<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?><rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title><![CDATA[Gluck(Счастье) - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/</link>
<description><![CDATA[Заметки в блоге Gluck(Счастье) на BLOG.I.UA]]></description>
<image>
<url>//i.i.ua/logo.gif</url>
<title><![CDATA[Gluck(Счастье) - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/</link>
</image>

<item>
<title><![CDATA[Діалог... Читати лише для піднімання настрою]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/299822/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/299822/</guid>
<description><![CDATA[<p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Приветииикиии. </span></p><p>[CC-mne]: Привет! Я так рад тебе!!! Как же долго я тебя ждал. И наконец-то ты тут. И снизошла до разговора со мной. </p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : ??????? Мы разве знакомы? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Нет, но все равно я ждал тебя всю жизнь! Я прозябал без тебя. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Да? А как тя завут? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Да!! Уверяю тебя. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Так кактя завут? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Меня давно уже никто никак не зовет. С тех пор как я ушел из мирской жизни в свой уютный бетонный подвал. Я живу здесь отшельником, и лишь звякание тяжелых вериг нарушает тишину … </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Далана те прикалывацца. Как тя завут? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Иосиф. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Серьозна? Или прикалываешься? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Да. В 2-летнем возрасте я вдруг осознал что меня зовут Иосиф. Представляешь какой шок для маленького ребенка. Не Вася!!! Не САША!!!! Не Афанасий на худой конец!!! И-О-С-И-Ф!! Каждая буква жжет мой мозг обидой и ненавистью!!! Я живу лишь для того, чтобы отомстить моему крестному!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Че ты? Нормальное имя - Ёся. Мне нравицца. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Ты такая же как они!!! Ты тоже пришла издеваться надо мной и травить меня!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Нет!!!!!!!!! Я же грю - НРАВИТСЯ МНЕ!!!! Чмоки… </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Честно нравится? Давай договоримся? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : О чем? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Не называй меня моим именем - а то все мои комплексы опять всплывут. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : А как мне тя называть? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Называй меня Серапионом. Я всегда мечтал быть Серапионом. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Че за имя такое? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Не издевайся надо мной. Не может быть, чтоб после восьмого века мире существовал человек, не знающий Серапиона Владимирского… </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Чесна не знаю. А он кто? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Певец. Величайший. Компакты на Ура продаются по все западу. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Не слышала. Че поет? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Баллады. Тягучие, как время. Красивые, как ниссан-патрол. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Не слышала. А Тимати тебе нравитса? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Я фанатею от него. ОН такой классный!!!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Мне тоже нравитса. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Нравится. Его теория психоделики - это чудо!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Новая песня? Не слухала еще. У тя есть? Мне нравитса еще «Плачут небеса» </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Да. Это теория психоделики - это песня. Выступление о ограничении ЛСД - это революция. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Да!!Он такой классный!! Мне так бы хотелось встретится с ним. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Ты встретишься с ним. Он умер же. Ты встретишься с ним на небесах . </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : ТИМОТИ УМЕР???? КОГДА????? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Тимоти Лири , величайший психолог, основатель теории разума и отец психоделики, ушел от нас 31 августа 1996 года. Предлагаю почтить его память тремя часами молчания. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Ты пантуешься? Типо самый умный? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Неа. Я такой же как все. У тя фотка есть? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Моя? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Неа. Нафик мне твоя? Тимоти Лири. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Ты придурок!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Да. Поэтому меня и держат в бетонном подвале. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Пашол ты… И не пиши мне больше!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Поздно. Я уже знаю где ты живешь. Готовься!!! Я приду к тебе!!! Я буду издеваться над тобой!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Изнасилуешь? -))))) </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Я буду читать тебе труды Тимоти Лири вслух!!!! Мы начнем с «Технологии изменения сознания в деструктивных культах»… </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Ты в игноре !!!! Понял!!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Нет!! Я в подвале!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Убейся, псих!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Как думаешь - двух косяков хватит? </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Наркаман!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Извини мне надо работать. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Где ты работаешь, даун?!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: В подвале!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Пошел ты. Все!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Пока. Я буду ждать тебя всю жизнь, если понадобится!!! </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[Sexualinaya] : Научись разгаваривать сначало!!!!!!!
