МОРФ разместило на заводе П.Порошенко заказ на $139 млн

  • 17.04.14, 22:34
Министерство обороны России разместило заказ на одной из кораблестроительных верфей в Севастополе на общую сумму около $139 млн. Об этом сегодня во время прямой линии заявил Президент Российской Федерации Владимир Путин, пишетКапитал.

“В Крыму очень сильный кораблестроительный потенциал. Уже на первом этапе Минобороны РФ разметило заказ на одной из верфей на общую сумму 5 млрд руб. (около $139 млн)”, — заявил Путин.

При этом он отметил, что Россия намерена наращивать этот потенциал в Крыму.

“У нас были договоренности с Украиной по обновлению кораблей, но, к сожалению, эти договоренности слабо выполнялись или вообще не выполнялись. Сегодня, я надеюсь, таких проблем не будет”, — заявил Президент РФ.

Также Путин заявил, что значительная часть современных кораблей будет переведена в Севастополь из Новороссийска.

Единственным предприятием Севастополя, где мог быть размещен заказ Министерства обороны РФ является “Севморзавод”, стратегическим инвестором которого является Петр Порошенко

ukrrudprom

[12:10 17 апреля 2014 года ]

У Слов'янськ на вантажівках привезли"зелених чоловічків"із Криму

  • 14.04.14, 15:22
У Слов'янську біля будівлі виконкому в понеділок вранці з'явилися люди в камуфляжах з автоматами.

Про це повідомляє Slavgorod.com.ua

Один із чоловіків розповів, що вони і є ті самі "ввічливі зелені чоловічки", яких ми не дуже давно спостерігали по телевізору в Криму.

 фото Slavgorod.com.ua 
  фото Slavgorod.com.ua

На запитання про їхню національність вони відповіли, що є українцями.

"Чоловічки" розповіли, що прибули в Слов'янськ для "забезпечення світлого майбутнього городян".

У той же час, за інформацією Лівого Берега, люди в камуфляжі приїхали на військових вантажівках без номерів.

 
  фото Slavgorod.com.ua

Крім того, Новости Донбасса повідомляють, що в Слов'янську викрадений журналіст.

"У Слов'янську викрали людину, що знімала відео близько СБУ. Артема утримують у тій самій будівлі СБУ, яку він знімав. Хлопця допитують і поки з будівлі не випускають", - сказано у твіттері видання.


Росію не ізолювати. Вона ізолюється сама

  • 13.04.14, 00:38

 

«Росію не ізолювати» – написав у своєму твіттері відомий пропагандист, голова комітету Державної думи Росії з міжнародних справ Олексій Пушков після того, як сесія Парламентської асамблеї Ради Європи позбавила російську делегацію права брати участь в голосуваннях до кінця року і прийняла сувору резолюцію на підтримку українського керівництва і української приналежності окупованого Криму.

 

Власне, саме так і працює зараз російська пропаганда, видаючи власні ілюзії за політичну реальність. У Москві панує думка, що буквально за кілька місяців і Україна, і весь цивілізований світ змиряться з російською агресією, визнають, що Крим тепер – частина Росії і все буде як і раніше. Саме тому Пушков вважає за краще помічати не засудження Росії в ПАРЄ, а те, що не набрала достатньої кількості голосів резолюція, що пропонує виключити країну-агресора з Парламентської асамблеї. А російський міністр фінансів Антон Силуанов пов’язує відновлення економічної допомоги Україні і вирішення газових питань із «легітимізацією статусу Криму» – простіше кажучи, з визнанням окупації.

 

Тим часом, у світі діє зовсім інша логіка. Багато хто на Заході все ще вірить, що Росія усвідомлює наслідки кримської авантюри і її керівництво повернеться до здорового глузду. Рішення про позбавлення Росії права голосу в ПАРЄ ухвалене не для того, щоб наприкінці поточного року прийняти пана Пушкова і його колег із розпростертими обіймами, а для того, щоб дати Москві час вивести з Кримського півострова окупаційні війська і вжити заходів з повернення території державі, до якої вона належить. Якщо цього не відбудеться, ПАРЄ на початку 2015 року може і зовсім анулювати повноваження російської делегації.

 

Але цілком можливо, що ще до ухвалення цього рішення російська делегація і сама відмовиться від участі в роботі Парламентської асамблеї. Російська делегація вже достроково залишила Страсбург і не брала участі в обговоренні резолюції, що засуджує кримську авантюру Володимира Путіна. Адже крім посилення міжнародної ізоляції Росії, є ще й самоізоляція – мабуть, найбільш цікавий процес. Росія сама залишає міжнародні структури і згортає співпрацю з Заходом, щоб не виглядати вигнаною і небажаною. І історія з ПАРЄ – з цієї ж низки. Це не вони нас виганяють, а ми самі не хочемо мати нічого спільного з цими русофобами!

 

Втім, робити прогнози на початок 2015 року я б остерігся. Адже ізоляція Росії – це не стільки політичний, скільки економічний процес, наслідки якого будуть очевидні саме через кілька місяців. До того ж Захід вже оговтався від шоку і почав методичний пошук слабких місць у броні російської економіки – щоб створити Москві максимальні незручності і разом з тим не нашкодити собі. Втім, і тут відбуваються реальні зміни. Відмовляючись від майже мільярдного контракту з Москвою, федеральний канцлер Анґела Меркель визнала втрати для німецького бізнесу, але зауважила, що не варто плекати ілюзій.

 

Але ілюзії – це саме те, що хоче плекати Росія. Віра в те, що скоро всі погодяться з правом Москви диктувати свої умови іншим країнам і навіть окупувати їхні території, є сильною – і тому російська делегація не лише розраховує з тріумфом повернутися в ПАРЄ. Вона вірить, що її туди покличуть. Поки ще вірить.

 

Віталій ПОРТНІКОВ


«Жить по новому!»

