Роман Сердюк: Тимошенко-состав преступления.

Ещё неделю назад я даже не мог подумать о том, что Юлия Тимошенко окажется той самой последней баррикадой на пути к хаосу правосудия и беспределу . Тем не менее, последняя надежда на справедливый, беспристрастный суд в нашей стране пала жертвой личной мести и политических амбиций.
Ни для кого не секрет, что в деле Тимошенко помимо юридической составляющй есть политическая. Юридическую сторону, в связи с объёмом информации так же следует разделить на две части — материальную и процессуальную. Однако давайте, как говорится, начнём с хорошей новости...
Новость хорошая: материально-юридическая сторона.
В данном разделе, поскольку я не имел возможности ознакомиться с материалами уголовного дела, буду оперировать теми фактами, которые известны из СМИ. И так...
Согласно ч. 1 ст. 2 Уголовного кодекса Украины основанием для уголовной ответственности является деяние, которое содержит в себе состав преступления, предусмотренного этим же кодексом.
Любое преступление имеет чётко определённые признаки и состав. К признакам преступления относятся: общественная опасность, виновность, уголовная наказуемость. В состав преступления входят: объект, субъект, объективная и субъективная стороны.
Тимошенко инкриминируют ч. 3 ст. 365 УК Украины - «превышение власти или служебных полномочий, то есть умышленное совершение должностным лицом действий, которые явно выходят за рамки данных ему прав или полномочий, если они нанесли существенный ущерб охраняемым законом интересам и повлекли тяжкие последствия».
Давайте представим себя немножко юристами: прежде всего прокурорами и попробуем «натянуть» действия Юлии Владимировны в январе 2009 года на признаки и состав этого преступления. Начнём с лёгкого.
Субъект преступления. Субъектом преступления по ст. 365 может быть только должностное или служебное лицо, наделённое властными или служебными полномочиями. Несомненно, согласно Постановления Верховной Рады Украины № 7-VI от 18 декабря 2007 года Юлия Тимошенко являлась на момент совершения своего преступного деяния должностным лицом, наделённым властными полномочиями — Премьер-министром Украины.
Объектом данного преступления являются общественные отношения в сфере служебной деятельности, а именно ограниченность и чёткость власти или служебных полномочий должностного лица, разграничение ветвей власти, предусмотренное ч. 2 ст. 19 Конституции Украины, в которой чётко закреплено, что органы государственной власти, их должностные лица действуют исключительно в рамках и способами, установленными законодательством. По версии Прокуратуры, подписание директив Премьер-министром посягает на эти общественные отношения, но об этом дальше.
Субъективная сторона этого преступления характеризуется умышленной формой вины. Умысел бывает прямым (желание наступления общественно-опасных последствий) и непрямым (желание самого совершения преступления и безразличное отношение к последствиям). В соответствии с постановлением о привлечении Юлии Тимошенко в качестве обвиняемой, её умысел был непрямым — она желала «создать себе позитивный имидж эффективного руководителя государства (а кто не желал из политиков?) который смог разрешить «газовый кризис» в отношениях с Российской Федерацией и одновременно доказать свои предыдущие утверждения о необходимости устранения с газового рынка как посредника в поставках природного газа в Украину компании «РосУкрЭнерго АГ». Таким образом для Прокуратуры и лично для Нечвоглода очевиден мотив этого умышленного преступления — создать позитивный имидж эффективного руководителя. Именно потому, - считает Прокуратура, - она и решила любым, в том числе и преступным способом (вот он Вам - непрямой умысел) заключить этот явно невыгодный контракт «Нефтегаза» с «Газпромом».
Что? Возникает ощущение что что-то у нас, прокуроров, «не натягивается»? Ах! Ну да, конечно же! Вот оно что: «...преступным способом заключить явно невыгодный контракт...» чтобы (внимание!) «...создать себе позитивный имидж эффективного руководителя государства...». Господин читатель, даже если Вы не юрист, то Вам не нужно объяснять прописную истину: чтобы показать себя эффективным руководителем, нужно заключить выгодный контракт! С тем же успехом можно сказать что-то типа: «...желая показаться хорошим, эффективным дворником Фёдор Иваныч неделями не убирал листья, намеренно оставлял бумажки и бутылки, разбросанные по всему двору...» Абсурдом не пахнет? Что-то мотив и умысел господ прокуроров разваливается... Ну да лано, мы с Вами, господа читатели, прокуроры беспристрастные. Мы идём дальше...
Объективная сторона любого преступления характеризуется событием, местом, временем деяния и прочими обстоятельствами, необходимыми для квалификации поведения субъекта как преступления.
Преступление, предусмотренное ч. 3 ст. 365 УК Украины характеризуется следующими обязательными объективными признаками:
полномочия должностного лица должны быть чётко определены;
должностное лицо должно выйти за рамки установленных законом полномочий;
выход за рамки установленных полномочий должен быть явным;
должен быть нанесён существенный ущерб интересам;
должны наступить тяжкие последствия.

Преступный характер деяния, предусмотренного данной статьёй УК выражается в том, что должностное лицо совершает действие, явно выходящее за рамки предопределённых ему полномочий, например даёт распоряжения, на которые не распространяется его компетенция (прямо не предусмотрено в должностной инструкции, законе, регламенте и т. п.), даёт распоряжение лицу, не являющемуся его подчинённым, принимает лично решение, которое относится к компетенции коллегиального органа.