</span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Я немой. </span></p><p style="text-indent: 0cm;"><span style="font-size: 10pt;">[CC-mne]: Вот я и в игноре.</span><span style="font-size: 10pt;"></span></p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/299822/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 04 Aug 2009 16:48:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Сьогодні відкрив для себе ще одного поета]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/289668/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/289668/</guid>
<description><![CDATA[Маме только не говорите…
Опускаю глаза, что я…
Маме только не говорите,
Что победитель я.
Маме только не надо, ладно?
Мама не знает пусть,
Что в меня много
Будущее вкладывает
И грустит.
(И не скрывает грусть.)
<P>
</P><P>(с) Наталия Михайлова</P><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/289668/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 10 Jul 2009 20:44:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Емоції]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/236764/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/236764/</guid>
<description><![CDATA[ЕмоціїСлова: <i>С.Соколов</i>, <i><a href="http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Fwww.pisni.org.ua%2Fpersons%2F304.html" target="_blank">Яка існуЄ</a></i><br />
Музика: <i><a href="http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Fwww.pisni.org.ua%2Fpersons%2F306.html" target="_blank">Тарас Терлецький</a></i><br />
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;<br />
&nbsp;<br />
Емоції, які існують, у тобі<br />
Не говори, що їх не відчуваєш<br />
Чи весело радієш, чи сумуєш ти<br />
Скнієш в розлуці, або пристрасно кохаєш<br />
<br />
Емоції вриваються в твоє життя<br />
Лишень ти зранку виринаєш з ночі<br />
Вони – це індикатор світу відчуття<br />
Кидають тебе в сміх чи заливають очі<br />
<br />
Щоправда не завжди вони приємні<br />
Є середних болючі і гіркі<br />
Та жодна з тих емоцій недаремна<br />
І кожна з них є діамант в твоїй душі<br />
<br />
Під дією їх чар ти можеш написати книгу<br />
Створити новий вірш, поставити кіно<br />
Емоції дають тобі відчути силу<br />
Велику силу всесвіту всього<br />
<br />
І навіть якщо вчора ти кохав цей всесвіт<br />
Сьгодні ж ти до сліз на всіх навколо злий<br />
Крізь смуток у очах радій людино<br />
Раз ти це відчуваєш – ти живеш, ти є живий!<br />
<br />
P.S.<br />
Блаженна музика – вона допомагає<br />
Збудити чи приборкати емоції душі<br />
Поетів й музикантів надихають<br />
Емоції, які існують, у тобі...<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/236764/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 31 Mar 2009 15:22:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Стара, але гарна пісня (викладую лише текст)]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/210090/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/210090/</guid>
<description><![CDATA[<STRONG>В этом мире я - гость непрошенный...</STRONG><br />
<br />
В этом мире я - гость непрошенный,<br />
Отовсюду здесь веет холодом.<br />
Hепотерянный, но заброшенный,<br />
Я один на один с городом.<br />
<br />
Среди подлости, и предательства,<br />
И суда, на расправу скорого,<br />
Есть приятное обстоятельство:<br />
Я люблю тебя - это здорово.<br />
<br />
Я навеки останусь, видимо,<br />
В этих списках пропавших без вести<br />
Hа фронтах той войны невидимой<br />
Одаренности с бесполезностью.<br />
<br />
Всюду принципы невмешательства,<br />
Вместо золота плавят олово,<br />
Hо есть приятное обстоятельство:<br />
Я люблю тебя - это здорово.<br />
<br />
В царстве глупости и стяжательства,<br />
Среди гор барахла казенного,<br />
Есть приятное обстоятельство:<br />
Я люблю тебя!<br />
<br />
Я навеки даю обязательство,<br />
Что не стану добычей ворона.<br />
Есть особое обстоятельство:<br />
Я люблю тебя - это здорово.<br />
<br />
<br />
Виконавець - Николай Носков.<br />
