Хотя две судимости Януковича не являются секретом уже восемь лет, как же все происходило на самом деле — мало кому известно.

Причина тому — пропажа оригиналов судебных решений, по которым Янукович дважды делал «ходки».

Единственный первоисточник, который дошел до наших дней — это две копии постановлений президиума Донецкого областного суда, датированные одним числом - 27 декабря 1978 года. В этот день были отменены обе судимости Януковича.

Документы были набраны на печатной машинке с рукописных оригиналов постановлений, которые по неустановленным причинам не сохранились.

Правдивость этих материалов вызывала сомнение, о чем речь пойдет дальше, но все равно это — уникальные документы. В них содержится, мнимая или настоящая — неизвестно, фабула уголовных дел, возбужденных против Януковича в 1967 и 1970 годах.

«Украинской правде» удалось найти эти постановления. Раньше документы нигде не публиковались — даже в 2004 году их не показали журналистам, которые прибыли в Донецк по приглашению Анны Герман, чтобы убедиться в чистом прошлом ее шефа.

Приговоры Януковичу были отменены в 1978 году после протеста главы Донецкого областного суда Виталия Бойко - который, кстати, в 1990-ых стал председателем Верховного суда Украины и даже спас Юлию Тимошенко от повторного ареста весной 2001-го.

«Украинская правда» разыскала Бойко, который сегодня руководит Высшей квалификационной комиссией судий.

По словам самого Бойко, тридцать лет назад с ходатайством о пересмотре дела Януковича к нему письменно обратился депутат Верховного Совета СССР от Енакиево, летчик-космонавт и дважды герой Советского Союза Георгий Береговой.

Бойко сказал, что сегодня не помнит деталей, связанных с оправданием Януковича. «Его фамилия мне тогда ничего не говорила», — признал Бойко.

Итак, в течение одного дня Янукович из ранее дважды судимого превратился в несудимого.

1. Постановление Президиума Донецкого областного суда. 27 декабря 1978

Оно касается приговора, вынесенного Виктору Януковичу 15 декабря 1967 года по статье 141 часть 2 Уголовного кодекса УССР (грабеж, соединенный с насилием или совершенный по предварительному сговору группой лиц).

Нынешнему фавориту выборов президента тогда присудили три года лишения свободы с отбытием наказания в трудовой колонии для несовершеннолетних. В связи с амнистией по случаю 50-летия Октябрьской революции срок наказания ему уменьшили до полутора лет.

Дело было так:

«Согласно приговору суда, 29 октября 1967 года потерпевший Совенко со своей сожительницей Бозых, находясь в состоянии алкогольного опьянения, в районе 6-ой линии в г.Енакиево встретился с осужденными Цепковским, Масловым и Януковичем.

Осужденный Цепковский попросил у Совенко закурить и из хулиганских побуждений нанес последнему удар кулаком в лицо, от которого тот упал.

Неустановленные лица помогли ему подняться на ноги, и Совенко подошел к осужденным выяснить причину его избиения.

Осужденный Маслов в ответ на это из хулиганских побуждений вновь с силой ударил Совенко кулаком в лицо, от чего тот упал, ударившись головой о булыжник, и потерял сознание.

После этого осужденные сняли с потерпевшего верхнюю одежду, обувь, часы марки «Восток», которые поделили между собой.

30 октября 1967 года у осужденных награбленное было изъято».

Но через девять лет, в 1978-м, Донецкий областной суд решил, что Янукович невиновен.

«На протяжении всего времени предварительного и судебного следствия осужденный Янукович свою вину в совершении этого преступления отрицал и пояснял, что потерпевшего Совенко избивали Цепковский и Маслов, они же забрали у него одежду, часы и обувь, которую изъяли работники милиции.

Свою вину признавал частично, только из-за того, что в момент совершения преступления находился на месте его совершения. Показания осужденного Януковича в судебном заседании не опровергнуты.