  • 11.04.14, 20:29


 

В Одесской области сегодня почти все районные штабы кандидата в Президенты Украины Петра Порошенко сформированы из представителей Партии регионов. Большинство из них, почувствовав «веяние времени», успели выйти из «голубой»партии и сегодня представляются «беспартийными», а некоторые из руководителей и членов избирательных штабов в ней так и остаются по сей день. Совмещая полезное с приятным…

 

Несмотря на то, что на последнем съезде УДАРа, куда делегаты приехали избирать кандидатом в Президенты Украины своего лидера Виталия Кличка, а избрали неожиданно для себя совсем другого кандидата, Петром Алексеевичем и Виталием Владимировичем прилюдно была провозглашена нерушимая коалиция «ударовцев» с «порошенковцами» ( т.е. представителями партии «Солидарность»), - все это на деле оказалось «туфтой» и обманом. На сегодняшний день ни одного представителя УДАРА в избирательных штабах «шоколадного барона» в Одесской области не оказалось,а все должности в них успешно заняли местные «регионалы»,которые были при власти при Януковиче и остаються при ней сегодня.

 

 

А обманутым и брошенные своим руководством «ударовцам»,в качестве утешительного бонуса с барского «регионального» плеча, в Одесской области предлагают под чутким руководством «регионалов» работать наблюдателямиЕстественно, за идею и общего великого кандидата Петра Алексеевича. Однако, к руководству штабами представителей Кличка опытные бывшие «ПРовцы» во главе с их лидером Алексеем Гончаренко предусмотрительно не подпускают, мотивируя это тем, что избирательные штабы были созданы еще до съезда партии «УДАР» и места нищим и неприкаянным «ударовцам» в них уже просто нет. Причем, с убогими «кличковцами» «регионалы» особо не церемонятся: не хотите работать под нашим руководством – при дележке власти, когда Порошенко станет Президентом, вообще останетесь без «портфеля» и депутатського мандата. А будете с нами – найдем вам какую-никакую должность. А может быть и пару гривень подкинем представителям великого боксера, если нам понравится ваша работа и будете хорошо агитировать за Петра Алексеевича…Тем более, что вашому лидеру, если честно, вы все вместе взятые вместе с вашими Майданами уже и нахрен не нужны…

 

Засилье партии Регионов в избирательных штабах Одесской области кандидата в Президенты Украины Петра Порошенко относится не только к региональным штабистам, но и к руководителям избирательных округов и доверенным лицам кандидата, которые по «странному» совпадению почти все в недалеком прошлом являлись членами партии Регионов и еще совсем недавно на сессиях районных и областных советов гарячо поддерживали своего лидера Виктора Януковича, принимали гневные обращения в осуждение «майданутых» и требовали у Беркута жестко разогнать Евромайдан.

 

 

В оправдание же брошенных всеми одесских «ударовцев» можно сказать, что, по нашим сведениям, некоторые районные организации «УДАРА» уже отказались работать на благо кандидата в Президенты Петра Порошенко под руководством своих вчерашних идеологических противников и даже собираются в знак протеста массово выйти из партии «УДАР», считая что их просто «кину ли» и не за это они на Майдане мерзли и жизнью рисковали. Хотя есть и такие, кто все же надеется заработать хоть пару «зеленых» от щедрот души регионалов-порошенковцев, выполняя все их решения и желания в ходе избирательного процесса…

 

Сегодня представители избирательных штабов от ПР кандидата в Президенты Украины, демократа и «майдановца», «померанчевого» Петра Порошенко уже не требуют, как это было всего месяц тому, чтобы Беркут жестко разганял Евромайдан, не агитируют за «Народный бюджет» и не прославляют в «районках» своего кумираВиктора Януковича. Они уже «почули кожного» и становятся беспартийными,готовясь возглавить местные организации партии «Справедливость», и по привычке, при помощи покорного административного ресурса, готовят для народа уже новое «покращення вже сьогодня», которое принесет народу их новый лидер Петр Порошенко. Справедливости ради надо сказать, что регионалы-порошенковцы «покращення вже сьогодня» таки сменили на новую мантру, «спущенную» с центрального штаба - « Жити по новому!». И они правы: при Януковиче у них было «покращення» в виде власти, депутатства и миллионов в банках, а после победы Петра Алексеевича они будут «жить по новому»: иметь новую власть, быть депутатами и мерами разных уровней от новой партии, иметь новые автомобили и дачи в новых странах… Вот только простые украинцы останутся при своих старых интересах…

 

И хотя еще не остыли тела погибшей «небесной сотни», а уже те, против кого они сражались и за победу против которых отдали свои жизни, снова оказались при власти: уже под руководством самого рейтингового кандидата в Президенты Украины, демократа и «майдановца» Петра Порошенка. Так за что же гибли герои на Евромайдане?...

 

 

P.S. Естественно, я не могу предоставить читателям и редакции свои полные личные данные, так как среди доверенных лиц кандидата в Президенты Украины Петра Порошенка, руководителей его избирательных штабов и округов от «регионалов-порошенковцев» есть такие опасные криминальные «личности» с огромными деньгами и при высоких должностях, что можно запросто потерять не только здоровье, но и жизнь. Мы ведь знаем этих «конкретных пацанов» по их предыдущей партии, что они не останавливаются ни перед чем и привычек своих не меняют…

 

 

А проверить информацию, изложенную в статье, очень просто: надо всего лишь позвонить руководителям районных организаций партии «УДАР Виталия Кличка» в Одесской области.

А можно и лично поинтересоваться, кто же сегодня в списках членов избирательных штабов Петра Порошенка в вашем городе или районе?. И все станет совершенно ясно.

 

Сергей Кульчицкий

В нынешнем обвале гривни виновен и Порошенко

  • 11.04.14, 14:25

В нынешнем обвале гривни виновен Порошенко

Вчера известный телеведущий Виталий Гайдукевич, который в последнее время работает на «5 канале», совершил у себя в Фейсбуке грандиозный «наезд» на новую власть в Украине.

Ах, она такая-сякая — возмущался журналист! И "Парміджано Реджіано" по 351 гривен за кг эта власть себе купила! И законы о героях Майдана, а также о коррупции она не может принять! И против саботажа «рыгов» (депутатов из Партии регионов) ничего не может сделать! И так далее!

