Штрихи до портрету кризи

Перш за все мене зацікавила фігура голови Федеральної резервної системи Бена Бернанке. І досліджуючи його біографію натрапив на декілька цікавих фактів. Отже Бен Шалом Бернанке закінчив Масачусетський Технологічний інститут. Цікава тема його дисертації "Довготермінові зобов'язання, динамічна оптимізація та економічні цикли". Центральною темою досліджень Бена була "Велика депресія" 1929 року, перша всесвітня економічна криза. І недарма його називають спецом по "Великій депрессії". Не дивно було б якби скажімо "спеца по економічним кризам" призначили головою ФРС під час кризи. Це було б логічно. Однак його призначено головою ФРС у 2006 році, коли про кризу і не шйлося, а ось вже через рік, після призначення, відбуваеться "несподівано" іпотечна криза, котра стала поштовхом до Всесвітної економічної кризи. І ось це цікаво, адже спец в питаннях криз мав би уникнути кризи і першим про неї застерегти. Це якщо була таке завдання. Адже "спец по кризам" здатен і влаштувати кризу. 

До речі науковим керівником Бена був ще один американський єврей - Стенлі Фішер, головний економіст Всесвітнього банку при американській кризі 80-х, нині голова Банку Ізраїля.

А аналогії між Великою депрессією та сьогоденною економічною кризою наводить багато хто. В чому суть. В 20-х роках ХХ століття, після привласнення ФРС чотирма кланами - Ротшильда, Моргана, Рокфеллера та Варбурга, набули поширення так звані маржові займи. Це займи, котрі підлягають поверненню на вимогу. Тобто взяв і користуюйся, але коли я тобі зателефоную і скажу повернути, маєш повернути протягом одної доби. І ось в один прекрасний день всі у всіх раптом почали вимагати повернення кредитів, на ринку паніка, банки виймають гроші з обороту, кампанії, в котрих забрали гроші, банкрутують, банки не можуть повернути міжбанківські позики банкрутують, акції через паніку знецінюються. А хто тоді мав таку кількість займів, що однією своєю вимогою міг спричинити паніку на ринку? Чи не ФРС було тим, хто почав вимагати?

                                   

Зараз теж був цей хтось. Прослідкуємо перебіг подій. Отже ще президент Рейган заявив, що ера втручання держави в економіку завершилася. Але пік прийшовся тоді, коли уряд США разом з ФРС почали продвигати ідею "сабпрайм-іпотеки" начебто з метою "розігріти американську економіку. Суть "сабпрайм- іпотеки" зводилася до того, щоб видавати кредити "малозабеспеченним слоям населення", а насправді просто тим, хто не мав коштів її повернути. Оскільки банки цим категоріям населення ніколи б не надали такої іпотеки, почали створюватись, за підтримки держави,  так званні "іпотечні агентства". А задля того, щоб фінансувати це, ці агентства створювали спеціальні "іпотечні пакети", тобто разом з акцією продавалися й іпотечні зобов'язання, котрі і продавалися на Уолл-стріт. А викуповували ці пакети саме банки.

І ось парадайз закінчився у 2007 році банкрутством  "New Century Financial Corporation" та "American Home Mortgage Investment Corp". Економісти одразу заговорили про "іпотечну кризу", чим викликали паніку на ринках. Ніхто більше не довіряв іпотечним агентствам, а отже акції цих агентств почали котитися до низу і закінчилося все банкрутством двох найбільших іпотечних агентств США - Fannie Mae та Freddie Mac.Причому це було зроблено цікаво. Спочатку міністр фінансів США Генрі Полсон заявив, що держава не буде допомагати Fannie Mae та Freddie Mac, на що ринок відповів панікою та падінням вартості їх акцій, а потім досит несподіванно держава викуповує ці структури, що створює на ринку ще більшу паніку, адже якщо держава вже викуповує приватні іпотечні агентства, то справи дійсно погані. Паніка спричинює падіння акцій всіх крупних банків.