Капітал

Томас Гоббс помилявся, а Фрідріх Енгельс був правий. Гоббс вважав, що держава це Левіафан, а Енгельс вважав, що справжній монстр це капітал, який з'їсть державу, як таку (так принаймні він пророкував в книзі "Розвиток соціалізму від утопії до науки"). Як показав Едвард Люттвак зараз ми знаходимось в стадії турбокапіталізму, тому Маркса треба забути (як показував Бодрійяр у вказаній вже вище книзі), його закони не діють, бо оперують застарілими поняттями політекономії (більш докладно Ж.Бодрійяр "До критики політичної економії знака"). Капітал має свою історію емансипації. Спочатку йому треба було позбавитись усього духовного - це забеспечив Кальвін і Реформація, адже католицька церква на Заході ставила духовне вище мирського, а капітал тяжіє до матерії. Потім капіталу треба було позбавитись вищості політичного над економічним - це забеспечили буржуазні революції і Карл Маркс, зі своєю теорією економічних формацій і надбудов. Реалізувавши лозунг "Економіка - вище всього", марксистський лозунг, що прийшовся до вподоби буржуазії, капітал побачив, що насправді існує ще безліч речей, що не є економічними, хоч і підкорюються економічному. Це гальмує експансію і тут наступає стадія турбокапіталізму Люттвака. Лозунг турбокапіталімзу - "Нічого окрім економіки". На заваді стоїть багато речей - релігія, держави, кордони, культура, раси і т.д. Левіафан капіталізму прийнявся це все пожирати, щоб створити єдиний майданчик вільного ринку без кордон, рас, релігій, культур, з єдиними уніфікованими "правилами гри". 

Капітал цинічний і через те, він кращий стратег за усіх. Коли треба поборити своїх критиків він часто вступає у вимушені коаліції. Тут він в коаліції з комуністами проти "релігійних забобонів" та "правої реакції", саме так коаліція капіталу і "лівих" знищила всіх справжніх консерваторів, починаючи від роялістів закінчуючи фашистами. Тут він з націоналістами проти "лівих", коли треба знищити свою власну критику, так залякуванням "лівим терором" здолали наприклад RAF у Німеччині, коли дали карт-бланш на створення BND у ФРГ, яку створили колишні нацисти і запровадили ефективну методу протидії "лівому терору", напевно зігравши на почуттях нелюбові колишніх членів імперських інституцій Третього Рейху до комуністів. Коли справу було зроблено, усунили і всіх колишніх нацистів, як використанний матеріал. Кінець кінцем гру коаліцій виграв крупний капітал. Всі "ліві" сьогодні вже не критикують капітал, вони зайняті насамперед правами підарасів і прочих недолюдків, бо "ліві" на Заході зрозуміли головне - капіталізм реалізував всі їхні ідеї - урівняння, світ без меж і кордонів, расове перемішування, знищення національних рухів і т.д. Тому їм лишається лише просувати ідеї одностатевих шлюбів, щоб зовсім не випасти з політичного поля.

Антиглобаліст і повстанець Субкоманданте Маркос в своїй статті "Четверта світова почалась" пише:

"Всі національні культури, які формувались століттями і тисячоліттями, шляхетне тубільне минуле Америки, блискуча європейська цивілізація, мудра історія азіатських народів і давня багата спадщина Африки і Океанії - усе роз'їдає американський спосіб життя. Неолібералізм також нищить народи і цілі групи народів, заганяючи їх в уніфіковану модель. Тому слід говорити про найжорстокішу і найжахливішу світову війну, що її неолібералізм веде проти людства".