Давайте попробуем разобраться, было ли превышение полномочий...

Как известно из всё того же постановления о привлечении в качестве обвиняемого, в основе объективной стороны обвинения лежит тот факт, что Юлия Тимошенко, пребывая 19 января 2009 года на переговорах в Москве самолично подписала и передала председателю НАК «Нефтегаз» Олегу Дубине директивы на заключение контракта. Как стало известно из показаний самого Дубины, он передал эти директивы министру топлива и энергетики Юрию Продану, тот их завизировал и вернул Дубине.
Для того, чтобы разобраться где здесь превышение полномочий, нужно ответить на следующие вопросы:
Что вообще такое Директива? Согласно Большому юридическому словарю, директива — это обязательное для исполнения указание вышестоящего органа или должностного лица подчинённому органу или должностному лицу.
Согласно Регламенту Кабинета министров, одной из форм распоряжения является директива. Директива принимается Кабмином, как указание, дающе полномочия на переговорах природной государственной монополии (которой является «Нефтегаз»), если та выступает от имени Украины. На переговорах в январе 2009 года от имени Украины выступал Премьер-министр, а Дубина выступал от имени самой монополии.

Были ли необходимы директивы Кабинета министров Украины? В соответствии всё с тем же регламентом, директивы Кабмина нужны, если монопольная компания выступает от имени государства. Но, как уже было сказано выше, от имени государства выступала Юлия Тимошенко. Олег Дубина боялся ответственности, которая ложилась на всю украинскую делегацию на переговорах и потребовал от Тимошенко письменного распоряжения на подписание «газового контракта». Юлия Владимировна оформила это распоряжение в виде директивы Премьер-министра министру топлива и энергетики (о чём свидетельствует виза Ю. Продана на оригинале директивы).

Имела ли право Тимошенко подписывать директивы? Исходя из полномочий Премьер-министра Украины по состоянию на 19 января 2009 года, Юрий Продан был непосредственным подчинённым Юлии Тимошенко. Она имела право давать ему указания в любом виде: устно, письменно, оформляя это в виде виз на документах и отдельными документами, перечень которых не был регламентирован, а значит она имела право называть свои распоряжения как угодно. Дубина же был непосредственным подчинённым Продана и был обязан выполнять распоряжения министра. Распоряжение Ю. Продана было оформлено в виде визы на директиве Премьер-министра.
Исходя из обвинительного заключения Генпрокуратуры, часть текста которого стала известна из публикаций в «Украинской правде”, Юлия Тимошенко умышленно подписала директивы, зная, что полномочия по их утверждению лежат на Кабмине, чем якобы подделала директивы Кабмина.
Согласно свидетельству того же Дубины и других свидетелей, они восприняли эту директиву именно как распоряжение Премьер-министра, а не Кабинета Министров Украины, что означает практически следующее: не важно как это называлось, но это было распоряжением Премьер-министра, а не КМУ, а значит Тимошенко ничего не подделывала. Также, по выводам Национального института Государства и права им. Корецкого, директивы, подписанные Юлией Тимошенко нельзя воспринимать, как директивы Правительства. Лично я, как юрист толкую это так: данный документ не имеет ничего схожего с директивами Кабмина, а значит не является подделкой оных.
Так же, по мнению Нечвоглода, превышение полномочий состояло в том, что Юлия Владимировна передала свои указания непосредственно Дубине, на что не имела права.

Действительно, Олег Дубина не был подчинён Премьер-министру непосредственно, однако, исходя из свидетельства Юрия Продана и самого Дубины получается, что Тимошенко передала директивы Продану через главу «Нефтегаза», но ни коим образом не давала указаний НАКу непосредственно (иначе, откуда бы взялись визы министра топлива и энергетики на этих документах). Раз Юлия Владимировна передала директивы Продану (пусть и через Дубину), следовательно она проучила ему довести содержание этих указаний до своего подчинённого, что он и сделал, поставив свою визу.
Хочу подчеркнуть, что данное преступление имеет материальный состав. То есть для того, чтобы квалифицировать действия с точки зрения этого преступления, необходимо доказать наличие общественно опасных последствий, а так же прямую причинно-следственную связь между этими последствиями и действиями подозреваемого.
По обвинительному заключению и постановлению о привлечении Тимошенко в качестве обвиняемой можно выделить две составляющие ущерба государства, нанесённых действиями Юлии Владимировны.

