Консервативна революція

"Консерватори не можуть запропонувати жодних девізів, гасел, примар, ідеальних станів суспільства, безкласових фантазій, нових устроїв

та всієї мішури й сухозлітки, якими сучасні політичні ошуканці виманюють самоцвіти в сучасних політичних дикунів.

Консерватори радше загинуть, ніж торгуватимуть цим сміттям...

Квентін Гог

Щоб мене не звинувачували, що я тільки займаюсь критиканством сучасної політичної системи України і не пишу чогось позитивного, наче перетворився на ту шайку неомарксистів - нігілістів, напишу огляд взагалі консервативної ідеї, яка мені близька. Напишу декількома частинами.

Що таке консерватизм?

Отже спочатку треба визначитись, що мається на увазі під поняттям консерватизм. Класична політологія, котра завжди дивиться на речі лише поверхово, каже, що консерватизм це течія, котра намагається зберегти поточний стан речей. З таким успіхом консерватизмом можна назвати все підряд - наприклад комуністів часів Брєжнєва можна назвати консерваторами, Андропова просто реакціонером-консерватором. Сьогодні з таким же успіхом можна назвати консерваторами ПР, котра бажає зберегти сучасний стан речей - систему, при якій вона може необмежено грабувати народ, набиваючі свої кишені. Це все політологічна профанація. Вже можна казати по факту, що Жозеф Де Местр, батько консерватизму, не бажав зберегти "існуючий стан", бо писав свої праці після Французької революції, і весь стан, що вибудувався після неї, він хотів якраз змінити, причому радикально і докорінно.

Консерватизм це течія, що насамперед ставить вищим законом існування нації Традиції, бажає збереження традиційного устрою, традиційних інститутів і традиційних цінностей, котрі, на думку консерваторів, важать більше за права окремо взятого індивіда, груп індивідуумів або верств населення. Тут треба розрізняти консерватизм та неоконсерватизм. Неоконсерватизм це течія, що виникла в англо-саксонських країнах і позначала вона класичних лібералів, котрі дійсно бажали зберегти існуючий лад - ліберальне суспільство в уявленні ХІХ століття, в той час як неолібералізм вже позначав соціал-демократів, котрі відмовилися від класової боротьби. Народження неоконсерватизму, як об'єднання Вігі і Торі всупереч лейбористам це неминуча подія, яка мала статися зважаючи на форму англо-саксонського консерватизма, котрій відрізнявся від консерватизма континентального або ще як його можна назвати "інтегрального". В той час, як поверхова політологія, не помітила народження в лоні інтегрального консерватизма справжнього неоконсерватизма, який за Арміном Моллером отримав назву "консервативна революція", течія, що зародилася у Німеччині часів Веймарської республіки. Але про це ще поговоримо.

Я написав слово Традиція з великої літери і це варто відрізняти від традиції з маленької, як це відмежування подавав Рене Генон. Можна здатися, що традиції - це скажімо носити чуба або шаровари, любити борщ та вареники чи плювати через ліве плече. Але тут є нерозуміння символу і сутності, коли традиція залишається лише у вигляді "голого символу", то це не Традиція, це шароварщина і реконструкція на радість обивателя. Тут можна процитувати Алена де Бенуа:

Не помешает понять, что имеется в виду под традицией, так как обычно это понятие отрицается, искажается или понимается неверно. У традиции нет ничего общего ни с местным колоритом, ни с народными обычаями, ни с причудливыми действиями местных жителей, которые собирают изучающие фольклор студенты. Это понятие связано с истоками: традиция - это передача комплекса укоренённых способов облегчения нашего понимания сущностных принципов универсального (вселенского) порядка, так как без посторонней помощи человеку не дано понять смысл своего существования.

Идея, наиболее эквивалентная и наиболее способная отразить смысл слова «традиция» - это духовные отношения между мастером и учеником. То есть, это созидательное воздействие, аналогичное духовному призванию или вдохновению, настолько же реальное для духа, как наследственность для тела. Нас здесь интересует именно внутреннее знание, сосуществующее с самой жизнью, но в то же время и осознание высшего понимания, на этом уровне неотделимое от личности, которая призвала его к жизни и для которой он составляет смысл существования.