 Начал же свою ругань в адрес новой власти Гайдукевич с того, что сейчас очень сильно падает гривня. А это больно ударило по его личному карману. «Я тут утром курс доллара глянул и подофигел немного вместо кредита в 4500 мне нужно заплатить 6800» - безграмотно с точки зрения правописания разъяснил телеведущий причину своего гнева. А чуть ниже конкретизировал, что увидел утром курс 12,50 грн за долл (сегодня он наверняка увидит уже выше 13, так вчера на межбанке торги завершились на уровне 13,20 грн за долл на продаже).

 По-видимому, речь идет о взятом Гайдукевичем валютном кредите в период с 2004 по 2008 годы — скорее всего, на покупку какой-то недвижимости. До нынешнего обвала гривны (при курсе около 8,2 грн за долл) он за обслуживание данного кредита платил 4500 грн в месяц, а с учетом увиденного им вчера утром курсе в 12,50 грн за доллар придется платить уже 6800 грн.

 Однако я считаю своим долгом объяснить этому тележурналисту, что в данном случае он неправ, направляя стрелы своего гнева в сторону новой власти. В первую очередь, виноват он сам.

 Когда Гайдукевич оформлял кредит, перед ним стоял выбор: брать гривневый кредит, но по высокой ставке в 20-25% годовых, или долларовый кредит с более низкой ставкой — 10-13%. Естественно, что как разумный человек, он обязан был тогда задаться логичным вопросом — а почему столь велика разница в ставках по кредитам в разных валютах? Если бы Виталий озаботился тогда поиском ответа на данный вопрос, то понял бы, что оформляя кредит в валюте по ставке примерно вдвое ниже, чем для гривневых кредитов, он добровольно берет на себя финансовый риск — на случай именно девальвации гривни.

 И вот господину Гайдукевичу не повезло — гривня сейчас мощно падает к твердым валютам. Причем, не повезло ему с его валютным кредитом уже второй раз, так как в первый раз он был наказал девальвацией гривны в 2008-2009 годы (с 5 грн за долл до 8). Именно из-за той девальвации Нацбанк отменил осенью 2008 года вообще валютные кредиты для населения (до 2004 года они тоже были запрещены, а разрешил валютное кредитование тогдашний глава Нацбанка Тигипко).

В том же, что сейчас столь стремительно валится гривня к доллару больше всего виноваты два человека — бывший президент Украины Янукович и нынешний президент России Путин. Первый за 4 года своего президентства довел украинскую экономику и финансы практически до коллапса, вследствие чего гривна начала быстро девальвировать еще при нем. Напомню, 5 февраля, когда еще не было массовых жертв на Майдане и когда Янукович продолжал безмятежно наслаждаться золотыми унитазами в «Межигорье», курс уже взлетел до 9,4 грн за долл — с 8,2 в первой половине января. Рекомендую прочесть, например, мою здешнюю статью за 13 февраля «В стартовавшем ныне обвале гривни виновен лично Янукович».

 А Путин значительно «подсобил» Януковичу в деле обвала гривни. Сначала российский президент заморозил в январе-феврале 2014 года второй транш обещанного кредита, из-за чего заволновались украинские финансисты. А с марта он начал агрессию против Украины, вследствие чего взволновался уже весь украинский народ. В таких условиях, естественно, резко возрос спрос на СКВ.

 Впрочем, внутри Украины вина за стартовавший в текущем году обвал гривни лежит не на одном только Януковиче, а и еще на многих других бывших высокопоставленных чиновниках — в частности, на Азарове, Арбузове и прочих.

 Ну а поскольку Виталий Гайдукевич, пребывающий сейчас в расстроенных чувствах из-за возросших кредитных выплат, трудится на «5 канале», то спешу ему сообщить, что виноват в нынешнем обвале гривны также владелец этого телеканала Петр Порошенко.

 Дело в том, что господин Порошенко в 2012 году был министром экономики в правительстве Януковича-Азарова, и потому он не мог не знать о реальном состоянии в экономике и финансах Украины.

Ситуация же в ее динамике была очень пугающая и выглядела следующим образом.

 Дефицит внешней торговли товарами в 2009 годы составил 5,7 млрд долл, в 2010-м — 9,3 млрд, в 2011-м — 14,2 млрд, в 2012-м — 15,8 млрд (это по данным Госкомстата, а по данным НБУ — вообще 20,4 млрд долл).

Доля импортных товаров в отечественной розничной торговле составляла в 2009 году 32,6%, в 2010-м — 35,7%, в 2011-м — 38,1%, в 2012-м — 41,1%.

Внутренние цены в Украине (индекс-дефлятор) выросли в 2009 году на 14,1%, в 2010-м — на 14,0%, в 2011-м — на 12,6%, в 2012-м — на 7,3%. Суммарно за эти четыре года они выросли на 57%, тогда как инфляция доллара и евро за данный период не превысила 10%.

Начиная с лета 2012 года в минус ушли промышленное производство, грузоперевозки и строительство Украины. А начиная с III квартала 2012 года начал падать и ВВП.

Золотовалютные резервы Украины на 1 апреля 2011 года составляли 38,4 млрд долл, а к концу 2012 года она сократились до 24,5 млрд долл.

Государственный и гарантированный государством долг на начало 2010 года составлял 317 млрд грн, а к концу 2012 года он вырос до 516 млрд грн. В том числе, внешний госдолг за этот период увеличился с 212 млрд грн до 309 млрд грн.

Поэтому, вооружившись данными цифрами Порошенко обязан был выступить на заседании правительства и завопить: караул!!! Искусственное удержание гривнИ в угоду политических интересов уже привело к экономическому спаду, а очень скоро обязательно произойдет и обвал гривнИ! Причем, чем дольше мы будем оттягивать старт крайне необходимой для украинской экономики плавной девальвации гривнИ, тем сильнее потом будет ее обвал!

К этому добавлю, что многие экономические эксперты (и я в их числе) неоднократно и давно писали, что плавную девальвацию нужно было начинать если еще не в 2010 году, то уж точно не позднее чем в 2011 году. Призывали украинскую власть начать девальвацию также многие зарубежные эксперты, включая МВФ.

