br>...... Передаю!<br><br>Час, що таке час?<br>(Від болю протікають криваві стигмати…<br>Неба сльозами… і хто тоді «ми»?)<br><br>Коли цілий місяць дитина плаче,<br>І мовчання зламане —<br>Воно порушене самою похмурою правдою,<br>Те, що вона пам'ятала, їй ніколи не належало.<br>Людина чи реплікант?<br>Я знаю спосіб, як тобі показати...<br>Те, що я відчуваю,<br>Те, що я бачу…<br><br>Що я бачу? Що я знайду?<br>Дізнайся відповідь усередині, це твій останній крок!<br>(Це твій останній шанс, який я тобі дарую…<br>На згадку, а може на вдачу… а потім,<br>На незнайомій мові, я тихенько щось тобі пою…)<br><br>...... (** «Wintersun»)<br>...... Не можу зупинити біль, Той біль вже взагалі не мій…<br>...... Не можу зупинити кровотечу часу. Я невидимий…<br>...... Неможливо зупинити а ні думку, а ні почуття<br>...... Мене взагалі не існує.<br>...... Але коли ти називаєш моє ім'я<br>...... Хіба ти не відчуваєш те саме? —<br>...... Що ми в пастці власного часу,<br>...... Ми різні, але живемо в тенетах самообману брехні.<br>...... Так, так, о…&nbsp; Я живу у вежі програмного коду, яку я створив…<br>...... Я неподільний<br>...... З думок, з яких складаються всі мої трансцендентальні спогади.<br>...... Так, так, о… Багато днів прийшло і багато минуло<br>...... З дня народження<br>...... І ось нарешті настала осінь життя… часи золоті та сумні<br>...... З обіцянкою тернових шипів зимового сонця.<br><br><br>Час, що таке час?<br>Хотілося б, щоб я знав, як тобі донести, чому<br>Боляче знати, чи ми машини?<br>Час, що таке час? — Відчиніть двері<br>І правду побачите, тоді час знову час.<br>(Той, що тобі беззворотньо дарую…)<br><br>Шепотіння цих мрій ніколи не було моїм,<br>Всередені так холодно.<br>Все те, що він бачив, назавжди зникло.<br>Хто може сказати, що правильно, а що ні?<br>Бачення вільного життя,<br>Його очі бачили все, про що він просить.<br>Видіння або справжнє бачення? —<br>Я знаю, що цей світ все це нарече на брехню!<br><br>Я згадую його минуле життя,<br>І час по краплям з пам'яті виймаю…<br><br>Що? — Що я зробив, що побачив?<br>Господи, я знав відповіді,<br>Коли він почувався таким втомленим…<br><br>(Ось… чорна та гола земля, де ніяк не зійде світило,<br>Непроглядні небеса, бо зорі вже так далеко від нас,<br>Галактика мчить на зустріч цього сутінкового світу,<br>Де стискаючи крижану сталь гострої зброї<br>Я обережно й тихо стою… прислухаюсь… чекаю.<br>Чорна площа під ногами, чорну субстанцію витискає…<br>Наче вода, вітри сплять… тиша… що навіть чутно думки…<br>Пам’ять на цьому місті свій показ виключає…<br>Повільний і приємний вітерець лице обдуває,<br>І на невідомій мові я щось сумне і тепле тихо&nbsp; пою…)<br><br>...... (*)<br>...... Дивні люди, а може навіть машини,<br>...... Час фіксують у подіях життя,<br>...... Грають, програють, беруть у борг…<br>...... Час, ресурси, можливості, події...<br>...... Відбуваються, про – з – стікають ...<br>...... Не думай про це. — Прийом? Транслюю! —<br>...... Приймаю… диктуй, перекладаю, співаю…<br>...... Час, тільки час… — приймаю… —<br>...... Передаю!<br><br>Час, що таке час?<br>Так, підійди… замкни двері, не впускай мене! —<br>Я єдиний, твоя доля!<br>Час, що таке час?<br>Насправді мені так боляче,<br>Коли час знову стає лише час.<br>(То цей час ключник, що замикає час в довічну в’язницю мою…)<br>Коли час знову лише час…<br><br>Подивися в мої очі, відчуй страх хоча б на мить.<br>Я — генетичний реплікант, що любить життя.<br>Невже все минулося, тільки ці роки?<br>Я, розумію, піду свого часу,<br>Але я стою, та тихесенько співаю!<br>(І повільний приємний вітерець обдуває шкіру мою…)<br><br>Час, що таке час?<br>Він чітко бачить, що вже занадто пізно<br>Він впливає і не лікує, але дозволяє забути… й болю позбутись…<br>(Лише запеклі сльози стигматів про дійсність нагадають…)<br>Час, що таке час?<br>Ми ніколи не дізнаємось, тож не хвилюйтеся<br>Тоді час знову час… і він минає… на реальність впливає…<br>(А той воїн все стоїть і чекає на лагідному до часу вітру…)<br><br>Чи варто мені забути те, що я відчуваю?<br>Бог лише знає, як довго я намагався…<br>Відчуйте, що немає більше причин сумувати…<br>(Стигмати, годі плакати… й нести в незрозумілий світ криваву платню…)<br>Я мешканець свого життя<br>У вічних мріях про щастя...<br>Яке я відчуваю… завершуючи назавжди<br>Генетичної програми репліканта платню…<br><br><br>© 2023, одналюдина,(«Time, what is time?» — Blind Guardian,<br>в моєму вільному перекладі).<br>* реприза;<br>** «Wintersun» — Brendan Perry. Переклад ще однієї теми, яка суцільно пов'язана з основною...