В судебном заседании осужденные Цепковский и Маслов подтвердили факт, что Янукович потерпевшего не избивал и не забирал его одежду, часы и обувь. После второго удара потерпевший потерял сознание и не мог видеть того, что происходило дальше.

Эти показания подсудимых объективно подтверждаются показаниями свидетелей Савенкова, Гуляк и Михайлова, которые подтвердили, что Янукович стоял в стороне и не принимал участия в совершении преступления.

Органы предварительного следствия и суд поклали в основу обвинения Януковича показания осужденного Маслова, от которых тот отказался в судебном заседании. Осужденный Маслов пояснял, что оговорил Януковича в связи с тем, что тот был еще несовершеннолетним и мог своим участием облегчить его вину.

Эти показания подтверждаются материалами дела, согласно которых на момент совершения преступления Януковичу исполнилось 17 лет, Цепковскому — 26 лет, Маслову — 21 год.

Вещи, которые были похищены у потерпевшего, в последствии были изъяты только у осужденных Цепковского и Маслова».

На основании этого суд удовлетворил протест председателя Донецкого областного суда, приговор Януковичу от 1967 года отменил, а производство по делу прекратил за отсутствием в его действиях состава преступления.

В тот же исторический для Януковича день, 27 декабря 1978 года Донецкий областной суд сделал ему еще один новогодний подарок.

Глава суда Виталий Бойко подал протест и по второму тюремному приговору Януковича, который также был удовлетворен.

2. Постановление президиума Донецкого областного суда. 27 декабря 1978 года

Постановление касается приговора от 8 июня 1970, согласно которому Янукович был осужден к двум годам лишения свободы в колонии строгого режима по ст. 102 УК УССР (причинение телесных повреждений средней тяжести).

Этот срок Янукович отсидел полностью, и на свободу он вышел 8 июня 1972 года.

«Янукович и Бубырь признаны виновными в том, что 16 сентября 1969 года совместно с потерпевшим Пантелеенко и свидетелем Мартыненко распивали спиртные напитки, в процессе чего между ними возникла ссора, перешедшая в драку. В процессе которой Янукович и Бубырь избили Пантелеенко, причинив ему телесные повреждения средней тяжести.

Протест подлежит удовлетворению.

Органы следствия и суд в нарушение требований ст 22 УПК УССР не приняли всех предусмотренных законом мер для полного, всестороннего и объективного расследования всех обстоятельств дела.

Так, потерпевший Пантелеенко в судебном заседании пояснил, что осужденный Янукович подбежал к нему спереди и взял его за руку, после чего он почувствовал удар сзади по голове, который мог нанести только Бубырь. Он упал на землю и видел, что его стал избивать ногами Янукович.

Вместе с тем, потерпевший Пантелеенко в ходе дознания давал противоречивые показания. Так, сначала он пояснил, что после удара по голове сзади он потерял сознание и не помнит, кто его избивал.

После этого на очных ставках он изменил свои показания и стал утверждать, что ногами его избивал только Бубырь.

Свидетель Мартыненко пояснил, что драку с Пантелеенко начал Бубырь, он же избивал потерпевшего ногами, а Янукович пытался их растащить, в процессе чего Бубырь, будучи обозленным, укусил Януковича за палец.

Показания свидетеля Мартыненко объективно подтверждаются заключением судебно-медицинской экспертизы, согласно которому осужденному Януковичу были причинены телесные повреждения средней тяжести в виде укуса за палец.

Осужденный Бубырь не отрицал факта укуса за палец, но уклонялся от ответа о причинах своего поведения по отношению к Януковичу.

Осужденный Янукович на протяжении всего времени дознания и в судебном заседании утверждал, что он не принимал участия в избиении потерпевшего, а напротив, старался прекратить избиение, за что его и укусил Бубырь.

При таких обстоятельствах, свидетельствующих о противоречивости показаний потерпевшего Пантелеенко, осужденного Бубыря, данных о причинении телесных повреждений самому осужденному Януковичу, у суда не было оснований для вывода о причастности осужденного к совершению преступления. Доводы осужденного Януковича о невиновности органом дознания и судом не опровергнуты.

