Про красивих і цікавих жінок 1

Насправді хочеться написати про своїх бабусь :))) Тяжко назвати їх бабусями  тому що по стилю вони були більше як Коко Шанель   чим бабушки :) Одна рідна по батьковій лінії унікальна жінка в моєму розумінні (і інша теж по-своєму. але це окрема тема. тому що вона була модистка і тітка). Звали її (першу справжню бабуську) Клавдія Степанівна  З часом розумієш унікальність людей. їх своєрідність і характер   на те і ми люди, щоб дорослішати, мудрішати і т.п..) Моя бабуся по татовій лінії була завжди дуже охайна. струнка жінка, кожен тиждень вона фарбула волосся хною ( тоді не було модних хімічних фарб) і стриглась тільки каре  якщо хоч трошки її волосся було довше чим потрібно вона завжди переживала про свій неохайний вигляд. Стиль одягу в неї був завжди однаковий і різний тим часом - на своїй ручній машинці вона шила собі сарафани ( з різної матерії по стилю і по сезону і під низ одягала або товсту сорочку (зима) або тонкі блузони) - кожен день одягала свіже. випрасуване і різне . Вона виросла з дуже великої сіім"ї,яку розкидало по всьому бувшому союзу - фамілія Варфоломєєва, в неї було багато сестер старших, вихованих на ідеях партії, єдності, чесності і працелюбності Як вона знайшла мого діда? залишається до цього часу загадкою... Ще в дитинстві я питала. але так я була дуже малою мені не давали точної відповіді і для себе я зробила висновок - вони знайшлись на залізній дорозі... мій дід воював в Манджурії і не тільки, колесив по всіх залізних дорогах... Звали його Міша, був тей ще козак  Всі спогади мого дитинства - це атласи доріг, коли дід брав до себе на ліжко онуків і ми листали ці атласи "А це що таке? А це де? А ти тут був?" Тепер я розумію. що це, напевне. якимось чином була як його Біблія - він над ліжком прибив поличку і там було 2-4 штук цих атласів.які гортав перед сном.... разом з дітьми вони коелсили по бувшому союзу (саме для мене було вразливе це Монголія!!! До цього часу питаюсь в тата як там Монголія він не має ніяких вражень, хоча тоді і вчився там в школі  і т.п.) Але це окрема тема...... Не знаю любили мй ід і бабуська - один одного, не знаю. часи були інші, ідеї були інші, життя було інше..... Але бабуся на старості сказала, що хоче жити сама ( десь через 1-2 роки  після смерті діда). Що є то є. оселилась вона сама - відстань від нас до неї 10 хвилин... Кожен день бабся приходила до нас в гості  - більше ніж на годину не приходила щоб не мішати!!!! І це не зручно!!! І це не культурно!! І взагалі в неї своє життя!!! і в неї ще купа справ!!!) Приходила завжди з гостинцями. до себе не звала і все як далі було охайно і добре  в неї. якби не одне но. Видно було що не так все легко їй дається. Мо ма просила і питала чим допомогти - може вам щось попрати чи попрасувати чи приготувати і т.п... Для неї це було як плюнути в душу - Хоч було мені мало років, але я пам"ятаю як вона обурювалаь - Ти ШТООО!! Хочешь меня оскорбить??? Штобі мне кто-то стирал мое белье????? я что грязная?? А предісторією цьому було те, що піля смерті діда (через 3-4 роки) на поштову скриньку прийшов лист, на ім"я діда, від незнайомої жінки, яка просила і молила і клялась у вічній любові моєму діду, просила щоб він переїхав і старість зузстрів з нею. (який був ще той козак) і на той час по путівках знайомився в санаторіях з різними жінками, яких напевне, зразу і забував... А може дійсно і любив, ту одну зазнобушку  з Сак або Євпаторіїї... Але ж сім"я, онуки.. життя налагоджене, а вона його таки не забула.. чекала 3 роки ось і написала... Хоч моя Клавдія Степанівна була дуже мудра і серйозна і в віці - пам"ятаю як вона плакала у нас на кухні, а я ще підлітком дивувалась, чому плачуть такі гарні, горді, розумні і незалежні бабусі..... Помера моя Клавія Степанівна на Паску.... але це окрема довга історія