<br><br>*** Репліканти (істоти) — вигадані біоінженерні андроїди (людиноподібні роботи), продукт генної інженерії. Описані американським письменником Філіпом Діком у романі «Чи мріють андроїди про електричних овець»? (1968). Репліканти є повноцінними особистостями, тому задумуються над своїм рабським становищем. Аби вони не здогадувались про своє походження, їм у пам'ять починають вживляти чужі спогади... Також репліканти з'являються у знятому за мотивами книги фільмі «Той, хто біжить по лезу» (1982) та його продовженні &quot;Той, хто біжить по лезу 2049&quot; (2017). Рапліканти (сленг, програми), завдяки яким в програмному коді іншої будови створюються нові програми для обміну інформацією в соціальних мережах... в вірші це генетичний код, що відбудовує буття людини назовні і тому таємно уявляє його трансцедентний досвід.<br><br>Трансцендентальний — лежачий поза досвіду, недоступний пізнанню, незбагненний розуму (в ідеалістичної філософії). Трансцендентне - одне з центральних понять ряду філософських течій, характеристика абсолюту, що перевершує всяке буття (Єдине в неоплатонізмі); у теологічних навчаннях - синонім потойбічності Бога. У філософії Канта — те, що виходить за межі можливого досвіду (&quot;світу явищ&quot;) і недоступне теоретичному пізнанню (напр., ідея Бога, душі, безсмертя). Багато що з висновків та тверджень нашої свідомості, що йдуть від емоційного інтелекту, мають трансцендентне, не обмірковане логічно, походження.<br><br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp; ~(*)~<br>( «Time, what is time?» — Blind Guardian )<br><br>Time what is time<br><br><br>When the moon child is crying<br>And silence has broken the darkest truth<br>The things she remembered had never been her own<br>Replicant or human, I know the way to show you<br><br>What do I see? What will I find?<br>Know the answer inside, it's your last step<br><br>Time what is time?<br>I wish I knew how to tell you why<br>It hurts to know, are we machines?<br>Time what is time, unlock the door<br>And see the truth, then time is time again<br><br>Whispering these dreams were never mine<br>It's cold inside<br>It's gone forever the things he saw<br>Who can say what's wrong or right<br>The vision of a free life<br>His eyes had seen it all for what he's asking<br>The vision, I know it's all a lie<br><br>I'll remember his past life<br>And I'll remember time<br><br>What did I see? What have I done?<br>God I knew the answers when he felt so tired<br><br>Time what is time?<br>Come lock the door don't let me in<br>I am the one, your destiny<br>Time what is time?<br>Reality it hurts me so<br>When time is time again<br><br>Look into my eyes, feel the fear just for a while<br>I'm a replicant and I love to live<br>Is it all over now, only these years<br>I'll leave but I'm singing<br><br>Time what is time?<br>He saw it clearly it's too late<br>It does not heal, it lets us forget<br>Time what is time?<br>We'll never know, so don't take care<br>Then time is time again<br><br>Should I forget the way I feel?<br>God he knows how long I've tried<br>Feel there is no reason to cry<br>I live my life in fortune dreams forever<br><br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp; ~(**)~<br>( «Wintersun» — Brendan Perry )<br><br><br>Can’t stop the hurt, can’t stop the bleeding<br>I am invisible<br>Can’t stop the thought, nor the feeling<br>I don’t exist at all<br><br>But when you call my name<br>Do you feel the same way?<br>That we’re trapped in time<br>We’re both living a lie<br><br>Yeah, yeah, oh<br>Yeah, yeah, oh<br><br>I live in a tower of my own creation<br>I’m indivisible<br>From the thoughts that make up all my memories<br>Transcendental<br><br>But when you call my name<br>Do you feel the same way?<br>That we’re trapped in time<br>We’re both living a lie<br><br>Yeah, yeah, oh<br>Yeah, yeah, oh<br><br>Many days have come and gone<br>Since the day I was born<br>And the autumn of life has finally come<br>With the promise of winter thorns<br><br>&nbsp; &nbsp;*&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;*&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;*<br><br>p/s: це той випадок, коли музична тема та лірика дуже різні. Від того саму музичну тему пропускаю повз свою увагу, навіть у рамках музичного спрямування в якому вона написана (несумісність та окремість прочитання музичного ряду та лірики, це взагалі окрема тема, але завжди тішить, коли є поетична змістовність ліричної теми). Для мене в даному випадку лірика і музика не склали цілісності, але перше заслуговує на особливу увагу, за неоднозначність піднятої теми. У музичному ключі набагато ближче за духом та музичним прочитанням &quot;Led Zeppelin&quot; — &quot;Stairway to Heaven&quot;. Якщо брати тему (Pink Floyd), то це таке ж неоднозначне розчарування, як прекрасна музична тема, але таке вузько і банально читане в перекладі самої лірики в темі &quot;Time - (Pink Floyd)&quot;, і в цьому ключі ця тема розкрита набагато ширше. Бо у Pink Floyd це лише часосприйняття та цінність часу для кожного віку людини, а у Blind Guardian, це спроба знайти причини, що призводять до різного світосприйняття. Доречи, символічне &quot;реплікант&quot;, і як программа, що утворює нову программу, і як персонаж відомих фантастичних творів &quot;андроїд&quot;, більш доречні при розкритті цієї теми... Можливо ви цьому ставленню й заперечуєте, тому це лише мій вільний переклад та розкриття ліричної теми. Дякую, за приділену увагу!</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423593/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 21 Sep 2024 13:50:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Гормони та метаболiзм]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423456/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423456/</guid>