Сам факт извинения Януковича перед семьей потерпевшего не может свидетельствовать о вине осужденного. Напротив, осужденный Бубырь после совершения преступления скрылся от органов дознания».

Таким образом, суд отменил и вторую судимость Януковича от 1970 года, а производство по делу прекратил за отсутствием в его действиях состава преступления.

Дела постреволюционные

Эти копии постановлений — единственные оставшиеся документы по судимостям Януковича.

В обоих постановлениях сказано, что ни первая, ни вторая судимость «в кассационном порядке не рассматривались». Странно, но если в 1978 году Донецкий областной суд посчитал Януковича невиновным, то почему тогда он сам ни в 1967, ни в 1970 году не обжаловал свои два тюремных срока?

Дальше. Как в 2004 году рассказывали свидетели, организованные пресс-службой Януковича, вторую судимость он получил из-за того, что заступился за девушку. Однако никакого упоминания во втором постановлении Донецкого областного суда о ней нет.

Также удивляет стремительная карьера, которую начал делать Янукович после двух судимостей, которые на тот момент не были аннулированы. Хотя, например, другой, не менее интересный персонаж современной истории Украины Владимир Сацюк также, будучи судимым за грабеж, сделал военную карьеру. Разгадка этого — в сотрудничестве с органами госбезопасности.

Впрочем — это лишь те наблюдения, которые лежат на поверхности.

После оранжевой революции у прокуратуры возникли основания утверждать, что оба постановления об отмене судимостей Януковича от 1978 года — фальшивка.

Так, 11 июля 2005 заместитель генпрокурора, прокурор Донецкой области Алексей Баганецвозбудил уголовное дело по факту служебной подделки.

Основания для этого были изложены в постановлении об открытии дела:

«В период с 2002 по 2004 год неустановленные к тому времени должностные лица Апелляционного суда Донецкой области, находясь в помещении этого судебного учреждения, действуя умышлено в интересах бывшего премьер-министра Януковича и других лиц, подделали путем составления заведомо фальшивых документов и выполнили в них подписи от лица судьи в отставке Хованского, в частности два постановления президиума Донецкого областного суда от 27 декабря 1978 года о якобы отмене приговоров Януковичу В.Ф.».

«Указанные действия работников суда повлекли за собой подрыв авторитета судебной власти и незаконную реабилитацию одного из первых руководителей государства».

По делу была проведена экспертиза Научно-исследовательским экспертно-криминалистическим центром Управления МВД в Донецкой области.

На исследование было отдано архивное дело № 386 Р-3410 Донецкого областного суда, куда были подшиты оба постановления о снятии судимостей с Януковича от 27 декабря 1978 года.

Эксперт, предупрежденный об уголовной ответственности за дачу заведомо ложного заключения, пришел к таким выводам:

- страницы с постановлениями об отмене приговоров Януковичу вшивались в архивное дело после расшивания других листов,

- бумага листов, на которых напечатаны постановления об отмене приговоров Януковичу, отличается от других листов в архивном деле,

- во всем архивном деле отсутствуют документы, отпечатанные на той же печатной машинке, что и тексты с постановлениями об отмене приговоров Януковичу,

- подписи от лица судьи Виталия Хованского, который был докладчиком на заседании президиума Донецкого областного суда об отмене судимостей Януковича, выполнены другим лицом,

- один лист из постановления об отмене приговоров Януковичу в данном архивном деле был полностью изъят после расшивания дела, и на его место был вставлен ныне имеющийся лист.

Кроме того, факт подделки подтверждался показаниями самого судьи Хованского.

Однако Виталий Бойко, который тогда руководил Донецким областным судом, в разговоре с «Украинской правдой» настаивал, что он действительно рассматривал дело Януковича в 1978 году.