Тобто Традиція - це широкий комплекс устрою життя, світорозуміння і самосвідомості, що передається у спадок в націїі. Якщо нація не має Традиції, в її живому розумінні, то власне це і не нація, а так, як казав Петро Столипін: "гній, на якому ростуть інші нації". Традиція це коріння, що передавалося з покоління в покоління. Звісно в сучасну утилітарну епоху, мрія Бентама яка здійснилася, мова про Традицію виглядає як карикатура. Але сподіваюсь, що в Україні ще залишились люди, котрі розуміють, що таке українська Традиція і що це не борщ з варениками і не паради вишиванок. Якщо ні, то власне далі читати немає змісту, бо тоді принципи консерватизму будуть не зрозумілі і так і залишаться "бажаннями зберегти існуючий лад" або, як казали соціалісти "бажанням аристократії грабувати пролетаріат".

Ту варто зробити ремарку про розмежування інтегрального континентального консерватизму та консерватизму англо-саксонського, так би мовити "еволюційного". Представниками першого можна назвати Жозефа Де Местра, Доносо Котреса, Томаса Карлейля, Юліуса Еволу, Рене Генона та деяких інших, другого - Едмунда Берка, як засновника і власне всіх діячів консервативної партії, особливо Бенджаміна Дізраелі. В чому різниця? Англо-саксонський консерватизм спирався так би мовити на англійський раціоналізм та еволюційність прогрессу. Тобто англо-саксонські консерватори не бажали знищувати Традицію, як це зробили французькі просвітники, що дати дорогу пргресу, а бажали підлаштувати Традицію під умови, типово англійський практицизм. Тобто коли за лозунгом лібералів наступила ера економіки, Традиція мала підігнатись під її умови. Вже власне у Бенджаміна Дізраелі в його статті "Англійська демократія" звучать речі, котрі б на континенті назвали б "антиконсервативними". Дізраелі обгрунтовував тезу, що сенс життя англійця це жага до збагачення і під цю жагу. мають бути ідеально підігнані умови Традиції, власне він визнавав конституційну монархію, що була на той час, ідеальним устроєм, для задоволення "жаги до щастя", як він казав, що виражалося в англійців, за Дізраелі, в бажанні збагачення. Щоправда за цим сквозить вітер семітського походження Дізраелі. Останнім консерватором в Британії, що говорив про "метафізику", про котру говорили завжди на континенті, але майже ніколи в Лондоні, був Черччиль, який Другу світову описував ледь не у метфізичних характеристиках боротьби цивілізацій, англо-саксонської з континетальною, як він її називав "варварською гунською". Втім континетнальні консерватори у Німеччині йому відповідали, називаючи його бойцем авангарду торгашеського світогляду. Він до речі останній, хто сказав, що консерватори не торгують принципами, всі нші вже торгували, називаючи це "конструктивною позицією". І власне сьогодні в Британії залишились від Традиції лише декорації. Це на правду краще, ніж унилі, нежитєві та антитрадиційні президентсько-парламентські республіки на континеті, але це вже не Традиції, вірніше традиції, але з маленької літери. Але ця жага до декорацій замість сутності, була завжди основою англо-саксоньского консерватизму, тому власне настання неоконсерватизму, що по-факту є класичним лібералізмом з лоском, не дивне. Трохи інший погляд був у інтегральних континентальних консерваторів, котрі вважали, що умови треба підлаштувати під Традицію. Власне тут мова піде про інтегральний консерватизм, а не про англо-саксонський.