Тому на правду світ поділений на два табори - глобалісти та антиглобалісти, ті хто бажає бути "підприємцем на вільному ринку без меж і кордонів" і ті, хто бажає збереження свої культури і захисту її від пащі капіталістичного Левіафана. Ті, хто задурені казками про "загрозу радикалів", правий реванш чи лівий терор, ті хто живе в ілюзії комфорту, яку начебто захищає терором коаліція капіталу під лозунгом "захисту демократії" і ті, хто здатен угледіти смерть нації і всіх націй у горнилі єдиного ринку, унифікованих стандартів і правил гри. Єдиний плавильний котел ринку проти націй, рас і релігій. Єдина бездушна механізована цивілізація, де люди лише гвинтики у порочному колі виробництва і споживацтва проти культур, як цю дилему описав Освльд Шпенглер.

Роялісти сиділи у французькому конвенті з права, тому лише той насправді праий, хто виступає проти всіх здобудків буржуазних революцій. Першим до революції проти революції закликав Де Местр і він же був першим консервативним революціонером. Тому консервативна революція найбільш права ідея з усіх і має викрити лібералів, які криються під своєю правістю, будучи лише трохи правіши від комуністів. Буржуазний дух і капіталізм не сумісні з правою ідеєю. Юліус Евола писав:

"Стандартизація, конформізм, демократична зрівнялівка, манія виробництва, гвалтівний brain trust, матеріалізм і кінець кінцем американізм лише розчишюють шлях до кінцевої фази - комуністичному ідеалу людини-маси...Справжня держава має бути направлена як проти комунізма, так і проти капіталізма".

Мас-медія і політикани завжди намагаються звести дискурс в іншу площину, відвести очі від спражньої проблеми, розповідаючи байки про "всесвітній тероризм", "загрози для демократії", вихоплюючи якісь мілкі і несуттєві проблеми або ж проблеми, котрі є лише наслідками, а не як не прчиною (скажімо корупція), щоб зосередити увагу і відвести удар від основного винуватця - системи. Але за кулісами завжди лишається основна проблема. Скажімо на заході проблему мігрантів виставляють на перед, бо її не можна ігнорувати, але всі мовчать, як мігранти там опинилися? А чи не крупний капітал їх завозив під час бунтів і протестів 70-80-х років, як дешеву робочу силу? Коли страйкували шахтарі у Великобританії, уряд консерваторів (а читати треба лібералів) не знайшов кращого виходу, щоб завести туди тубільців і знизити попит на робочу силу. Чи не християнські демократи в Німеччині в змові з капіталом "підіймали економіку" ФРН неконтрольованою міграцією? А потім прийшли соціал-демократи і сказали, щоб їм навіть працювати не треба, треба їм виплати по безробіттю платити, лише як би вони інтегрувалися. Але як вірно показував Бодрійяр в книзі "Символічний обмін і смерть" система ладна кидати об'їдки зі столу аби тільки соцалізувати всіх в систему, тут вже не питання рентабельності, а питання експансії у всі сфери життя. Тобу цей "збиток" тактичний, що несе прибуток "стратегічний".

Мирне співжиття з капіталом, що начебто може тримати певне статус-кво з якимись духовними цінностями, взагалі всіма цінностями,що ще не перетворилися на товар, такими як нація, релігія чи культура, це заспокійлива колискова капіталу, який будує музеї для для лицарських латів знищуючи самих лицарів, який будує храми, але відправляє всіх "духовних" у маргінес або собі на службу, яка створює магазини вишиванок, які зроблені в Китаї. Торгаш не може миритися з ким не було, він встановлює свої торгашеські правила, перетворюючи у торгівлю політику, культуру і все навколо. Торгаш все буде продавати і все купувати, бо не знає окрім цього нічого іншого. Боротись за суверенітет і свободу нації, при тому цілуючи башмак капіталізму, це кусати самих себе за дупу. Бути націоналістом і закривати очі на транснаціональні корпорації, які душать Україну у своїх обіймах - це дурити самого себе. Тому вірні слова іспанського фалангіста Раміро Ледесми Рамоса:

Все інше від лукавого і затрвака лише для чергового шоу у суспільстві спектакля, щоб убаюкати обивателя мантрами про стабільність і процвітання на "вільному ринку".