У новорічну ніч Майдані влаштували лазерне шоу "Юлі - волю"

У новорічну ніч на Майдані Незалежності біля головної ялинки країни прихильники привітали Юлію Тимошенко з новим роком.

Про це написав у своєму Facebook депутат від БЮТ Олександр Сочка. Саме в тоді, коли почав гриміти святковий салют, десятки людей підняли плакати з написами "Юля, з Новим роком!" Одночасно поряд на будівлі (Консерваторії) з’явився напис "Юлі-волю", - зазначив він.

Крім того, журналіст Олександр Аргат у своєму блозі розмістив фото, на якому видно, що лазерний напис "Юлі - волю" з’явився також на стеллі Незалежності.

 

За словами журналіста, привітання президента Віктора Януковича, не показувалося на моніторах на Майдані.Як відомо, у новорічну ніч прихильники Тимошенко під Качанвською колонією, куди напередодні було етаповано екс-прем’єра, запалювали бенгальські вогні і співали гімн України.

У суботу народним депутатам вдалося передати Тимошенко невелику передачу до Нового року, але без ялинки і новорічних прикрас.

Тимошенко зустріла новий рік із сокамерницею.

Українська правда

Під Качанівської виправною колонією №54 співають Гімн України.

Прихильники екс-прем'єра Юлії Тимошенко зустріли Новий рік під стінами Качанівської виправної колонії №54 у Харкові.  Про це повідомила кореспонденту прес-секретар Харківської обласної організації ВО "Батьківщина" Юлія Германова. "Ми нарядили ялинку перед колонією, де зараз перебуває Юлія Володимирівна. Повісили транспарант "Негідні владні рішення приймає влада негідників". Підтримати Юлію Володимирівну прийшли більше двохсот чоловік, у тому числі й депутати міської та обласної рад від "Батьківщини", - розповіла вона. "Біля колонії ліхтарі чомусь не горіли. Але ми запалювали бенгальські вогні. У нас був феєрверк, шампанське, а о дванадцятій годині, коли настав Новий рік, ми співали гімн України", - сказала Германова. Як повідомлялося, в суботу народним депутатам вдалося передати Тимошенко невелику передачу до Нового року, але без ялинки і новорічних прикрас.

Права якої людини?



Київ – Хто засумнівається в тому, що Віктор Янукович у році, що минає, ефективно захищав права людини? Хто не повірить у його щирість і чистоту сумління, коли він виголошував заяву у День захисту прав людини ? «Права і свободи людини, – сказав він натхненно й переконливо, – є найвищою суспільною цінністю, і ми робимо все для їх неухильного дотримання, залишаючись загальновизнаним регіональним лідером стабільності». 
 Звісно, може засумніватися і не повірити злочинна Юлія Тимошенко. Але ж це ясно, що її за ґратами мучать не лише болі в хребті, а й сумніви відносно стабілізуючої діяльності президента, котрому вона мала зухвалість протистояти на виборах. Кожен би сумнівався, якби отримав, як вона, сім років за статтею кримінального кодексу іще зі сталінських часів. А оце недавно вона знову прогриміла по телебаченню, ніби зірка першої величини. Її дуже переконливо зняли у камері, де вона лежить прикута до ліжка. І там вона виявляла якесь невдоволення. Ну ж неадекватна істота! Замість того, щоб подякувати, що її не розстріляли, як це траплялося за тих же сталінських часів, вона ще й до Європейського суду з прав людини скаржиться. Знахабніла зовсім!
 
Міг би засумніватися мешканець Донбасу Геннадій Конопльов. Але в нього це вийде хіба що на небесах. Бо під час розгону протесаного наметового містечка ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС у Донецьку пан Конопльов банально помер. Мабуть, сумніваються його побратими. Але тут теж нема чому дивуватися. Вони ніяк не можуть взяти в толк, що уряду ледь вистачає грошей, щоб до купленого крутого вертольоту для Януковича ще і вертолітні майданчики побудувати. А ці чорнобильці нахабно вимагають, аби їм пенсії не урізали. А може вони ще захочуть, аби їм ці пенсії без затримок платили?
 