В ютубе выложили видео в котором сокамерник Януковича рассказал правду о том кем был Янукович на зоне и что он из себя представлял.  По словам мужчины пожилого возраста он 48 лет сидел в тюрьмах. Однажды ( года дед не помнит ) ему пришлось сидеть с В.Ф. Януковичем. Человек обладает достаточно информацией  о Януковиче и о уголовных авторитетах того времени.

Уверенно рассказывает об определенных фактах , но все же допустил некоторые неточности.  По словам сокамерника Януковича он сидел с Президентом Украины когда тот  в третий раз отбывал наказание.  Он говорит, что у Януковича было очень много денег, однако в тюрьме всегда их не хватает как и в жизни . Однако не это интересно. Интересно то, что в биографии Януковича указано, что Президент  отбывал наказание всего два раза а человек на видео говорит , что сидел с Виктором Федоровичем тогда когда он отбывал наказание в третий раз.

Давайте рассмотрим все ходки Януковича :

 далі тут http://elise.

Якщо патрають найпопулярніший і найбільший за покриттям (майже 100%) телеканал, мова справді йде про перерозподіл. І, хоча в даному випадку власники на Інтері не змінюються, але канал стає іншим просто на очах. Для глядача це навіть важливіше, ніж прихід інших акціонерів, бо їм напевне згодовуватимуть фальшований інформаційний продукт.

Нагадаємо, спочатку з Інтера пішли менеджери – Назим Бедиров, Лаврентій Малазонія (нібито напише заяву після відпустки) та Ігор Шувалов. Звільнення прозвучали голосно, журналістське середовище пов’язало їх з призначенням в АП наглядачем над телебаченням екс-голови Сумської ОДА Юрія Чмиря. Відтепер чиновник напевне цензуруватиме національні телеканали, визначаючи політику їхнього мовлення.

Другим кроком з боку кураторів Інтера стало розірвання контракту зі студією Савік Шустер Студія. Таким чином, в 2014-му році глядачі більше не насолоджуватимуться ток-шоу Шустер Live. Журналіст Сергій Лещенко передав думку Савіка Шустера, який прямо звинувачує прем’єра Азарова у спробах закрити його ток- шоу і закликає Януковича виступити гарантом свободи слова.

Однак, хоча вищеописані події довкола Інтера драматичні, на думку ПіКа, вони мають до свободи слова побічне відношення. Телеканал Інтер – комерційний і має власників Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна. З огляду, що обоє добре вмонтовані в нинішню систему влади,  “переформатування” їхнього активу – скоріше наслідок домовленостей, ніж грубого тиску. Причому, ці домовленості значно ширші, ніж якби йшлося лише про один телеканал.

Так, мажоритарний акціонер групи Інтер Дмитро Фірташ – надійний партнер Києва та Москви в поставках газу в Україну. Донедавна його компанія Ostchem купувала газ переважно для його ж підприємств хімії – найбільших споживачів блакитного палива в країні. Поточного року ситуація змінилася. Завдяки браку оборотних коштів Нафтогаз відмовився купувати достатні обсяги газу в Газпрому.

Проте Ostchem купила і закачала в українські сховища додатково 5 млрд куб. м. газу – обсяг, необхідний для підтримки тиску в трубах, що також важливо для його експорту в Європу. Таким чином, Фірташ зумів залагодити конфлікт між двома монополістами, запобігти ймовірним проблемам з прокачкою палива і водночас не залишитися в накладі.

Фірташ – людина, яка в газових питаннях потрібна як Москві, так і Києву. Тож чутки про скидки на газ для компаній бізнесмена (260 доларів за тисячу к.м.) та їх можливе посередництво в поставках палива в Україну з’явилися не на порожньому місці.

