Європейські "нові праві" Ч.1

Переклад з білоруської мій (довго вагався чи потрібен той переклад взагалі).

Вважаю, що проблеми самоідентифікації білорусів схожі на українські, тому питання, які піднімає Дзермант актуальні не тільки для білорусів.

Загальноприйнятою дату початку широкої публічної діяльності "нових правих" вважається 1968 рік. Кінець "горячих" 60-х років, що прославилися між іншим масовим тріумфом лівих, які прокотилися по Європі хвилею студентських страйків і заворушень, а також перевагою лівої гуманітарної інтелегенції у культурі при одночасній глибокій кризі теоритичного дискурсу правоконсервативної думки, засвідчив потребу радикального переосмислення спадщини, тактики і стратегії правих сил. Саме тому у 1968 році у Франції на тлі вуличних барикад створюється товариство "GRECE" (Groupement de Recherches et d'Etudes pour Civivlization Europeene - Група дослідження і вивчення європейської цивілізації). Аналізуючи тогочасні події, можна сказати, що коли з одного боку це був занепад, хаос і анархія, з іншого - консолідація, що спрямовувалась до порядку і організації. Головним завданням групи було об'єднання мислителей та інтелектуалів, які поділяють спільні ідеї заради спільної органічної і духовної праці. Вибір назви спілки був не випадковий: акронім GRECE - це амонім французького слова Grece "Греція", що мало підкреслювати скерованність групи на відображення древньої і античної спадщини, а також їх міцну прихильність до стародавнього культу героїзму, шляхетності та краси. Назва "GRECE" також свідчила, що "нові праві" не обмежують своєї культурної активності лище територією Франції, але бажають поширити свій вплив на всі індоєвропейські народи: на германців, кельтів, греків, балтів, слов'ян та інших.

Теоритичними органами руху стали академічні часописи "Elements", "Nouvelle Ecole" і "Krisis". Редагує вказанні видання і головує у GRECE філософ Ален де Бенуа (Alain de Benoist) - незмінний лідер "нових правих" протягом останніх тридцяти п'яти років і автор більш ніж 50 книжок і біля 3 000 статей, перкладених більш ніж на два десятки мов. Серед основних тем, якими він займається, можна назвати політичну філософію, теорію держави і права, історію ідеології, а також індоєвропеїстику, археологію, біологію, релігієзнавство та етнологію.

Сам термін "нові праві", підхоплений і розтеражований пресою, вперше був вжитий журналістом Жильбером Комте (Gilbert Comte) у 1978 році у березновому номері "Le Monde", де подавався огляд руху "GRECE", який існував вже приблизно десять років. Не можна однак вважати, що назва "нові праві" - самоназва учасників руху, які вважали, що треба казати не про "правих" і "лівих", а скоріш про "нову культуру" (Nouvelle Culture). Глибокий аналіз громадсько-політичного становища дозволило діячам "нової культури" озвучити вимогу скасування традиційного поділу на "правих" і "лівих" як архаїчного. Річ у тім, що перейшовши межі ранніх політично-ідеологічних фракцій, утворилися "нові тенденції": з одного боку - ті що походять з осередку поміркованих лівих або консервативних правих і яких об'єднує ідеологія прав людини, неолібералізм або техно-ліберальна соціал-демократія, атлантизм,  сліпе підпорядкування США і принцип полірасового громадянства;  з іншого боку - ті, хто виступає проти західної цивілізації, проти фанатизму прав людини, проти расового змішування і за збереження різних народів, культур і традицій. Девід Барні (David Barney) (псевдонім А.де Бенуа), автор статті "Інтелектуальний пейзаж сучасної Франції", бачить замість оппозиції "правих" і "лівих" кардинально іншу ситуацію:

"Нові соціальні опозиційні рухи, які виходять за рамки старих моделей, почали спільно виступати проти цієї ідеології центру, де володарює "ринковий монотеїзм" (вираз Гарадзі), безсенсовий "антирасизм" прикриває собою відсутність правдивих лівих ідей, а у лагері правих вузьколоба ксенофобія підмінила собою концептуальний нонконформістський світогляд і відстоювання органічної громади. Звідси правдивий поділ проходить між холізмом і індивідуалізмом, технократією і екологією, ринком і антиутилітаризмом. На правду є лише два лагеря: ті, що приймають товарну всесвітню ринкову логіку і ті, які її відкидають. Або інакше: ті, хто вірять у кінець історії і ті, хто вважають, що вона все ще відкрита".

Різниця між "старими" і "новими" правими полягає в тому, що багаж усіх ранних "правих" - нацистів, християнських фундаменталістів, імперіалістів, лібералів з їх простими і неадекватними відповідями на виклики сучасності - залишає останніх абсолютно незадоволеними. Нав'язливі, монотонні, реакційні і цілком передбачувані "старі" праві були образою для інтелекту. Ален де Бенуа у своїй книзі "Погляд справа: критична анталогія сучасних ідей", яка отримала гран-прі Французької академії за есеїстику, так тлумачить зміст справжньої правої ідеї: 

"Правою я називаю таку позицію, яка виступає за відображення відмінностей, що існують у світі і відповідно відносну нерівність, що неухильно з них витікає, і виступає проти поступової гомогенізації світу, яка проголошена ідеологією рівності... З цього випливає, що для мене вороги не "ліві" чи "революція", але усіляка егалітарна ідеологія, з її релігійними, світськими, метафізичними і нібито "науковими" визначеннями, що навалюються на нас тисячоліття, корінням якого були деякі аспекти християнства, вчення Руссо, ідеї просвітництва і революція 1789 року, а її неминучим наслідком -  сучасна криза західного суспільства і комунізм".

Між тим А.де Бенуа допускає, що в залежності від політичного краєвиду він міг би уявити, як його "праві" ідеї становляться "лівими".

Релятивізм по відношенню до застарілої політичної типології зовсім не значить браку тривалого світоглядного грунту. Один з активістів "нових правих" Мішель Мармін (Michel Marmin) пише:

"Позиція, яку займає GRECE, може в певних аспектах вважатися за відносну і в разі потреби переглядаться. Її роль тактична, це бік, який підпорядкований тому, що є предметом нашої боротьби: з одного боку усвідомлення спільної спадщини, належність до братства крові і культури; з іншого боку бажання забезпечити нашій нації майбутнє, яке відповідає її справжній природі".

Кінець дихотомії "праві"-"ліві" разом із занепадом великих політичних доктрин значить, що єдиним правдивим і вирішальним для майбутнього буде поділ на тих, хто задоволений суспільствами у яких живе і вважає його найменшим з усіх лих і тих, хто більше його не підтримує. За словами А.де Бенуа, сьогодні, коли "сучасність, яка підходить до свого кінця і разом з нею усії її мета-нарративи, через котрі вона була легалізована, замінена гегомнією не думання", завданням всіх тих, хто чекає на закінчення цього "занепаду богів", має бути "пошук культурних і політичних засобів протистояння технологічній, економічній та інформаційній гомогенізації світу". Нижче ми розберемо деякі особливості і напрями цього пошуку.