Фетиш перед масою
- 07.06.13, 17:11
Ми йменуємо себе націоналістами і не маємо страху перед ненавистю до нас неосвіченої чи освіченої черні, всіх цих опортуністів духу і матерії. Те, що вони ненавидять, йде проти гнилих течій прогресу, лібералізму і демократії, має явну перевагу — воно не є всезагальним. Ми не вимагаємо всього загального.
Ернст Юнгер
Здавна взагалі і традиційно в усіх народів світу є стале протиставлення між "якісним" та "кількісним". Кількість завжди була апріорі неякісною. Сучасні егалітарні традиції породжують інший імператив - профанаційне і дещо блюзнірське преклоніння перед аморфною масою, начеб то щось безформене має якісь прагнення, окрім хіба що вбирати форму посудини, в якій вона перебуває. Тобто не дивлячись на ліберальні синтенції про "індивідуальність", фетиш направлений лише на її атомарний аспект, суто біологічні властивості стадної тварини. Для справжніх "індивідуальностей" вигадали інший термін - не соціалізована особа. Тобто ту, яку не підігнали під аспекти "споживача", таку собі худобу в загоні, вищою мрією якої є Лексус і погріти брюхо на Балі. Тобто коли ліберасти кажуть про "права особистості", честь і гідність тої "особистості", вони мають на увазі саме ту "абстрактну" людину французької революції, котрої ніколи не існувало, а звідки в неї може взятись честь і гідність не зрозуміло. Так само можна казати про честь і гідність їжака або гадюки. А ще ліпше про худобу, у яку перетворює сучасна цивілізація особистість, яка колись існувала. В цьому є щось радянське, коли партноменклатура діяла ім'ям і волею радянського народу, сама ж формуючи світогляд цього народу. Не більш ніж фетиш, котрий звучав у лозунгах: "на прохання трудового колективу".
Це показує преклоніння пере різними соцопитуваннями, коли кожний показує різний результат, наче в народу існує 5 - 10 різних і протилежних воль. Не маючи національної ідеї та ідеології (котру так вдало охаяли нацдеми у 90-х, не надавши нічого взамін, окрім лозунгу "жити добре"), виступати від імені народу - це фарс. Причому не важливо які барви партійного прапору натягає той, хто виголошує промови на "прохання трудового колективу". Але ж нація, за висловом Алана Бадью, це радше питання метаполітичне, ніж біологічне, територіальне чи фетишованого поняття маси. Але сучасні політики всіх мастей вирішили брати масою, а не якістю. Це як при комунізмі, коли всіх без розбору включали в партію, наче всі були комуністами. Це як один знайомий розказував, як його діда в партію брали. Коли він сказав: "хлопці я ж віруючий", йому відповіли: "можеш бути віруючим, але з партбілетом".
В сучасну епоху "медіократії" формувати суспільну думку - раз плюнути. Ще у 60-х відомий рекламщик Росер Рівз казав: "для мене вибори, це як продати тюбик зубної пасти. Яку краще розрекламують - того кандидата і куплять". А пан Рівз добре знав, що казав, адже "продав" американцям Дуайта Ейзенхауера. Звідси вся ота хрінь повилазила типу "іміджмейкерів", "стилістів" і т.д. Чи потрібна справжньому лідеру "іміджмейкер"? Навряд, але, як вірно зауважив Корчинський, більшість сучасних політиків опідарасилися до рівня, де потрібні "іміджмейкери" та "стилісти". І оці викидні іміджмейкерів формують суспільну думку. І перед нею треба преклонятись? Тома власне і вся "боротьба" про яку йде мова виглядає, як профанація. Як боротьба з російськомовною ковбасою, котра не стільки є абсурдною, скільки принижує саме українську мову.
Як вірно писав Ернст Юнгер (переклад звідси):
Визнавати себе частиною маси означає ставити собі у досягнення чисто фізичну властивість маси, а звеличувати поняття людства означає вважати чимось значним саму належність до якогось виду ссавців. Загальне зважують, вимірюють і обчислюють. Особливе оцінюють і цінять. Бажати загального – означає не бачити в себе ніякої особливої цінності, тобто бути в кращому разі «об’єктивним, розсудливим, науково справедливим». Бажати особливого означає задавати міру, відчувати відповідальність перед Кров’ю, слідувати за духовними поривами.
Сучасний націоналізм прагне особливого – таке головне відчуття нового покоління, яке до нудоти переситилося прісними фразами Просвітництва. Сучасний націоналізм не бажає вимірюватися загальною міркою, він хоче сам задавати міру, звертатися до духовної сили... Націоналізм не бажає миритися з пануванням маси, а вимагає панування особи, перевага якої створюється за рахунок внутрішнього змісту і живої енергії. Він не бажає ні рівності, ні справедливості, ні свободи, які зводяться до пустопорожньої демагогії. Він бажає упиватися щастям, яке полягає у тому, щоб бути собою, а не кимось іншим. Сучасний націоналізм не бажає вітати у хмарах теорій, не прагне «вільнодумства», але хоче закріпити міцні зв’язки, порядок, вкорінитися в суспільстві, Крові та Грунту. Він не хоче соціалізму можливостей, але бажає соціалізму обов’язків, жорсткого стоїчного світу, якому окрема людина повинна принести жертву.
Питання нації зводиться з питання якісного на рівень кількісного. Тож абсолютно неправильного є ідея надати руху вимір масовості, бо масова людина це "споживач", зачепити струни душі якого можна лише пообіцявши йому "ковбаси подешевше". Якщо хтось ще вірить у масову "націю", сходіть на антифашистський мітинг Партії Регіонів, там також "нація". І не треба їх принижувати і лаяти, вони люди і вони такі як є. Якщо хтось думає насильно всіх "конформістів" вислати, то в Україні залишиться Люксембург. Але якщо хтось думає, що з тих конфмормістів, котрі бояться втратити посаду у дельфінарії і насильно йде на нерзозумілий йому мітинг проти незрозумілого йому фашизму, визріє масовий рух...Ви бачили повстання на фермі?