Від ролі посередника Фірташ відхрещується, але де факто він ним таки стане. Щоправда, схема тут хитріша, ніж за часів РосУкрЕнерго. Якщо Україна купуватиме в Газпрому надлишок блакитного палива (до 33 млрд к.м.), цього більш ніж занадто для населення. Неважко здогадатися, що гігантсьский “залишок” цього дешевого (пам’ятаєте про знижки, про які домовилися Янукович з Путіним?) газу дістанеться Фірташу. Він постачатиме паливо не лише на заводи Group DF, а й продаватиме іншим промисловим підприємствам. Наприклад, тому ж Одеському припортовому заводу, якому вже давно постачає сировину. Звісно, продаватиме за неврегульованим тарифом, який бізнесмен пролобіював не так давно. До речі, облгази Фірташа зможуть продавати газ і бюджетним організаціям, і населенню.

Для реалізації майбутніх схем Фірташ вже зробив досить таки сильний хід. 2 грудня міністерство палива та енергетики поклало функції оператора ГТС на публічне акціонерне товариство Укратрансгаз. Це означає, що керівництво ПАТ відповідатиме за розробку балансу надходження та розподілу природного газу,а також коригування планового розподілу обсягів його поставок споживачам. Чомусь не викликає здивування, що керівник Укртрансгазу Сергій Винокуров раніше працював виконавчим директором Ostсhem Holding і керував заводом Кримсода Дмитра Фірташа.

Також приємні для підприємця речі відбуваються у сфері приватизації. На днях ФДМУ продав Фірташу 75% Волиньобленерго. А 18 грудня фонд наказав приготувати до приватизації Іршанский ГЗК (видобуток ільменітової руди) і Вольногорський ГМК (теж ільменіт для подальшого виробництва титану). Відгадайте з одного разу, хто їх придбає? Звісно, Фірташ – він ж бо в Україні не лише хімічний, а й титановий король.

І, нарешті, ФДМУ планує продати держпакети акцій аж 49 обл- і міськгазів. Щоправда, лише три з них – контрольні, інші – по 25%. Проте в більшості цих компаній інші пакети акцій тримають компанії Фірташа, тож можна гарантувати, що він викупить у держави все, що залишилося. На думку експертів, з врахуванням цього, його частка на внутрішньому ринку газу в Україні сягне 75%.

Та повернемося до Інтера. Наближаються президентські вибори, які будуть дуже непростими для Януковича, бо перемога йому не гарантована. Тут кожен ресурс на рахунку, а телеканал з огляду на його популярність просто має бути на стороні президента, а не зберігати якусь там об’єктивність.

ПіК вважає, що Інтер, точніше, медійники, які працюють на ньому, стали заручниками домовленостей Фірташа і людей з АП. Ймовірно, що канал просто включили в пакет послуг, які бізнесмен надаватиме в обмін на подібні послуги з боку влади – на газовому ринку і в процесі приватизації державних підприємств.

Известный румынский политолог Дан Дунгачиу на телеканале ПРО  ТВ  заявил, что ситуация на Украине напоминает революцию,  которая всколыхнула Румынию в 1989 году.

Тогда, с самого начала никто не ожидал, что все закончится кровавой революцией и сотнями жертв, однако случилось так как должно было произойти.

«Ситуация в Украине очень похожа на румынскую. Разница лишь в том, что Янукович выбрал очень хитрую тактику. После неудачного разгона студенческого митинга он начал наносить на свой народ точечные удары. Он калечит людей  поодиночку пока в центре собралась уйма народа. Однако это все будет происходить до определенного времени «. Чаушеску тоже не сразу давал приказы убивать, до определенного периода, когда ситуация в стране требовала ввести чрезвычайное положение, тогда все и началось, — отмечает политолог.
По его словам все закончится тогда когда по приказу Президента кто-то умрет.

«Янукович никогда в жизни добровольно не уйдет в отставку. Он не сможет, как допустим его предшественник Леонид Кучма, мирно уйти на пенсию. Если его отстранят от президентских обязанностей он, или сядет в тюрьму, или его убьют свои. Майдан также вечно не сможет стоять.  Других вариантов нет — говорит Дан Дунгачиу.

