Сектантам від історії

Останнім часом можна побачити на теренах інтернету певну кількість "історихів", які бігають по сайту з гаслами, що "термін Україна та українці вигадали австріяки в злочинній змові з галичанами, а мешканці сучасної України завжди називалися малоросами, української мови не знали і знали, що вони з московитами браття". Це здебільшого поширилось після багатосерійного московського проекту "История России ХХ века". Це такий собі низького гатунку, пропагандисько-брехливий малобюджетний "типу" документальний фільм, де декілька православних сектантів чомусь вирішили, що вони історики, змішавши правду та відверту брехню та додавши православного маразму захопили уяву оцих от "історихів". Про рівень "сектантів-історихів" може свідчити хоча б той факт, що їхнею "праведною" версією Петлюра був завезений на територією України (вірніше на "рускую зємлю") в лавах Січових стрільців, був в них головним (в якості кого?) і був, разом з Грушевським, галичанином. bazar

Ну то зараз про назву Україна. Вирішив надати декілька посилань та залишити цей блог, щоб кожен раз як папуга не повторювати одне й те саме, а просто кидати посилання цим сектантам.

Отже на думку наших прихильників теорії "австро-галицької змови" термін Україна був вигаданий чи то в Галичині, чи то в австро-угорському військовому штабі, чи то штаб цей знаходився в Галичині, але в суті придуманий в часи Першої світової, а до того часу ніхто й не знав, такої України.

Давайте подивимось.

1187 рік, Іпатьївський літопис:

"И плакашеся по нем все переяславци, бо любя дроужиноу, и злата не сбирашеть, имения не щадяшеть, но даяшеть дроужине, бе бо князь добр и крепок на рате и моужьством кригеком показася, всякими добродетельми наполнен, о нем же Оукраина много по стона"

1596 рік, гетьман Жолкевський пише про повстання Наливайко:

«Вся Украйна показачилась для измены, шпионов полно. Обязательно нужно, обычно, тщательно заботится об этой Украйне"

1622 рік. З листа І.Колимського до Московського патріарха Філарета:

"все зде на Украине, во пределе Киевском сотесняемся".

1650 рік, Гійом Де Боплан пише книгу "Опис України, декотрих провінцій королівства Польського, що розташовані від меж Московії до кордонів Трансильванії, а також їх звичаїв, способу життя та ведення війни" (Description d’Ukranie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne. Contenues depuis les confins de la Moscovie, insques aux limites de la Transilvanie)

Літопис Самовидця, XVIII століття:

"а инная тут, на Україні, коло НЂжина и Чернигова и на СЂвери, коло Стародуба зазимовала"

А ось наприклад у 1842 році українсько-польський поет Фома (Томаш) Падура видав книгу "Pienia Tomasza Padurry" де виклав в перекладі на польську українські народні пісні. Зокрема в народній пісні часів Хмельниччини "Hej,sokoly" містяться такі рядки:

"Czule, zegna, sie z dziewczyna

Jeszcze czulej z Ukraina"

"Ніжно прощається він з дівчиною,
Ще ніжніше з Україною".

Wina, wina, wina dajcie,
A jak umrе pochowajcie
Na zielonej Ukrainie
Przy kochanej mej dziewczynie.

Вини,вина,вина дайте

А як умру, то поховайте

На зеленій Україні

З коханою моєю дівчиною

У 1846 році Микола Костомаров, уродженець Воронізької губернії (сектантам - Воронеж не в Галичині, а зараз знаходиться в складі Російської федерації), пише книгу "Книга буття українського народу", а у 1861 році книгу "Две русские народности", де пише про відмінність українців та московитів, хоч і не занадто радикально.

Також у 1846 році виходить книга білоруського архієпископа Георгія Кониського (уродженець Могильова, нині Білорусь, не западенець) "История Русов или Малой России". Де по-перше зустрічається ненависне сектантам слово Україна, а по-друге, хоч і здебільшого використовується слово Малоросія, однак історія підноситься, як окремого народу та висловлюється думка про потребу надання Малоросії автономії в обсязі, що була надана Гетьманату.

А у 1849 році у Києві виходить збірник українського етнографа Михайла Максимовича "Сборник украинскихъ пъсень"

У 1876 році виходить книга уродженця міста Гадяч, Полтавської губернії Михайла Драгоманова "Пропащий час. Українці під московським царством".

"Плакати про старовину, бажати вернути її -- завжди даремне діло, а особливо для нас, слуг «простого» українського народу. Ми знаємо добре, що того, чого ми хочемо, не було ще ніколи на світі, а тільки буде колись, як люди стануть далеко розумніші, ніж тепер. Одначе оглядатися назад треба, щоб знати, через що тепер стало так гірко, щоб не помилитися знов, як колись помилялись. Українцям треба добре оглянутись назад і пригадати останні дві сотні і два десятки років після того, як козаки українські за приводом Богдана Хмельницького піддались під руку «царя Восточного, Московського», у 1654 році".

Ненависне сектантам слово Україна містилася і в енциклопедичному словнику Брогкауза та Єфрона, виданому в Петербурзі у 1890 році. Ось що там писалось:

"Украина — так назывались юго-восточные русские земли Речи Посполитой. Это название никогда не было официальным; оно употреблялось только в частном обиходе и сделалось обычным в народной поэзии. Границы земель, которые были известны под именем «украинных», трудно определить, тем более, что название это не было устойчивым и в разное время обнимало собою неодинаковое пространство".