Як в свій час вірно зауважив Салазар: "Моя перше завдання було сформувати якісну національну еліту, а лише потім я навчив народ читати". В той же час думається багатьма, що здатна щось зробити маса. Коли політик, що має виміри вищі за ковбасу починає заради демагогії говорити про ковбасу, кінець кінцем він і сам повірить, що питання лише в цьому. В цьому вимірі питання "честі", "гідності", "нації" існують лише на бумазі в деклараціях ООН. Тому аспект мав би бути повернути у питання "якості", менше та краще. В цьому плані показовою була іспанська фаланга. Під час правління Франко, на відміну від комуністів, в іспанську фалангу не приймали всіх підряд, всіх гамузом, а участь у фаланзі треба було заслужити. Це різко відразняло іспанську Фалангу від фашистської партії в Італії і НСДАП в Німеччині, куди часто також записували як в колгосп.
Тому змістовніше було б набагато створення організацій не у вигляді сучасних популістських партій, котрі волають лозунги, а створення Фаланги, де буде меншість, але якісна меншість. Те що було б щось на кшталт ордену, куди входили б люди, котрі були б здатні в часи перелому стати елітою і авангардом змін саме своєю внутрішньою суттю, а не масовістю. Це було б всеціло в дусі української традиції, бо українська нація колись зуміла сегрегувати свій активний, формуючий початок у орден, братство козаків, навколо яких формувалася національна ідея, котрі стали центром формування націонтворення і державності, надали безформеній масі форму. І до речі Руїна та занепад в Україні почалися саме з Чорної ради, де аспект державотворення отримав характер масовості (адже право голосу мали всі, а не тільки козаки) і до влади прийшов перший популіст Брюховецький. Так масовість вже губила Україну.
Тому краще було б, відкинувши фетиш перед масовкою, зібратися людям, котрі є нацією саме в тому метаполітичному значенні, для котрих девізом життя був би вислів Сенеки: Vita militare est (жити значить боротися), для котрих це б стало не звичайним бажанням "взяти участь у формуванні влади", а було б обов'язком творити історію і долю нації. І це було б набагато дієвіше, ніж ходити з плакатами і кричати "Зека геть".
8
Коментарі
фенікс 88
17.06.13, 17:33
Все вірно й на сучасну добу!
Чимось перегукується з Донцовим та Хосе Ортегою...
Fred Perry
27.06.13, 18:58
аристократія духу як в Донцова. Але до такого стану треба дорости самому, і виховати оточення.
дТОЛЯізХорола
37.06.13, 23:30
Гість: R0mmel
48.06.13, 18:45
точка неповернення вже пройдена. Бидломаса не сприйняла Ющенка (хоч по ньому і є багато питань), і так само не сприйме когось інтелектуального та аристократичного по духу. Той же Корчинський колись казав у одній з своїх "проповідей", що маса буде голосувати тільки за тупішого за себе. Ну жінки ще можуть проголосувати за Кличка, з аргументом "он такой сімпатічний мущщіна". Але все, що складніше за прогноз погоди або телешоу не вкладається у мізки більшої половини "насєлєнія", тому далі і будемо борсатися в багні, які б вірні теорії елітаризму не були...Тому що Гриценко чи Ющенко чи якась подібна інтелігентна фігура то прямо таки класовий ворог для люмпен-пролетарія (через природне усвідомлення своєї меншовартості в порівнянні з ними), і він за нього не голосуватиме ніколи
Lost_paradise
58.06.13, 20:32Відповідь на 4 від Гість: R0mmel
Так я згоден, що при нинішній системі справжня національна еліта не прийде до влади, бо ані олігархи її не профінансують, ані маса її не обере. Це лише мрії, що можна виграти вибори і "ех, заживьом". Але можуть виникнути внештатні ситуації і тоді може бути шанс. В противному випадку буде як у 18-му, коли кабінетні теоретики сиділи і чекали на самосвідомість народу, а всіх здравомтслячих, як Міхновський, грали в шию як "провокаторів"
Мольфар
68.06.13, 21:47Відповідь на 5 від Lost_paradise
Як на мене справжня національна еліта в Україні ще тільки має народитися!
Алінка_1****
78.06.13, 21:57
Пробіотик
88.06.13, 22:44
накидаєте концепцію?
Lost_paradise
99.06.13, 12:28Відповідь на 8 від Пробіотик
Колись в Дніпропетровську був організований, в тому числі і за моєю скромної участі, щось на кшталт політичного клубу, де спочатку справді велись цікаві дискусії, але коли до справи підключились справжні політики, особливо з так званої "старої гвардії" патріотів, це все перетворилося на фарс і всі цікаві люди, і я також, звідти пішли. Там зараз залишилось збіговисько пенсіонерів, що іноді зустрічаються, щоб пожувати соплі. Хоча я вже бачу, що ті речі, котрі кидали в піт стару гвардію і називалися "провокаційними", як то гетьманат, третій шлях, солідаризм, консервативна революція - все це вже гуляє хоча б нетом, тому якщо буде знову серйозна дискусія, а не фарс, я готовий взяти участь.
Пробіотик
109.06.13, 15:36Відповідь на 9 від Lost_paradise
я не гідний до політики. якщо там потрібен буде боєць інформативного фронту, диверсант суспільної думки, партизан серед п'ятої колони чи просто старий, добрий дядько Геббельс - в мене є свої ідеї