З новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас

І бажаю, щоб трудяще
Те життя вам якнайкраще
Без біди минало всім,

Щоб думками ви міцніли,
Багатіли, не бідніли,
Щоб веселий був ваш дім.

В своїй хаті жить по-свому,
Не коритися нікому,
Лад найкращий завести.

Сим бажанням вас вітаю
І по давньому звичаю
Повну чарку догори!

Щирій праці Бог поможе.
Дай нам Боже все, що гоже!
Що не гоже — чорт бери!

Jada, jada clopcy, chlopcy-radarowcy
 Niebieska czapeczka przy boku paleczka

Tam na polu stoi krowa, cierpi, bo jest pelna mleka

Coraz wiecej przebierancow, coraz trudniej o oryginal

 droga jedzie dyskoteka

,

Stana sobie gdzies w szuwarach, w plocie dziura, jakas szpara
 Licznik juz notuje, wszystko rejestruje
Wszelkie przekroczenia, czeka na jelenia

Слава Тобі, Всевишній і Всемогучий Боже наш!
Честь, поклін і благодарення від всієї тварі Тобі,
І від мене найменшого брата, найбільшого грішника,
Бідака з Асижу, слава Тобі!
Ніхто з людей не в силі достойно благословити Тебе,
Тому з глибини нашої нічевості співаємо Тобі:

Слава Тобі Господи, за всі сотворіння Твої,
За це Cонце, що мов благородний брат наш,
У любові день нам і ніч об’являє, Тебе ж прославляє.
О як гарний він, як славний у Твоєму блиску, Боже Святий,
Твій він нам образ, Превеликий Пане, і Твоя нам слава.

.

Слава Тобі Господи, за братчика нашого, той Місяць ясний,
І за ці дрібонькі сестрички наші, Зорі прекрасні,
Ти щедро їх розсипав широким небом,
Як чудово вони весь світ красять, служачи Тобі.

Слава Тобі Господи, за Вітерець, що братчиком нам, 
Він повітря нам чистить, час дає погідний і мрячний,
Цим Ти кожному підтримку життя даєш.
 .

Слава Тобі Господи, за Водицю – сестричку нашу, 
Вона ж така смирна, така чиста, прегарна,
Так всім сотворінням цінна та конечна вона.

Слава Тобі Господи, за вогонь той братчик наш,
Ним Ти тьму проганяєш, а він такий могутній,
Такий сильний, прекрасний, такий радісний і страшний.
 .

Слава Тобі Господи, за Землицю – сестру нашу і маму,
Що нас всіх годує, вирощує й любить,
Що дає нам всякі смачні овочі, барвисті квіти і зела цілющі.

Слава Тобі Господи, за цих, хто вміє, Тебе ради, прощати нам,
Що знають терпіти наші немощі і всякі печалі,
Та за миролюбців, Тобою благословенних і нами.
 
 Слава Тобі Господи, за Смерть тілесну, сестричку нашу,
Що перед нею ніхто з живих укритись не може,
Та горе вмираючим у гріхах тяжких, у ненависті з Тобою,

Благословенні же, яких находить вона у Божій любові,
Вона їм приносить щастя, добро та вовік-вічну славу.

Славте, величайте і благодаріть Господа,
Послушні все в смиренні Його Волі Пресвятій. Амінь.

В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.

Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
“Реве та стогне Дніпр широкий”, |
Щоб розбудити всіх, хто спить.

Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
 Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас -
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те – Тарас!

Іду крізь свята і крізь будні,
Крізь глум юрби і суєту.
Ні, не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.

( Юрій Рибчинський  )

Світе тихий, краю милий, Моя Україно...

За що тебе сплюндровано,
 За що, мамо, гинеш?

Зоре моя вечірняя зійди над горою

Даруйте радощі мої
і клопоти мої —
нещастя й радощі мої —
весняні ручаї.
Просвітле небо аж кипить,
просвітле — аж кипить.
Блажен, хто не навчився жить,
блажен, хто зна — любить.

О, кара земле, окрай гри,
бери мене, бери,
спасибі, що вгорі кипить
сонце — угорі!
Спасибі, що росте трава
і що душа жива,
і що біліє голова,
і кільчиться трава.

Спасибі, коли ти є ти,
що ти — це ти і ти,
що досить руку простягти —
і край, і грай, і ти.
І золота твоя габа —
на руті, й на піску, 
і на руках, і на губах,
і на моїм віку.

