Життєві роздуми.

Усім нам дуже тяжко уявляти, як щось починати з чистого аркуша. Нові стосунки – після пустки, залишеної болючим попереднім зв’язком, кар’єру – після того, як багато років поклав, щоб досягти того, чого, виявляється, насправді й не хотів.
Це нормально. Яким би кочівником ти не був за натурою – це я добре знаю по собі – а покинути все, що створював роками, заради сумнівної перспективи, що буде ліпше, досить нелегко. Хоча я дуже довго й доволі вдало долав в собі цей страх, щоразу кажучи собі: «Краще гірше, та інше». Самою природою, здавалося, в мені була закладена оця жадоба до зміни картинки, людей, інтересів та джерел натхнення. Втім, як не крути, фундаментальна лінія життя залишалася в мене незмінною – коли знаєш, чого ти глобально хочеш, усі дороги вестимуть тебе до мети.
Звісно ж, починати з чистого аркуша легше тоді, коли ти молодий та здоровий і тобі нічого втрачати. Але тоді ти просто починаєш, і байдуже, де ти. Я завжди кажу всім, у кого є якась авантюрна можливість – поїхати на навчання за кордон, змінити країну чи місто, вид занять – пробуйте! Особливо легко пробується, коли ще немає дітей-родини-
кредитів-зобов’язань. Коли право на помилку не здається нам аж такою розкішшю. Не вийде – завжди можна повернутися у свою рутину. Зрештою, це можна казати собі в будь-якому віці. Головне не забувати, що життя коротке і тільки вам вирішувати, як прожити та пам’ятати про те, що ніколи не пізно.
Життя... У кожного воно різне. У когось воно радісне, яскраве, багате на події, емоції, враження, активне, а в декого — пасивне, тому сумне, неяскраве. Є люди, які переконані: якщо в житті щось не вдається, то таке життя нічого не вартує. У чому ж його сенс? Узагалі краще тоді не жити. Інші ж дотримуються думки, що життя — найвища цінність, і яким би воно не було, — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. 
Я погоджуюся з думкою, що життя кожної людини цінне вже само по собі. Життя — це без­цінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний слід. 
Я часто запитував самого себе, чому так складається доля більш талановитих людей, можливо вони народилися не там де слід було, особистість людини неповторна можна творити краще чи гірше за неї, а всякому разі не так як вона.