Во первых, это ущерб, понесённый компанией «УкрТрансГаз» в связи с подорожанием закупочной цены технического газа. Как известно, для нормального функционирования газотранспортной системы и транспортировки газа по ней, нужен, так называемый, технический газ. Обвинение в данном эпизоде основывается на том, что «УТГ» закупал газ у «РосУкрЭнерго» в 2008 году дешевле, чем в 2009. Однако, как я уже писал выше, для квалификации преступления по тяжким последствиям необходима прямая причинно-следственная связь между деянием и последствием. Казалось бы: подписан контракт, согласно которому газ продаётся дороже, но я хотел бы спросить: при чём здесь «РУЭ» к НАК«Нефтегаз»? Ведь газ стал дороже именно для НАКа, а не для «РУЭ», 50% акций которой пренадлежат российскому «Газпрому», а технический газ вообще поставляется из собственных хранилищ в Украине, которые никакого отношения к русскому газу, полученному после контракта не имеет.
Во вторых, ущерб исчисляется в «излишних затратах» НАК «Нефтегаз» в связи с возрастанием цены со $179,5 за 1000 кубометров в 2008 году до $ 232,8 в 2009. Тут я хочу задать вопрос читателю: хоть один Премьер-министр за 20 лет независимости договорился о снижении базовой цены на газ? Можете просмотреть и перечитать все контракты по поставкам газа в Украину — напрасный труд, но полезный. Все Премьер-министры, подписывавшие газовые договора, нанесли подобный «ущерб» государству. 
Помимо этого следует задать вопрос: какая альтернатива стояла перед тогдашним Премьер-министром Украины? Давайте представим на минутку, что было бы, если бы это газовое соглашение не было подписано вообще? Остановка предприятий газовой отрасли и газопотребляющих производств — раз. Остановка ГТС (и поставок газа в Европу), а значит поломка или замерзание участков трубопровода — два. Прекращение газового отопления для населения Украины — три... Морская фигура на месте замри! Весёлая получается картина — ущерб в сотни миллионов долларов за недели вынужденной газовой забастовки. Да, газа в хранилищах хватало ещё на недели три, но что было бы потом? И, к тому же, у меня нет сомнений, что после этого базовая цена была бы не 450, а 600 долларов за 1000 кубов! Можно ли считать потери НАК «Нефтегаз» в таких условиях неоправданными? Почему-то ни прокуроры, ни суд этих вопросов свидетелям не задавали.

Следует так же отметить, что в данный момент с юридической точки зрения никакого ущерба государству со стороны Тимошенко нет. Об этом в своих свидетельских показаниях заявил заместитель начальника департамента Минэнерго Константин Бородин. Хотя сначала он утверждал, что «Справка комиссионной проверки отдельных вопросов хозяйственной деятельности НАК«Нефтегаз» за период с 01.01.2008 по 31.12.2010 г.г.» содержит сведения об убытках, причинённых государству, однако потом признал, что речь идёт о «дополнительных затратах», но никак не об ущербе.

Выводы в двух словах:

Умысел и мотив Юлии Тимошенко основывается исключительно на внутреннем убеждении следователя, а значит не доказан.

Объективная сторона преступления рассыпается на глазах, поскольку нет прямых доказательств двух квалифицирующих признаков: самого события превышения полномочий, а так же тяжких последствий в виде причинённого государству материального ущерба.

И пока Вы, дорогой читатель, пытаетесь переварить всё вышесказанное, за Вашей спиной развивается что-то страшное, грустное и политическое... Присмотритесь внимательнее! Вдруг, пока судят Тимошенко, кто-то ещё откусил себе кусочек государственной дачи, приватизировал заводик «на халяву» или погасил долги своей архиважной для налогоплательщиков фирмы за бюджетный счёт?

Роман Сердюк, юрист, правозащитник, общественный деятель, Днепропетровск

у статті були використані матеріали, розміщені на Українській правді та Корреспонденті
http://maidan.org.ua/static/mai/1312881068.html

Якщо зараз думати"моя хата з краю", то затра будемо жити в зоні

Лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко заявляє, що Україні зараз потрібна допомога сильних демократичних держав. Про це вона сказала у відеозверненні у перерві у засіданні Печерського суду у середу. Тимошенко подякувала за підтримку всім країнам, їхнім лідерам, парламентам, українській діаспорі і окремим об'єднанням, які висловили їй підтримку.

Вона переконана, що уряди демократичних країн допомагають Україні, оскільки розуміють, що "країна зараз опинилася на межі: або вона звалиться в повний авторитаризм, який межує з диктатурою, або ми все ж таки будемо здатні вийти з цього".

"Я думаю, що якраз всі, хто сьогодні робить заяви, в першу чергу, думають про майбутнє України і захищають Україну. Я їм безмежно за це вдячна, тому що Україні сьогодні потрібна допомога сильних демократичних держав", - сказала Тимошенко.

Вона також вважає, що зараз настав вирішальний момент і для українського суспільства.

"Якщо зараз частина українського суспільства буде відмовчуватися – не по відношенню до мого арешту, а по відношенню до руйнації ключових засад побудови демократичної країни, якщо хтось захоче відчути, що його хата з краю, то потім ми всі будемо жити не у вільній країні, а в зоні, яка жодній людині щастя принести не зможе", - сказала Тимошенко.

"Тому сьогоднішня боротьба – не за звільнення Тимошенко, а за звільнення України від окупації, від мафії, корупції, несправедливості, жорстокості, беззаконня", - додала вона.

Українська правда

Арешт Юлії Тимошенко! Відео факти. Дивись Україно! .