Однако господин Порошенко ничего такого не заявил в 2012 году, когда пребывал в должности министра экономики. Также он помалкивал на сей счет и в 2013 году, будучи депутатом Верховной Рады.

Так что, телеведущий «5 канала» Гайдукевич имеет как минимум моральное право потребовать у хозяина своего телеканала материальной компенсации. Поскольку Порошенко однозначно тоже виновен в нынешнем мощном обвале гривнИ, тогда как нынешняя власть, напротив, нисколько не виновата в этом.

Кроме того, рекомендую учесть это обстоятельство всех украинцев, которые 25 мая пойдут на избирательные участки голосовать за будущего президента. И вообще не стоит забывать, что господин Порошенко самоотверженно трудился в правительстве Януковича в позапрошлом году, не видя в этом, похоже, ничего зазорного для себя...

http://antikor.com.ua/

Что россиянам стоит знать про Украину

  • 10.04.14, 20:43

 

Уверенность российских оппонентов в абсолютно альтернативной реальности относительно происходящего в Украине сводит на нет возможность любого диалога. То есть уверенность в совершенно ошибочной картинке того, чем сегодня Украина живет и к чему стремиться. Нарушены все причинно-следственные связи, а между событиями и фактами в мозаику искусно вплетена большая откровенная ложь, накрепко все это цементирующая. Клубок лжи и инсинуаций настолько велик и запутан, что сложно понять с какой стороны к нему подступиться. Хочу рассказать хотя бы про некоторые реалии из жизни сегодняшней Украины, которые помогут начать распутывать этот узел заблуждений. 

 

Прежде всего, чтобы лучше понять куда Украина идет сегодня, стоит узнать про причины событий, произошедших в течении трех зимних месяцев на Майдане. Я уже подробно описывал почему в Украине случился Майдан и кто на него вышел. Рекомендую прочитать тем, кто хочет лучше понять сегодняшние реалии Украины, про которые я пишу ниже. 

 

1.Сейчас в Украине законное временное правительство, избранное по Конституции Украины. Весь парламент остался прежним, в правительство на ключевые позиции не пришел никто новый, кто бы не был известен ранее или не был в государственных структурах до этого. Конечно есть хамелеоны, оставшиеся от старой власти, но какое бы временное правительство ни было, сейчас оно необходимо для работы государственного аппарата, принятия законов и восстановления Украины. Невозможно за месяц полностью поменять систему. Ежедневно предпринимаются действия и принимаются законы для создания более прозрачной системы власти и противодействия коррупции. Сейчас мы восстанавливаем страну. 

 

2.Законно и с соблюдением процедуры были отменены изменения в Конституции Украины, которые внес Янукович с нарушением процедуры для узурпации власти. Этими изменениями он наделил себя полномочиями и властью, которых народ Украины ему не делегировал. В итоге Украина вернулась к конституции парламентско-президентской республики формата 2004 года, по которой и был избран Янукович. К слову, очередные выборы президента по ней должны были проходить в марте 2014 года. 

 

3.Украина ждет президентских выборов, которые пройдут в конце мая. Ждем люстрации. До конца года ждем новых парламентских выборов. Результатом этого будут полностью новый парламент и новое правительство. 

 

4.Вопрос о федерализации в Украине на повестке не стоит. Это нездоровые для Украины советы со стороны Российской Федерации, которые иначе, чем шантажом, не воспринимаются. Их целью является разделение Украины на независимые регионы, чтобы была дальнейшая возможность их захватывать по крымскому сценарию. Про федерализацию кричат только и исключительно депутаты из Партии Регионов, где, по сути, все решения принимаются единолично. Это те же депутаты, которые выступали против народа Украины во время революции, которые сами же отказались от Януковича, когда запахло жареным, и которые хотят дальше оставаться у руля в регионах, продолжая воровать, но уже с помощью Российской Федерации. 

Украине действительно необходима децентрализация, а регионам необходимо больше прав в принятии собственных решений и управлении собственным бюджетом. Это понимают все и все с этим согласны. Но это не вопрос о федерализации. 

 

5.В восточных регионах для дестабилизации обстановки и срыва президентских выборов периодически проходят проплаченные коллаборационистские провокационные акции с триколорами. Они организованы засланными диверсантами и специально подготовленными провокаторами. В последние недели Служба Безопасности Украины почти ежедневно задерживает таких диверсантов, причем, часто у них находят оружие и инструкции по организации массовых беспорядков. Конечно у таких людей нет украинского гражданства. Вся информация об этом есть в публичном доступе. К сожалению, подобные провокации мы, скорее всего, будем наблюдать до самых президентских выборов. 

 

Недавно принят более жесткий закон, который предусматривает уголовную ответственность и серьезные тюремные сроки за "умышленные действия, совершенные с целью изменения границ территории или государственной границы Украины в нарушение порядка, установленного Конституцией Украины, а также за публичные призывы или распространение материалов с призывами к совершению таких действий". За шпионаж также ужесточили наказание. 

 

6.Вопрос по Правому Сектору закрыт. Ни в парламенте, ни в правительстве, ни в исполнительных органах, нигде нет представителей Правого Сектора. Они сдали оружие и вопрос по ним закрыт. На самом деле больше беспокойства доставлял не Правый Сектор, а откровенные бандиты, собранные в свое время Партией Регионов для противостояния Майдану и организации беспорядков, которые уже после революции, прикрываясь именами Правого Сектора и Самообороны Майдана, занимались мародерством и вымогательством. К великому облегчению таких уже повылавливали. Подобного больше не происходит. На сегодня этот вопрос также закрыт. 

 

7.В Украине нет предпосылок или даже намека на гражданскую войну. Очень удивляет, когда в риторике российских оппонентов появляются высказывания о гражданской войне в Украине и что брат на брата руку поднимает. Жители Украины не собираются воевать друг с другом. Более того, люди еще больше объединяются ради защиты суверенитета страны. Большинство жителей Донбасса, Донецка, Луганска, Харькова, да и в принципе большинство жителей восточных регионов хотят жить в единой Украине. Никаких конфликтов или противоречий украинцев друг с другом, которые могут тянуть на вооруженное противостояние или гражданскую войну, нет и быть не может. Нам хватило трех месяцев революции и небесной сотни. Мы только что похоронили наших героев. Мы сейчас хотим мира, порядка и возрождения Украины. 