<description><![CDATA[<div><img src="https://os1.i.ua/3/1/16342383_e10c5eed.jpg"><br></div><br>&quot;ГОРМОНИ ТА МЕТАБОЛІЗМ&quot;<br><br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . &quot;Просвітились! та ще й хочем<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Других просвітити,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сонце правди показати<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сліпим, бачиш, дітям!&quot;<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Т. Г. Шевченко, &quot;Кавказ&quot;.<br><br>Мій друг, поет, що саме ти мені хотів розповісти?<br>І що з того, що вже сказав, було корисно і доречно.<br>Бо я вмирав в степу від спраги, мов квітка без води,<br>А ти, замість склянки води, що дійсно в час той мав,<br>Завзято й щиро так розповідав про недолуге й недоречне.<br>В дитинстві всі ми грали в різне, — в «імена», й в «міста»…<br>Щоб подолати нездоланий час, що тягнеться,<br>Начебто так повільно для дитини, — мабуть треба вітаміни?<br>Та ні, то діють так на час, гормони та метаболізм… єдино.<br>На злітній смузі, швидкість набирає оберти, та кожен з нас,<br>Щоб танути миттєво, летить вже стрімголов,<br>На&nbsp; власній долі швидкоплинній мерехтливій смузі.<br>Ви начебто супроти танку безшабашні пацифісти,<br>Лілея форму вислову, лишили свої строфи змісту.<br>І все — і ваша радість, злість, провина і туга,<br>Як шторм, та в іграшці скляній збовтана пурга.<br>Чи це, як тренування перед справжнім боєм,<br>Чи це бажання щире складні рими подолати?<br>Ніхто не змушує порожнє вас творити, не неволіть<br>Ваш час, з яким ви в ілюзорному полоні<br>Себе стискаєте, мов вихід не змогли знайти.<br>І плине час, і рими наче хмиз, здіймають дим<br>Та попіл від багаття. А прогорить, й нічого не знайти.<br>Мій друг, чи все то було варто, щоб стільки крокувати,<br>А після, у залишку сухому, і сенсу і причини не знайти?<br>Присядь, спочинь, — я розумію, що все витерпить папір,<br>Але поглянь, бо осінь вже на дворі… Ти відливаєш дзвона,<br>Але над полем лине і змовкає дзвін, що тане у багатті, —<br>І споруджених дзвіниць, і недоречних та порожніх дзвонів.<br>Кажи! — Але ковтаєш ти слова, і начебто с задишкою пихтиш,<br>Так, сплинув час, а що було — гормони та метаболізм.<br>Я епіграм давно вже не писав, за те простить, тому<br>Така тривала й одночасно кисла вийшла моя «міна».<br>Але, якщо складатиме ви форму дійсно красоти,<br>Не лийте ви туди порожньої води, надайте зміст,<br>І байдуже, нехай не кожного рядка, а на строфу єдину…<div><br></div><div><div>© 2023<br><br><b>[ <a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423456/">Читати далі...</a> ]</b><br><div></div></div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423456/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 23:10:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Марiуполь...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423455/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423455/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16342382_846b65ab.jpg"><br><br><br><div>Привіт, я Маріуполь! Я не бачу, бо напхані пеплом мої очі,<br>Але кажуть, що прийшла весна... Кажуть, що навкруги весна.<br>..........................................................<br>Я маленький гелікоптер з кінематографічною-камерою,<br>Але фото-дрон теж серце має, і тому мікросхеми замикає,<br>І моє начебто порожнє місце болить, бо останній запис<br>Це голос хлопчини з полум'яної ями, — люди, я хочу жить!<br>Порт, та вигорівши чорні остова скаліченого бетона<br>Дивляться дірами своєї порожнечі в збентежене море.<br>Але море своїх хвиль рокотом вже не лікує наші рани,<br>Море повне гомону останнього подиху, та гіркоти сліз...<br>Грохіт і стогін,— і з суші, і з неба, і з моря... Так...<br>Воїни ганьби розстрілювали півмільйонний город...<br>Деякі там загинули декілька раз, раз від вибуху, а інший<br>Від всепожираючого полум'я... і нема кого хоронить...<br>Город-кладовище, безвихідь, безвісність та голод...<br>Пітьми геноцида не спалити в мобільних крематоріях,<br>Як і позора загарбникам-катам ніколи не змити...<br>Весна, тепло, бетоном не залити сморід людського горя...<br>Фільтраційні табори, поневічені життя... Нежіть<br>Дикарської армії веде охоту на тих, кто пам'ятає цю мить...<br>Я Маріуполь, мої люди залишають мене, але немає жалю,<br>Хай вони живі, радію, як споконвічна про мій пульс пам'ять,<br>Хай вони продовжують за померлих жить... говорить...<br>Я пам'ять, що немає ні часу ні суперпозиції... бо не загоєна. —<br>Я Маріуполь, чия пам'ять до ворогу не буде мати жалю...<br>Бо моє серце, в серцях кожного з моїх горожан... щємить.<div>© 2023</div>