Можуть засумніватися протестувальники проти всього на світі. Особливо ті, які чогось поперлися 24 серпня у центр Києва. Ніхто так і не второпав, проти чого вони протестували. Мабуть, проти незалежності України і заважали міліціонерам святкувати це велике свято. Тому обурена таким нахабством міліція мусила показати характер і вказати нахабам на їхнє місце.
 
Можуть засумніватися всі ті, хто хоч якусь публічну акцію планував. Бо майже напевно цю акцію заборонили. Після цього вони безпорадно щось белькотять про порушення Конституції, яка передбачає право на проведення публічних акцій. Але хто їхнє патякання слухати стане, коли їм заборону виносить найнезалежніший від глави держави районний суд?
 
Правда, тут якісь чмирі вигулькнули, які себе правозахисниками називають. Кажуть, що це якась Українська гельсінська спілка з прав людини. Оголосили Віктора Януковича лауреатом антипремії «Будяк року» як нібито найбільшого порушника прав людини. Це в них гумор такий. Сарказм, значить. Замість того, щоб самим права людини захищати, вони на президента наїжджають.
 
І відомо навіть ім’я цієї людини
 
Ну чого їм іще треба? Сказав же він, що права і свободи людини є найвищою суспільною цінністю. А вони не вірять. Питають: «Якої це людини?». Як якої? Одна в нас людина є. Вона у Межигір’ї живе. Їздить на роботу на вулицю Банкову. І не терпить, коли її права порушують.
 
Дивиться ця людина зараз телебачення і звіряє свої успіхи у правозахисній діяльності з іншими країнами. І бачить, що явно не допрацював кремлівський дуумвірат – якісь такі дивні людці на Болотну площу повиходили, протестують проти чесних виборів, а їм навіть кийком по голові ніхто не дав. Явний непорядок.
 
А ось Нурсултан Назарбаєв молодець! Придушує порушників порядку і стабільності залізною рукою. А точніше – кулею. Скільки їх, тих хуліганів, на той світ відправили? Це іншим наука буде. Щоб вони знали як замахуватися на права людини.
 
Ця людина переконалася, що недарма кілька тижнів тому закон протягнула, який дозволяє їй армію використовувати у мирний час без згоди парламенту. Звісно, ніде в законі не сказано, але всі розуміють, що то на всякий пожежний випадок – коли кількість порушників прав цієї людини так виросте, що міліція не зможе з ними впоратися. Тоді і армію підключать. Щоб ніхто не сумнівався.
 
Юрій Луканов –
незалежний журналіст

Головний тюремник: "грійтеся думкою про повернення додому"

Лісіцков визнав, що рік був "не зовсім простим, але й плідним для служби". Лісіцков також побажав ув'язненим терпіння і мужності Голова Державної пенітенціарної служби (ДПС) Олександр Лісіцков привітав своїх колег і тих, хто перебуває в ув'язненні, з наступаючим Новим 2012 роком. "Від усієї душі бажаю вам всім величезного людського щастя, міцного здоров'я, вдосконалення професіоналізму у складній службі - роботі з людьми з надламаним долями. Відродження їхніх душ і є оцінка нашої роботи", - йдеться у привітанні Лісіцкова, опублікованому на сайті Державної пенітенціарної служби в п'ятницю. Він побажав колегам, щоб 2012 виправдав "ваші добрі надії і прагнення, приніс достаток і добробут вашим сім'ям". Глава пенітенціарної служби також наголосив, що рік, що минає, "збагатив нас новим досвідом". "Цей рік був не зовсім простим, але й плідним для нашої служби. Він був насичений хорошими справами, благодійництвом, духовністю. Нам вдалося вирішити більшість складних завдань, які поставив перед нами Президент України і уряд держави", - підсумував глава відомства діяльність служби. Він додав, що "у нас одна мета - забезпечити виконання кримінальних покарань відповідно до законодавства України та міжнародних правових актів на принципах гуманізму, неухильного дотримання прав людини, з тим, щоб повернути суспільству здорових, працездатних і законослухняних громадян". Лісіцков також звернувся до тих, хто зустрічає Новий рік у неволі: "Вам випало нелегке випробування долі. Бажаю вам терпіння і мужності. Нехай віра, надія і мрія ніколи не залишають вас, підтримки вам рідних і близьких людей, бажання змінитися і бути оптимістами в житті. Нехай завжди зігріває думка про повернення в свою домівку і початок нового законослухняного життя. А новий рік буде світлою сходинкою у вашому житті до нових надій і успіхів ".