Перед читанням вироку Родіоном Кірєєвим в суді над Юлією Тимошенко

Юлію Тимошенко збираються виводити на вулицю (в кінці матюки) Тимошенко садять в автозак

Беркутівці розштовхують людей і виводять Юлію Тимошенко, обступають та супроводжують екс-премьєр-міністра в автозак, істерики, паніка

Репортаж 5 каналу з місця подій, де відбувся арешт екс-премьєр-міністра Юлії Тимошенко

Вигляд з даху над Бесарабською площею на панораму арешту Юлії Тимошенко, натовп людей біжить з натовпом Беркуту, що супроводжує автозак з Юлією Тимошенко

Freedom house: тимошенко хочуть змусити мовчати

Freedom House висловлює своє обурення з приводу арешту українського екс-прем'єра і лідера опозиції Юлію Тимошенко і закликає до її негайного звільнення.

Про це говориться в офіційній заяві організації.

"Це дія, в якій відсутній будь-який авторитет, як в очах міжнародного співтовариства, так і серед багатьох українців. Це останній раунд у невпинному переслідуванні уряду Юлії Тимошенко та інших провідних політичних опонентів", - вважають в організації.   Freedom House зазначає, що "сам процес (над Тимошенко) був затьмарений серйозними порушеннями процедури".

"Суд відмовив Тимошенко в юридичному представництві в двох випадках: провели розгляд без неї або без присутності її адвоката. Більше того, українське законодавство не дозволяє, щоб такі скарги надавалися в той час коли допитують свідків", - нагадали в організації.

"Ми завжди були тієї думки, що правову кампанію проти Тимошенко представляє неправильне використання судових розглядів, щоб чинити тиск на опозиційних політиків", - сказав Девід Крамер, президент Freedom House.

В організації зазначають, що процес "зміцнює розуміння того, що нинішня адміністрація вибірково переслідує Тимошенко з метою примусити її замовкнути".

"Для Сполучених Штатів та Європейського Союзу, щоб Україну бачили як надійного партнера, Україна повинна зробити більше, щоб продемонструвати свою прихильність верховенству права і покласти край таким помилковим розглядам", - наголошується в заяві.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/5/6456897/

Карта Давня Україна-Русь (V-X ст.)

     Автор карти історик Святослав Семенюк, який вивчає і досліджує тему давньої української історії протягом 30-ти років (останні його книги: "Український путівник по Словаччині", "Український путівник по Польщі").    

Історія України V-Xст. навмисно замовчувалась, т.я. в часи нашої бездержавності сусідні народи попросту її присвоїли. Немає матеріалів про цей період і в музеях Незалежної України. На карті зображено територію, яку заселяли давньоукраїнські племена в V-X століттях, що за площею майже втричі більша сучасної України. Охоплювала ця територія межі повністю чи частково 14-ти теперішніх держав: Словаччини, Молдови, Білорусі, 90% Румунії, 80% Чехії, 75% Угорщини, Пд. і Сх. Польщу, 10% Латвії, 20% Естонії, по 5% Австрії, Німеччини , Литви; Зх. Росію з Таманським півостровом, Україну (без Донецької, Луганської обл. і частин областей Запорізької, Херсонської, Харківської, Кримської).

 Перша давня українська держава того часу утворилась у 476 році на території сучасної Зх. Угорщини і проіснувала до 886 року, майже до самого приходу мадярів з Уралу. Княжили тут русини Одоакр, Добрента, Прибина, Коцеля. У 479-493рр. русини захопили Рим і проголосили Одоакра римським імператором.    У 627р. виникає ще одна  раукраїнська держава Велика Хорватія (Горватія) на територіях сучасних земель Зх.України (Львівська, Тернопільська обл. без Пн., Ів-Франк., Закарпатська обл, Зх.Чернівецької обл.), Пн. Румунії, Пн.Угорщини, Словаччини, Чехії без кр.Зх., Пд.Польщі. Свого розквіту Велика Хорватія досягла за династії Славників (955-995рр). 

    На всій території Великої Хорватії зустрічаються праукраїнські назви поселень з коренем "Рус" чи ін. (Бухарест був Дубовиця, Прага - Пороги, Ляйпціг- Липсько, Печ-П'ять Церков, Братіслава-Преславль, Дебрецен-Доброчин). Укр.племена часто мігрували в межах Давньої України: Бойки (до XIст.жили на терит.суч.Німеччини), Дуліби (Пн.Львівщини) - з VIcт. в Зх.Чехії, Уличі (Центр.Україна) - до XIIIст. в Румунії, Радимичі (з XIст. з Польщі до Білорусі), В'ятичі (з XIст. з Польщі до Росії).