Авторів тексту та музики - не знаю.  <div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/210090/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 28 Jan 2009 12:39:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Психолог вместо техсаппорта:]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/174995/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/174995/</guid>
<description><![CDATA[- Алло, это служба поддержки?<br />
- Да, чем могу помочь?<br />
- Понимаете, я тут хотел напечатать документ из Ворда...<br />
- Да, да, очень интересно...<br />
- Но принтер не печатает!<br />
- Как я Вас понимаю...<br />
- И что мне теперь делать?<br />
- Вы хотите поговорить об этом?<br />
- Эээ... вообще-то, я просто хотел бы напечатать документ...<br />
- Конечно! Это совершенно нормальное и естественное желание! И не надо его сдерживать!<br />
- Но у меня не получается! Вы не могли бы мне помочь?<br />
- Вы просто не верите в себя. Я знаю, что у Вас все получится! Я верю в Вас! Не сдавайтесь, не отступайте перед трудностями! Поверьте в свои силы!<br />
- Вы думаете, я смогу?<br />
- Конечно! Я нисколько не сомневаюсь в Вас!<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/174995/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 24 Oct 2008 20:25:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Выдержки из УК ...]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/154188/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/154188/</guid>
<description><![CDATA[No1 Женщин смотрящих любовными глазами на мужчин, привлекать к<br />
уголовной ответственности, как за причинение душевного расстройства.<br />
<br />
No2 Женщин красящих брови, губы, ресницы, волосы привлекать к уголовной<br />
ответственности, как за изменение фасада здания без ведома<br />
архитектурного управления.<br />
<br />
No3 Мужчин, ухаживающих за чужими женами, привлекать к уголовной<br />
ответственности, как за охоту в запретной зоне с изъятием оружия.<br />
<br />
No4 Супругов совместно проживающих более 3-х лет и не имеющих детей,<br />
привлекать к уголовной ответственности, как за халатное отношение к<br />
своим обязанностям.<br />
<br />
No5 Мужчин вступающих в гражданский брак, привлекать к уголовной<br />
ответственности, как за разработку полезных ископаемых с нарушением<br />
установленных правил.<br />
<br />
No6 Женщин, достигших 35-и лет и ни разу не выходивших замуж, без<br />
уважительных причин, привлекать к уголовной ответственности, как за<br />
саботаж.<br />
<br />
No7 Мужчин живущих с чужими женами, привлекать к уголовной<br />
ответственности, как за кражу энергии.<br />
<br />
No8 Мужчин не женившихся до 35 лет привлекать к административной<br />
ответственности, как за простой рабочего времени и инструмента.<br />
<br />
No9 Женщин носящих трусы, бюстгальтер привлекать к адменистративной<br />
ответственности, как за сокрытие товара широкого потребления.<br />
<br />
No10 Женщин вынудивших своих мужей жить у тещ, привлекать к уголовной<br />
ответственности, как зазлоумышленное помещение здорового человека в<br />
сумасшедший дом.<br />
<br />
No11 Женщины стреляющие глазами в мужчин, привлекать к уголовной<br />
ответственности, как за использование огнестрельного оружия без<br />
лицензии.<br />
<br />
No12 Женщин бросающихся на шею мужчинам при первом знакомстве,<br />
привлекать к уголовной ответственности, как за нападение на<br />
невооруженного человека с целью грабежа.<br />
<br />
No 13 Мужчин нагло пристающих к женщинам в первый день знакомства,<br />
привлекать к уголовной ответственности, как за покушение на убийство.<br />
<br />
No 14 Мужчины вступившие в брак и не удовлетворяющие своих жен,<br />
подлежат устранению как не справляющиеся со своими обязанностями.<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/154188/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 26 Aug 2008 15:15:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Прийшло розтавання? Позитивніше дивіться на речі!]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/139783/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/139783/</guid>
<description><![CDATA[Действующие лица: Женщина , Мозг<br />
