Системна рецесія. Ситуація в українській економіці різко погіршу

У травні обсяг робіт у будівельній галузі зменшився на 29,1% рік до року (у квітні – відповідно 21,7%). Як наслідок – за п’ять місяців 2013-го галузь втратила 17,8% обсягу виробництва й опустилася нижче від «дна» 2010-го (після кризи 2008–2009-го, але ще до пожвавлення, зумовленого підготовкою інфраструктури до Євро-2012). Оскільки брак інвестицій сьогодні – це відсутність зростання завтра, така динаміка свідчить про те, що найгірші місяці для економіки ще попереду. Також поглиблюється криза й у транспортній галузі: якщо за чотири місяці вантажообіг зменшився на 10,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, то за п’ять місяців падіння вже становить 11,4%. Кризові явища пом’якшуються сільськогосподарським виробництвом та роздрібною торгівлею, які дещо зростають (відповідно на 5,1% та 11,6% за п’ять місяців проти січня – травня 2012-го). Однак цього замало з огляду на те, що темпи приросту першого лишаються незмінними другий місяць поспіль, а обороти останньої спадають (12,7% за чотири місяці).

Ситуація на зовнішніх ринках сприяє радше поглибленню економічної кризи в Україні, ніж виходу з неї. Так, падіння промисловості в ЄС, за інформацією Євростату, триває, хоча й сповільнилося у квітні до 0,8% рік до року після того, як уже практично півтора року щомісяця фіксували падіння на 2–3%. Ця тенденція нібито позитивна й може згодом підтримати українську промисловість, особливо якщо вдасться підписати Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС у листопаді 2013-го. Однак, нині на українську економіку тисне російський чинник. промисловість Росії, за даними Росстату, у травні впала на 1,4% рік до року. Це вже третій від’ємний результат за підсумками місяця у 2013-му, який фіксується після кількарічного невпинного зростання. Тому й не дивно, що абсолютним аутсайдером вітчизняної промисловості є машинобудування, яке у травні втратило 18,1%, адже РФ – основ­ний ринок збуту для нього. Приблизно у другому півріччі 2013-го, коли Росія, швидше за все, увійде в рецесію, стане зрозуміло, наскільки глибоко ця галузь потягне за собою всю економіку України.

На тлі падіння промисловості загрозливими видаються показники фінансового сектору. Так, дефіцит зведеногобюджету України за чотири місяці 2013-го сягнув 18,9 млрд грн, що втричі більше, ніж за аналогічний період 2012-го. При цьому в розшифровці доходів до скарбниці нинішнього ро­ку з’явилися авансові внески з податку на прибуток підприємств, які в I кварталі становили 10,7 млрд грн. Тож якби уряд не викачував гроші з бізнесу, дефіцит зведеного бюджету за чотири місяці міг би бути ледь не удвічі більшим. За майже повне I півріччя 2013-го (до 24 червня  включно) обсяг ОВДП, які перебувають в обігу, зріс на 41 млрд грн (із них 23 млрд грн прийняв НБУ, надрукувавши під це відпо­­відну кількість гривень, і 19 млрд – комерційні фінустанови); також здійснено два розміщення ОЗДП, які поповнили скарбницю на $2,25 млрд. Таким чином влада на початок травня сформувала певний запас – 13,1 млрд грн на рахунках регулятора й 5,2 млрд грн у комерційних банках.

Цього мало б вистачити для фінансування дефіциту бюджету «від позики до позики», якби не два нюанси. По-перше, українські єврооблігації вже почали різко дешевшати. Наприклад, Україна-2013 наразі торгується з дохідністю до погашення 9,75%, хоча розміщувалися єврооблігації під 7,5%, а ще два-три місяці тому торгувалися під 6–7%. Отже, брати в борг за кордоном стає дедалі дорожче, і ситуація, найімовірніше, погіршуватиметься, якщо буде можливість позичати взагалі хоч щось. По-друге, внутрішні запозичення є сезонними: 2012-го обсяг ОВДП в обігу за перше півріччя зріс на 28 млрд грн, а за друге не змінився. Якщо в перші шість місяців 2012-го банки мали достатню ліквідність, щоб допомагати уряду (викупили облігацій майже на 18 млрд грн), то далі через проблеми з ліквідністю почали зменшувати свій портфель ОВДП і НБУ був змуше­­ний втрутитися, викуповуючи їх.

Усе вказує на те, що ще кілька місяців – і платоспроможність уряду виявиться під загрозою. У будь-якому разі ситуація в економіці й державних фінансах нині значно гірша, ніж минулої осені. Команда «сімейних молодореформаторів» з останніх сил відтягує економічний колапс, намагаючись втілити ідеї про казначейські векселі, боротьбу з трансфертним ціноутворенням тощо. Проте всі ці заходи лише погіршують перспективи країни після того, як ресурс «стабілізації» буде вичерпано.