 

8.В Украине все спокойно. На улицах полный порядок за исключением редких точечных пророссийских коллаборационистских провокаций в крупных городах на востоке Украины. На днях мне написал товарищ из Москвы с вопросом не попал ли я в тот день в ужасные события в Киеве, про которые говорили российские СМИ. В этот день, кроме футбольного матча на центральном стадионе Олимпийский, за которым следили все болельщики Украины, ничего другого в Киеве не происходило. 

 

В Украине проходят все запланированные социальные мероприятия, работают заведения, проходят концерты, футбольные матчи, неделя моды, а по центру города и мостам пройдет киевский марафон. В Украине все совершенно спокойно. Люди мирно вернулись к своим делам. 

 

9.Мы уже видим множество позитивных изменений в наших буднях. С улиц пропали кортежи государственных деятелей и связанные с ними многочасовые пробки, правительство перешло в режим жесткой экономии, госорганы отказалось от служебного транспорта, премьер министр летает за рубеж регулярными рейсами и останавливается в посольстве, а не в дорогущих отелях. Мелочь, конечно, но приятно. К этому всему ГАИ на дорогах в стремлении поднять имидж сотрудников на европейский уровень ведет себя очень вежливо и культурно. Это особенно радует всех водителей. В сети Facebook на странице министра внутренних дел можно увидеть периодические отчеты о проделанной работе и планах. Правительство начало прислушиваться к мнению народа, отчитываться и проводить встречи с ведущими специалистами. Такой открытости власти в Украине еще никогда не было. Майдан создал прецедент. 

 

10.Киев не разрушен и не сожжен. Музеи и консерватории в целости и сохранности. Площадь перед стадионом Динамо по улице Грушевского уже восстанавливают. Единственным серьезным последствием для архитектуры Киева стало сожженное здание профсоюзов на Майдане, которое, к слову, сожгли бойцы Беркута. Майдан сегодня превратился в место силы и место памяти о погибших, которое устлано цветами и по которому невозможно пройти без переполняющих эмоций. Майдан - это небольшой пятачок в центре Киева. Весь Киев так же красив, как он был и до революции. 

 

11.Несмотря на российскую агрессию в отношении Украины, граждане РФ могут себя чувствовать совершенно безопасно и спокойно в любом регионе Украины. Конечно, это если они не призывают к сепаратизму, не ходят с оружием, не ведут себя откровенно по-хамски или неуважительно к украинским ценностям. Никто не притесняет русскоговорящих, никто не "занимается охотой на ведьм". Половина Украины разговаривает на русском. Так уж исторически сложилось, что во времена СССР в школах преподавали русский язык. Так что сам вопрос о притеснении русскоговорящих безумен. 

 

12.Тем не менее Путин добился все нарастающего раздражения украинцев по отношению к Российской Федерации. Это не наш выбор, но это естественная реакция на оккупацию Крыма и те потоки злобы, агрессии и полное неуважение к Украине, которое мы видим со стороны РФ. Мы вынуждены защищать себя от агрессора. В Украине наконец запретили пропагандистские российские телеканалы, которые транслируют сплошную ложь про положение дел в Украине. У нас бойкотируют продукцию российского производства, чтобы ни одной копейки не шло в бюджет РФ для оплаты военных, которые вторглись на территорию нашей Родины. Это, конечно, мелочь, но для нас это важно. Предприниматели отказываются от российских инвестиций, специалисты отказываются ехать работать в РФ, когда получают подобные предложения. Периодически слышно про расторжение сотрудничества в разных сферах бизнеса. Это не политика правительства Украины. Это личный выбор каждого украинца. 

Стоит понять, что мы воспринимаем происходящее в Крыму и на востоке Украины, как удар ножом в спину от якобы "братского" соседа, который забрался к нам в огород в момент наибольшей уязвимости пока мы выносим мусора из дома. Просто так такие вещи не забываются. С этим осадком будет жить уже целое поколение украинцев. 

 

13.Украина уже подписала соглашение про ассоциацию с Европейским Союзом. Украина будет развиваться, выстраивая европейское демократическое общество, и будет приводить свое законодательство и стандарты в порядок, чтобы соответствовать европейскому уровню развития и качества жизни. Однако, про вступление в ЕС разговор не идет. Как минимум Украина еще не готова. Не факт, что членство в ЕС будет полезным для экономики Украины. Мы будем выбирать то, что будет лучше для Украины. 

 

Находясь в центре Европы на пересечении торговых путей не разумно ограничиваться только одним вектором сотрудничества. В Украине всегда считали, что правильным будет сотрудничать как с Европой, так и с Российской Федерацией. Однако, политика Путина, который заставил Украину выбирать "или-или", ставит под вопрос дальнейшее развитие российского вектора интересов Украины. Европейский мы уже выбрали. Насколько будет теперь актуален российский вектор интересов Украины, зависит от действий РФ в отношении Украины. 

 

14.Мы готовы бороться за свободу Украины и понимаем, что жертв может быть много. Украинцы уже прошли психологический барьер. Мы уже получили первых украинских офицеров, убитых российскими солдатами. Мы уже переросли страх и готовы воевать насмерть. Для нас это дело чести. У нас было три месяца революции и пошел уже второй месяц подготовки к вооруженному вторжению в Украину российских войск. Для многих молодых людей изучение военного дела в последние месяцы стало развлечением. 

Мы хотим мира, но готовимся к войне! 

 

15.Мужское население Украины готово встать в ружье, если произойдет вторжение российских войск на территорию континентальной Украины. И таких найдется минимум пару миллионов человек. Не стоит думать, что российская армия, какая бы она многочисленная ни была, сможет легко и безболезненно, как в Крыму, получить хотя бы часть восточных регионов Украины. На каждого российского солдата, даже если все до единого будут кинуты на захват Украины, придется минимум по пять очень раздраженных и лютых "бандеровцев", которые будут действовать партизанскими методами на своей земле, защищая свою свободу и свою честь, у которых не дрогнет рука убить любого вооруженного агрессора, посягающего на наш дом. Свобода и независимость для украинцев императив. 

