Блог helsan

Вид:: короткий; повний

Замітки:

:))))) Всі задоволені? а хоча б один покаявся!

15.06.15, 01:05

Бизнес сбежавшей Семьи: как «БРСМ-нафта» экс-министра Ставицкого заработала 3,5 млрд грн

Спустя четверо суток после начала пожара на базе «БРСМ-нафта» в селе Глеваха был задержан фактический руководитель предприятия Юрий Шквира. На самом деле задержанный Шквира – лишь вершина айсберга. Глава СБУ Валентин Наливайченко сообщил и об открытии уголовного дела в отношении бывшего заместителя Генпрокурора Виталия Яремы, который участвовал в криминальных схемах «БРСМ-Нафты». Главные герои же нефтяных махинаций - Эдуард Ставицкий и Сергей Курченко. Как «БРСМ-Нафта» заработала 3,5 млрд грн. Причина взрыва на нефтебазе в Глевахе еще устанавливается, но следствие склоняется к несоблюдению норм безопасности. 9 июня секретарь СНБО Украины Александр Турчинов заявил, что «БРСМ-нафта» в прошлом году фигурировала в уголовном деле, но никаких подробностей не указал. Теперь стало известно, что следствие действительно было, но в ноябре без всяких оснований его остановила Генпрокуратура.

По словам Валентина Наливайченко, бывший заместитель Генпрокурора, имя которого не назвали, получил взятку от руководства «БРСМ-Нафта». Более того, работник прокуратуры был совладельцем нефтебазы. «Это заместитель Генерального прокурора, который работал в октябре 2014 года. Через оффшоры, это я уже сегодня могу подтвердить, через другие аффилированные структуры фактически был совладельцем этой незаконной нефтебазы», — рассказал вчера Валентин Наливайченко.

В документах, которые опубликовал в Фейсбук на днях народный депутат Антон Геращенко, раскрывается схема, по которой работала группа компаний «БРСМ». В соцсеть Геращенко выложил информацию с отсутствием имен и фамилий, но «Четвертая Власть» получила доступ к полной версии.

В течении нескольких лет «БРСМ-Нафта» работала в связке с харьковским олигархом Сергеем Курченко. Согласно документам, разработал такой формат по обогащению именно он. В 2012-2014 гг. предприятия, входящие в группу «БРСМ», принимали активное участие в легализации и реализации горюче-смазочных материалов, ввезенных в Украину контрабандным путем.

Холдингом «БРСМ» была создана криминальная группа, которая незаконно изготавливала и реализовывала особо опасные нефтепродукты. На официальном сайте компании можно найти информацию, что топливо «БРСМ» - самого высокого качества. В расследовании МВД пришло к другому выводу.

Компания фальсифицировала бензин марки А-92 и горючее собственной разработки марки А-95е-50 Премиум Плюс. На заправках последнее продавали как бензин улучшенного качества. А-95е выдавали за альтернативное топливо, хотя таковым оно не являлось. Содержание одноатомных спиртов в альтернативных видах составляет не менее 30%. Причем, это должен быть биоэтанол – обезвоженный этиловый спирт, изготовленный из биологического сырья.

«БРСМ» нарушали все эти нормы. В бензин А-92 вместо 30% этилового спирта они подмешивали около 25% метилового спирта. Впоследствии исследования показали, что часть бензола в этих нефтепродуктах в 3 раза превышала допустимые нормы. В бензин марки А-95е вместо этилового добавляли метиловый спирт в размере 25% – а эта смесь уже не считается альтернативным топливом.

При производстве или импорте бензина должен оплачиваться акцизный сбор в размере 198 евро за тонну. При продаже альтернативного топлива продавцы от этой выплаты освобождаются, таким образом зарабатывая до 3,5 гривен на литре бензина. Именно на этом и строилась работа «БРСМ». Литр и 3,5 грн кажутся маленькой суммой, но если умножить это на тысячи, то финансовая схема выходит очень прибыльной.

Опасное сырье для продуктов нефтебазы группы «БРСМ», а их всего три – Переяславская, Васильковская и Козятинская – получают от семи поставщиков. Среди них – три украинские и четыре российские компании. Заправки компании разбросаны по всей Украине. Собственники «БРСМ» получают прибыль от каждой области. За 2 года группа компаний вывела в тень около 3,5 млрд гривен. Вывод финансов реализовывался через банк ПАТ «Реал-Банк», принадлежащий Сергею Курченко.После Евромайдана и исчезновения практически всех членов Семьи Януковича против «БРСМ-Нафты» открыли уголовное дело. 10 июля 2014 года компании предъявили обвинения по статьям Уголовного Кодекса «Выпуск или реализация недоброкачественной продукции» и «Незаконное изготовление, хранение, сбыт или транспортировка с целью сбыта подакцизных товаров». Фигурантами дела являлись как ООО «БРСМ-Нафта» в общем, так и подчиненные ей компании. 19 ноября 2014 года, за день до обыска, Генпрокуратура неожиданно закрывает дело.

10989175_870813453005503_135323519493932984_n

Тем не менее, существует еще одно уголовное дело, открытое 5 марта 2014 года. В нем фигурируют полтавские фирмы «Интертехресурс-оил» и «Ресурс трейд оил», занимающиеся добычей сырой нефти и газа. В 2014 году они поставляли неучтенную нефть и газовый конденсат с нефтебазы «Нефтесбыт», связанной с ООО «Укртрансойл-2009» - одной из фирм, входящий в «БРСМ-Нафту». В рамках этого дела в течение нескольких месяцев проводились обыски на предприятиях «БРСМ». Была изъята документация, электронные носители информации, взяты образцы нефтепродуктов. В общем следствие получило 175 образцов. На нефтебазе в Глевахе взяли 89 образцов из каждой емкости. Обыски проводились еще 12 декабря 2014 года. Нефтебаза свободно работала до начала июня 2015 года.

В самой «БРСМ-Нафте» конечно же все аргументы о махинациях отрицают. «Основной версией произошедшей на нефтебазе трагедии считаем умышленную диверсию. Инцидент является очередным в цепочке террористических атак на автозаправочные комплексы нашей сети с апреля 2014 года. Ни один из 7 инцидентов с выявлением взрывчатых веществ на территории АЗК сети «БРСМ-Нафта» правоохранительными органами не был должным образом классифицирован и расследован, а виновные до сих пор не найдены и не привлечены к ответственности, вопреки многочисленным официальным обращениям нашей компании», - так звучит комментарий директора департамента стратегического маркетинга Александра Мельничука.

Тень сбежавшего Ставицкого

Компанию «БРСМ-Нафта» неоднократно связывали с экс-министром энергетики и угольной промышленности Эдуардом Ставицким. «Коррупция уже нанесла удар и создала экологическую катастрофу — Васильсковский район, нефтебаза. Почему она горела? Да потому что собственники позволили, бывший министр Ставицкий и все другие крышевали, получали преступные доходы», - говорил вчера Валентин Наливайченко. Имя Эдуарда Ставицкого как собственника «БРСМ-Нафта»обозначено и в документах МВД.

На официальном сайте «БРСМ» называет себя национальной сетью автозаправочных комплексов. Тем не менее, в группу компаний, кроме АЗС и трех нефтебаз, входит 7 предприятий. Все они занимаются оптовой и розничной торговлей горючего.

Как еще несколько лет назад писало «Слидство Инфо», «БРСМ–Нафта» создали два киевских предпринимателя Андрей Биба и Александр Полищук в начале 2000-х годов. К 2010 году в активах компании было всего около 20 заправок.

После того, как Виктор Янукович стал президентом Украины, Эдуарда Ставицкого восстановили в должности председателя правления НАК «Надра Украины». Вскоре в «БРСМ-Нафте» появляется новый совладелец – Валентина Ушакова. Она вместе с отцом и женой экс-министра была учредителем или директором компаний. Ушакову даже считают тещей Ставицкого. После ее вхождения в состав совладельцев начался бурный рост компании.