Редакція Svetiteni: З Новим Роком!Борімося – поборемо!

Редакція Svetiteni: З Новим Роком!Борімося – поборемо!
Під в’язницю треба йти не з квітами і навіть не з плакатами, а з тим, з чим йшли парижани під Бастилію. Юлію Тимошенко відправили до Качанівської колонії під Харковом. Може ця колонія і буде першою «Бастилією»? Влада не залишає вибору взагалі. 
Інакше там нічого робити… 
Відчуття, що ми сприймаємо свято Нового Року як колись під час Другої Світової війни: оцінювали власні перемоги та поразки – і висловлювали надії на остаточну перемогу над ворогом. Думаю, під час тієї війни кожного Нового Року мали надію вже жити в мирній країні, але вже після перемоги.
2011 рік для України був роком і перемог і поразок – все було. 
Режим Януковича посилив репресії не тільки проти політичної опозиції, але й проти громадянського суспільства взагалі. 
Це було головною помилкою Януковича та його радників: зазвичай диктатори спочатку знищують опозицію, і вже потім нищать громадянське суспільство, яке залишається без захисних політичних та юридичних механізмів. Але Янукович діяв не за розумом, а за інстинктом – тому те, що привело його до успіху – обов’язково його згубить. Це також доля усіх нерозумних диктаторів. 
Хоча, як подумати, розумних диктаторів не буває. Адже вони змушені керувати за спрощеним руйнівним варіантом – відповідно до власних розумових здібностей – на власну погибель. 
Вперше Україна об’єдналася проти диктатора та його вузького кола. І не знайшлося місця у цьому об’єднанні ні шовіністичному українському націоналізму, ні російському імперському рухові. 
Вперше Україна не поділена на Схід та Захід. 
Але ми також і програли: не зуміли ні відстояти права та інтереси середнього класу, ні запобігти розправі над керівниками політичної опозиції Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком. 
Усі чекали, що після літніх канікул та відпусток громадянське суспільство прийде до тями – і переможе диктатуру Януковича. 
Не сталося. 
Ми в редакції Svetiteni це передбачали - і говорили, що виборів не буде ніяких – доки правоохоронні органи та виборчі комісії контролюються диктатурою. 
Ми вважаємо, що, ніякі виборчі рейтинги вже не мають ніякого значення, а тому ніякі загальні списки теж нічого не вирішують. 
Ми живемо вже в зовсім іншій країні. Режим НЕ переймається думкою українського суспільства про власні дії та наміри – все одно адміністративний ресурс зробить своє. Це не помітно лише сліпому. Нам ще дають висловитися – але вирішальні важелі вже не в наших руках. 
Тому основну увагу потрібно скеровувати не на «об’єднання опозиції» - а на згуртування лише найстійкішої її частини. 
Тобто, нас повинна цікавити не так електоральна більшість, як рішуча, ясно мисляча та діюча революційна меншість. Не потрібно ілюзій – нам не допоможуть ні Захід, ні Росія, навіть демократична. 
Цьому є реальна передумова: українське суспільство усвідомило, що треба домагатися не окремих цілей окремих професійних та соціальних груп, а громадян України проти диктатури взагалі.
З цим режимом немає про що говорити. Участь у виборах – лише привід для повалення диктатури Януковича, яка стрімко перетворює державу Україну в спрощену державу-«малину», де видатки по інфраструктурі перекладаються на суспільство, а доходи – на вузьке коло кримінальних авторитетів. 
Адже ми повинні розуміти – що маємо справу з хлопчиками, які у разі програшу за гральним столом – дуже просто можуть розтрощити саме казино… 
Це треба весь час пам’ятати. 
Умовою будь-яких переговорів з владою є визволення політв’язнів. До тих пір – поки вони у в’язниці, нам повинно бути совісно за веселість за святковим столом.
Адже наступними за гратами можемо опинитися ми самі. 
Неймовірно? 
Але Голодомори саме так і починаються: коли селяни радісно хазяйнували на власну користь – їх ватажків у цей час катували та вбивали чекісти. Ці дві реальності не сполучаються – історія яскраво це доводить. 
Своєї долі не уникнути – «природу не обманиш». Найгірша помилка – слабкість власної особистості. 
Саме тому свято, світло можна мати лише заслужено. Своєю працею, боротьбою та ясним послідовним мисленням. 
Дива не буває – кожна сильна особистість повинна про це пам’ятати. Незалежність та безпеку, заможність можна мати лише подолавши зло – його не можна «відсунути», проігнорувати. «Як роса на сонці» зло не гине, а лише розмножується. 
Щоб навести лад у справах – спочатку треба навести лад у думках, у своїх почуттях. І не довіряти тим, хто хоче ясне та просте заплутати, нагнати на нас страху. 
Зараз режим використовує єдино правильний механізм – маніпулювання нашою свідомістю за допомогою так званих «об’єктивних» журналістів та політологів, соціологів.
Ми усі знаємо їх імена та прізвища – не будемо їх повторювати. 
Краще єднатися з тими, хто з нами. Їх им теж добре знаємо.