Прогресисти з лівого табору та центру люблять відкидати все, що не на користь прогресу. Нео-марксисти дійшли висновку, що Традиція це основний їхній ворог. Вони, особливо марсистські історики, люблять говорити, як відсталі традиційні суспільства гальмували економіку, хоча навіть біглий погляд на історію дає нам приклади, коли все було навпаки. Тут можна згадати кайзерівську Німеччину, ІІ Рейх, котрий зберігав традиційний устрій, втім це не заважало йому бути на передовій інновацій і розвитку культури та науки. Звісно недалекі "вумники" потім обрехали все, що стосувалось Німеччини після Першої світової, звинувативши її у всьому, але навіть ці блазні і пацифістські борці з "пруським мілітаризмом" не могли сказати, що Німеччина була відстала технологічно. Або Японія в міжвоєнний період та навіть сьогодні Японська імперія (а так вона досі офіційно і зветься) залишиає зв'язок між своєю Традицією та інновацією. Тут можна казати про "археофутуризм", термін, що дав французький мислитель Гійом Фай, коли інновація тісно переплетена з традиційними цінностями. Те що бажають марксисти, ліберали та "правиця" (оскільки цей термін такі блазні як Костенко вже давно зплюндрували, то правиця в сенсі карикатурних націонал-демократів) це як бажати, щоб рослина виросла, але замість того, щоб її поливати, її хочуть вирвати з корінням і підкинути вгору. Звісно спочатку полетить високо, але потім впаде і зав'яне.

Тут варто загадати цікавий аспект щодо відношення між собою ідеології та консерватизму. Взагалі з самого початку, консерватори ставилися до ідеології як такої вкрай негативно. Слово ідеологія виникла на хвилі Французької революції, гуртком ідеологів таких як Антуан де Трасі та Пьєр Кабаніс. Консервативний філософ Огюст Кошен назвав їх сектою. Через те, що консерватор спирався на національну Традицію, а все що було поза нею здавалося йому "вигадкою розуму", на думку Кошена ідеологи намагалися замінити традиційні відносини в суспільстві та традиційні інституції своїми вигаданими поняттями. Кошен вбачав в цьому "релігію розуму", котрі оголосили французькі просвітники. Котрі чомусь вважали, чого не розуміли ані Де Местр, ані Кошен, що вони розумніші за предків, котрі встановлювали початкові порядки і формації. Це був архаїчний світогляд консерватора, що тягнувся у глиб віків, коли ще у древніх германців, вікінгів, еллінів предки вважалися Богами (Асами у скандинавів), кращими за сучасників, а отже їхні настанови - свяченими. Це був культ предків, як це зветься по научному. Просвітники перевернули все з ніг на голову, вважаючи себе розумнішими за предків, тих півмавп, котрих, на їхню думку, не можна було ставити на одні ваги з енциклопедистами Вольтером, Дідро, Руссо та всією тією шайкою просвітників. Тому власне консерватор був оппозиційно налаштований до ідеології, є лише Традиція, все інше видумки сектантів на кшталт масонів. Власне з гори сучасності, можна назвати консерватизм ідеологією, якщо звісно вона спирається на традиційні цінності, традиційні не в сенсі неоконсерватизма, тобто здобутків буржуазних революцій, а більш древніх Традицій. Загалом це ідеологія, яка спрямована на побудову "органічної держави" за Еволою, в якій вже не буде ніяких ідеологій.

Коментарі

фенікс 88

112.06.13, 16:56

udzen

212.06.13, 17:11

Ну добре, Традиція. Предки жили правильно, а Руссо з Вольтером все споганили. Але питання - наші предки жили так як їх предки, чи, все ж щось змінили?
А предкі наших предків? Що вважати консервативними цінностями? Як жити? Як предки 100 років тому? Чи 200? А чому на 1000?
Відкрийте очі. Де люди живуть добре? Вільно. Де "жидо-масони" змогли хоч трохи змінити суспільство. Чи вперед - до неоліту? А може далі, до мавп?
Хоча забув, Дарвін теж масон...