Доповнення

Фонд “Україна – Русь” пропонує Вашій увазі карту “Давня Україна – Русь V – Х ст.”, яку цілком можна було би назвати також і “Забута Русь”. По великому рахунку це - не просто карта, а призабутий з часів Нестора - літописця погляд на процес становлення та еволюцію українства, введення у науковий обіг більшої половини нашої давньої історії ще до появи Київської Русі.   Доля українського народу склалася так, що становлення нашої історичної науки відбулося в момент втрати власної державності і, мимоволі, ця історія стала складовою частиною більш досвідченої польської, австрійської, чеської, угорської а, тим більше, російської історіографії з усіма негативними наслідками, що випливають з цього факту. Українські вчені здобували освіту переважно в університетах Кракова, Варшави, Відня, Будапешта, Петербурга, Москви. Їм змалку втовкмачували в голову, що усе руське це – тільки російське, що Прабатьківщина Русі не на Дунаї, як це твердив Нестор, а на сході, в Азії, десь у степах чи навіть біля Уралу, тобто, якомога ближче до центрів етногенезу росіян. Така концепція цілком влаштовувала також і західну історіографію, особливо тих держав, на території яких, власне, і були написані перші сторінки української історії. Українське минуле цих земель або ретельно замовчували, або, користуючись тим, що населення в давні часи сприймалося ззовні не за етнічною ознакою, а за приналежністю до тієї чи іншої конкретної держави, вміло привласнювали, елементарно роблячи з білих хорватів, дулібів, бойків, бужан та волинян угорців, чехів, поляків чи румун.     Особливо панічно боялася концепції Великої України радянська історіографія, яка заполонила розум українців своїми численними “Історіями УРСР”. Поступово відбулося зміщення акцентів з історії українців як етносу на значно більш обмежену в своїх історичних рамках історію української державності. Поза історичним аналізом залишилися не тільки Холмщина, Надсяння, Лемківщина, Підляшшя, Пряшівщина, Марморощина, Добруджа, Лугош, Південна Буковина та Берестейщина, але і менш відомі широкому загалу землі, колонізовані у свій час як на заході, так і на сході давньоукраїнськими племенами (Паннонія, Волощина, Волоська Моравія, Біла Хорватія, Мала Польща, Надбужанщина, Сувальщина, Новгородщина).  Сумарно, уся ця територія значно перевищує територію сучасної української держави і там ще й тепер проживає не менше етнічних українців, ніж у самій Україні.     Таким чином, в результаті, на сьогоднішній день, ми маємо лише напів – історію, напів – правду, а напів – правда, як відомо, - те саме, що і неправда.   Найбільш небезпечною ситуацією для нас є та, що з нашої історії повністю випав її найбільш ранній період, саме той етап, коли формувався генотип українства, його характер і менталітет, закладалися основи усього того, що визначає умови його існування і розвитку не тільки в наші дні, а навіть і в далекому майбутньому. Як неможливо побудувати графік без вихідних координат, так само неможливо зрозуміти природу та алгоритм розвитку етносу без ретельного вивчення його перших кроків. Ми ж починаємо нашу історію з Київської Русі, тобто лише з ІХ ст., в той час як антропологи та лінгвісти вже давно визначили, що слов'янський архетип, а в ньому, поза усяким сумнівом, також і праукраїнці, тобто предки сучасних українців, існував ще з VІІ ст. до н. е., тобто, ще за 1500 років до виходу на історичну арену Києва.   В результаті, історія нашого етносу є спрощеною більш ніж наполовину, з неї викинуто усе те, що стосується Центральної Європи, а раз так, то справжньої своєї історії ми не знаємо по сьогоднішній день і зрозуміти місце українства в сім’ї не тільки індоєвропейських, а навіть і слов'янських народів нам тепер надзвичайно важко. Ось чому ми не можемо усвідомити собі багатьох проблем та загадкових обставин формування української нації, деякої різниці менталітетів між українським сходом і заходом, що, час від часу, неодмінно дає про себе знати, духовної орієнтації одних на Рим, а інших на Москву, вражаючого уяву космополітизму її панівної еліти, але, разом з тим, і неймовірного потягу нашого народу до наукових знань, краси та пісні, наявність надзвичайно багатого фольклору, вроджене прагнення до демократії та справедливості  Однією з основних причин такого нехтування усім, що мало місце до ІХ ст., є те, що навіть у шкільних підручниках як альфа і омега не був висвітлений процес змін в ході тривалої історичної еволюції назви нашого етносу і, як результат, вже не тільки в Європі, а й мешканці Донецька чи Луганська під словом “руський” давно вже розуміють не Україну та українців, а виключно росіян і Росію, а щодо “русского языка”, то ніхто навіть і гадки немає про те, що це історична назва саме української мови, а не російської.   Цей досить успішний досвід історичної фальсифікації з боку Москви і явну слабину у цьому питанні української історіографії та української інтелектуальної еліти моментально усвідомили і взяли собі на озброєння усі вороги, які працюють на знищення українства не тільки в сусідніх державах, а навіть і в середині країни, прикладом чого є, наприклад, інспірований ззовні рух русинів на Закарпатті.     Крім того, ця карта виходить у світ саме в той час, коли європейська бюрократія знову опустила “Залізну завісу” перед Україною та українцями, завзято стримує вступ нашої держави до європейського співтовариства і навіть ставить під сумнів її належність до Європи, коли деякі пихаті випускники Сорбони чи Оксфорду без жодної іронії говорять про гідний внесок мусульманської Албанії у розвиток європейської цивілізації та про її “святе” право на вступ до ЕС, одночасно відмовляючи в цьому праві Україні – Русі з її тисячолітньою традицією європейської культури та християнства.  Поза усяким сумнівом це – надзвичайно короткозора і недолуга політика. Захід вже програє від того, що запустив до своїх країн цілу армію представників мусульманського світу і, одночасно, зачинив свої двері перед українцями, які здатні не тільки безболісно інтегруватися в європейське співтовариство, а і самі є безпосередніми творцями і носіями західної цивілізації.  Ось чому подібні дослідження, які присвячені проблемі минулого українства в Європі, на сьогоднішній день як ніколи є надзвичайно актуальними. Ми нарешті маємо зрозуміти, що українці не тільки були постійно присутніми в Європі, але руками і розумом наших талановитих родаків творили цю унікальну цивілізацію, незважаючи навіть на те, що найбільша увага нашого етносу, основний масив якого з плином часу дійсно вже був зосереджений переважно на території Україні, мало не ціле тисячоліття була спрямована на боротьбу із кочовими ордами, які постійно мали намір перетворити увесь цей квітучий європейський рай на свій занедбаний караван – сарай. http://duhvoli.com.ua/index.php?fond=5#

