...У тебе — гордість чоловіча, У мене — ніжна непокора...

Так, як було, 
Так буде вічно: 
Щоразу день чекає ночі. 
Уперта гордість чоловіча 
Коритись ніжності не хоче. 
Та дні дощами переплачуть, 
Снігами смуток пересіють. 
І знов од радісних побачень 
Земля у травні заясніє. 
Лише під осінь, 
Лиш під осінь 
Холодні ночі засумують. 
І на моїх сріблястих косах 
Твої зіниці заночують… 
В любові часто зорі лічать. 
А ми несем любов, як горе: 
У тебе — гордість чоловіча, 
У мене — ніжна непокора.
                            Ганна Чубач