Європейські "нові праві" Ч.2

Виступаючи проти монополії прокомуністичних ідеологій у культурі, "нові праві" почали оздоровлювати культурне життя і стимулювати повільне перетікання громадської свідомомсті від однієї системи цінностей до іншої. Йдеться про культурну революцію, яка передусім мала б привести до зміни ідей у свідомості, перегляду змісту цілої культури і у наслідку до зміни всього політичного клімату. Це титанічне завдання вимагало і особливого розуміння методів власної діяльності. За словами колишнього генерального секретаря "GRECE" Пьєра Віаля (Pierre Vial), група

"не має і не бажає ніяких політичних цілей. Вона не мала і не буде мати в подальшому відношення до маневрів і інтриг світу політики. Група намагається зайняти інший, більш фундаментальний рівень...GRECE, як школа мислення, готує революцію ХХІ століття, яка з'єднає найдавнішу духовну спадщину з найсучасними науково-технічними досягненнями".

Відмова від існування виключно в рамках Realpolitik на користь поперечного способу мислення якісно вищого рівня і вивчення усіх галузей знань, які допомогли б пропонувати суцільний, всеохопний погляд на світ, отримав назву метаполітичної стратегії. Метаполітику можна визначити як "комплекс цінностей, які не належать політиці, але мають безпосередній вплив на соціальний консенсус, яким займається політика" (П.Віаль). Білоруський філософ Сяргей Санько визначає метаполітику "як саму сферу того, що лежить в основі (в самому центрі) політичного, так і специфіку теоретичного підстпупу до цієї сфери", називаючи її основними складниками геополітику і традицію (історичними формами реалізації традиції виступають, наприклад, ідеологія і релігія).

Метаполітична практична діяльність реалізується у вивченні, аналізі і синтезі досягнень літератури, філософії і науки, пов'язані з минулим і майбутнім європейської цивілізації, створюванні груп, які цими дослідами займаються, публікацією їхніх праць, іфнормаційному обміні і координації. Окрім всього така робота має безпосередній і практичний характер. Як зазначає один з секретарів GRECE Жак Бруя (Jacques Bruyas), 

"ми не маємо бути Шампольонами ( Жан-Франсуа Шампольон - видатний французький науковець, історик і географ, першим розшифрував єгипетські ієрогліфи - прим.моє), бо це клопіт науковців, а маємо бути дослідниками, які бажають вивільнити дух відкриття. Пріорітет узагальнення означає встановлення зв'язку між відкриттями інших, висвітлення ідей, недостатньо оцінених або деталей, що свідомо ігноруються. Ми використовуємо працю інших, довершуючи її".

Таке ідейне конструювання логічно злучає між собою усі дисципліни, від біології до історії, воно виконує роль, подібну, наприклад, до інтеграційної ролі марксистської ідеолоігї.

Діяльність на ниві духовних і культурних розробок утворює поле битви, значно важливіше за вузькополітичні дебати. Щира віра у те, що тільки політичними осередками можна істотно змінити ситуацію, спостерігається у нас, наприклад, у вигляді протистояння оппозиції режиму Лукашенко, марної і такої, що веде лише до хронічної апатії. Граничний стан громади вимагає розуміння того, що потрібні або крайні і надзвичайні форми політичної боротьби, або потрібна розробка ефективнішого і більш досконалого ідеологічного арсеналу. При цьому, за словами одного з найпопулярніших авторів "нових правих" Гійома Фая (Guillaume Faye) треба усвідомити, що

"сила - не на спускових гачках рушниць, вона має не професійно-політичну природу, вона при початкову пункті ідей, вона має культурний, духовний та історичний характер...Справжня політика, "велика політика" (як її розумів Ніцще), що промовляє історичну долю народу, не уособлюється у "політичних інститутах". Їхнє завоювання нічого не дасть. Таким чином метаполітична стратегія грунтується на ідеологічній боротьбі і системі поширення культурних цінностей".

Сьогоднішній наступ з усіх флангів на споконвічні традиційні цінності, культурну самоідентифікацію і етнічну ідентичність можна охарактеризувати як стан війни - війни культур. Розмірковуючи на логікою того, що відбувається сьогодні навколо, дослідник Анрі Габар (Henri Gobard) твердить: "Війна культур іде в головах, вона паралізує, а не вбиває, вона завойовує через виродження і збагачується на цьому виродженні культур і народів". Час добровільного етноциду і виродження своєї самобутності, який сьогодні прийшов у дім кожного корінного народу, можна назвати апогеєм деструкції європейського космосу. У таких умовах тим, хто не хоче брати участь у екстатично-шаленому танці на кістках своїх пращурів, залишається тільки одна альтернатива: "Або в універсумі є порядок і задвдання людини в тому, щоб йому відповідати...Або універсум є хаосом і завдання, яку людина може на себе взяти в тому, щоб надати йому форму" (А.де Бенуа). Надання цієї форми і повернення до принципів європейської культури порядку і є метою метаполітичної стратегії європейських "нових правих". П'єр Кребс (Pierre Krebs), засновник німецького осередку "нової культури" "Thule Seminar" декларує:

"Ми окреслили нашу програму як тотальне відродження Європи. Ми окреслили також стратегію реалізації цього проекту: метаполітика та війна культур...Метаполітику треба вважати за революційну війну, яка ведеться на рівні світоглядів, способів мислення і культур. Тим не менш цей метаполітичний рівень є нашим відправним пунктом. Ми хочемо бути лабораторією думки. Відповідно і наше завдання в тому, щоб протиставити егалітарному етосу та егалітарній соціально-економічній думці світогляд, що грунтується на дифференціаіції - тобто таку етичну і соціально-економічну систему, яка шанує право на відмінність".

Зрозуміло, що при той ролі, яку взяли на себе "нові праві", не треба сподіватись на миттєвий результат і захоплення масами. Зрештою це для них і не пріорітетне завдання - в передмові до одного з перших номерів "Elements" говориться: "GRECE ніколи не буде масовим рухом, ми не синдикат і не політична партія. Але наше завдання привабити не більше декількох тисяч людей, але тих, хто буде керувати країною...Кілька тисяч це не цифра у абсолютному вимірі, але коли кілька тисяч мають єдність мети і методів - це можливість революції". Екстраполючи це на тутешню ситуацію і виходячи з досвіду усього білоруського руху, можна цілком погодитись з А.де Бенуа в тому, що "наша епоха потребує не якоїсь "нової еліти". Вона потребує скоріше характеру, ніж інтелекту, більше хребта, ніж мозку. Але "еліта характеру" - це не просто одна з еліт. Вона має своє ім'я: це аристократія". Перевага активної "еліти характеру", яка розраховує на довготривалу перспективу, виникає з того, що вона тверда серед суцільно м'якого середовища, діюча серед загальної анонімності і обивательщини, мотивована і розумна (тобто розуміє сутність речей) серед засліплених, зомбованих і байдужих людських мас.