 

Стоит наконец понять, что под каким бы предлогом не подавалась в Российской Федерации необходимость агрессии в отношении Украины, какую бы альтернативную реальность не выдумывали российские СМИ с призывами защищать кого-то в Украине, какую бы ложь не рассказывали про тотальный беспредел, в Украине все в порядке. Как никогда народ выступает единой нацией, у нас возродилась самоидентификация, гордость за свою страну и уважение к украинским корням. Мы сами разберемся с коррупцией, нашим временным правительством, проворовавшимися остатками старой власти и всем тем, что происходит в Украине. 

 

Оставить Украину в покое и не мешать наводить порядок в своем доме - это лучшее, что Российская Федерация может сделать сегодня. Мы сами будем решать судьбу Украины, решать каким должен быть государственный устрой и сами будет выстраивать взаимоотношения с другими странами. Мы готовы прислушиваться к дружеским советам и будем рады посильной экономической помощи, направленной на создание демократического общества, поддержку демократических ценностей и стабилизацию экономического положения. Но откровенный политический и экономический шантаж, а также любые попытки повлиять на нас силовыми методами против нашей воли, приведут только к тому, что мы на многие десятилетия останемся настоящими врагами. 

 

Вы действительно этого хотите? 

 

Михаил БАБИЧ


Що робитиме у Києві Табаков?

  • 10.04.14, 19:53
Табаков підтримав введення військ в Україну
tabakov1
 

Голові служби безпеки України

В.Наливайченку
Міністру закордонних справ України
А.Дещиці
Міністру культури і мистецтв України
Є.Нищуку

В театральних касах міста Києва продаються квитки на виставу «Біла гвардія», з якою 28-29 квітня 2014 року на сцені Міжнародного центру культури і мистецтв в столиці України збирається виступити Московський художній академічний театр ім. Чехова. Тобто театр, художній керівник якого О.Табаков та один із заявлених в афіші акторів М.Порєчєнков підтримали агресію Росії проти України та анексію Криму.

Вулиця, на якій стоїть Міжнародний центр культури і мистецтв, полита кровю героїв-майданівців. Невже ви, представники нової влади, допустите, щоб це святе для кожного українського патріота місце спаплюжили своєю присутністю відверті вороги нашої державності?

Публічно закликаю вас відмінити ці гастролі, доповісти громадськості, хто персонально був їхнім ініціатором в Україні, оголосити персонами нон-грата всіх громадян РФ, які підтримали агресію, і надалі контролювати ситуацію або подати у відставку.

Сергій Борщевський,
Перший віце-президент
Асоціації українських письменників
http://k-z.com.ua/

Добро пожаловать в СССР: В России запретили "Голос Америки"

  • 09.04.14, 23:48


В России прекращено вещание радиостанции "Голос Америки"

Дмитрий Киселев, директор агентства «Россия сегодня», в письме в Совет управляющих по вопросам вещания США (Broadcasting Board of Governors, BBG), координирующий, среди прочего, работу «Голоса Америки» и «Радио Свобода», уведомил о прекращении действовавшего ранее контратака о радиовещании «Голоса Америки» в Москве на частоте 810 AM, информирует радиостанция

«Мы не собираемся сотрудничать», – говорится в письме Киселева от 21 марта в ответ на запрос BBG о продлении контракта на вещание в России.

Таким образом, правительство РФ ликвидировало последнюю радиопрограмму «Голоса Америки» в Москве, включавшую новости на русском и английском, а также уроки английского языка.

«Москва избрала неверный путь и решила ограничивать свободу слова, – заявил глава BBGДжефф Шелл – Это фундаментальная ценность, разделяемая многими странами мира. BBG продолжит работать для российской аудитории с помощью онлайн-платформ и спутниковой передачи данных».

Решение о не продлении контракта на радиовещание «Голоса Америки» в Москве принималось не Дмитрием Киселевым, а в Кремле, считает оппозиционный политик Борис Немцов.

«Это политическое решение, которое вписывается в общий тренд развития путинской России – установление тотальной цензуры и усиление пропаганды, – сказал Немцов Русской службе «Голоса Америки». – Однако "Голос Америки" и "Свобода" в ответ на подобные решения со стороны российский властей должны укреплять свое вещание в российском Интернете».

Киселев, известный своими резкими антизападными и гомофобными высказываниями на российском государственном телевидении, в декабре 2013 года был назначен главой международного информагентства «Россия сегодня», созданного на базе радиостанции «Голос России» и агентства «РИА Новости».

http://censor.net.ua/n280181

Рф чхала на резолюцію ПАРЕ

  • 09.04.14, 23:12
У Держдумі порадили членам асамблеї подивитися на себе

Ухвалена 9 квітня Парламентською Асамблеєю Ради Європи резолюція щодо ситуації в Україні не означає, що Росія збирається терміново переглядати свою зовнішню політику і свої принципи.
Про це заявив журналістам глава російської делегації в ПАРЄ, голова комітету Держдуми з міжнародних справ Олексій Пушков.

"У цій організації було багато резолюцій, і давайте не будемо перебільшувати їх значення. Від того, що нас до чогось закликали й ухвалили якусь резолюцію, зовсім не означає, що ми зараз терміново будемо переглядати нашу зовнішню політику, наші принципи. Якщо більшість асамблеї вважає, що Росія несумісна з принципами Ради Європи, спочатку нехай подивляться, наскільки вони сумісні самі", – зазначив він.

Пушков наголосив, що РФ "готова бути в ПАРЄ в умовах, коли наші колеги готові до діалогу".

"Але якщо колеги будуть готові винятково до крику, галасу та засудження, ми не тримаємося за ПАРЄ і ми дали це зрозуміти", – заявив голова російської делегації.

Водночас він додав, що Росія не змінила своєї позиції і не планує виходити з ПАРЄ. Але якщо більшість асамблеї прийме таке рішення, то вона підготує свою відповідь на це.