Также директор Института политических наук и международных отношений Академии наук Румынии, политолог Дан Дунгачиу считает, что, революция в Украине закончится очень скоро. Как именно, зависит от того прольет ли Янукович кровь …

У листопаді "Українська правда" опублікувала конфіденційного листа державного секретаря Джона Керрі до президента Віктора Януковича.  Тон послання виглядав дружелюбним та оптимістичним – тут тобі й обіцянка підтримати грошима МВФ, і перезавантаження двостороннього діалогу, і натяк на організацію повноцінної зустрічі з Бараком Обамою.

Але за цей час, з жовтня по грудень, Янукович змусив Вашингтон повністю змінити оцінку його постаті. В очах американської влади він перетворився на агресивного і часом неадекватного авторитарного керівника, готового втопити власну державу в крові заради збереження влади, що приносить йому неконтрольоване збагачення.одібні метаморфози зазвичай не минають без наслідків. Санкції – це останній інструмент реагування, який означає фактичне замороження стосунків з такою країною. Рішення про їх застосування даються складно, але Америка має такий досвід. І, на відміну від Європейського Союзу, де рішення ухвалюються консенсусом серед 28 держав, Вашингтон здатний реагувати швидко і жорстко.

За ці два місяці США кардинально змінили риторику щодо Януковича – тепер вони прямо попереджають про покарання, яке чекає на українського президента та його підлеглих в разі нових спроб силового розв"язання ситуації з ЄвроМайданом.

Слово "санкції" міцно закріпилося в лексиконі сенаторів та – і це найголовніше – посадових осіб Державного департаменту США. Станом на сьогодні ідея адресного батога зафіксовано в позиції багатьох американських посадовців.

Перше – це проект резолюції Палати представників №447, внесений 16 грудня 2013 року шістьма конгресменами: "…у разі подальшого застосування сили представниками влади проти мирних протестувальників Палата представників може розглянути адресні санкції проти тих, хто надавав команди або був залучений до застосування сили".

Друге – це проект резолюції Сенату №319, внесений 11 грудня 2013 року одинадцятьма сенаторами: "у випадку подальшого застосування сили проти мирних протестувальників, президент США та Конгрес можуть розглянути, чи слід застосовувати адресні санкції, в тому числі візові обмеження і заморожування активів, щодо осіб, відповідальних за віддання наказу або вчинення насильства". 

Третє – це заява керівника Хельсінскої комісії США сенатора Бена Кардіна 11 грудня 2013 року: "Якщо українська влада не вживе конкретних дій для покращення ситуації, міжнародна спільнота має серйозно розглянути питання про проведення додаткових заходів, таких як адресні санкції проти українських посадовців, відповідальних за порушення прав людини, в тому числі придушення мирних протестів". 

Четверте – це заява сенатора від Аризони та колишнього кандидата в президенти США Джона МакКейна від 19 грудня 2013 року: "Адміністрація президента і Конгрес мають довести до відома української влади, що подальше насилля та інші приклади порушення прав людини відносно мирних громадян буде зустрінуте адресними санкціями проти винних. Це не пуста погроза".

П’яте – це заява офіційного представника Державного департаменту США Джен Сакі, 11 грудня 2013 року: "Усі варіанти політики щодо України, включно із запровадженням санкцій, перебувають на столі".

Частина українського істеблішменту має хибне уявлення, що для введення санкцій США треба ухвалити окремий акт чи навіть спеціальний закон на кшталт "Закону Магнитського", що забере декілька років та багато годин виснажливих засідань Конгресу.

Насправді, законодавча база для введення покарання проти української верхівки вже давно існує. На сьогодні є щонайменше дві норми американського права, які дозволяють карати українських чиновників та їхніх родичів шляхом заборони видачі нових або анулювання вже наявних віз.

Перша норма міститься в Акті про іміграцію та національність США. Стаття 212 (а)(3)(с) окреслює тих осіб, яким має бути відмовлено в наданні американської візи:

"Іноземці, які є неприйнятними для отримання американської візи та допуску на територію США:

- ...іноземець, чий в'їзд або вірогідна діяльність на території США матиме потенційно серйозні несприятливі наслідки для зовнішньої політики Сполучених Штатів, якщо обгрунтовані підстави вважати так матиме державний секретар США".

