Про терпіл та лицарів

"Мені правоохоронні органи кажуть, що зараз йде скупка зброї і підготовка до збройних нападів на органи державної влади. Люди втратили страх і совість. Хто це організовує? Не ті кому найважче живеться. Ті кому найважче живеться мовчать, чекають, терплять" - президент України Віктор Янукович.

Після таких слів вартує зазначати позначку "no comments". Однак вони дають привід замислитись значно глибше за обивательське обурення, що можуть викликати.

На мові, близькій до Януковича, "ті кому найважче живеться" визначаються, як "терпіли". На дипломатичній мові - "порядні громадяни". Це улюблений сегмент будь-якої влади. Ті хто "чекають та мовчать", ті хто чекав "комунізм у 1980 році за завітами Хрущова", це ті хто "мовчав коли за сусідом приїзджав "воронок", а кричав і плескав на "первомає". Це ті, хто у 1991 році зважав, що треба бути обачними і не треба різких рухів, це ті хто, проводили з владою круглі столи, визначали пріоритеті, ті хто обговорював програми національного і регіонального розвитку, визначалися з програмами.

Ви їх напевно також знаєте. Ну вам казали, що "не спішить, треба визначити пріорітети, знайти національного лідера, створити осередки і бла,бла, бла...І так, головне - не треба провокацій!!!"

Наполеон казав, що йому легше мати справу з рояліськими повстанцями, ніж зі своїм поплічником Талейраном, адже той діяв, а повстанці шукали "під яку таку визначну дату підкинути імператору вибухівку". Це ж символічно.

Так і в нас. Влада любить "таку оппозицію", яку шукає який ще круглий стіл зібрати.

В середні віки у Франції насправді термін "порядний громадянин" - "un habitant honnete" визначався як мешканець міста або селища, котрий "не мав честі", тобто той, хто не буде захищати свою честь та достоїнство мечем, в обіході їх називали "Жак простак - "Jacques bon homme". Звісно "Жак простак" міг виступити збройно, коли в нього одбирали останній кусень хліба, як це було під час Жакерії. Звісно ті бажали себе називати "tiers etat" - "третій стан". Як в нас віддають перевагу "порядному громадянину" перед "терпілой".

Той хто "мав честь" і міг її відстояти зброєю звався "chevalier" - "лицар". Причому звання лицаря не стосувалася майнового стану. Героєм середньовічної поеми завжди був "бідний лицар", той в якого за душею не було нічого, окрім честі та достоїнства. Причому основною біллю можновладців завжди було лицарство, під час боротьби феодалів, обрізших жирком, з королем, що спирався на "третій стан" першою чергою обидва табори "мочили" лицарство, як найбільш небезпечний політичний сегмент як для одних, так і для інших.

Лицарство уособлювало собою особистість як вищий її прояв, це був відголосок епічних поем античності, де в центрі стояв воїн - Одиссей і середньовічний Лоенгрін був його наступником. Новий час поставив нове питання - "суспільство особистостей" чи "суспільна особистість" і "Бунт мас" переміг і загнав "лицарство" на маргінес.

"Лицарів" зараз лишилося обмаль і всі вони "провокатори", "терористи", "екстремісти", а "порядних громадян" більшість і їх так любить наша влада, бо вони мовчать, чекають, терплять.

Ну що ж... "порядним терпілам" ще більше терпіння, а "провокаторам" сил і наснаги.