Белорусский народ отказался от Януковича

Мы, Белорусы – порядочные, благородные люди. 

Мы никогда не вмешиваемся во внутренние дела иностранных, в т.ч. соседних с нами, государств. Разве что если при этом затрагивается честь и достоинство Нашего Народа.

Выступить с этим заявлением нас вынуждает сложившаяся в Украине во время рождественских и новогодних праздников крайне опасная  ситуация в отношениях президентской вертикали власти с лидером объединённой демократической оппозиции Юлией Тимошенко. Тяжело больного человека, одного из самых влиятельных в Европе политиков под покровом ночи незаконно, по сфальсифицированному уголовному делу вывезли в исправительно-трудовое учреждение. Подобные действия подконтрольных президенту Януковичу правоохранительных органов нельзя назвать «этапированием», это ничто иное как похищение, одно из наиболее тяжких преступлений против личности.

Ничего иного кроме осуждения и последующих международных санкций такая политика вызвать не может.

Обращаемся лично к Вам, Виктор Фёдорович Янукович.

Вы должны понимать что украинская нация исключительно толерантна –как в целом, так и к Вам лично в частности. Судите сами, президентом Республики Беларусь и уж тем более Российской Федерации, равно как и других постсоветских стран, никогда бы не стал тот, кто публично заявляет о своей принадлежности к другой, то есть не титульной, национальности. Не беларус бы не стал президентом Беларуси. 

Вы же никогда не скрывали и, напротив, старались сделать это своим достоинством, своё белорусское национальное происхождение. Ваши сторонники любят рассказывать об аристократах Януковичах, на Вашей исторической родине ещё помнят обещание взять под опеку фамильную деревню Януки Витебской области, которое так и осталось обещанием. 

Хотели ли Вы того лично или или же нет, но такие заявления налагали на Вас ответственность перед Белорусским Народом. И сейчас, когда Вас осуждает и ещё больше осудит весь мир,от каждого патриота Украины до всех тех, кто считает себя свободным человеком, независимо от страны проживания, мы – Беларусский Народ – осуждаем Вас в первую очередь.

Мы не хотим чтобы порождённое Вами лихолетье было поводом оправдываться для белорусов. 

Настоящий беларус никогда не поднял бы руку на Женщину, никогда не выбрал бы методом собственной политической деятельности грубый шантаж, насилие, издевательство над оппонентом.