Lost_paradise

312.06.13, 17:29Відповідь на 2 від udzen

Наші "вільні" люди живуть як типові мавпи - пий, трахайся, бухай і щоб задниця була в теплі. Ті норми, які плюндрували Руссо з Вольтером винайшли вже люди, а до речі Руссо і не приховував, що треба повернутись у "природній стан", це за ним ідеал - тобто приматове життя. Так що як раз до приматів людей повернули якраз просвітники.
Краще вигадана людиною мораль і устої, ніж жити в приматовому суспільстві, такому як зараз, де верх цілі в житті - це задоволення природніх інстинктивних потреб. Русо просто був мавпою з лоском, зараз здебільшого вже у своїй типовій приматовій сустності

412.06.13, 17:39Відповідь на 3 від Lost_paradise

А це неправда. Якраз життя приматів - пожрати, потрахатись сповідують традиціоналісти. Дрібні бізнесмени, власникі магазинів і їх представникі, що прийшли до влади в Германії у 1932.
А вільні люди сповідують самоудосконалення, прогрес і просвітлення. І заради цьго йшли навіть у концтабори.
Все що Ви бачите на екранах ТБ - це і є консерватизм. Прогрес в андеграунді, в рок'н'ролі, накінець. Консерватизм - зажравшийся, тупий, жадібний, буржуа!

512.06.13, 17:52Відповідь на 4 від udzen

По-перше консерватори перші виступили проти буржуазних революцій, як раз консчерватизм протистояв ері буржуазії, в той час як разні лівки цьомалися з буржуазією, вважаючи це першим етапом всесвітньої революції. Консерватор же проти як буржуазних, так і проти комуністичних революцій.
В Німеччині до влади у 33 році прийшли різні верстви, в тому числі роль грало і вище керівництво Вермахту, це були військові-прусаки, котрі ані до буржуазії ніякого відношення, ані до люмпен-пролетаріату, ані до онаністів-інтелектуалів не мали, це були потомственні воїни і стара аристократія, а всі оті адеграудні речі, то лише відрижка буржуазної ери. Консерватизм - це аристократія та воїнство, ані буржуазії, ані нарикам з андеграунду, котрим окрім сентиментально-пафосних вигуків типу: Peace цього не зрозуміти.

612.06.13, 18:03Відповідь на 5 від Lost_paradise

Аристократія і воїнство...Ви себе чуєте? Це ж жах. А чому шаманів не добавили?
Коли людина нічого з себе не варта вона пишається тим, що від неї не залежить. Походженням. Місцем народження. Фізичними данними.
Радію з одного. Час таких, як Ви минув. Ну минає, бо є ще мусліми. Майбутнє всерівно в наших руках! Це випливає хоча б з самих термінів :
консерватизм, авангардизм.
А Вас щиро шкода. Ви не отримуєте насолоди від, ну не знаю Кафки чи Стравінського... Може все ж варто спробувати?

712.06.13, 18:09Відповідь на 6 від udzen

Є ще мусліми...Які надирають дупу припідарашеним інтелектуалам. Вся ця підарастія не переможе муслімів, ви їх лозунгами будете закидувати? Чи піснями Стравінського? Коли жарить в дупу, тих хто співає під гітарку: No war make love, ви ховаєтесь за спинами "мужланів" з наганами за поясом. Коли їх не стане, що будете з муслімами робити? Вірші їм читати?

Я отримую насолоду від Вагнера і Гомера, мені цікавлять герої, а не "маленькі люди", яким оду співав Кафка. Я його "пробував"

анонім

812.06.13, 18:34

Нашу Традицію почали нищити космополіти ще більше 1000 років тому. Комуно-ліберали вже донищували залишки.

912.06.13, 18:40Відповідь на 7 від Lost_paradise

Так мусліми... В них і календар років на 300 відстає. Але і там будуть свої Бруно і з‘явиться Сковорода а далі і Толстой...
Так ми не Ви. Ми не вбиваєм. Ми жертвуємо. No war make love. Саме так. Я атеїст більший послідовник Ієшуа чим Ви....
Стравінський не писав пісень ...
Ми не ховаємось за спинами. Ми йдемо на багаття...

1012.06.13, 18:40Відповідь на 6 від udzen

Не довели Боже за вами майбутнє, якщо і теперішнє наповнене алкоголізмом, наркоманією, підарастією, педофілією і усілякою іншою гидотою. Яке у вас майбутнє? Майбутнє за воїнами Святослава, у яких голвним принципом було -- Мертві сорому не ймуть. Тільки такі здатні зупинити і муслімів, і підарастів і усілякі збочення.

Lost_paradise

Консервативна революція

Останні статті

Коментарі