Повернення юлії

  • 05.04.14, 19:35
Минуло два роки після написання статті «Голгофа для Юлії», яку побоялися надрукувати всі газетні видання і яка вийшла у вигляді мого блогу на «Кореспонденті» у серпні 2012 року. Ця стаття завершувалася такими словами: «Я не знаю, що очікує на Юлію у майбутньому, як довго вона перебуватиме за ґратами і коли вийде на волю. На жаль, я не знаю, чи вийде вона взагалі, хоча й вірю в це. Проте, я точно знаю, що як справжній трагічний герой вона вже перемогла. Адже вона завдала цій владі смертельного удару, відправила її до політичного небуття, вирила їй політичну могилу й забила останній цвях у труну цього режиму. Щоправда, його «архітектори» не до кінця це розуміють. Вони можуть метушитися, вдаватися до чергових дурниць, підсилювати репресії. У своїх істеричних і хаотичних спробах самозбереження режим може заподіяти чимало лиха. Але після процесу над Тимошенко його падіння – лише питання часу, причому нетривалого. І тоді їхні манії, фобії та жахіття, пов’язані з фігурою Юлії, втіляться насправді».

Наразі все справдилося. Під час агонії влада справді накоїла «багато лиха», вдаючись до вбивства «Небесної Сотні» та масових репресій. Після цього режим Януковича впав, і не останню роль в його падінні зіграла Юлія Тимошенко, чия фігура борця з режимом Януковича, гаряча підтримка Майдану надихали його учасників стояти «разом і до кінця». На щастя, Юлія Тимошенко вийшла з в’язниці, і режиму не вдалося вбити її ані морально, ані фізично. Яким буде її повернення?

1. Легенда про Великого Інквізитора

Після виходу статті «Голгофа для Юлії» мене часто звинувачували в агіографічному стилі, в неправомірності паралелей між репресіями на адресу Юлії та подіями Священної Історії. На це я намагався пояснити, що йдеться не про буквальну аналогію, а лише про повторення євангельського сюжету про невинну Жертву, її хресний хід на Голгофу та зраду. В цьому контексті я волів би написати і про такий сюжетний хід євангельської притчи, як Воскресіння. Проте, мені згадалася безсмертна «Легенда про Великого Інквізітора» Ф. М. Достоєвського. Звідки така паралель? За часів перебування Юлії в катівні Харківської в’язниці, в українському публічному просторі висловлювалася думка про те, що багатьом політикам, які позиціонували себе як симпатики та навіть соратники Тимошенко, абсолютно невигідне її звільнення. В ідеалі вони б хотіли тримати її за ґратами та використовувати як символ. Інколи навіть писали про те, що як її ворогам, так і її «друзям» була вигідна її смерть, оскільки «Богу, який мовчить, можна вкласти в уста все, що завгодно» (Ж.-П. Сартр).

Але цього не сталося – Тимошенко повернулася. І тут з’ясувалося, що вона виявилася непотрібною тим, хто нібито жадав її звільнення та діяв від її імені як головної «мучениці режиму». Саме в такому контексті доречні слова Великого Інквізитора, який прийшов до Христа у в’язницю: «Навіщо Ти прийшов нам заважати? Адже ти прийшов нам заважати і сам це знаєш».

2. Юля і Майдан.

Перша «ластівка» відчуття, що Юлія потрібна багатьом своїм однопартійцям та революційному народу радше як символ, але аж ніяк не «наживо», з’явилася, щойно вона виступила на сцені Майдану. Триумфального повернення не відбулося. Почасти її підтримали, почасти реакція була помірною та прохолодно-недоброзичливою. Її інколи переривали, інколи кричали «Не вірю». Після першої публічної появи стали лунати голоси про те, що Тимошенко слід відмовитися від активної політичної діяльності (не кажучи вже про претензії на посаду Президента), що вона повинна лікуватися та дати дорогу іншим політикам. Ці тези вкладалися в уста багатьом «майданівцям», один з яких написав в соцмережі «Юля пробач, Юля прощавай!». А давній «юлєфоб» Сергій Лещенко написав про її повернення в неприпустимому та знущальному тоні: «Хай Тимошенко буде вільна, хай займається бізнесом чи благодійністю, буде директором музею «Межигір’я», але не президентом». І знову мені згадалися слова Великого Інквізитора, якими завершується твір Івана Карамазова: «Повторюю тобі, завтра ж ти побачиш це слухняне стадо, яке за першим же мановінням моїм кинуться підгрібати вугіля до вогнища твого, на которому тебе спалять за те, що ти прийшов нам заважати. Оскільки якщо й хто і заслужив на наше вогнище, то це Ти. Завтра, я спалю Тебе. Dixi».

3. «Розіпни Її»

