«Народ мій є! Народ мій завжди буде!»

Громадський комітет зі вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років затвердив програму заходів із відзначення 80-х роковин геноциду. Серед них – міжнародний форум та науковий симпозіум, виставки та конкурси тематичних наукових і художніх робіт, презентація електронної книги пам’яті, а також традиційний урок пам’яті та проведення панахид. Головна мета – нагадати про трагедію не лише українцям, але й усьому світові.

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!» – саме ці рядки із вірша Василя Симоненка цьогоріч стануть лейтмотивом відзначення 80-х роковин Голодомору 1932-33 років. Ціла низка тематичних заходів уже запланована для вшанування загиблих від геноциду. Один із них – презентація електронної книги пам’яті – інтерактивної версії 18-томного однойменного видання, яке містить інформацію про майже мільйон жертв великого Голоду та близько 14 тисяч населених пунктів, яких торкнулась ця трагедія.
Окрім того у Києві відбудеться світова прем’єра опери «Червона земля. Голод» українсько-американського композитора Вірка Балея. Вона прозвучить англійською мовою за участі американських та канадських виконавців у рамках Міжнародного форуму українських та світових науковців, громадських діячів, представників міжнародних організацій.
 
«На цю прем’єру і на офіційне відкриття форуму в Національній опері ми запрошуємо делегації світового українства, а вони, відповідно, звертаються до парламентарів, до представників державних структур, щоб вони приїхали з делегаціями для участі у форумі і в інших скорботних заходах», – розповів співкоординатор Громадського комітету пам’яті жертв Голодомору, колишній віце-прем’єр Іван Васюник.
 
Найважче пояснювати, навіщо потрібна історична пам’ять – Сверстюк
 
Він також зауважує, що окрім виставки Європейської платформи пам’яті та сумління «Злочини тоталітаризму» та традиційного публічного уроку у «Меморіалі пам’яті жертв голодоморів в Україні» планується і розповсюдження тематичної літератури для відкритих фондів українських бібліотек.
 
Така просвітницька кампанія, на думку члена Громадського комітету та колишнього дисидента Євгена Сверстюка, нині є надзвичайно важливою для українців, адже більшість із них і досі не усвідомлює значення геноциду в історії України, а відтак вшановує пам’ять загиблих лише на рівні сентиментів. Окрім того історичною пам’яттю, за його словами, переймаються зазвичай ті, кого трагедія 1932-33 років стосується опосередковано.
 
«Відзначають трагедію українського народу саме ті, хто її не зазнав: у західних областях переважно. І ті ж, хто найбільше її зазнав, найменш це розуміють, і це велика проблема досі. У Харківській області, у Луганській, Дніпропетровській найважче про це говорити і найважче людям пояснювати, навіщо здалася історична пам’ять», – констатує Сверстюк.
 
«Свічку пам’яті» запалюватиме не лише Україна
 
Наразі ж Громадський комітет звернувся до місцевого керівництва по всій Україні з проханням упорядкувати місця загиблих у роки Голодомору, перейменувати вулиці, які носять імена комуністичних діячів – виконавців геноциду, а також провести у своїх громадах пам’ятні заходи та панахиди.
 
Водночас вже до традиційної акції «Запали свічку пам’яті», яка відбудеться 23 листопада, закликають приєднатися не лише в Україні, але і за кордоном, де також демонструватимуться виставки про Голодомор.