В совместной истории Беларуси и Украины было много общих побед и свершений. В XIV ст. вместе мы преодолели монголо-татарское иго, украинские витязи помогали нам защищаться от крестоносцев. Белорусские полки в составе Войска гетмана Богдана Хмельницкого очищали родные земли от ненавистных магнатов. Именно вклад украинского и белорусского народов являлся основополагающим в разгороме нацистких оккупантов на Восточном фронте во время Великой Отечественной Войны. Украинцы и белорусы вместе пострадали от Чернобыльской катастрофы, и также вместе спасли весь мир от её непредсказуемых последствий. В наших отношениях ещё не случалось предательства или измены. И как бы кто не старался сделать это сейчас, мы этого ни в коем случае не допустим. Даже силой удерживающий власть Александр Лукашенко за 17 лет собственной диктатуры не смог так навредить двусторонним украино-белорусским отношениям, как это вышло у Вас и у Вашего окружения, где тоже присутствуют т.наз. «беларусы» (Арбузов, отец и сын Пшонки и др.).

Не называйте больше себя Беларусом, у Вас на это больше нет никакого ни морально-этического, ни формального юридического, ни исторического права!

Вы оказались ещё большим «совком», чем все лукашисты вместе взятые. Не только Ваша белорусскость, но и Ваша религиозность тоже оказалась мнимой. Вы носите на себе крест, исповедуетесь в Православной Церкви. И в тоже самое время лично отдаёте распоряжение (или по крайней мере никак не препятствуете) физической расправе над Вашим главным соперником прямо в дни празднования светлого праздника Рождества Христова.

Хотели бы также официально предупредить Вас о следующем.

Все полученные Вами гаранти по поводу возможной политической эмиграции в Республику Беларусь (где пока что скрываются от органов правосудия члены семьи Каддафи, экс-президент Киргизстана Курганбек Бакиев и уничтожавший мирных граждан Литвы советский генерал Усхопчик, убивший 14 и покалечивший 1000 граждан Литвы) для Беларусского Народа не действительны.

Патриоты Беларуси задержат Вас, как только Вы в попытке бегства появитесь на территории Нашего Государства.

2012 год будет Годом Больших Перемен. Годом Освобождения Покорённых Народов.

Вы сами его так начали, остально от Вас уже не зависит.

От имени всего Белорусского Народа, Партия Патриотов Беларуси (ППБ). Председатель Михаил РЕШЕТНИКОВ

Большая Украина

Нас, кто понимает, что дальше так жить нельзя, становится все больше.

Перед тем, как писать этот текст, я просмотрелзаключительную колонку прошлого года - колонку, которая должна была стать итоговой, а в результате была посвящена предновогоднему допросу Юлии Тимошенко. В этом году, по идее, я опять должен не подводить итоги, а писать о главной новости дня - этапированию бывшего премьер-министра в одну из женских колоний Украины. И эта символическая перекличка показывает, в какую страну мы превратились за еще один год правленияВиктора Януковича.

Весь год - подумать только - прошел под знаком этого позорногосудебного процесса. Власть показала, что она может всё - и что толку? Год прошел под знаком сплошных поражений - отложено в долгий ящиксоглашение об ассоциации с Европой, не достигнуто договоренности об энергетическом сотрудничестве с Россией, принят невыполнимый бюджет, обострились социальные противоречия. Такого неудачного года Украина не знала, возможно, с момента провозглашения своей независимости - и это как раз тогда, когда мы не имели никакого права позволить себе неудачи, упустить шансы, раскачать лодку общественного взаимопонимания.

Накануне Нового года я столкнулся с своим давним знакомым, которого вполне могу назвать одной из ведущих фигур действующей власти. Человек умный, хитрый и хищный, он, казалось, излучал то новогоднее настроение, которого так не хватает большинству украинцев. Я знал, что он много работает, пытается добиться результата там, где этот результат практически недостижим - и мне трудно было понять причины веселья, сопутствующего очевидному провалу.