Фактические собственники нефтебазы в Глевахе, судя по документам, полученным «Четвертой Властью», – ООО «Киев-нефть» и ООО «Бытремстройматериалы». Основателем «Бытремстройматериалов» является Светлана Воронова-Лапицкая. По информации МВД, сейчас за этим именем скрывается жена Эдуарда Ставицкого Елена.

В Реестре физических и юридических лиц Воронова-Лапицкая как один из основателей не указана. Нет здесь уже и Валентины Ушаковой. Среди имен значится лишь Андрей Биба, а также компания «Мелиан Менеджмент ЛТД», зарегистрированная в Белизе – государстве в Центральной Америке. Белиз – одна из основных оффшорных зон. По первому же запросу пользователям в сети предлагают за 45 минут зарегистрировать оффшор в стране. Оба основателя внесли в статутный фонд ООО «Бытремстройматериалы» по 750 тысяч гривен.

Как писали «Наші гроші», раньше информация о собственниках фирмы была иная. «Мелиан Менеджмент ЛТД» вообще не фигурировала среди основателей. В 2013 году учредителями «Бытремстройматериалов» были нардеп от Партии регионов Василий Биба и его жена Светлана. После смерти Бибы фирму перерегистрировали на Николая Воронова-Лапицкого, а Светлана Биба стала директором компании. В сети на запрос «Андрей Биба» и «Светлана Воронова-Лапицкая» сейчас нет практически никакой информации. Что касается последней, кажется, женщины с таким именем не существует вообще. Судя по фамилиям-именам прошлых владельцев, это выглядит просто как игра слов.

ООО «БРСМ-Нафта» имеет тех же основателей, что и «Бытремстройматериалы» - Андрея Бибу и оффшор в Белизе. Общий статутный фонд – 700 тысяч. Те же собственники и у ООО «Нефтесбыт», которое фигурирует в уголовном деле вместе с полтавскими предприятиями «Интертехресурс-оил» и «Ресурс трейд оил».

Что касается жены Эдуарда Ставицкого, то еще будучи под именем Елена ее связывали не с одной компанией. Как минимум, она была одним из учредителей ООО «Стройинвестсистем». Сейчас реестр даже не находит эту фирму.

По словам пользователей на форумах, Семья в свое время просто «отжала» «БРСМ-Нафту» у прежних двоих владельцев – Андрея Бибы и Александра Полищука. Учитывая, что компания переведена в оффшор, Андрей Биба вряд ли имеет на нее какое-либо влияние, несмотря на то, что его имя указано в реестрах.

Что касается самого Эдуарда Ставицкого, то ранее он категорически отрицал свою причастность к «БРСМ-Нафте». Теперь же экс-министр ничего не сможет ответить. Спустя год после побега и краха Семьи правоохранительные органы так и не нашли серьезных зацепок его местонахождения. Или же просто плохо искали.

Виктория Ищенко

Коментарі: 2

helsan

Вибори до Нацагентства якості вищої освіти стали ляпасом владі

14.06.15, 19:06

В орган з самими широкими повноваженнями потрапили одіозні чиновники з минулого. До складу НАЗЯВО потрапив Віктор Бондаренко, який займався "коррупціогенними" питаннями при Табачнику Вибори до нового вищого незалежного колегіального органу, відповідального за оцінювання та забезпечення якості вищої освіти — Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти, стали ляпасом владі, а прихильники реформ вже називають їх контрреволюцією. Про це статті на DT.UA пише оглядач відділу освіти, науки, медицини та екології Оксана Онищенко. Нова незалежна структура повинна перекрити корупційні схеми, пов'язані із захистом дисертацій, ліцензуванням і акредитацією, присвоєнням вишу статусу "національного" або "дослідного" з усіма відповідними преференціями. Фактично агентство буде окремим міністерством з найширшими повноваженнями щодо життєзабезпечення вишів. За законом до його складу мають увійти 25 експертів: 13 представників вищих навчальних закладів (9 — від ВНЗ державної форми власності, 1 — від комунальної, 3 — приватної), 2 представники від студентів, 3 — від об'єднань організацій роботодавців, 2 — від НАН і по одному від галузевих академій. Представники державних вузів обрали дев'ятьох своїх представників, в результаті чого, до складу НАЗЯВО потрапили відразу три чиновника з минулого. Це колишній очільник ДАК Віктор Бондаренко. За часів Д.Табачника саме він займався "корупціогенними" питаннями, які будуть тепер у компетенції незалежного агентства. З МОН чиновник пішов тільки в результаті люстрації. Тепер він завідує кафедрою культурології у НПУ ім. Драгоманова. Разом з колишнім очільником ДАК до Нацагентства обрано Юрія Дудника, люстрованого екс-заступника голови Державної інспекції навчальних закладів. Цю грізну структуру у вишівському середовищі вважали абсолютною зброєю Д.Табачника. Зараз чиновник працює у двох вишах — КНУБА (його ректор — колишній заступник Табачника П.Куликов — скандально відомий тим, що назвав студентів, які протестували проти шефа, "бидлом") і за сумісництвом у НПУ ім. Драгоманова (на тій самій кафедрі, де значився заступник Табачника Є.Суліма. Останнього було звільнено під тиском студентів). Перед початком голосування президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" Андрій Мелешевич запропонував зняти з виборів кандидатури двох люстрованих чиновників. Його не підтримали. Третій член Нацагентства, який працював з Табачником, — Сергій Храпатий. У 2011—2014 рр. він очолював відділ гуманітарної освіти департаменту вищої освіти МОН. Широка громадськість знає про нього мало. Хіба що чула про виступ чиновника на конференції у КПІ, в якому йшлося про "скотів-істориків" і про те, як правильно розуміти і викладати українську історію. Зараз С.Храпатий уже не працює в Міносвіти. Він співробітник секретаріату Кабміну — головний спеціаліст відділу з питань освіти і науки, молоді та спорту Департаменту гуманітарної політики (відповідальний за питання вищої освіти). За сумісництвом — доцент кафедри в КНУ ім. Шевченка. Зовсім нещодавно, 2015 року, С.Храпатий став доктором фізико-математичних наук. "Що обурило? Здавалося б, троє з дев'яти обраних — це небагато. А річ у тім, що у двох з них найвищий рейтинг. А отже, є шанс очолити Національне агентство. Крім того, популярність цих кандидатів свідчить про те, що найбільший сегмент академічного середовища не хоче змін", - вважає автор. Однією з версій того, чому такі результати виборів стали можливими, називають змову ректорів. "Як розповідають одразу кілька поінформованих джерел, напередодні виборів пан Бондаренко їздив по університетах і переконував керівників голосувати за нього. Думаю, при бажанні екс-чиновник міг знайти вагомі аргументи. По-перше, зважаючи на свою колишню посаду він знає всіх як облуплених: де, що і як присуджувалося, видавалося, дозволялося. Можливо, і не завжди законно... А по-друге, для багатьох ректорів буде простіше скористатися старими схемами, домовитися з майбутніми "незалежними експертами", ніж жити по-новому (це клопітно і не факт, що вигідно). І потім, хто знає, раптом старі кадри справді все повирішували, прийдуть в агентство і пригадають незговірливим відмову. А у НАЗЯВО ж такі великі повноваження, про які екс-підлеглі Табачника навіть мріяти не могли", - йдеться в статті. "Складається враження, що на виборах у НАЗЯВО ректори наочно показали міністерству, де вони бачили всілякі реформи", - зазначає автор. Докладніше читайте в статті Оксани Онищенко Брудна мітка у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".
Більше читайте тут: http://dt.ua/POLITICS/vibori-do-nacagentstva-yakosti-vischoyi-osviti-stali-lyapasom-vladi-175782_.html

Коментарі: 10

helsan

Вор Сергей Клюев сбежал потому, что у власти — аферисты

09.06.15, 14:29

Побег Клюева еще раз показал: Порошенко, Шокин, Аваков и Наливайченко ментально ничем не отличаются от шайки Януковичей.

