Азійський світанок

"Не піднявшись на високу гору, не пізнаєш висоти неба.

Не поглянувши в глибоку ущелину в горах, не взнаєш товщини землі.

Не почувши завіту предків, не пізнаєш величі вченості".

Сунь Цзи

Є одна старовинна китайська притча. За точність не ручаюся, але звучить вона десь так:

            «В період роздробленості Китай знаходився в періоді безкінечних війн та протистоянь, майже кожне селище оголошувало себе незалежним і обирало собі імператора. І ось один молодий і хоробрий воїн, котрий став дуже популярним в численних провінціях Китаю, вирішив об’єднати Китай. Для цього він мав вбити  імператора однієї з найбільших провінцій, котрий також намагався захопити всі землі. І ось коли він від’їзджав до нього підійшла його дружина і почала плакати і просити його не їхати. Він їй сказав: «Не турбуйся, ми побачимось коли я об’єднаю Китай. Обіцяю». І ось на чолі свого війська він почав отримувати перемогу над перемогою і в кінець кінцем добрався до імператорського палацу. Перебивши охорону імператора, хоробрий воїн увірвався до зали імператора і наставив на нього меч. Імператор в цей час сидів, малював паличкою на піску і не звертав на воїна уваги. Тоді воїн закричав: «Ти знаєш хто я?! Ти розумієш хто я такий?». Імператор не звертав уваги. Тоді воїн закричав ще дужче: «Я той, хто не змигнувши оком розрубає тебе на дві частини!». Тоді імператор поклав паличку, встав, подивився воїну в очі і сказав: «А ти знаєш хто я такий? Я той, хто не змигне оком, коли ти мене будеш рубати мечем!» І воїн поклав меч перед імператором і вклонився. Наступного дня імператор захопив провінції, належні воїну, а хороброго молодика приговорив до страти. Імператор пообіцяв виконати останнє бажання воїна і той попросив привести його дружину. В день страти воїна повели на площу для страти і там до нього підійшла його дружина. Воїн був спокійний і посміхався. «Чого ти радієш? Тебе зараз стратять» - запитала дружина. «Я виконав обіцянку і об’єднав Китай».

            Прочитавши цю притчу, я побачив одну зі сторін сутності Китаю. З цієї притчи я зрозумів більше стосовно сутності «китайського підйому», ніж із праць вчених економістів та політологів усіляких там Гарвардів, Оксфордів і таке інше. Комуністичний режим Мао Цзедуна для свого упрочнення перш за все намагався вирвати коріння китайців. Задля цього була влаштована «Культурна революція». Знищувалося усе китайське задля перемоги інтернаціонального. Однак після смерті Мао стався тихий переворот і частина китайських традиціоналістів на чолі з Ден Сяопінем розгромила групу прихильників «Культурної революції» на чолі з Лінь Бяо. Про економічні реформи Ден Сяопіна вже писано переписано, однак ніхто не звертає увагу, що з приходом Ден Сяопіна почалося відродження китайської національної культури. В працях М’ясникова та Харро фон Зегера можна побачити, який бум китайської традиційної культури відбувся в Китаї в кінці 70-х – у 80-х роках ХХ століття. Кіно, література, журнали і преса повернулися до китайської стародавньої та народної мудрості.

            В своїй боротьбі Ден Сяопін і сам використовував китайську мудрість. Перемогу над «бандою чотирьох» (прихильники продовження «Культурної революції») він здобув, керуючись ще донедавна таємною в Китаї «книгою 36 китайських стратагем». Зокрема він влучно використав першу стратагему «Обдуривши імператора, перепливти море» або в більш сучасній обробці противників Ден Сяопіна «Махаючи червоним прапором боротися проти цього прапора».

            Я думаю, що ця книга «стратагем» була цікавою багатьом, а також помогла б в житті і в боротьби з ворогом. Так що, так би мовити не в цілях реклами, але все ж раджу ознайомитись.

            І власне до чого це все я. Різного штибу балакуни розповідають, що підйом України можливий лише, якщо «щось там змінити в податках», «щось реформувати, щось модернізувати», нап’ялити на себе тогу «західно- демократичних цінностей», тобто набудувати кафешок, бутиків, салонів та полюбити підарастів з неграми і все в нас буде добре. Однак справжній підйом пов’язаний з поверненням до корінних цінностей та традицій українського народу, впровадження української традиції, а не «great merican dream». Це довів Китай, це довела Індія, це довів Іран після революції Хомейні. Саме через те, що справжні європейські цінності були замінені «вестернізацією», саме тому що ми це мавпуємо, через це і відбувається «Захід Європи» і в той же час «Світанок Азії». 

    Ден Сяопін