</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423455/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 22:54:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Фiалки]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423454/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423454/</guid>
<description><![CDATA[<div><img src="https://os1.i.ua/3/1/16342357_7303be7.jpg"><br><br><br></div><div>Прийшла весна, зненацька та непрошена,<br>Туди де чорний сніг і дим землю стискав.<br>Цвіркає пташка на цеглянім хати крошиві —<br>Затишшя тимчасове, але мир ще не настав.<br>Краплі дощу зриваються з буремних хмар<br>І кола, як відлуння, що тремтить в калюжах,<br>Немає тільки кіл в його душі... краях примар<br>увінчаних залізом в чорних закипілих ружах.<br>Давно немає в світі заспокійливих оман...<br>Сумне відлуння, сморід і людські кавалки...<br>Тремор землі, в спокуті, понівеченій від ран,<br>Лише вишивані спалахи неба — квітнуть фіалки.<br>А потім знову рине в прірву з вітром холода,<br>І вже не дощ блукає, сипле білий чистий сніг. —<br>Спокій потойбічного вбрання, та світу нагорода.<br>Сідай, заспокійся, ти наче знемігся від зайвих слів,<br>Залиш позаду всі шляхи та необачливі тривоги.<br>Прикрий свої очі, нехай це лише зачарована мить,<br>Коли пташка співає, та серце щемить, зрозумієш,<br>Живий, і ніщо навкруги не тремтить, не гримить.<br>Напевно волієш ти далі йти до мети, і радієш, —<br>Тане сніг на губах, і що в божих руках кожна мить...<br>Напевно тебе хтось чекає завзято, від куль боронить,<br>Тримає свої кулачки і струною до неба бринить...<br>Ти ж завжди чекай і вір у нього, він спокій твій.<br>Не інший хтось, а той, лЮбий, очікуваний та жаданий,<br>І цим буде живий він кожну мить, непохитний й незламний.<br>Пам’ятай, лише ти до повернення життєдайний прецедент.<br>Прийдуть ще спільні весни, та рясно заквітнуть сади,<br>Загарбникам не зрозуміти нас, хай згинуть вщент. —<br>Непорозуміння, бо кожна війна від жадоби завзята…<br>Прихована агресія, що призводить до сварки…<br>Все в полум’ї та смороді… але на морок для неї начхати, —<br>Розквітають з весною відлунням неба фіалки.<br>Прийшла весна теплом, зненацька та непрошена,<br>Туди де чорний сніг і дим рідну землю стискав.<br>Цвіркає пташка на цеглянім знівеченим крошевом —<br>Затишшя тимчасове, але спокій в світі ще не настав.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423454/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 21:39:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Лютий]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423453/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423453/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16342355_cdfe4d6b.jpg"><br><br>«ВЕЧІР»<br>.<br>Опускається вечір на місто,<br>І мороз до ранку міцніє,<br>Вогнів розсипалося намисто,<br>Що з сутінків полум'яніє.<br>.<br>Ліхтарі, незвичні на вулицях,<br>Мабуть відступила війна?<br>Але не сховати на обличчях<br>Слідів, що залишає вона.<br>.<br>Не вчасно завірюхи й хуртовини.<br>Йде сніг, але ніхто його не помічає,<br>Умкнулися усі у зведення новин.<br>Я теж тримаю кулачки за близьких,<br>Щоб всім зустрітись потім, після бійні,<br>Зима? — Нехай ніщо, нас не зупинить!<br>.<br>І час розтягнутий, мов день на цілий рік,<br>Все лине в прірву й нікого не помічає…<br>І лютий нескінчений настигає,<br>І знову мерзлий б’є весни поріг,<br>Але весни, ще в нас немає.<br>Червоний сніг лише, і чорний сніг…<br>Та кожен день гуде по неба краю.<br>.<br>Чи бачене таке, щоб взимку грім?<br>Щоб попіл падав, а не білий сніг...<br>З буйної впертості, по дурості, по злості —<br>Даремно, хай ніхто нам так не завадить?<br>Непроханих ми випровадимо за поріг,<br>Бо з ядом й ножами, ніхто не завітає в гості.<br>.<br>Опускається вечір на місто,<br>І мороз до ранку міцніє,<br>Вогнів розсипалося намисто,<br>Щось з сутінків полум'яніє...<br>.<br>*<br>.<br>«ЛЮТИЙ»<br>.<br>Лютий демон, ходить колом,<br>Ходить колом, несе горе…<br>Лютий, ти прийшов й пітьма —<br>Цілий рік лише зима…<br>.<br>І страхів вже давно немає,<br>Лиш руди круговерть одна кружляє —<br>Лиш гар і дим, і не відроджує себе зоря,<br>Ти в темряву вже навмання стріляєш,<br>Бо схід закрила лицемірна пітьма... і йдуть,<br>Придивишся, а там людей немає...<br>Реве батіг і мелють жорна,<br>Від попілу, сніг білий — чорний...