Неявка на допрос и побег Сергея Кюева были ожидаемы. Власть в лице президента Петра Порошенко и назначенных им министров силового блока еще раз подтвердили свою позицию: ни один из их коллег по парламенту, Кабмину, администрации президента «из прошлой жизни» не предстанет ни перед следствием, ни перед судом. Потому что они — «элита». А мы, по их версии — скоты.

Нас можно избивать в кровь на Банковой и на Майдане — виновные наказания не понесут. Нас можно расстреливать на Институтской — никому за это ничего не будет. Нам можно рубить головы в Мариинском парке — и здесь тоже виновных «не найдут». Можно войну назвать «АТО» и проворачивать миллиардные гешефты в оккупированном Крыму. Можно опять обещать раскрытие убийства Черновола, Гонгадзе, «небесной сотни», провести военный парад в Севастополе, платить воинам по 1000 гривен в день «боевых» и т.д. и т.п. — и при этом «крышевать» контрабанду на уровне первых лиц СБУ, и бизнес — первых лиц МВД.

Можно уметь носить костюмы и белые рубашки, говорить правильные, патриотичные слова, регулярно твиттерить и «контактить», обещать результат (проверок, расследований, реформ — до бесконечности) — и методично вытирать о сограждан ноги, загоняя их в нищету.

Мучительно долго провластное большинство Рады (фракции Блока Петра Порошенко и Народного фронта) тихо саботировало голосование о лишении С. Клюева депутатской неприкосновенности. Уже тогда было ясно, что на самом высоком политическом уровне принято решение «Клюева не сдавать». И только когда разгорелся скандал и в администрации Порошенко оценили грозящие репутационные издержки как в Украине, так и на международной арене, вопрос по Клюеву таки поставили на голосование и неприкосновенность таки сняли. Но Клюева в зале ВР уже не было.

Потом его якобы видели в аэропорту — вчерашний «небожитель» пытался покинуть Украину с комфортом, очевидно, от кого-то получил гарантию неприкосновенности на тот временной люфт, что ему требовался для улаживания срочных вопросов. Иначе бы он пересек границу без помпы, на авто, возможно даже — по паспорту на чужую фамилию. Но в «Борисполе» пройти контроль Клюев не смог — где-то гарантии «не срослись», он вернулся в Киев, чтобы «раствориться» окончательно.

Когда побег С. Клюева стал фактом, СБУ (читай Валентин Наливайченко) «маякнула» гражданам, что у Службы безопасности не было никаких полномочий осуществлять негласное наблюдение за объектом, как и ордера на арест. Дело в том, что «дело Клюева» (или «впровадження», как угодно) «расследуется» (в кавычках, в кавычках) в ГПУ. Которая, как известно, со времен Кучмы в Украине — девка по вызову. А при Петре Порошенко и вовсе стала «девкой с окружной».

Вероятно, когда ВР все же проголосовала за снятие с Клюева депутатской неприкосновенности, в ГПУ по указанию из администрации президента (а только ей эта контора сегодня и подчиняется) затянули с поручением к МВД или СБУ организовать негласное наблюдение за фигурантом. И сделали это умышленно — чтобы дать С. Клюеву гарантированную возможность беспрепятственно покинуть территорию Украины, уладив все свои дела. И С. Клюев об этом, конечно же, знал, и потому неспешно отправился в а/п «Борисполь». Где его ждала «рогатка», организованная патриотически настроенными, скажем так, офицерами.

Информацию о неспешном наглом вояже С. Клюева была слита в СМИ, скандал вспыхнул с новой силой, ГПУ напомнила о себе повесткой на допрос, на который Клюев уже не явился.

После того, как Украину беспрепятственно покинули все одиозные персонажи из окружения Виктора Януковича, при этом их активы в Украине продолжали кормить владельцев, было уже ясно, что такова воля первого лица государства — Петра Порошенко. Потому что именно он утверждает и «танцует» министров силового блока. А там, где это ему не с руки и грозит публичным скандалом, роль громоотвода достается Генпрокуратуре. Которая и отдувается за все провалы в следственной работе.

В тему: Братья Клюевы выводят свои активы из Украины при содействии Порошенко и Ко

Именно в ГПУ сконцентрированы ВСЕ резонансные уголовные дела, где так или иначе фигурируют фамилии Виктора Януковича и всей его шайки. МВД и СБУ в принудительном порядке отстранены от расследования этих уголовных дел. Таким образом, Президент Украины Петр Порошенко полностью контролирует движение по этим делам, которое язык не поворачивается назвать «ход расследования».

Какие бы личные — финансовые и политические — преференции для себя Порошенко ни получил, все творящееся вокруг расследования резонансных уголовных дел — это отдельное уголовное дело. Фигурантами которого — уже при новой власти — должны стать Петр Порошенко, экс-генпрокурор Виталий Ярема, нынешний Генпрокурор Виктор Шокин, а так же следователи, саботирующие сегодня расследование резонансных уголовных дел.

Действительно украинская, действительно патриотическая власть (а такая обязательно придет) должна три шкуры будет снять с мерзавцев, превративших расследование расстрела на Институтской, убийств на Грушевского и Майдане в дешевую клоунаду. Подонки, отпустившие Клюевых, Табачников, Януковичей, Азаровых, Захарченко, Арбузова, Клименко, Якименко и т.д., устроивших на реках крови торги с донецким ОПГ «Люкс», Медведчуком и прочим ФСБ-шным сбродом, должны будут понести самое суровое наказание. Без срока давности. Даже если их придется ловить по всей планете.

Уже сегодня очевидно, что «новая власть» ничем не отличается от «старой». За словесной шелухой — нравственное разложение и воровская ментальность. Для нынешней власти братья Клюевы — братья по духу. И подельники.

И уже сегодня, наверное, всем понятно, кем для нас является «новая власть».

—

Сергей Федоров, «Аргумент»

Коментарі: 6

helsan

Війна, де всі проти нас

31.05.15, 11:40

Одним з ключів до перемоги Росії над Україною є деморалізація суспільства та придушення волі до боротьби. Улюблений спосіб Москви в цьому плані – дискредитація самого сенсу боротьби, насадження комплексу штучності та меншовартості народу та державно-територіального утворення, в якому він проживає.

На жаль, влада в Україні продемонструвала нездатність провадити якісні зміни в державі та здійснювати реформи без тиску західних кредиторів, так само, як вперто не хотіла зміцнювати обороноздатність країни без тиску з боку східного агресора.

Такий стан речей не може позитивно впливати на імідж країни, говорити про те, що вона є повноцінним cуб’єктом міжнародної політики та надійним партнером для будь-кого.

Те, що процес реформ в Україні якщо не стоїть, то рухається дуже повільно і лише на деяких ділянках "фронту" цілком очевидний для ЄС та інших кредиторів України, які не хочуть продовжувати кидати ресурси у бездонну яму української корупції.

І з ними складно не погодитися. Українська влада втратила величезний вагон дорогоцінного часу, в умовах, коли озброєний до зубів сусід, який у військово-стратегічному значенні затиснув країну майже з усіх сторін, поставив під сумнів саме існування України як держави.

При цьому, військовий, економічний та інформаційний наступ, які з різною інтенсивністю тривають абсолютно безперервно в поєднанні з отрутою, яку запускають зсередини, щоденно поглиблює корозію в суспільстві та і без того гнилій державній машині.

На жаль, тут Кремлю активно підіграють місцеві еліти. Одні їх представники – свідомо, інші – ні.

Крім відсутності реформ та характерної для українських еліт роздробленості, деморалізуючу роль в умовах війни та економічної турбулентності грає низка інших факторів.

Серед них можна виділити хибний вектор мотивації, який насаджується через підконтрольний фінансовим структурам та державі інформаційний простір.

Замість заклику до консолідації та напруження зусиль заради перемоги і повернення до мирного життя, насаджується байдужість, а цілком необхідне та логічне відчуття небезпеки намагаються приспати або через розважальний контент або через постійне замирення.

При цьому, українців не просто схиляють до пацифізму, їх змушують відмовитися оборонятися перед обличчям реальної загрози, яка вже забрала тисячі життів.

Проблема зневіри та деморалізації поглиблюється практиками, які використовувалися майже протягом всіх років незалежності, а зараз це робиться особливо цинічно та безцеремонно.