-У Вас все хорошо? - острожно поинтересовался я у собеседника, готовясь увидеть разведенные в стороны руки и прищуренную улыбку: мол, сам понимаешь, как здесь обстоят дела.

Руки он действительно развел в стороны.

-Что у меня! В стране всё хорошо!

Инопланетяне! Инопланетяне! Вот уж воистину - живут, под собою не чуя страны, да и не интересна она им. Год назад, рассказывая о новогоднем допросе Тимошенко, я написал, что власти, играющейся в диктатуру, нужен не политический аналитик, а психотерапевт. За год не многое изменилось: власть перестала играться в диктатуру, фактически ее установив. Но теперь ей нужен уже не психотерапевт, а психиатр. Психотерапевт больше не поможет.

И - как и в прошлом году - это хорошо. Власть, руководствующаяся исключительно собственными фантазиями, неадекватная и непрофессиональная, окончательно эмигрировавшая с Украины в Межигорье, просто неспособна сделать выигрышный ход. Любые ее удачи - или то, что она считает удачами - оборачиваются поражениями. Любое закручивание гаек обернется срывом резьбы, после которого каждому, кто не в восторге от действий власти - а таких в стране сегодня подавляющее большинство - уже не страшно будет изменить ситуацию. Если уж россияне вышли на проспект Сахарова - то и украинцы дома не останутся.

Конечно, у нас был непростой год - и ожидает не менее сложный: мы вообще живем в интересные времена. Но это - не дорога в пропасть, это путь к лучшей жизни, которую сможем построить только мы сами, те, кто понимает, что дальше так жить нельзя. Мы и есть эта страна - и нас становится все больше и больше. Это и есть большая Украина.

Виталий Портников

Виталий Портников

В 2012 году Украина перейдет с газа на уголь. Это министр?


Бойко: В 2012 году Украина перейдет с газа на уголь
В наступающем 2012 году Украина будет переходить на собственные энергетические ресурсы, в частности уголь.

Об этом в эфире «5 канала» заявил министр энергетики и угольной промышленности Юрий Бойко.

«Мы сообщили российской стороне, что будем отказываться от газа и будем переходить на уголь», - цитирует министра Украинская правда.

По его словам, со следующего года в два раза будет уменьшена закупка газа. «Такую цену наша экономика не выдерживает, и мы будем переходить на собственные ресурсы», - сказал он.

«Мы договорились продолжить переговоры (с Россией) после 15 января, и будем проводить столько, чтобы отстоять национальные интересы и позиция президента была достигнута (чтобы газовый контракт был пересмотрен)», - сказал Бойко.

«Мы приблизились в некоторых позициях, некоторые вопросы уже решили», - сказал министр, комментируя газовые переговоры.

Что касается запуска «Южного потока» по дну Черного моря, то Бойко сказал ,что это предложение для Украины крайне невыгодно, так как «задевает наши интересы». «Просто говоря, они будут отбирать газ из нашей трубы. Это вредит нашим национальным интересам», - объяснил министр.

На вопрос, усложнит ли «Южный поток» газовые переговоры Украины с Россией, Бойко сказал, что Украина будет выходить из позиций собственной ГТС.

Как известно, Украина добивается от России снижения цены на газ. Последний раунд переговоров на высшем уровне состоялся 20 декабря в Москве. Ожидалось, что стороны договорятся о скидке для Украины, однако Виктор Янукович и Николай Азаров вернулись из российской столицы ни с чем.

ТИМОШЕНКО ВЖЕ ВІДПРАВИЛИ В КОЛОНІЮ

Как сообщалось, 29 декабря информированный источник сообщил Українським Новинам, что Пенитенциарная служба намерена вывезти Тимошенко в колонию для отбывания наказания в ночь на 30 декабря

Екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко етапували в одну з колоній Харківської області.

Про це повідомляє джерело "Української правди".