Чешские режиссеры сняли документальный фильм об УПА

Над фільмом працювала група чеських фахівців - істориків та публіцистів.Головними його героями є учасники Другої світової війни - вояки Українськоїповстанської армії, а також багато свідків - українські, чеські, словацькі. Фільмрозкриває широку панораму подій - від перших боїв УПА до рейдів черезСловаччину і Чехію і еміграцію окремих формувань на Захід.

http://news.dt.ua/articles/85041

Росія хоче «перезаснувати»... Росію

«Прихопивши» й нашу Історію. Тому що «погано лежить»?
2 серпня у старовинному місті Володимирі

(тому самому, котре в ХІІ — ХІІІ століттях було центром потужного князівства, керованого Андрієм Боголюбським та Всеволодом Велике Гніздо) президент РФ Дмитро Медвєдєв виступив перед відомими представниками російської історичної науки. У висловлюваннях Медвєдєва є чимало цікавого й для нас, українців, через що «День» не може оминути їх своєю увагою. Не будемо зосереджуватись зараз на його філологічних вправах (треба російською говорити «на Украине», а не «в Украине» — у зверхньому стилі поправив президент чергову промовицю), на що мало не передусім звернули увагу деякі ЗМІ та політики. Поговоримо зараз про речі більш суттєві, й не тільки в науковому, а й політичному аспектах.

Дещо раніше російський президент підписав указ, на важливості якого він неодноразово наголошував на цьому заході. Йдеться в цьому документі про (дослівно) «відзначення 1150-річчя російської державності» (не руської, не києво-руської, не давньоруської, а саме російської — тільки так!). Тобто стара,сумнозвісна «звичайна схема руської історії» імені Карамзіна, Погодіната Соловйова, здавалось би, давно вже розбита вщент Михайлом Грушевським, а ще раніше — Михайлом Максимовичем, — ця схема «живе й процвітає» у високих кремлівських колах, піднята знову на щит і офіційно схвалена указом президента. Нагадаємо читачам, що згідно з цією схемою вибудовується прямий ланцюг історичної спадкоємності: Київська Русь — Московська держава — Російська імперія — СРСР — сучасна Російська Федерація. України тут за визначенням немає. Щоправда,  «братнім» народам — українцям та білорусам — «милостиво» пропонуєтьсявзяти участь у святкуванні неоімперського псевдоювілею; очевидно, теорія «спільної колиски» теж береться на озброєння, коли треба «підсолодити» великодержавну пігулку і той образливий ефект, який вона справляє на «братів». Втім, беручи до уваги, що наше теперішнє політичне керівництво (освічена його частина) мало не повністю поділяє теорію «спільної колиски» східних слов’ян — Київської Русі, то реакція, цілком можливо, з боку України буде позитивною...Цікаво, що пан Медвєдєв неодноразово у вельми позитивному контексті згадував помпезне святкування так званого «1000-летия России», організованого 1862 року імператором Олександром ІІ. Нагадаємо: це той самий монарх, який скріпив своїм підписом

Валуєвський циркуляр (1863 р.) та Емський (1876 р.) указ, де з прямотою артилерійської гармати стверджувалось: ніякої української мови не було,  немає й бути не може! Однак це справа влади та російських науковців — які історичні міфологеми конструювати задля, як висловився президент РФ, «інтелектуальної, економічної та національної консолідації». Щоправда, зауважимо, тут трапився конфуз: у Володимирі Д. Медведєв зі здивуванням прочитав написи на історичних пам’ятках, згідно з якими це місто, справді колиска майбутньої державності Московії, було засновано не українським (переяславським, згодом — київським!) князем Володимиром Мономахом у 1108 році, як було насправді, а, виявляється, князем Володимиром Святославичем, Хрестителем Русі, між іншим, теж київським володарем, ще на сто років раніше. Це буде виправлено, втім, головне полягає в іншому: українську національну свідомість, нашу ідентичність давно вже слід очистити від таких схем, що навічно замуровують нас у стіну «Русского мира». В цьому й полягає політичний аспект проблеми: адже відома концепція Патріарха Кирила (в її «духовному» варіанті) та Дмитра Медведєва й Володимира Путіна (у варіанті «світському», державницькому) розробляється, пропагується та щосили поширюється не для уточнення минулого, а для забезпечення потрібного Кремлю майбутнього! А що може Україна протиставити політиці в стилі спецоперацій, цим зазіханням на ідентичність? Очевидно, що Росія (точніше, її керівництво), прагнучи стати національною державою, «консолідуватись» у такий спосіб, морально й політично готова прихопити те, що «погано лежить», а саме — українську ідентичність та історичну самосвідомість. У реаліях сьогодення (духовність і культура розглядаються як щось «зникомо мале» за значенням, яскравий приклад чого — сумна доля Музею історії Києва; масова історична свідомість живиться імперськими міфами та дешевими «державницькими» серіалами з Москви) українська історія фактично стає легкою здобиччю. А це означає, що всіх нас мають намір позбавити «національного паспорта». Влада ж, неначе навмисно не помічаючи цього, поглинена дрібними чварами... Отже, все буде залежати від того, чи адекватно зрозуміють самі українці те, що відбувається.