Мова йде про ініціативи, які несуть в собі, наче б то, правильні, прогресивні, оздоровлюючі смисли, покликані змінити суспільство і країну на краще, а насправді, запроваджуються в збоченому вигляді.

Вони насправді не міняють систему. Максимум, що міняється – це фасад, оболонка, яка слугує лише засобом для того, щоб черговий раз приховати гниль хворої системи.

В даному випадку мова йде про, так звану, імітацію реформ.

Все це породжує недовіру, особливо до еліт, суть яких так і не змінилася. Все, на що вони спромоглися – це пристосування до нових умов та маневрування, іноді, на грані фолу, в намаганнях зберегти старі порядки, котрі слугують для них гарантією продовження політичного життя і примноження матеріального багатства.

Склалася загрозлива ситуація, коли "низи" хочуть реформ і готові терпіти їх наслідки, а "верхи" не хочуть, хоча і мусять частково поступатися, керуючись, переважно, інстинктом самозбереження.

При цьому, "низи" часто самі до кінця не розуміють чітко, чого саме хочуть, точніше, як саме цих змін досягти. "Верхи", натомість, ховають під показовим лоском реформ намагання не допустити знищення системи суспільних відносин, завдяки яким, вони стали тим, ким стали.

Найгірше те, що незавершеність реформ, а саме, злам старої системи суспільних відносин та відсутність нової, яка мала бути створена на тому місці, може призвести до такої ж катастрофи, як і відсутність самих реформ. Тільки вона буде менш розтягнена в часі.

Ось чому така "гра", яку затіяли деякі представники українського політикуму, така небезпечна для держави.

У поєднанні із сильною соціальною напругою, спричиненою невиразною політикою в умовах війни, тяжким станом населення, яке неспроможне осилити іноді навіть комунальні платежі, гальмування або викривлення якісних змін, створюють ідеальний ґрунт для ворожої пропаганди та успішної політики реваншу непокараних за убивства і сепаратизм представників попередньої влади та різноманітних колабораціоністів.

Таким чином, формуються сприятливі умови для комплексного удару по українській державності і по зовнішньому і по внутрішньому напрямку. Основні небезпеки спробуємо описати нижче.

Міжнародний чинник

Факти розкрадання кредитних коштів, відсутність реальних реформ та відсутність реальних результатів у зменшенні рівня корупції б’ють не лише по внутрішніх позиціях України.

Вони підривають міжнародний авторитет країни. Неоднозначні заяви деяких функціонерів ЄС на останньому саміті яскраво демонструють небажання брати перед Україною якісь зобов’язання через відсутність довіри.

І варто визнати, що підстав для довіри майже нема.

І це стосується не тільки питання інтеграції в політичний та економічний простір Європи.

Це стосується і протистояння з Москвою. Європа боїться робити ставку на Україну, побоюючись, що вона програє.

Нікому не потрібний слабкий союзник без волі до перемоги. Він створює більше проблем, ніж відкриває можливостей.

Дехто говорить про те, що ЄС не вигідне становлення сильної України. Але ступінь нашого відставання настільки високий, що про це не йде ніякої мови.

А сильна та агресивна Росія куди більш страшна для Європи.

Але європейці краще вкладуть ресурси в Польщу, прибалтійські та скандинавські країни, для того, щоб вони виконували роль ефективного рубежу, ніж вкладатимуть їх для підживлення української корупції.

Дискредитація державності

Після здобуття незалежності посткомуністична номенклатура, отримавши практично повну свободу дій та доступ до величезних ресурсів почала масштабне розкрадання країни. А винуватцем всіх катаклізмів "призначили" українську державність.

Це зробило можливим повернення на політичну арену комуністів та зробило їх на 20 років найсильнішим російським лобі в Україні і якорем, який тягнув країну на дно й підігравав усім агресивним випадам Кремля проти держави.

Сьогодні нам загрожує щось подібне. Люди, які прийшли/повернулися до влади на революційній хвилі продовжують розкрадання держави, не поспішають реформувати державну машину.

Правоохоронні органи знов виконують роль репресивної машини в середині країни, поки громадяни з державницьким інстинктом разом з солдатами і офіцерами захищають країну від зовнішнього ворога.

Наростає загроза реваншу проросійських колабораціоністів на найвищому рівні. Економіка котиться в прірву, промисловість падає. І тут ми чуємо: "що дав ваш Майдан!?".

На нього спишуть війну, розруху, ріст капіталу банку президента, падіння гривні… І знов масам будуть тлумачити все це як наслідок майданів та існування української державності.

Щоб повернути в стійло українців цього Кремлю не вистачить. Така політика, яким би сильним медіа ресурсом всередині країни вона не була підтримана, не зробить Україну більш прихильною до Росії після всього того, що з нами вчинив Путін. Та й процеси в суспільстві вже пішли невідворотні.

Проте, наслідки для країни і суспільства будуть далекосяжними і дуже тяжкими. Адже, якщо вживити в суспільну свідомість просту думку про те, що всі наші біди та факт існування держави нерозривно пов’язані, це спричинить нову хвилю зневіри та байдужості. Народ знов втратить роль фактора політики.

Тому маємо виграти бій за кристалізацію національної ідеї. У війні, де проти нас найпотужніша машина пропаганди та зброя, направлена проти інакодумців.

Реванш

Доводиться констатувати той факт, що влада в Україні, на жаль, шукає спосіб відстрочити місцеві вибори замість того, щоб своєчасно вжити заходів для того, щоб їх не доводилося чекати з таким острахом.

30 квітня олігарх Дмитро Фірташ в австрійському суді зробив заяву, яка сколихнула українське суспільство, хоча вона лише підтвердила події, котрі відбулися рік тому в Австрії. "Ми добилися, чого хотіли – Порошенко став президентом, Кличко – мером".

Друг Сергія Льовочкіна підтвердив, що Віталій Кличко був його політичною креатурою з 2012 року. Як це вплине на подальшу долю політичної кар’єри Порошенка і Кличка – окрема розмова.

Суд відмовив США в екстрадиції Фірташа і той тепер може вільно відвідувати Україну та Росію.

Після революції склалися сприятливі умови для демонтажу олігархічної системи в Україні. І перші навіть половинчасті кроки в цьому напрямі демонструють, що весь економічний геній цих людей зникає в момент втрати доступу до державної скарбниці.

Фірташа, Ахметова, Коломойського та інших такий стан речей не влаштовує і вони будуть боротися за збереження свої надмірних привілеїв, в тому числі, політичними методами.

Тому Коломойський воює за допомогою людей в камуфляжі й зі зброєю за контроль над державними компаніями, Ахметов зганяє під Кабмін шахтарів, а Фірташ шантажує владу навіть з лави підсудних. Вони точно не шкодуватимуть сил і засобів для того, щоб отримати контроль над місцевими радами.

Опозиційний Блок, який є нічим іншим, як реінкарнацією Партії регіонів зараз виконує роль головного російського лобіста в українському парламенті. Бойко, Льовочкін, Вілкул, Шуфрич і компанія претендують на серйозні результати на найближчих виборах.

Причиною слугує складна економічна ситуація та спричинена нею соціальна напруга. При цьому, Київ не поспішає з необхідними реформами, чим лише розтягує в часі всі можливі згубні для країни процеси.

Зрозуміло, що ОП матиме менше мандатів, ніж регіонали в 2010 році, проте ефект від успішних виборів буде очевидним. Уламки ПР у діючих радах роздроблені та розосереджені через вирішення власних проблем: гроші, політичне виживання, уникнення відповідальності, в тому числі, кримінальної.

Дехто приєднався до нових провладних сил. Волі до відстоювання реваншу або російського лобі навіть попри бажання нема.

Проте, перемога на місцевих виборах матиме значний психологічний ефект. Відбудеться перегрупування сил, посилиться впевненість у безкарності за організацію розгонів місцевих євромайданів та переслідування активістів, розкрадання бюджету тощо.