<br>Отруєна зневірою в людей, кривава й мерзла…<br>.<br>Така, як лютий, цілий рік, одна зима.<br>.<br>І страхи сплять, а демон бродить…<br>І навпіл рве тендітну людяну тканину,<br>Якби я міг, порвав би часу й світу пуповину…<br>Бо скільки душ вміщає прірва ця?<br>І за яку таку провину довічні зими?<br>І скільки ще, щоб досхочу<br>Нажерлася та клята пітьма,<br>Потрібно в її жорна напоїсти?<br>Щоб вже її поганицю рвало…<br>І накопивши карми злої короб повний,<br>Само себе згубило споконвічне зло…<br>.<br>Лютий демон, ходить колом,<br>Ходить колом, несе горе…<br>Лютий, ти прийшов й пітьма —<br>Цілий рік лише зима…<br>.<br>*<br>.<br>© 2023&nbsp;<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423453/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 21:33:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[De La Luna]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423452/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423452/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16342354_a899762d.jpg"><br><br><br><div>Сидеть у реки, когда тает по каплям заката вино.<br>Прижаться спиной к граниту — оковам её серебра,<br>Глядеть в огоньки, на россыпь вечернюю звёзд,<br>И ждать когда свой рассвет начинает диво-луна.<br><br>Глаза призакрыв, бродить по дорогам звёзд,<br>Сползая за млечный путь на утлом моём челноке.<br>Давай мой челнок, плыви, злое время поправ...<br>И плыла Земля меж звёзд, со мною в тихой тоске.<br><br>Луна незаметно мой осветила скромный чертог,<br>И старую реку, бродя по волнам разливным серебром.<br>И я не отвечу, на странный далёкий вопрос, —<br>Куда вам идти? — Или плыть, от себя и к себе напролом...<br><br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp; ~ @&amp; ~<br><br>Para Anastasia, por su cumpleanos... con la luna.
</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423452/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 21:25:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[And then Ja enters...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423451/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423451/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16342353_49ddd0be.jpg"><br><div><br><br>Тиша, джа...<br>По чорно-білим клавішам<br>Мчить скорим поїздом<br>Життя<br>Остання межа...<br>Хвилини, години — невчасно&nbsp; втрачені...<br>І ні що не має значення.<br>Пасха. Все оплачено.<br>Три на двадцять чотири години поспіль...<br>Сижу в якісь печері,<br>Поруч лине час та води Дніпро. —<br>Чекаю...<br>Бурхливі води, перетворюються в вино...<br>Три, два, раз. — Джа —<br>Все вже було... і давно.<br>Тому, навіть зараз,<br>Повтор з минулого,<br>Де все вже було означене<br>Колись... дівча і хлопча...<br>Будьмо...<br>І вас зі святом!<br>А далі вступає Джа...<br><br><b>[ <a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423451/">Читати далі...</a> ]</b><br></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423451/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 21:18:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Крым, море, восход...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/2043/2423450/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/2043/2423450/</guid>
<description><![CDATA[<img src="https://os1.i.ua/3/1/16342352_2cbaebf8.jpg"><div><br></div><div><br><div><em></em></div><div>Камни холодные, мрачные без живительных вод,<br>Море слепая сила, когда в его глади смятение.<br>Пой, птица певчая, тихо пой, и солнце взойдёт,<br>Сметая уползающие прочь пугливые ночные тени…<br>В тихом лесу, далёко от моря качаются сосны,<br>Словно упругие мачты своими скрипя стволами…<br>Горы коварны, и под шагами их камни пугливы,<br>Крепкие ноги воздушной походкой к морю летят,<br>Тропка сбегает назад и теряется в разнотравье…<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .<br>Пусть так… сзади синева, и осыпи шумят в оврагах…<br>Высоко на холмах, коснулось соцветий трав<br>Солнце первым лучом, и те ароматом на ветру<br>Клонятся… купаются в медовых росах по утру…<br>Расправляя свои к небу пряные листья-руки-травы.<br>Хорошо на шелковой траве сидеть и глядеть,<br>Наблюдая восход, вдыхая красоту одними глазами.<br>А ветер треплет волосы твои и мои, утром свежо,<br>И с ветерком зябь, прокатит по встревоженной коже…<br>Ты, как трепетная лань… но оставим это «пока»<br>И возможно уже на века, а сейчас судьба легка…<br>И твой беззаботный, счастливый и сладкий смех<br>Разносит и повторяет горное эхо и гасят ветра,<br>А за ними смыкают время в едином порыве века...<br>Ты всегда хранила в своей груди яркое,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Горячее пламя…<br>Холодный ветерок, колышет пух на груди,<br>Птицы головы в тепло перьев своих вжали…<br>И ждут… ни звука – тихо, и настороженно…<br>Светает, всё что было уже давно у нас позади,<br>Только волны гальку у брега с шумом гоняют.<br>Камни холодные, мрачные без живительных вод,<br>Море слепая сила, когда в его глади смятение.<br>Пой, птица певчая, тихо пой, и солнце взойдёт,<br>Сметая уползающие прочь пугливые ночные тени…<br><br>p.s. * — на иллюстрации работа (Жан Жиро) Мёбиуса.</div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/2043/2423450/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Стих_и_я: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 21:08:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Время огня]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423437/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423437/</guid>