Пробудь же завжди молодим,
пробудь же молодим,
в святому літеплі води
ти сам стаєш святим.
І хай-но очі як вода,
хай — як жива вода —
але ж бо й горе — не біда,
і горе не біда.

VI.1969

       Василь Симоненко
( 8 січня 1935 - 13 грудня 1963 )

 Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

24.09.1962 

 Іван Козловський з Україною в серці

Вскоре после войны, в 1947 году, советский радиоэфир вдруг замер. Люди помнили, что такое могло произойти разве что в начале войны. Но все оказалось проще...
...на середине передачи кто-то из ЦК партии остановил трансляцию украинских рождественских колядок в исполнении Ивана Козловского. Тогда же из магазинов по всему СССР были изъяты и уничтожены его пластинки. Но рукописи не горят:

После такой истории в СССР выжили бы немногие. Однако казнить всемирно известного певца значило бы прибавить аргумент относительно кровожадности советского режима во время Холодной войны, которая как раз начиналась. Тем более что Козловский незадолго до того выступал перед лидерами СССР, США и Великобритании на конференции в Потсдаме и удостоился многочисленных комплиментов.

В 1973 году «фокус» с пластинками повторился. Козловский еще раз попробовал издать свои колядки отдельной пластинкой, но вскоре они тоже были изъяты из магазинов и уничтожены.

И для сталинского, и для либерализированного «совка» украинские колядки оказались немалой угрозой. Ведь колядки, как мало что другое, подчеркивали эстетичную неполноценность «совка». Услышав их (на фоне советских «Огоньков» и «Пионерских зорек»), человек мог почувствовать, где правда, а где нет.

Искренность «канонического» исполнения колядок объясняется тем, что Иван Козловский с 7 до 17 лет пел в Михайловском Золотоверхом монастыре. Выходя на сцену, он всегда, даже в 1930-50-ые годы, крестился. Он также пел песни украинских сечевых стрелков. Это другая школа, чем у метко подмеченных Ильфом и Петровым «достижений» советской поэзии: «Служил Гаврила за прилавком. Гаврила флейтой торговал...».

Козловский завещал похоронить себя на родине, в селе Марьяновке под Киевом, сам выбрал место для могилы, но его похоронили на официозном Новодевичьем кладбище в Москве.

Колядки и щедривки, которые победили программу «Время»

Панахида за померлими з голоду
(1922, 1932, 1933, 1946 рр.) Дмитро Павличко

Відкрийтесь, небеса!
Зійдіть на землю
Всі українські села, присілки та хутори,
Повстаньте всі, кому сказали: вмри!
Засяйте над планетою, невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
ЗБУДУЙТЕ ПАМ"ЯТІ НЕВИГАСЛИЙ СОБОР !

Це двадцять другий рік.

Це тридцять другий рік.

Це тридцять третій рік.

Це сорок шостий рік.

Голодомор. Голодомор. Голодомор.

ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ .

"ГОЛОДОМОР - ВИПРОБУВАННЯ ЗБРОЇ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ"

Оскар Уайльд :
" Иллюзия — высшее наслаждение "

" Настоящая жизнь человека - зачастую та, которую он не ведет " 

" Образование - превосходная вещь, если только вы помните, что ничему из того, что стоило бы знать, вас никогда не научат "

" Большинство из нас - это не мы. Наши мысли - это чужие суждения; наша жизнь - мимикрия; наши страсти - цитата! "

" Всякий раз, когда со мной соглашаются, у меня обязательно возникает чувство, будто я не прав "

" Общественное мнение торжествует там, где дремлет мысль "

"Лучшее, что можно сделать с хорошим советом, это пропустить его мимо ушей. Он никогда не бывает полезен никому, кроме того, кто его дал"

" В истины веры верят не потому, что они разумны, а потому, что их часто повторяют"

" Хотите понять других – пристальнее смотрите в самого себя "

" Святость создается любовью. Святые – это люди, которые сильнее всего любили "

" Всегда прощайте своих врагов; ничто другое не раздражает их так сильно "

" Будь собой. Прочие роли уже заняты "
Оскар Уайльд.

Увидеть целый Мир в Песчинке малой,
И Небеса в лесном Цветке,
И Вечности для часа мало,
И Бесконечность уловить в руке.

Уильям Блейк