Якщо, до того ж, на місця будуть передані додаткові повноваження, то підконтрольні колабораціоністам місцеві ради стануть значним головним болем для Києва.

А центральна влада, поки що, куди більш активно бореться із правою опозицією та добровольчим рухом, ніж з проросійськими силами.

Це буде значний внутрішній удар, а колишні регіонали, котрі півтора роки тому звозили до Києва "тітушок" стануть авангардом – передовим загоном російських військ, які просуватимуться вглиб країни "на Киев" та "на Львов".

Тому маємо виграти бій в реваншу. У війні, де проти нас потужний зовнішній ворог і забезпечені всім потрібним колабораціоністи.

* * *

Будь-який невтішний сценарій має альтернативу. Будь-яка війна чітко ділить "своїх" та "чужих". Щоправда, "чужим", за логікою деяких саботажників у владі, може бути названий і автор цієї статті. Адже, будь-яку критику там сприймають дуже болісно.

Складність ситуації також полягає в тому, що із внутрішніх ресурсів, які ще не вдалося "перемолоти" фінансовим групам – це земельні активи та державний сектор економіки.

Останнім часом ми зіткнулися із спробами їх продати/приватизувати. Спочатку уряд хотів продати половину держсектору у вигляді 1000 державних підприємств. Потім почався процес публічного лобіювання продажу земель сільськогосподарського призначення.

Все це при тому, що корупційна складова не усувається і всі ті гроші, як і від інших приватизацій підуть до тієї ж чорної діри. І тоді все. Тоді країну можна буде залишати Опозиційному блокові, Льовочкіну, Путіну.

Ми отримали більше, ніж потрібно сигналів для того, щоб зрозуміти, що постали перед загрозою, силу якої складно переоцінити. Дії наші повинні бути адекватними.

Благо, що народ продовжує лишатися фактором політики. І нашою стратегічною перевагою є те, що цього не зрозуміли ані в Кремлі, ані місцевий олігархат. А влада відмовляється це розуміти – не хоче з тим миритися.

Це наш козир… в бою за Україну. У війні, де всі проти нас.

Олександр Солонько

Коментарі: 1

helsan

ХРОНИКИ БЕЗВРЕМЕНЬЯ. Заметки бывшего начальника разведки.

16.05.15, 23:24

Телевидение - средство общения мошенников с простаками.

В Советском Союзе бизнес считался преступлением.

В России преступление стало бизнесом.

Россия - поле битвы чужеземных теорий с отечественной практикой.

Каждый век рождает христопродавцев, но не каждое тысячелетие - Христа.

Хорошо знакомая болезнь безопаснее, чем незнакомый врач.

Не каждый гражданин способен ограбить банк, но банк может ограбить каждого.

Диагноз - вялотекущая интеллигентность.

Есть женщины, способные дать только по шее.

Ничтожные частицы времени, именуемые годами.

Опилки вечности. Инвалиды интеллектуального труда.

Правда слишком драгоценна, чтобы доверять ее толпе.

Служба государственной безнаказанности.

Предатели говорят о том, чего не было. Честные люди молчат о том, что было.

Самая непростительная опечатка - пердизент.

В России всегда врали не меньше, чем сейчас, но раньше не было телевидения.

Родина великих начинаний и печальных концов.

Газеты - поле врани. Немногие разбогатели, многие обнищали и все одичали.

Вставай, похмельем заклейменный!

При советской власти демократов считали за людей - уговаривали, сажали, ссылали.

Теперь же никакого внимания не обращают, и это им очень обидно.

От прицельной лжи к вранью по площадям.

При диктатуре не было стимула работать. При демократии не осталось работы.

Преступная дезорганизованность противостоит организованной преступности.

Если бы люди любили друг друга так, как они любят деньги.

Первой жертвой правды становятся те, кто ее высказывает.

Отпетые певцы и оборзевшие барды.

В рыночной экономике можно заказать не только опрос общественного мнения, но и его результат.

Став необязательной, жизнь перестала быть обременительной.

Люди с частной совестью.

Лапши так много, что уже ушей не хватает.

Рассказ ветерана: "... время было тяжелое. Мы выдержали, Отечество погибло".

Нерешительность задним числом.

Жизнь бьет ключом. Но все не тех, кого надо бы.

От него ждали денег, а он подавал надежды.

Правда слишком сложна для повседневного пользования. Гораздо удобнее простенькая ложь.

Сейчас светлое будущее преимущественно принадлежит людям с темным прошлым.

У нас был великолепный воображаемый мир - кино, книги, газеты. Теперь воображаемый мир стал хуже мира реального.

Плод власти сладок, корень же гадок.

Власть не может быть умнее избравшего ее народа. Особенно, если народ ее не избирал.

Смотрим в прошлое со стыдом, в будущее со страхом.

Осенний призыв в армию. Молодежь охвачена единым порывом - уклониться.

Мне нравилось быть в строю до тех пор, пока командиры казались умелыми и честными.

Сегодняшняя пустота лишь продолжение прошлой безсмысленности.

Борьба с коррупцией начинается перед выборами и выборами заканчивается.

Прошлое - неизлечимая болезнь. Нет-нет и даст о себе знать.

Первое в мире государство мошенников и воров. Не в смысле историческом, а по масштабам.

Холодная война умерла, а ее детище "Радио Свобода" живет и поселилось в Москве.

Одно из фундаментальных прав человека - плевать в колодец.

А где здесь записывают в великодержавные русские шовинисты?

Сколько пузырей было надуто воздухом свободы! Оружие массового оглупления.

Проиграв несколько войн, Швеция процвела, Польша же так и осталась Польшей.

Имена творцов перестройки стоило бы увековечить на стенах общественных нужников. Но эти полезные сооружения исчезли вместе с перестройкой.

Наша эпоха отличается от предыдущей прежде всего размахом предательств.

Год в ужасе бежит к концу.

Честному человеку приходится много врать, чтобы выжить.

Природа не терпит простоты. Если бы не выборная кампания, страна не узнала бы многих своих прохвостов. Река времен впадает в болото.

В отличие от политиков-мужчин, которые просто неприятны, политики-женщины отвратительны.

Русский язык слишком богат, чтобы говорить на нем только правду.

Мыслящие у нас легковерны, а верующие легкомысленны.

Судя по числу пиров эпидемия чумы разрастается.

Излишняя умеренность опаснее неумеренного излишества.

"В оппозицию девушка провожала бойца...".

Интеллигент не может молчать. Поэтому ему трудно сойти за умного.

Господь дал им способность рассуждать, но не дал способности думать?

Мы подвели итоги. Итоги подвели нас.

Многие не любят КГБ не за то, что он плохо с ними обращался, а за то, что он на них не обращал внимания. Не останавливайтесь перед трудностями. Убегайте от них.

Законы святы, да судьи супостаты.

Миссия телевидения - свести русского человека до уровня среднеамериканского кретина.

Врут сквозь слезы... Российский закон суров. Поэтому каждый гражданин стремится обойти его как можно дальше.

Советская власть медленно скатывалась к воровству. Демократия с него стартовала.

Партия честно заворовавшихся людей.

Задача пресс-секретаря - переводить косноязычное вранье на общедоступный язык.

Идем из ниоткуда в никуда и умудряемся плутать по дороге.

Победила демократия. Потерпели поражение русские.

Велика Россия, а отступать некому. Армии нет.

Новый тип экономики - пикирующая.

Никогда в России не воровалось так весело и размашисто, как сейчас.

Самый удобный способ передвижения - на чужом горбу.

Раньше был общий железный занавес. Теперь у каждого своя железная дверь.

В стране всеобщего безверия верховодит дьявол.

Будущего не боится только тот, кто не ведает прошлого.

Россия - единственная страна, потерявшая независимость в конце ХХ века.

Не всякое знание благо. Избитые истины пострадали за правду.

Настоящий журналист не ищет факты, а создает их.

В рыночном обществе пост президента должен выставляться на аукцион. Возможно, залоговый аукцион. Прошлое, как и будущее, изменить нельзя. Но в отличие от будущего его можно переписать.

Православные атеисты.