<description><![CDATA[<div><br></div><div><img src="https://os1.i.ua/3/1/16342332_da87ee3e.jpg"><br></div><div><div><br></div><div>&quot;Следи за собой, будь осторожней. - Завтра...&quot;<br>Виктор Цой<br><br><br><br>Не развеять себя по ветру до тишины,<br>Не рассеять на камни, болота, –<br>Зёрна все.<br>Сколько важных вас будет на каждый час,<br>Где задастся вопросом каждый, -<br>Кто он мне?<br><br>Свобода – звенеть на ветру,<br>Свобода – молчать в тишине,<br>Свобода – слушать твой пульс,<br>Задыхаясь в твоём огне…<br><br>Все слова вокруг «нью»-модернизм,<br>Но не спать духом даже во сне,<br>И в этом крест.<br>Перецелованных до меня,<br>Щадить, не даруя им боль,<br>В этой бойне небес.<br><br>Свобода – спотыкаться и вставать,<br>Свобода – принимать и отпускать,<br>Свобода – обрести дорогу к себе,<br>Идти до края и глаз не опускать…<br><br>С колчана не стрелять все стрелы,<br>На неважные цели-мишени в раз…<br>И я… лечу...<br>Не раствориться шагом с толпою,<br>Зреть каждого лик, а не локоть и спину, -<br>Я так хочу.<br><br>Свобода – не примерять кандалы,<br>Свобода – не брать в руки кнута,<br>Свобода – не неволить иного,<br>И в чаду лжи душой не устать…<br><br>Распахнуть окно с утра, да пошире,<br>И впустить прохладу из сада… любо, –<br>На иное, не променять.<br>Корни любят почву и влагу,<br>Листья - светлое солнце, но сейчас…<br>Время огня…<br>Сейчас время огня…<br><br>Свобода времени огня -<br>Ложе развёрстых небес.<br>Свобода – «стяжать делами дух»,<br>И в этом каждого крест.<br><br>- Как говаривал Сергий Радонежский,<br>Муж веры и подвижник во Христе. –<br>К каждому аккорду и каждой струне.<br>Будь взрослее ты и осторожней,<br>И всегда внимателен к любому, -<br>«Воньмем, братья и сёстры. – Воньмем»!<br><br>Свобода – не бороться за правду твою,<br>Если эта правда, боль или ложь…<br>Свобода – любить тебя даже такой,<br>К сынам своим нерадивой...<br>И этим спасти и не растерять…<br>В том числе и любовь мою. –<br>Родина моя, во времена огня…<br>Что же безгласная приспана ты?<br>Дом в огне, так чего же ты ждёшь?<br>Или смирилась ты к времени...<br>С этой опасной мыслью, -<br>Неоднократно уж было здесь всё,<br>И все образа твои в ризах...<br><br><br>Написано, после медитации в 2008 году.<br>p/s: Прошло время... на снимке 2023 год.<br><br><b>[ <a href="http://blog.i.ua/community/53/2423437/">Читать дальше...</a> ]</b><br></div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423437/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 18:37:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Angelorum]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423435/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423435/</guid>
<description><![CDATA[<div><img src="https://os1.i.ua/3/1/16342331_752ea3f4.jpg">&nbsp;&nbsp;</div><div>&nbsp; &nbsp; &quot;...Если только можно, Авва Отче,<br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp; Чашу эту мимо пронеси.&quot;<br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp; Борис Пастернак &quot;Гамлет&quot;.<br><br>&nbsp; (часть 1-я)<br><br>Ангелы. Трое уже протрубили,<br>И никто не смотрел, на то, что весна…<br>Мы не слышали, мы любили.<br>Плакала свечка в храме, за всех, одна.<br><br>Шумно. Мир вращает огни суеты,<br>И среди артналёта и боли,<br>Мне как чуда, хочется... тишины.<br>Детства и взрослых тёплой заботы.<br><br>Ангелы. Тише, это не мы... здесь,<br>Наш удел в этом краю беспечен,<br>За кого распят был Христос,<br>Если иконы по сей день не-мы-е?<br><br>Странно. Эти раны удел иных,<br>Но пекут в груди моей эти раны,<br>И моё за них сердце болит. Хочется<br>Глаза закрыть и забыться обманом.<br><br>Соли. На щеках детей ручьями<br>Англел утрёт им крепким сном...<br>Господи, Авва Отче, так много боли,<br>Что ты оставил для всех нас на потом?<br><br>А потом, ещё и ещё…<br><br>&nbsp; *&nbsp; *&nbsp; *<br><br><b>[ <a href="http://blog.i.ua/community/53/2423435/">Читать дальше...</a> ]</b><br></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423435/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 18:27:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Я верю в тебя]]></title>