Ця практика заборони у видачі віз неодноразово застосовувалася США щодо посадових осіб різних країн, які були причетні до порушення прав людини або спроб захопити владу шляхом фальсифікації виборів або військового заколоту. Адже ці люди своїми діями завдавали шкоди не лише власним державам, але і геополітичному інтересу Америки в частині поширення демократії як універсальної цінності по всьому світу. Під санкції також потрапляли родичів подібних чиновників.

Рекомендації щодо застосування санкцій за цим Актом державному секретареві США дає регіональна секція Держдепу. У випадку України це Бюро у справах Європи та Євразії, яке очолює заступниця Джона Керрі Вікторія Нуланд.

Нуланд добре поінформована про режим Януковича. Вона тричі за останні півтора місяці відвідала Україну та на власні очі бачила штурм Майдану спецпідрозділами "Беркут". Власне, ця операція виглядала як ляпас на її адресу, адже подібні дії в присутності американського посадовця демонстрували повне нехтування закликами Вашингтона до мирного розв’язання кризи.

Авторству Нуланд належить вкрай недипломатичне слово "відраза", яким Керрі наступного ранку охарактеризував спроби зачистити Майдан. Власне, це вона, перебуваючи на місці подій у Києві, написала текст заяви, який оперативно було поширено державним секретарем.

Тому для Нуланд, як куратора України в Держдепі, не становитиме великої складності визначити перелік українських чиновників, причетних до вироблення та втілення антидемократичних рішень влади.

Друга юридична база для застосування санкцій проти українських посадовців – це президентський указ Джорджа Буша-молодшого від 2004 року під номером 7750. Він сфокусований на корупціонерах, які намагаються потрапити до Сполучених Штатів, а також фальсифікаторах виборів та особах, що здійснюють тиск на судову гілку владу.

Цей указ, виходячи з формулювань, дає можливість заборонити в’їзд на територію Америки цілому ряду представників української верхівки:

"В"їзд до США, на іміграційній або неіміграційній підставі, призупиняється для наступних осіб:

(a) Чинні або колишні державні чиновники, чиє вимагання або прийняття будь-яких матеріальних цінностей або іншої вигоди в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні своїх державних функцій мало чи має серйозні несприятливі наcлідки для національних інтересів США.

(b) Особи, чиє надання або пропонування надати будь-які матеріальні цінності або інші вигоди в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність чиновників при виконанні своїх державних функцій мало чи має серйозні несприятливі наcлідки для національних інтересів США.

(c) Чинні або колишні державні чиновники, чиє незаконне привласнення державних коштів або втручання в судовий, виборчий або інший суспільний процес мав чи має серйозні несприятливі наслідки для національних інтересів Сполучених Штатів.

(d) Подружжя, діти і залежні члени сім'ї осіб, зазначених у пунктах (a) , (b) і (c), які є бенефіціарами будь-яких матеріальних цінностей або інших переваг, отриманих такими особами".

Під "серйозні несприятливі наcлідки для національних інтересів США", про які згадується в указі Буша, так само підпадають утиски демократії та прав людини, поширення яких є офіційною зовнішньополітичною доктриною Вашингтона.

Оприлюднення прізвищ осіб, що потрапили під дію американських адресних санкцій, заборонено. Єдине, що вдалося довідатися "Українській правді" – свого часу саме на підставі цього акту президента Буша було позбавлено права в’їзду до США одного з братів Суркісів.

Загалом у 2007 році Держдеп звітував, що указ 7750 застосовувався, починаючи з 2004-го, "дюжину разів". Існує інформація, що візи були скасовані посадовцям з Камбоджі, Кенії та Нігерії. Тепер цей перелік можуть поповнити люди з не менш екзотичними для американців прізвищами. Такими, як Klyuyev, Zakharchenko або Lyovochkin.

Игорь КОНДРАШОВ