Не дождавшись перевода на английский "и мы не лыком шиты" попросил перевести "и мы не лаптем щи хлебаем".

Настоящий новый русский не скрывает, что он еврей.

Врать о будущем проще, чем о прошлом.

Неприязнь к Горбачеву сплотила больше людей, чем любая политическая платформа.

Бедняк покупает газету, богач - ее главного редактора.

КГБ в России никогда не умрет. Смертны лишь его названия.

Время бежит. Ему страшно оставаться с нами.

Старые банкроты выпустили новые банкноты.

В поисках национальной идеи теряется здравый смысл.

Леонид Шебаршин Ноябрь

1994 - февраль 1995 года

Коментарі: 5

helsan

Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 3

16.05.15, 20:33

Американський веб-сайт Examiner.com опублікував топ-факти брехні російських ЗМІ про Україну.

Російська агресивна пропагандистська машина продовжує штампувати вигадки, провокації і неприкриту брехню про ситуацію в Україні. Незважаючи на неодноразові викриття, потік дезінформації, без найменших ознак уповільнення ллється через край, виливаючись на різні форуми. Спрямований з Кремля, цей потік тече до головних російських ЗМІ, блогерів і далі - до дурнів, яких можна використовувати, і орд проплачених тролів, що, як сарана, наповнюють коментарі під новинами про Україну і сіють злобу, ненависть і явну брехню у всіх соціальних мережах.

РИА Новости (одне з найбільших інформаційних агентств Росії) опублікували статтю про гуманітарну кризу в Україні, цитуючи заяви проросійських терористів. Пряма цитата у статті свідчила, що нібито 180 бійців Національної гвардії України були знайдені мертвими з розпоротими животами, поряд з ними було виявлено ще 300 тіл - у всіх були вирізані внутрішні органи. Оскільки для підтвердження цього твердження не було фотографій 300 випотрошених тіл, РИА Новости використовували фотографію, яка насправді ніякого відношення до України не має.

Насправді, це була одна з багатьох фотографій жахливих злочинів Росії під час війни в Чечні.

Фейкові "новини" нібито з України (часто з все тією ж фотографією, що не має до цього відношення) продовжують поширюватися по мережі як лісова пожежа.

Радісні "новини" про ще один український вертоліт, який нібито збили проросійські терористи / сепаратисти 22 червня 2014. Politicus.ru опублікував статтю з фотографією того, що нібито залишилося від вищезгаданого вертольота. Насправді фотографія показує результати повітряного зіткнення біля поселення Сармат в окрузі Джамнагар штату Гуджарат 30 серпня 2012.

Джен Псакі стала однією з улюблених тем російських засобів масової інформації. RG.ru опублікували статтю із заголовком "Джен Псакі знайшла гори в Ростовській області». Стаття містить прямі цитати про українських біженців в Росії, які нібито отримав журналіст Метт Лі і яких Псакі нібито ідентифікувала як «туристів, які відправилися подивитися ростовські гори». Метт Лі швидко спростував цю інформацію: подібної розмови не було і заяви в статті є помилковими.

Незважаючи на те, що Лі спростував інформацію в статті, ті ж заяви були підхоплені Комсомольською правдою та іншими новинними виданнями, деякі з яких приписали авторство помилкових цитат Ассошиейтед Прес. Lenta.ru принесла вибачення Джен Псакі за передрук згаданих неправдивих заяв. Інші видання не принесли вибачення, а замість цього стали віщати про попередні коментарі Псакі, продовжуючи ставити під питання ступінь довіри до неї.

Більшість російських "новинних" вебсайтів, блогерів і користувачів соціальних мереж поширюють фейкову «новину» про 300 випотрошених тіл солдатів Національної гвардії України, яких нібито знайшли проросійські терористи / сепаратисти в масових похованнях. Фото, яке багаторазово використовувалося для ілюстрації цієї кривавої фантазії, було взято з архівів, в яких задокументовано звірства росіян у Чечні.

Головний казкар Росії Володимир Путін яро заперечував участь російських військ в анексії Криму. Однак після аншлюсу Путін зізнався, що збрехав і підтвердив, що збройні сили Росії взяли активну участь в незаконній анексії українського Криму.

Безліч російських джерел розповсюдили дезінформацію про спалення книг російською мовою в Києві 6 липня 2014 року. Насправді книги ніхто не спалював. На фотографіях, що використані в якості підтвердження цього вимислу, зображено знищення нелегальної забудови в Києві.

Ця фотографія маленького хлопчика була представлена в якості свідоцтва поранення дитини в результаті бомбардувань українцями цивільного населення. Насправді фотографія дитини зроблена в Сирії.

Фотографія розірваної касетної бомби в Донецьку, що була використана в якості підтвердження того, що українськими військовими нібито використовуються касетні бомби. Насправді, це фото зроблено Ассошиейтед Прес. Ця касетна бомба використовувалася Ізраїлем в Лівані в 2006-му.

Фотографія палаючого пшеничного поля поширюється в Інтернеті із заявою, що українська влада штучно створює голод, спалюючи посіви на українському Донбасі. Насправді на фото - недавня пожежа на поле у Вологодській області Росії.

Жарт, опублікований на українській версії "Лук" (UA огляд) в 2012 році була використана російськими ЗМІ для створення неймовірної історії про те, що у Львові вирубують берези для підриву російського культурного впливу в Україні.

Широко поширювалася фотографія мертвої дівчинки під ім'ям "Юлія Ізотова" разом з віршами та підписами, які звинувачували в її недавній смерті українських військових. Насправді ця фотографія була взята з веб-сайту, створеного в пам'ять про смерть Анастасії Лучишин, яка була вбита злочинцем в Росії в 2013 році.

Російський президент Володимир Путін збрехав пресі в інтерв'ю, опублікованим Russia Today (RT). Він заявив, що "Ніяких російських армійських підрозділів або військових інструкторів на південному сході України не було і немає". Ці заперечення такі ж, як і помилкові заяви Путіна про Крим. Існує безліч доказів, які доводять активну участь російських збройних сил в координації дій терористів / сепаратистів в Україні.

Russia Today (RT) безпідставно заявив про відправку 400 американських найманців в Україні. У своєму безвідповідальному сюжеті журналісти Russia Today говорили щось то про Blackwater, то про Academi і запевняли, що їх люди були відправлені в Україну для військової операції. Academi різко спростували звинувачення, вказавши, що заяви RT - нахабна брехня і що їх співробітники не діють на території України. Academi також відзначили, що навіть примітивна перевірка фактів і матеріалу дозволила б відрізнити Blackwater від Academi.

Масово поширюване фото маленького хлопчика, нібито убитого українськими військовими, насправді - фото 2010 року, на якому зображена молода жертва релігійного фанатика.

Російське суспільне телебачення (канал Росія 24) активно поширювало скандальну брехню про виймання внутрішніх органів з живих людей українськими військовими та закордонними лікарями. Насправді, цей плід хворої уяви з'явився в російській соціальній мережі ВКонтакте і не має нічого спільного з реальністю.

На фотографії дівчинки, нібито вбитої українськими військовими у Слов'янську, насправді зображена дитина, загибла в Криму в 2013.

Це не "концентраційний табір" в Україні, це фото з Боснії, зроблене в 1995 році. Незважаючи на сенсаційні заяви російських ЗМІ і політиків, в Україні немає концентраційних таборів.

Ця маленька дівчинка - не жертва бомбардувань української армії на Донбасі. Вона австралійка, обожнює свою собаку і любить гратися в багнюці.

Russia Today виступили з помилковою заявою про те, що корпорація RAND запропонувала Україні "план", який містить низку нелюдських, драконівських рішень, які уряду України слід прийняти проти власного народу. Навіть після того, як корпорація RAND заявила, що не розробляла подібний план, Russia Today опублікувала статтю, в якій ведучий BlogTalkRadio висловив думку, що "Керівництво до геноциду" було головним експортним продуктом Америки. Керівник прес-служби організації RAND Джеффрі Хайдей дав коментар для Examiner: "Насправді, RAND не створювали подібний документ. Підробність меморандуму очевидна для будь-кого, хто знайомий з дослідженнями RAND. Можна помітити, що він критичний, не ґрунтується на фактах, а також має дивне форматування. Слід зауважити, що RT видалили як мінімум дві статті, в яких згадувався помилковий план".