<link>http://blog.i.ua/community/53/2423402/</link>
<guid>http://blog.i.ua/community/53/2423402/</guid>
<description><![CDATA[<span style="font-size: 12px;"><img src="https://os1.i.ua/3/1/16342267_6b06ddc4.jpg"></span><br><div style=""><div style="font-size: 12px;"><font size="2"><br></font></div><div style="font-size: 12px;"><font size="2"><br></font></div><div style=""><font size="2" style="">Я ВЕРЮ В ТЕБЯ<br><br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&quot;Мне нужно, чтобы кто-нибудь молился...&quot;<br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; Булат Окуджава<br><br><br>Люби меня так, чтобы я выучил твой родной язык.<br>Люби меня так, чтобы я позабыл про ворох обид.<br>Люби меня так, чтобы я хотел за тебя воевать.<br>Люби меня так, чтобы я хотел на войне выживать.<br>Полюби меня так... просто... люби меня!<br><br>Думай обо мне, когда уже в меня не верит никто.<br>Думай обо мне, когда всё что осталось, это бордо.<br>Думай обо мне, так чтобы слышал молитву бог,<br>Думай обо мне, чтобы я чувствовал твой огонёк.<br>Думай обо мне так… просто думай обо мне!<br><br>Верь в меня, когда люди живут посреди мира неверия.<br>Верь в меня, когда стены вокруг лиц из лицемерия.<br>Верь в меня, когда больше ничто не может спасти.<br>Верь в меня, и тогда не страшны наветы на этом пути.<br>Верь в меня так… просто верь в меня!<br><br>Если есть ты, то я спокойный и мирный научусь воевать.<br>Если есть ты, то посреди огня и льда научусь выживать.<br>Если есть ты, то нет непокорённых глубин ада и рая высот.<br>Если есть ты, то в серости стен обрету солнечный эпизод.<br>Если есть ты… просто, если есть ты!<br><br>Я верю, что если живой, то ты в этом мире сила моя.<br>Я верю, что если спас бог, то ты его сильно просила.<br>Я верю, что если нужен, то путь свой сполна исполню.<br>Я верю, что если ждут, то спасут уже тем, что помнят.<br>Я верю в тебя, мой друг… просто знай, — я верю в тебя!<br><br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;~+~<br><br>Война! Ты так устал от дел, что завершил в раз все дела?<br>И до тебя больше нет дела другим... Так, для чего это нужно?<br>Смерть! Эта леди и так сломает твоё здоровье ко сроку,<br>Но ты позвал и она пришла. — Для чего тебе это нужно?<br>Разрушения, страданья и горе ты принёс на порог... ты, хотел?! —<br>Для чего, почему и зачем? Человек?! — Для чего это нужно?<br>Для чего я так глуп, коль крылатые отступили все, что ещё верю в тебя?<br>(Остановись, подумай и сразу не отвечай...) —<br>Скажи, человек, почему я ещё верю в тебя?<br><br>© 2024<br><br>&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp; &nbsp;~+~<br><br>РЕНГА ТИШИНЫ<br><br>Я город, ушедший во тьму, где разносятся шорох и шёпот.<br>Я смерть, что взлетает ракетною стаей и рыщет под топот и хохот.<br>Я голод, глазниц фонарей от машин на ночной магистрали.<br>Я поле, под звёздной холодной небес пекторалью.<br>Я пуля, что тихо и зло просвистит у виска и проносится мимо.<br>Я голос… ребёнка в безлюдно-бездонной воронке от взрыва.<br>Я горло, с которого тихо лакают собаки в окопах пустынных.<br>Я колос… пшеничный, замёрзший в степи, где засеяли чёрные мины.<br>Я капля, последняя капля тепла, что из раны бездонной сочится…<br>Я иней, покрывший дыханье, железо ствола и уставшие крепкие лица.<br>Я совесть, что людям не спрятать в карманы,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . как прячут замёрзшие руки,<br>Мне больно, и судьбы слепые покинули зал,<br>Я взял карандаш и блокнотик, и молча рисую – рисую – рисую…<br>А линии — крючья и сети, ежи и гадюки.<br>Я мина, бездушная мина в глазницах войны ледяным состраданьем.<br>Я миг, что продлится как вздох… и быть может,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . оставь всё, не мучай себя и бумагу,<br>Но сердце подняло глаза и сцепив молча зубы, стучит вам…<br>— Как слепы, как низко вы пали, какие продажные… «слухи ли?» …<br>И фальш ваши гимны, медали и чёрного воинства стяги…<br>Я жизнь, что здесь и сейчас, — слышишь, здесь и сейчас дорога…<br>Я дорога, которой обозы позора идут разводя как мосты берега.<br>Я холод, несущийся холод из пасти горячечного пулемёта.<br>Я пуля, бездушный посланец, что болью опустошит чей-то дом,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . где кипела и жизнь и работа.<br>Я дом, не жилой, продуваемый ветром, слепой и заброшенный богом.<br>Я ветер, что треплет полотнище вольного стяга<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . взметнувшегося к облакам.<br>Я книга, и строфы на незнакомом вам языке, которую вы не читали.<br>Я крохи, что бросите голубям, но в землю засеете зёрна из стали.<br>Я звезда, что взорвала своё нутро, чтобы голос свой донести к небесам,<br>Я небеса, в которые быстро не поднимаются даже самые смелые звёзды.<br>Я тишина, среди артналёта и грохота, которой ждут исключительно все.