Iгор СЮНДЮКОВ, «День»

http://www.day.kiev.ua/213532

Захід: Тимошенко «світить» умовний термін (світова преса)

Generic – A photo of International and Russian newspapers, Prague, 17Jun2009

Generic – A photo of International and Russian newspapers, Prague, 17Jun2009

Прага – Серед ключових політичних ризиків в Україні західні експерти бачать і судовий процес над одним із лідерів української опозиції Юлією Тимошенко. Один із прогнозів з цього приводу такий, що лідерові «Батьківщини» загрожує внаслідок суду умовний термін і «відлучення» від наступних виборів до парламенту в 2012 році. Аналітики також наводять думки західних чиновників про те, що за «українським фасадом» нині «ховаються зруйновані будівлі» української демократії. Впливові видання також публікують прогнози відомих західних експертів з приводу ймовірних наслідків президентських виборів у Росії, у яких звучить твердження про те, що «США погодилися з перевагою Росії у «ближньому зарубіжжі».

Агентство Reuters оприлюднило черговий прогноз найближчих ключових ризиків щодо України. У ньому виділяють, як фактор поточної політичної напруженості, суд над Юлією Тимошенко, а також ризики неотримання Україною чергового траншу кредиту МВФ у разі зволікання з реформуванням платежів у енергетиці. Звертають увагу на зростання напруження у російсько-українських стосунках у зв’язку з газовим питанням та подальші ризики з відтоком із українських теренів іноземних інвестицій, коли й надалі приватизація на ринку України непрозора і триває владний тиск на великих іноземних інвесторів. Тут також відзначено точки зору провідних аналітиків з приводу ймовірних наслідків суду над Тимошенко, у зв’язку з чим західні експерти прогнозують «умовний вирок», як найбільш ймовірний результат процесу, що заборонятиме Тимошенко брати участь у майбутніх виборах, не перетворюючи її у потерпілу перед громадськістю».   Американське видання «Global Post» не виключає, що нинішній судовий процес над Тимошенко, котрий «стає своєрідним цирком», можливо перетворить підсудну у «політичну страдницю». Тим більше, що вона «відкрито кепкує з головуючого судді, а зовні відбуваються жваві пікети її прихильників і противників». Водночас видання не бачить у цьому суді нічого смішного, бо західні політики серйозно насторожені щодо «політичного підтексту» цього процесу і лише очікують, як «далеко зайде обвинувачення». Спостерігачі, як наголошує «Global Post», «вже жахаються з перспективи, якими брудними і корумпованими можуть бути парламентські вибори у жовтні наступного року». «Однак, – як зауважує видання зі США, – одна сфера не постраждає – це зусилля України на шляху до угоди про співпрацю з ЄС». Але, як непокоїться «Global Post», «ситуація може стати парадоксальною: через рік Україна може опинитися ближче до ЄС та виявитися ще більш авторитарною». Це збиває з пантелику деяких західних дипломатів і чиновників, котрі порівнюють ситуацію в Україні з підготовкою до Євро-2012, коли «за пофарбованим фасадом ховаються зруйновані будівлі».   Директор Центру Європейських реформ із Брюсселя Чарльз Ґрант на сторінках лондонської «Файненшел Таймз» зазначає, що зовсім не важливо, хто стане у 2012 році президентом Росії, бо «домінуючою постаттю залишиться то й же Володимир Путін» і ймовірність «більшого плюралізму в Росії, посилення диктатури закону проти корупції, диверсифікації економіки у більш незалежну від експорту сировини» майже дорівнює нулю, бо «такі зміни можуть загрожувати основі влади і багатству правлячих кланів». Чарльз Ґрант також вважає, що і в зовнішній політиці Росії Путіна не варто «очікувати різких змін», бо в Москві сприймають «перезавантаження» у стосунках зі США лише в російських інтересах та й «росіяни думають, що США прийняли, як належну, перевагу Москви на ближніх територіях, включно з Україною». Василь Зілгалов http://www.radiosvoboda.org/content/article/24284658.html

Правозахисники утворили Комітет захисту від політ. переслідувань

Акція протесту проти політичних переслідувань біля будівлі Служби Безпеки України, Київ, 15 вересня 2010 року

Акція протесту проти політичних переслідувань біля будівлі Служби Безпеки України, Київ, 15 вересня 2010 року

Київ – Українські правозахисники та дисиденти радянської доби заявили про створення Громадського комітету захисту від політичних репресій в Україні. Про це в четвер на прес-конференції повідомили голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров та колишній в’язень сумління Василь Овсієнко. Необхідність такого кроку вони пояснюють тим, що починаючи з весни 2010 року в Україні відновилися політичні переслідування опонентів чинної влади.