Фото маленької дівчинки, яка нібито загинула через бомбардування Слов'янська українськими військовими. Зображення масово поширювалося, навіть було опубліковано журналістом Комсомольської правди Віктором Баранцем. Насправді на фото зображена дитина в сирійській лікарні Алхуррія.

Коментарі: 5

helsan

Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 2

16.05.15, 00:01

Американський веб-сайт Examiner.com опублікував топ-факти брехні російських ЗМІ про Україну.

Попередню частину статті, що викриває цю брехню, можна знайти тут:

«Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 1».

Відповідно до брехливих повідомлень російських ЗМІ, ця фотографія косовських біженців нібито зображує тисячі українських біженців, які рятуються втечею в Росію. У своїх виступах перед ЗМІ російські чиновники дуже сильно завищували кількість біженців з України.

На фото зліва нібито солдати Національної гвардії України поїдають труп убитого в бою супротивника. Насправді знімок був узятий з сайту, який демонструє спецефекти і грим для фільмів-бойовиків.

Українських військових несправедливо звинуватили у використанні фосфорних бомб проти мирного населення. Відео, показане телерадіокомпанією «Зірка» і безліччю інших ЗМІ на доказ згаданого злодіяння, насправді було знято CNN в 2004 році в Іраку, в місті Ель-Фаллуджа.

З перехопленої телефонної розмови стало відомо, що донецькі сепаратисти просили своїх російських спільників надати їм які-небудь залишки фосфорних бомб, щоб краще подати цю вигадку в ЗМІ.

Одну з жертв одеської трагедії російські ЗМІ неправдиво представили як вагітну жінку, задушену шнуром. Насправді цій жінці 59 років, її звати Анна Варенікіна і вона померла від опіків і отруєння чадним газом.

Відео російського танка, нібито підбитого українською Нацгвардією, насправді виявилося відео, знятим у 2012 році, а танк - танком сирійської армії, знищеним повстанцями.

Це жахливе перекручення інформації прийшло безпосередньо з Кремля, розлетівшись луною брехливих заяв з головних російських ЗМІ. Міністерство закордонних справ Росії звинуватило Україну в будівництві концентраційних таборів для незгодних етнічних росіян. Насправді в Україні просто продовжується проект, започаткований у 2009 році, з будівництва невеликих пунктів тимчасового перебування нелегальних мігрантів, не більше 100 чоловік в одному. Ці пункти нічим не відрізняються від схожих центрів тимчасового перебування, які є по всій Європі. Українська влада офіційно висловила своє обурення тим, наскільки болючою і спотвореною повинна бути уява, щоб настільки перекрутити інформацію.

Російські ЗМІ, зокрема телеканал НТВ, повідомили, що українські військові атакували похоронну процесію сепаратистів. Насправді, сепаратисти не були атаковані українською армією, а просто самі почали стріляти в повітря. Це стає зрозуміло з відеозапису похорону.

Російські ЗМІ, посилаючись на маловідомі блоги прихильників теорії змови, заявили, що США відмовилися прийняти тіла 13 шпигунів ЦРУ, які нібито загинули в Україні, перебуваючи в двох військових гелікоптерах, збитих терористами. Насправді тоді загинуло двоє українських військових, ніяких іноземних агентів на борту вертольотів не було, відповідно, не було їх трупів.

В ефірі телеканалу НТВ колишній «професор російської мови» заявив, що його нібито звільнили за те, що він відмовився читати лекцію студентам українською мовою. Насправді, це професор зарубіжної літератури, який звільнився за власним бажанням 1 листопада 2013.

Перший канал і інші російські найбільші ЗМІ поширили неправдиву інформацію про те, що українська влада наказала прибрати з Майдану дерева, намагаючись таким чином знищити докази, які могли б вказати напрямок пострілів снайперів по натовпу протестуючих. Блогер -мешканець Києва - провів власне розслідування і за допомогою фотографій і відео спростував ці помилкові заяви.

Російські інформаційні ресурси організацій (у тому числі зображеної на скріншоті під назвою «Штаб російської армії»), які займаються набором і озброєнням «добровольців» з Росії, щоб залучити їх до терористичних актів на території України під прикриттям «війни з фашизмом», опублікували спеціально змінений знімок українського танка, на якому нібито була намальована свастика.

На оригіналі фотографії, зробленій інформаційним агентством Ройтерс, немає ніякої свастики.

Телеканал «Росія 24» вигадав цілу новину про заяву, нібито зроблену українською владою. Нібито в цій заяві журналістів залякували і обіцяли саджати у в'язницю, якщо вони не буду висвітлювати події в Україні в правильному світлі.

Українська влада підтвердила, що такої заяви ніколи не було.

Безліч російських великих новинних видань поширили неправдиву інформацію про генерала української армії, який у травні 2014 схилив коліно перед колишнім послом США в Україні. Російські ЗМІ заявили, що така дія демонструє підпорядкування українських військових Америці.

Насправді, цю фотографію було зроблено в червні 2013 під час театралізованої дії про козацькі традиції.

Фото 1995 року, яке демонструє всім відомі злодіяння росіян в Чечні, російські ЗМІ видали за фото жертв українських військових.

Фотографія російських бомбардувань мирного населення Грузії була представлена як зображення нібито бомбардувань Донбасу з боку українських військових.

Кадр з відео про навчання російської артилерії з використанням установок «Град», був помилково представлений як зображення української армії, яка використовує «Град» проти мирного населення Донбасу.

Фотографію, зроблену в російській в'язниці в 2005 році, було представлено як фото з українського військкомату. Російські пропагандисти постаралися і дофотошопили кольору Правого Сектора над табличкою з іменем одного з охоронців.

Танцювальне змагання 2012 року було представлено як народні гуляння в Україні в честь майбутньої євроінтеграції в 2014 році.

Фотографію палаючого танка, нібито підбитого в Донбасі в 2014 році, насправді було зроблено в 2011 році в Кот-д'Івуарі.

Фотографія, яка повинна зображати звірства українських військових по відношенню до мирного населення Донбасу в 2014 році, насправді була зроблена в Чечні в 2009 році.

Продовження згодом...

Коментарі: 3

helsan

Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 1

15.05.15, 18:57

Американський сайт Examiner.com опублікував головну брехню Росії про Україну.

В останні роки Захід майже не звертав уваги на російську пропагандистську машину, якій вдалося використати свій вплив для створення армії путінських маріонеток у всьому світі. Українська революція сприяла викриттю брудної брехні і фальсифікацій з боку прокремлівських ЗМІ, метою яких є створення альтернативної реальності, в яку повинні вірити жертви зомбоящика. Серед підкуплених ЗМІ - не тільки російські центральні канали, а й ціла орда проплачених тролів, що засмічують ефір мерзенними коментарями про Україну і поширюють отруйні, брехливі й злісні мови і заклики до ненависті.

Нижче ви знайдете 20 брехливих міфів про Україну, які були розвінчані.

Ця фотографія з Саудівської Аравії була нахабним чином видана за фото зі Слов'янська.

Це не Слов'янськ Це Саудівська Аравія

Оброблена в Фотошопі фотографія, яка містить неправдиву інформацію про те, що Донецьк спалили українські військові.

Донецьк не був спалений.

Підроблене фото зліва було оброблено в Фотошопі. Використовувалося це зображення

Фотографія з Китаю, яку спеціально видали за знімок, нібито зроблений в Донбасі.

Це не Донбас Це Китай

Фотографія з Боснії, яку підробили, щоб показати, що українські військові нібито знущаються над цивільними або вбивають цивільних в Донбасі.

Це не Донбас Це Боснія
підпис до фото ліворуч: Врятуйте Донбас від української армії

Результати виборів, показані на російському телебаченні. Фальсифікація полягає в тому, що лідер Правого сектора Дмитро Ярош нібито лідирував за результатами голосування. Це не так.