За словами джерела, Тимошенко знаходиться в 3-х годних їзди від Качанівської виправної колонії, де її вже очікують. Тимошенко почали етапувати приблизно о 5-й годині ранку п’ятниці. Її перевозять в інвалідному візку, бо самостійно вона пересуватись не може. За словами співрозмовника, в колонії також уже приготували візок для транспортування екс-прем’єра. Як відомо, Печерський райсуд Києва 11 жовтня засудив Тимошенко до 7 років ув’язнення, визнавши винною в перевищенні повноважень при укладанні газових контрактів із Росією в 2009 році, що завдало збитки державі. Апеляційний суд Києва 23 грудня залишив у силі вирок Печерського райсуду у "газовій справі". Водночас, за рішенням Шевченківського райсуду Києва від 8 грудняТимошенко має перебувати в СІЗО: такий запобіжний захід суд обрав їй у справі щодо діяльності корпорації "Єдині енергетичні системи України".

Адвокати екс-прем’єра говорили, що доки діє це рішення Шевченківського райсуду, Тимошенко не можуть направити до в’язниці.

Міністр юстиції Олександр Лавринович також пояснював, що доки розслідуюється ще низка справ у відношенні Тимошенко, її в колонію не направлять.

Спецогляд протестних перемог у жовтні-грудні 2011


Киев: Центр Дослідження Суспільства. Чи справді протестами нічого не змінити? Спецогляд протестних перемог у жовтні-грудні 2011


Напередодні новорічних свят моніторинг Центру дослідження суспільства, як і в попередні два роки, фіксує значний спад протестної активності на вулицях України. Ці обставини можна використати для того, щоб підбити якісь підсумки, як це й прийнято робити напередодні Нового року. Підсумки, зазвичай, підбивають оптимістичні – підсумки позитивних тенденцій, реалізованих планів, досягнень. Не відступаючи від традиції, ми розкажемо про перемоги, які змогли здобути українські протестні рухи за останні три місяці.

Цієї осені уряд планував прийняти законопроект №9127 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». У цьому законопроекті пропонувалося позбавити пільг 16 категорій громадян України, зокрема чорнобильців, афганців, дітей війни та інших. Протести обурених громадян розпочалися у різних куточках України та переросли в багатотисячний мітинг пільговиків перед Верховною Радою 20 вересня. Розлючені люди зламали огорожу та намагалися взяти штурмом будівлю парламенту. 5 жовтня міністри ухвалюють рішення про підвищення соціальних виплат для ветеранів Великої вітчизняної війни, учасників бойових дій і потерпілих від чорнобильської катастрофи. Виступи пільговиків тривають. 20 жовтня Верховна Рада знімає з розгляду скандальний законопроект №9127.

Однак боротьба за соціальні пільги тільки починається. Маючи на руках судові рішення про те, що їх пенсії підлягають перерахуванню і мають бути збільшені в кілька разів, пільговики знову виходять на вулиці столиці та інших міст. З’являються наметові містечка, оголошуються голодування, проводяться акції, активістів розганяють, залякують, годують обіцянками. Протести поступово політизуються – висуваються вимоги відставки уряду та розпуску Верховної Ради. Нарешті, 23 листопада уряд заявляє про те, що з наступного року соціальні виплати будуть збільшені. Незважаючи на це, протести тривають – люди не вірять обіцянкам влади та й суми, які їм обіцяють, менші за ті, які гарантують судові рішення. 27 листопада під час розгону наметового містечка у Донецьку гине Геннадій Конопльов. 29 листопада, на фоні цієї безглуздої смерті, Кабінет міністрів підписує указ про підвищення пенсій пільговикам.

Але не тільки пільговики добивалися поступок з боку влади останні три місяці.

Ще в лютому 2011 року по всій Україні почалися протести ветеринарів проти спроби влади ввести заборону на використання наркотичних речовин в їхній практиці. Фактично ця заборона означала позбавлення ветеринарів права застосовувати знеболюючі препарати. Після протестів і страйків влада йде на поступки, відтягує повну заборону, даючи лікарям час на «пристосування» до нових правил. А 1 листопада Верховна Рада фактично знімає свою заборону.