Як бачимо слово Україна зустрічається задовго до діяльності австрійського генштабу і задовго до початків Першої світової війни. Більш того на думку Брогкауза та Єфрона воно було досить поширеним серед народу, звісно якщо сектанти не допускають, що Брогкауз та Єфрон працювали на німецьку чи австрійську розвідку.

Ці "шахіди від православ'я" навіть не цікавилися питанням, а ляпають що попало. На Галичині, до речі, на відміну від підросійської України, слово Україна до ХХ століття взагалі було невідомо, оскільки тут користувалися задля самоідентифікації звичним терміном русини. Головним органом української думки в Галичині була "Головна руська рада". І лише коли в кінці ХІХ - початках ХХ посилилась еміграція українців з території Російської імперії, саме ці мігранти "завезли" сюди слово Україна.Це можна пояснити тим, що інтелігенція Малоросії, в часи посилення міфу про єдність малоросів та великоросів, мало мати якийсь замінник терміну русини, оскільки він тільки поглиблював міф про єдність, то було обрано термін українці, від назви території, що в часи Речі Посполитої населяли козаки. А оскільки пошук самоідентифікації повертався насамперед до вільнолюбного козацтва (козак Еней у Котляревського,наприклад), то це було логічним.

До речі сектанти люблять казати, що терміни Московія, Україна це все вигадано іноземцями, щоб посварити "брацкіє народи", а ось Малоросія та Великоросія це "ісконно рускіє слова". Бідолаги не здогадуються, що терміни Мала Русь та Велика Русь вигадали греки, ще у ХІV столітті і брали за приклад свій поділ на Малу Грецію та Велику Грецію. Малою Грецію називалася метрополія, а ось Великою Грецією її колонії. То ж греки, задля того, щоб розрізняти метрополію - Київ та її колонії, назвали Київ Малою Русю, а її колонії Великою Русю. То ж сектанти з гордістю можуть себе іменувати колонією Київа, не треба їм заважати.

То ж панове сектанти, співайте краще хором "Боже, царя храні" і не лізьте в історію.

Коментарі

Julia Taneta

117.12.11, 19:41

До обраного та друзям!

Lost_paradise

217.12.11, 19:46Відповідь на 1 від Julia Taneta

анонім

317.12.11, 20:06

А ви поцікавтесь,коли виникла назва "русские" і чому прикметник

Росомон

417.12.11, 20:07Відповідь на 2 від Lost_paradise

Вічно ті москалі плутають. *Австрійці придумали Україну* - це все одно, аби самоназвані на честь Риму румуни-ROMAnia одночасно звинуватили...тих же австрійців у створенні італійців, а Юлія Цезаря на підставі власної самоназви назвали *румуном*. А *українців придумали не австріяки*,а...німці. Ще у 6-7 сторіччі. http://blog.i.ua/community/2540/861144/

Гість: мирянин

517.12.11, 20:08

617.12.11, 20:10Відповідь на 3 від анонім

А ви поцікавтесь,коли виникла назва "русские" і чому прикметникЗнаю. Рускіє вони чиї?

Мреє DAD

717.12.11, 20:11

. На Галичині, до речі, на відміну від підросійської України, слово Україна до ХХ століття взагалі було невідомо, оскільки тут користувалися задля самоідентифікації звичним терміном русини.
Твердження невірне, оскільки мешканці Галичини окрім того що зранку й до ночі самоідентифікували самиі себе, мали й інші клопоти. Мали вони і певні географічні пізнання. Можете не повірити, але землі на схід від Галичини вони називали Україною. Крім того далеко не всі галичани ідентифікували себе русинами, оскільки тут мешкали бойки, лемки, гуцули, буковинці, і можете не повірити, жили тут люди які себе чомусь українцями називали, не бажаючи уточнювати свій підетнос. А скажіть но бойку чи гуцулу, що він не українець.

817.12.11, 20:13Відповідь на 5 від Гість: мирянин

Зустрічав вислів в одному семінарі про культуру Русі і в християн старообрядців "СВЄТая Русь" де замість "є" була "ять" і означав цей вислів всю територію (великоросію) звісно ж з центром в Києві. Та звісно якщо розібратись то основою виступала більша половина території сучасної України, частина Польщі (стирені), Білорусії.Ну так, а зараз бунтівна колонія Московія гавкає на свою метрополію, ще й каже, що нас вигадали австріяки. Це те саме, як би негри казали, що французів вигадали німці, щоб розвалити велику Африку

917.12.11, 20:18Відповідь на 7 від Мреє DAD

Так, однак назва Україна стала поширюватись на Галичині тільки в ХХ столітті. Раніше про широке використання тут терміну Україна відомостей я не зустрічав. Хоча українці мають таке ж право називати себе і русинами. Русини це не субетнос. Це синонім терміну українці, це зараз де хто почав провокувати якийсь русинський рух, однак окремої якоїсь народності відмінної від української не існує

1017.12.11, 20:24Відповідь на 8 від Lost_paradise

Їм була потрібна славна історія вони її вкрали.

Lost_paradise

Сектантам від історії

Останні статті

Коментарі