За даними російських новинних каналів, лідер Правого сектора Дмитро Ярош лідирував на виборах. Насправді, на виборах переміг Порошенко, набравши 55,9% голосів. У Яроша було тільки 0,9%.

Відео з Кабардино-Балкарії, сфальсифіковане РФ, представлене як зняте в Донецькій області.

Це не Донецька область Це Кабардино-Балкарія, РФ

Страшне відео з Дагестану, яке нібито було відзнято в Краматорську.

Це не Краматорськ Це Дагестан

Морг у Сьюдад-Яурез, який видавався за морг у Слов'янську, де нібито знаходилися тіла українських військових / Нацгвардії.

Це не Слов'янськ Це Мексика

Фото вертольотів ООН в Африці, що видається за фото українських військових, які використовують вертольоти ООН в Донецьку.

Вертоліт ООН надає вогневу підтримку в республіці Кот-д'Івуар (2 фото)

Фотографія кадру з художнього фільму. На фото - дитина, яку нібито залишили сиротою українські військові в Донбасі.

Це не Донбас Це кадр з художнього фільму

Фото дитини, убитої в сирійському місті Алеппо. Суть обману - змусити нас думати, що дитину вбили саме українські військові в Слов'янську.

Це не Слов'янськ Це Сирія

Фотографія дитини, убитої душевнохворим в 2010 році в Криму. За задумом фальсифікаторів дитина була убита українськими військовими у Донбасі.

Це не Донбас Це Крим, 2010 рік

Фото демонстрації в 2012 році в Польщі, яку видали за демонстрацію в Україні 2014 році. Протестувальники нібито вимагали від Польщі анексувати Тернопільську область в Україні.

Це не Тернопіль Це Польща

Фото краху складу в місті Лак-Мегантік, Квебек, Канада. Фотографія нібито була зроблена в Слов'янську.

Це не Слов'янськ Це Канада

Відео з Сирії, яке нібито було відзнято в Донецьку.

Це не Донецьк Це Сирія

На цій фотографії - жінка, вбита у Венесуелі, а не в Донецьку, як нас змушують думати.

Це не Донецьк Це Венесуела

Кадри руйнувань прикордонного КПП України, зроблених проросійськими терористами / сепаратистами. Мета - видати КПП за будівлю уряду в Луганську, яку нібито було зруйновано української авіацією.

Російський телеканал «Lifenews» заявляє про те, що будівлю уряду в Луганську було зруйновано під час повітряної атаки українських військових. Насправді, на зйомці представлені наслідки атаки з повітря на КПП українського кордону, яку здійснили проросійські терористи / сепаратисти.

Російські телеканали поширили неправдиві заяви про масову втечу українських громадян в Російську Федерацію. На доказ помилкової заяви були представлені фотографії та відеозйомка польського кордону.

Це не прикордонний перехід між Україною та Російською Федерацією. Це прикордонний перехід між Україною та Польщею. Немає ніякої масової втечі українців в Російську Федерацію.

На фото - не український безпілотник, збитий проросійськими терористами / сепаратистами. Це азербайджанський безпілотник, який був збитий в Нагірному Карабасі.

Відео з Сирії було помилково ідентифіковано як зйомки українського вертольота, підбитого над Донецьком терористами / сепаратистами.

Це не Краматорськ Це Сирія

Продовження згодом...

Коментарі: 5

helsan

ГРАЖДАНИН ПОЭТ За все хорошее.

07.05.15, 23:53

ГРАЖДАНИН ПОЭТ За все хорошее.mp4

Открыть с помощью

Коментарі: 1

helsan

Недавний раб становится самым разнузданным деспотом

03.05.15, 15:04

Вся сегодняшняя геополитика, публицистика, законотворчество — лопающийся пузырь последнего вздоха отходящего исторического организма.
Это полная противоположность декартову рационализму: «Мыслю, следовательно, существую». По-нашему — ровно наоборот: «Существую, следовательно, бросаю вызов разуму». И даже резче: «Сумасшествую, значит, существую».
Откуда эта злоба, доходящая до белого каления и направленная на весь мир, на все то, что не «наше»?
Злоба очищается от всяких рациональных примесей и направляется на самый близкий, братский народ. Это, действительно, радикальный эксперимент по возгонке злобы: она приобретает новый вкус — сладострастия, упоения самим состоянием ненависти.
Послушав телеведущего, который грозит превратить Америку в радиоактивную пыль, и геополитика, который призывает российскую армию оккупировать Европу и установить над ней власть русского царя, можно прийти к выводу, что есть в мире нечто более опасное, чем даже фашизм или коммунизм… Речь идет о панфобии — тотальной ненависти: не к иным классам, нациям или расам, а к миру как таковому.
Константин Леонтьев в свое время изрек: «Россия родит Антихриста». Раньше думалось, что ему привиделся коммунизм и эта опасность уже позади. Но возможно, коммунизм был только прологом к той отчаянной панфобии, которая, по словам одного из ее лидеров, планирует «эсхатологический захват планетарной власти. Хитрый и жестокий захват». В катехизисе Евразийского союза молодежи записано: «Мы имперостроители новейшего типа и не согласны на меньшее, чем власть над миром. Поскольку мы — господа земли, мы дети и внуки господ земли. Нам поклонялись народы и страны»…
Вот это слово «бобок» и может послужить обозначением наступившей эпохи и восполнить пробел в социально-политической терминологии. Вся та публицистика, геополитика, законотворчество, которые обрушиваются на страну, вызывая приступы энтузиазма, — это, по сути, тот же «бобок». Лопающийся пузырь последнего вздоха отходящего исторического организма.
Бобок — агрессивно-депрессивный совок, который ничего хорошего не ждет от мира. А потому готов первым нанести сокрушительный удар — и, разлагаясь в могиле, грозит «бобокалипсисом»…
Страна замерла, все внутри нее продолжается лишь по инерции, а глубинно она предельно напряжена и ожесточена на рубежах. «…Страна со всех сторон окружена неприятелем» (Д. Медведев). Это непревзойденный в истории рекорд: всего за несколько месяцев самой большой на свете стране удалось окружить себя врагом — такова проекция тотальной ненависти. То, что производится сегодня в знак солидарности со «злобой года», — и есть тот самый бобок.
Путь, пройденный за четверть века, можно очертить так: от совка — к бобку.
У России, пережившей за один прошлый век четыре революции и три войны (в том числе две мировые), налицо признаки вредных социальных мутаций:
— дегенерация населения, демографический спад, повальный алкоголизм и распространение наркомании, повышенная смертность и низкая продолжительность жизни;
— угроза распада страны, расползания "федерации" по этническим и религиозным швам, отсутствие союзников на политической арене, уязвимость границ, неотвратимый натиск соседних, более приспособленных, демографически и социально активных цивилизаций (исламской, китайской, японской);
— развал науки и всех производительных отраслей хозяйства, выживание только за счет выкачки недр, катастрофическое состояние дорог, транспорта и всей инфраструктуры, что чревато постоянными чрезвычайными ситуациями;
— всепроникающая коррупция, отсутствие демократического разделения властей и механизмов обновления власти, неразвитость гражданского общества и местного самоуправления, зависимость населения от бюрократии;
— цинизм и индифферентность населения, его криминализация и сращение власти и криминалитета, неразвитость права и правосознания, утрата всех традиционных ценностей и моральных приоритетов, отток самой интеллектуальной части общества, «мозгов», на Запад.

МИХАИЛ ЭПШТЕЙН

Коментарі: 2

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

:))))) Всі задоволені? а хоча б один покаявся!

Вибори до Нацагентства якості вищої освіти стали ляпасом владі

Вор Сергей Клюев сбежал потому, что у власти — аферисты

Війна, де всі проти нас

ХРОНИКИ БЕЗВРЕМЕНЬЯ. Заметки бывшего начальника разведки.

Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 3

Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 2

Топ-факти російської брехні про Україну. Частина 1

ГРАЖДАНИН ПОЭТ За все хорошее.

Недавний раб становится самым разнузданным деспотом