Шалена й брудна інформаційна кампанія проти Тимошенко нагадує символічне «спалювання» та знакове знищення. Вищезгаданий Лещенко не забарився і майже в той же день написав викривальну статтю стосовно корупційних схем ЕЄСУ та стомільйонних хабарів, які вона нібито давала Павлу Лазаренку. В цілому весь «джентльменський набір» звинувачень, який використовувала влада Януковича та який вона передала у спадок новим можновладцям. (Дивно, що в статті не наводилися докази про причетність до вбивства Щербаня). Окрім цього, були вкинуті інформаційні помиї, як от конспірологічні марення професійної І. Богословської про те, що Тимошенко є агентом впливу Путіна та інструментом зриву президентських виборів, розчленування України згідно планам російського очільника, що вона працює над цим планом в тандемі Медведчук – Путін – Портнов. (Щось подібне вкинув у публічний простір і дрібний провокатор Тарас Чорновіл, звинувативши Тимошенко у «державній зраді» та змові з Медеведчуком). Цей бруд цікавий як суспільний симптом. А ще цікаво подвитися на аргументи тих, хто знову візьме естафету «часів Януковича» про те, що епоха Тимошенко минула і що «вона йде з політики назавжди».
В публікації все того ж Лещенка в Українській Правді від 28.03. під назвою «Президентський старт» чорному піару Тимошенко приділено майже третину статті. Стаття вирізняється відсутністю аргументації, домінуванням аподиктичних, бездоказових тверджень, характерних для пропаганди. (В політичній лингвістиці такі судження мають назву «вердикти»). Проблема полягає не в слабкій логіці відверто замовної статті, а у жорсткому політичному запиті: «Мочити Юлю!» будь якою ціною та будь-якими засобами, «зомбувати» читачів тезами, які вони мають ковтати не зважаючи на їхню абсурдність. В одній з них формулюється вбивчий аргумент про те, що час Юлії остаточно сплинув: «Ще одна проблема Тимошенко полягала в тому, що вона була особистим ворогом Януковича. Це протистояння можна було дивитися роками як гостросюжетний серіал. Але зникнення Януковича залишає Тимошенко сам на сам з її нереалізованим «синдромом війни».
Блискуча фраза як взірець «пропагандем» згаданого типу! Очевидно, що ворогом для Тимошенко був не тільки Янукович, а, й передусім, корупцйний олігархат, уособлений фігурою Фірташа. І ця постать, хоча і є ув’язненою, продовжує відігравати свою паскудну роль в українському політикумі. Крім того, до олігархів як об’єктів ненависті Юлі долучився президент Росії В. Путін, якого вона назвала своїм головним ворогом. Говорити про відсутність «синдрому війни» в ситуації реальної війни з Росією – професійна безглуздість і нісенітниця. Після прочитання подібної псевдо-аналітичної макулатури постає питання: «Якщо карта Тимошенко повністю бита, якщо вона перетворилася на «кульгаву качку» в політиці, навіщо витрачати стільки зусиль, щоби довести нібито очевидне»? Отже, є люди, яким Тимошенко заважає, які аж ніяк не впевнені в тому, що намагаються довести в пропагандистському промиванні мізків. Які продовжують її боятися.

4. «Ім’я їм – легіон».

Істерія стосовно участі Юлії Тимошенко у президентських перегонах, виглядає абсурдною на тлі шабашу одіозних персонажів, які повилазили з усіх щілин, наче таргани, претендуючи на президентську посаду. Їх поява нагадує парад нечисті в останню ніч гоголівського «Вія», але ці кандидатури не викликають такої консолідованої ненависті. На деяких з них, так би мовити, «клейма нікуди ставити», а деякі є злочинцями не в метафоричному чи моральному сенсі, а в сенсі буквальному або кримінальному. І це чомусь не обурює професійних «правдолюбів». У них навіть не виникає питань про те, чому постаті типу Р. Кузьміна, організатора та натхненого виконавця політичних репресій, не перебувають під судовим слідством, а піаряться на президентських виборах. Чому відверті сепаратисти, проросійські агітатори Добкін та Царьов без перешкод намагаються зайняти вищу посаду в Україні замість того, що отримати камери в Харківській в’язниці?

Проблема виборів параноїдально замикається на постаті Тимошенко, тоді як політичний непотріб як показник смутних часів та хвороб суспільно-політичного організму країни залишається поза кадром. Чомусь не викликає ненависті змова олігархів та тандем П. Порошенко-В. Кличко як наслідок цієї змови. Чомусь не розглядається питання про візит «солодкої парочки» до Льовочкіна та Фірташа за їх благословенням. Чомусь не аналізується одностайне захоплення вчинком Кличка з боку найбільш одіозних діячів українського політикуму (приміром, у того ж Фірташа, сірого кардинала та «ляльковода» української політитики). Жоден з ненависників Тимошенко не задається питанням про те, на якій підставі пожежник-міліардер, який за злочини сидить у в’язниці і має нахабство вчити українців демократії, продовжує виконувати роль таємного «олігархічного Політбюро», що контролює політичні процеси в Україні.

5. «Не Мир, але Меч!».

Першим підсумком української «революції гідності» є сумний факт: класичне революційне гасло «Вбити Дракона!» поки що не реалізовано. «Дракон» виявився не лише живим, а й навіть не ховається. Приклади з Добкіним та Царьовим є симптомом його відтворення, ознакою буксування революції, знущанням над жертвами Майдану та викликом усім українцям, які всупереч трагічному досвіду минулого вірили в перемогу Сил Добра.

Наразі ми маємо чимало «недо», які супроводжують сучасні процеси та народжують відчуття відчаю й марності зусиль: недо-люстрація, недо-декорумпізація, недо-демократизація. Характеризуючи сукупні «недо» Юрій Луценко влучно зазначив, що «партію холери змінила коаліція дизентерії». Повернення олігархів в якості основних суб’єктів української політики може означати повернення «колективного Януковича» та поставити хрест на стражданнях і надіях Майдану.

Для долі України президентські та можливі парламентські вибори є критично важливими. Їх роль можна проілюструвати назвою культового польського телесеріалу кінця 60-х «Ставка більше, ніж життя». Вони виступлять як продовження революції або закріплять остаточну перемогу Термідору. Ситуація склалася так, що термідоріанські сили уособлює тандем Порошенко-Кличко (та олігархи, які стоять за їхними спинами), а ідею Революції може втілити лише Юлія Тимошенко, за якою може встати весь народ). І в цій ситуації «Третього на дано!» Тимошенко – єдиний кандидат, здатний «зламати хребет кримінально-олігархічній диктатурі» (Ю. Луценко), вигнати «бариг з Храму», вичистити Авгієві стайні наслідків режимів минулого. Можливо, це завдання і є її місією, сутністю її Повернення.

Захисники правлячого режиму за всіх часів прославляли стабільність та соціальний спокій (адже так забезпечувалася стабільність дерибану та накопичення бабла). Про це постійно торочив Янукович, про стабілізацію та єдність говорить з тюрми Фірташ, про «об’єднання» зусиль талдичать Льовочкін, Герман та Богословська. Але євангельська логіка радикального очищення країни диктує інший імператив: «Я приніс вам не Мир, але Меч!». (В іншому перекладі використовується не «меч», а «розділення», що також відповідає надзавданню виживання країни). І у Юлії просто немає вибору, як взяти цей Меч та всю міру відповідальності за долю країни. Тоді її Повернення стане справжнім Воскресінням не тільки для неї, але й для всієї України.



Олексій Шевченко, voronz.in.ua