За словами організаторів комітету, безсумнівне політичне підґрунтя мають кримінальні справи проти учасників «підприємницького майдану», членів організації «Тризуб», які спиляли голову погруддю Сталіна, а також проти колишніх урядовців Юлії Тимошенко, Євгена Корнійчука, Валерія Іващенка.   За словами Євгена Захарова, найочевиднішими є протиправні дії вжиті щодо колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.   «Це взагалі нечувано, щоб слідчий диктував обвинуваченому, в якому режимі йому знайомитися зі справою, – наголосив правозахисник на деяких аспектах затримання екс-урядовця. – Жодної законної підстави для позбавлення Луценка волі не було. Ця справа є, безумовно, політичною».   Політичні справи фабрикують «винахідливо»   Василь Овсієнко, який у радянської часи за свої політичні погляди відсидів 14 років, зазначив, що хоча зараз ситуація істотно різниться від того, що було в часи СРСР, проте інколи влада діє із суто радянським лукавством.   «Якщо тепер вигадують справу про те, що чотири підприємці, які навіть не були знайомі між собою, але всі раніше мали судимості, вступили в злочинну змову з метою зруйнувати плитку на майдані Незалежності – ну, це треба мати фантазію неабияку. Проти нас фабрикували справи про крадіжки, опір міліції», – зазначив Василь Овсієнко.   Громадський Комітет захисту від політичних переслідувань є позапартійним неполітичним об’єднанням правозахисників радянського та сучасного періодів. Комітет буде відслідковувати ситуацію та надавати допомогу жертвам політичних переслідувань. Його діяльність фінансуватиметься з грантів міжнародних неурядових організацій.   Регіонали висловлюють підозри, що правозахисників надихає опозиція   Заступник голови фракції Партії регіонів, член парламентського комітету з питань правосуддя Вадим Колесніченко, називає подібну ініціативу політичною, а не правозахисною.   «Це лише політичний піар, тому що жодні правозахисники ніколи не об’єднуються в якісь комітети. Це мені нагадує політичний проект тих, хто сьогодні називає себе опозицією», – зауважив депутат-регіонал.   За словамси Вадима Колесніченка, для відстоювання прав людини в Україні створення подібних комітетів нічого не дасть.   Між тим, правозахисники вже мають перші здобутки. Так, після їхнього втручання пом’якшили обвинувачення проти активістів «Тризубу», які відпиляли голову погруддю Сталіна. З хуліганства ці дії перекваліфікували на пошкодження майна Компартії. Євген Захаров зазначив, що подібні погруддя є образливими для багатьох співвітчизників, отже, їх знищення не можна кваліфікувати як образу суспільства, що є однією з головних ознак хуліганства.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24287107.html

Українська наука: наказано добити? (огляд преси)

Київ – Як тільки владі необхідно швидко продемонструвати свої реформаторські настрої та піклування про добробут народу, чи не найпершою виникає тема боротьби з чиновництвом, що, начебто, з’їдає левову частку бюджету. Не стала винятком і нинішня влада. Серед започаткованих реформ не забули про адміністративно-територіальну. Однак, як стверджує газета «Голос України», чим далі від столиці, тим важче боротись із зайвим чиновником, бо подекуди його ще й просто... не вистачає. Загалом же, як переконує парламентське видання, масові звільнення держслужбовців навряд чи допоможуть зекономити держбюджет, бо без них державний механізм може загальмувати. Про це наголошується в статті «Державний чиновник: скоротити чи наростити?»
Україна все ще належить до провідних наукових держав континенту. Як стверджує дописувач газети «День», попри всі втрати, за структурною повнотою науки в Європі Україну випереджають лише Франція, Великобританія, Німеччина і Росія. Однак, науковцям дедалі важче виживати, зазначає автор статті, і справа не лише в браку коштів, виділених на науку та освіту. Адже Україна досі має архаїчну й неефективну організаційну структуру науки. А центральний орган виконавчої влади, відповідальний за здійснення всієї науково-технічної та інноваційної політики, сьогодні в державі фактично відсутній. Про інші перешкоди для науковців читайте в статті «Українська наука: наказано добити?»

В уряді Миколи Азарова очікують, що в серпні «Нафтогаз України» і «Газпром» поновлять активні переговори про можливість зниження ціни на російський газ. Однак експерти вважають малоймовірним перепідписання діючих контрактів між компаніями, й тому, як інформують «Економічні відомості», в українському державному холдингу прагнуть нарощувати власний видобуток і борються з проблемою низької оплати газу споживачами. Стаття називається «Готуються до зими і переговорів».

Тіньові доходи українців будуть виявляти за допомогою баз даних квартир, автомобілів та земельних ділянок. Як інформує газета «Факти», податкова служба почала застосовувати нові методи боротьби із зарплатами «в конвертах». За попередніми розрахунками, «зарплатна реформа» збільшить надходження в бюджет і Пенсійний фонд щонайменше на 50 мільярдів гривень.

Ірина Біла
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24286104.html