<br>Я непреклонность и воля, что на смерть стоит на ничейной ещё полосе.<br>Я взвесь и осадок, что будоражит тебя, лишь потому что я есть, — а я здесь.<br>Я крохи, что людям не спрятать в карманы,<br>. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . как прячут замешкав их всуе,<br>Мне больно, и судьбы слепые покинули зал, я ж так мал…<br>Я взял карандаш и блокнотик, и молча рисую – рисую – рисую…<br><br>© 2023<br><br></font></div></div><b>[ <a href="http://blog.i.ua/community/53/2423402/">Читать дальше...</a> ]</b><br><div style=""><div><br></div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/community/53/2423402/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ: olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 15 Sep 2024 02:49:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Черно-белые снимки в цвете...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/1784188/2276620/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/1784188/2276620/</guid>
<description><![CDATA[<div style="background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style="color: rgb(29, 33, 41); font-family: inherit; font-size: 14px; white-space: pre-wrap;  direction: ltr;"><span style="font-family: inherit;">По поводу колористической покраски ч.б. фотографий... Недавно был разговор, о том, что,  - как же будет цветокорректор и колорист красить ч.б картинку руководствуясь исходником, если при негативе и позитиве цвета могут быть кардинально разного тона, а при цифровой обработке и тем более. на что я ответил, что не обязательно соблюдать экспертное восстановление цветов, т.к. это не художественное полотно и колорист всегда будет производить собственную интерпритацию сюжета в цвете производя своё его прочтение/видение. Как раз и случай представился - в сети появился пост на снимок - штормовые облака. </span></div><div style=" direction: ltr;"><img src="http://os1.i.ua/3/1/15402727_6777a1b0.jpg"><br></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;"></span></div></div><b>[ <a href="http://blog.i.ua/user/1784188/2276620/">Читать дальше...</a> ]</b><br><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;"></span></div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/1784188/2276620/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 03 Mar 2019 05:17:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Украинская локализация программы DisplayCAL v.3]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/1784188/2276618/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/1784188/2276618/</guid>
<description><![CDATA[<span style="font-size: 12px;"><img src="http://os1.i.ua/3/1/15402719_5916834.png"></span><div style="font-size: 12px;"><br><div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;">Программа <a href="http://g.i.ua?_url=https%3A%2F%2Fdisplaycal.net%2F" target="_blank" rel="nofollow">DisplayCAL</a> v.3.7.1.4 предназначенная для калибровки и характеризации изображений на устройствах вывода, построенная на базе ArgillCMS, переведена на украинский и русский языки, включая все её дополнительные модули: </span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;">- в украинском языковом модуле улучшено качество перевода, исправлены отдельные мелкие неточности. v.1.04;</span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;">- русский языковой модуль переведен на 100% и предложена его первая версия 1.00b</span></div><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;"> (при нахождении ошибок или опечаток - пишите в личку).</span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;"><br></span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;">после распаковки модули разместить в каталог:</span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;">C:\Program Files (x86)\DisplayCAL\lang</span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;"><br></span></div></div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><span style="font-family: inherit;"></span></div></div></div></div><b>[ <a href="http://blog.i.ua/user/1784188/2276618/">Читать дальше...</a> ]</b><br><blockquote><div><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); font-size: 14px; white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style=" direction: ltr; font-family: inherit;"><div style=""><div style="font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; color: rgb(29, 33, 41); white-space: pre-wrap; background-color: rgb(255, 255, 255);"><div style="direction: ltr; font-family: inherit;"><div></div></div></div></div></div></div></div></blockquote><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/1784188/2276618/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[olorinel]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 03 Mar 2019 01:59:00 +0200</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