Перемогу в останні три місяці могли святкувати й студенти Київського політехнічного інституту. У жовтні вони виступали проти спроби Міністерства освіти змінити їхнього ректора Михайла Згуровського. Останній, варто зазначити, публічно критикував діяльність Міністерства. Після студентських протестів Міністр освіти пообіцяв поновити контракт із Згуровським і 2 листопада підписав відповідний наказ.

3 листопада Верховна Рада скасувала квоти на українську музику в музичних програмах та зменшила квоти на національний аудіовізуальний продукт з 50% до 25%. Таке рішення викликало обурення музичних виконавців, митців, та інших громадян, які вийшли на акції протесту. 11 листопада була зроблена заява про те, що Верховна Рада перегляне цей закон, оскільки в ньому виявили багато помилок та суперечностей.

20 грудня Верховна Рада продовжила мораторій на купівлю сільськогосподарських земель ще на один рік. Цьому рішенню передували тривалі протести по всій Україні – на вулиці виходили ті, хто вважав продаж земель взагалі небезпечним явищем, і ті, хто вважав створення ринку землі передчасним. У результаті, як і в попередні роки, народні обранці грозилися-грозилися, та й не наважилися відмовитися від мораторію.

Ще один мораторій вдалося нещодавно відвоювати природоохоронним активістам та екологам. У березні цього року закінчилася дія мораторію на вилов дельфінів. Хоча дельфінів і без мораторію не можна було б виловлювати для комерційного використання, але в такому випадку охочі могли легко скористатися «дірками», які залишало існуюче законодавство. Майже рік екологи та природоохоронні організації боролися за продовження заборони, і у вересні цього року Міністерство екології ввело мораторій ще на три роки.

Розглядаючи перемоги протестів, варто окремо згадати боротьбу за простір та робітничі протести. Саме ці протести найчастіше завершувалися перемогами.

Боротьба за простір охоплює протести навколо незаконних та небажаних будівництв, земельних проблем та екології. Лише протягом останнього місяця громадяни здобули перемоги в Кіровограді, селищі П’ятихатки біля Харкова, захищаючи парк та протестуючи проти двох незаконних будівництв у Києві. Окремо варто згадати ситуацію, яка склалася у мешканців села Соколова Балка Полтавської області. У цьому населеному пункті та в сусідньому селі Андріївка в приватні руки депутата Володимира Замули потрапили соціальні об’єкти, такі як дитсадок, клуб, дорога, водонапірна башта, та навіть багатоквартирний житловий будинок. Більше місяця люди протестували проти такого очевидного абсурду і беззаконня. 2 грудня стало відомо, що медичний пункт у селі Андріївка, дитячий садок, 16-квартирний будинок і пам’ятник Т. Г. Шевченку у селі Соколова Балка 30 листопада прийнято на баланс Соколобалківської сільської ради.

Робітничі протести найчастіше вимагають виплат заборгованості із заробітної плати. За останні три місяці страйки та інші форми протестів допомогли вирішити цю проблему працівникам Донецькшахтометробуду, Маріупольського дослідно-експериментального заводу, Славміськводоканалу у Слов’янську, Коростишівської лікарні, Харківського танкового заводу імені Малишева, Львівської вугільної компанії.

На жаль, формат огляду не дає можливості охопити всі перемоги, які українці здобули, виходячи на вулиці. Але навіть згадані здобутки очевидно вказують на те, який прямий чи опосередкований вплив можуть мати акції протесту на дії влади фактично у кожній сфері суспільного життя. Економічні, соціальні, громадські, культурні, та інші права можна і треба відстоювати. Прості громадяни, зазвичай, відлучені від процесу прийняття рішень, але вони можуть змусити чиновників та депутатів прийняти ті рішення, які їм потрібні.

Центр дослідження суспільства (ЦДС) – незалежний некомерційний науково-дослідний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. З вересня 2009 року ЦДС фіксує усі протестні події, позитивні та негативні реакції на них влади або інших об’єктів протесту в Україні на основі регулярного моніторингу більше 150 національних, обласних та активістських засобів масової інформації.

SiT