<br />
Женщина: Господи, ОН уходит, уходит, уходит от меня! (Плачет)<br />
Мозг: Позитивнее, позитивнее...<br />
Женщина: Куда позитивнее-то? Вещи собирает, сволочь...<br />
Мозг: Не реви, улыбайся... Загадочно улыбайся... И не размахивай руками,<br />
как мельница!<br />
Женщина: Сволочь, чемодан укладывает... Порядочный мужик, уходя забирает<br />
только носки и трусы, а эта сволочь еще и маечки укладывает... (Плачет)<br />
<br />
Мозг: Улыбайся!<br />
Женщина: Может броситься к нему на шею?<br />
Мозг: Дура!<br />
Женщина: Может на колени перед ним рухнуть?<br />
Мозг: Дура!<br />
Женщина: А может его того?<br />
Мозг: Что &quot;того&quot;?<br />
Женщина: Ну.... Сковородкой по голове тихонечко?<br />
Мозг: ?<br />
Женщина: Потом кормить его, бедненького, бульончиком... Так месяца два<br />
можно протянуть... Может, привыкнет, не уйдет...<br />
Мозг: Уголовщина ты всё-таки... А если силы не рассчитаешь?<br />
Женщина: А я получше замахнусь и кааааак дам!<br />
Мозг: Я не в этом смысле... Баба-то ты сильная... еще убьешь, а это<br />
статья!<br />
Женщина: Делать-то что, скажи, раз ты такой умный?<br />
Мозг: Улыбайся!!!!! Позитивнее, позитивнее...<br />
Женщина: Ну, что в этом можно найти позитивного? Я однааааа остаааанусь!<br />
(плачет)<br />
Мозг: Улыбайся! Во-первых, не одна, а свободная женщина...<br />
Женщина: На фига мне такая свобода?<br />
Мозг: Улыбайся! Свобода - это прекрасно: будешь заниматься только собой!<br />
<br />
Женщина: Зачем? (Хлюпает носом)<br />
Мозг: Затем! Бразильский выучишь - ты так всегда мечтала смотреть<br />
сериалы без перевода. В кружок игры на ударных запишешься - с твоей<br />
силищей-то!<br />
Женщина: Времени всё как-то не было...<br />
Мозг: Сама будешь финансами распоряжаться без всяких глупых покупок<br />
американских удочек и вечных ремонтов сдохшего автомобиля!<br />
Женщина: Шубу куплю и босоножки... ну, те... с бантиком... (Утирает<br />
слезы)<br />
Мозг: С тем парнем из юридического отдела поужинать сходишь - он на тебя<br />
так смотрел...<br />
Женщина: (Улыбается) Ага, в &quot;МакДональдс&quot; сходим, он, между прочим,<br />
предлагал уже. Шубу одену, босоножки с бантиком... (Улыбается загадочно)<br />
<br />
Мозг: Ни готовить никому, ни стирать...<br />
Женщина: Только маникюр-педикюр-маски-массажи! (Улыбается от счастья) На<br />
экскурсию съезжу по Московской кольцевой дороге... (Мечтательно)<br />
Мозг: Вот, а ты позитива не видела...<br />
Женщина: Ой, заживу! (Улыбается победно) ОООООООООЙ!!!!!!<br />
Мозг: Что?<br />
Женщина: Он на коленях стоит с чемоданом, коленки целует!<br />
Мозг: Кому?<br />
Женщина: Ну, не чемодану же! Говорит, никогда такой, как я, не найдет...<br />
Прощения просит... Остаться хочет!<br />
Мозг: ОЙ!<br />
Женщина: А как же свободная женщина? (Плачет) А как же кружок игры на<br />
ударных? Шубка, босоножки те? (Рыдает) Вася из юридического отдела?<br />
Мозг: Позитивнее, позитивнее....<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/139783/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 17 Jul 2008 12:22:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Наболівше]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/35960/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/35960/</guid>
<description><![CDATA[Якось син до тата йде,<BR>Почина розмову:<BR>&quot;Тату, шо воно таке –<BR>Уркаїнська мова?&quot;<BR><BR>Тато дунув косячок,<BR>Шоб не пухли вуха,<BR>І сказав йому: &quot;Синок,<BR>Розкажу. Послухай.&quot;<BR><BR>Якщо довго реготав,<BR>Щелепа одвисла –<BR>Пишеш: &quot;Афтар, ну ти дав!<BR>Я аж гепнув з крісла!&quot;<BR><BR>А побачиш далі ще<BR>Фішки та приколи –<BR>То тоді пиши &quot;Пече!<BR>Просто зпопідстолу...&quot;<BR><BR>Ти від сміху плакав так,<BR>Шо аж текст не видко?<BR>Це вже: &quot;Вбивпаскудонах!<BR>Ти пекельний дідько!&quot;<BR><BR>Всі приколи &quot;непіццтул&quot;,<BR>Сто разів пробиті?<BR>Напиши: &quot;То ти гуцул?<BR>Граєш на трембіті!&quot;<BR><BR>А якщо гидке воно,<BR>Наче ті кислички –<BR>&quot;Криотіф&quot; - пиши - &quot;гімно!<BR>Афтара - допічки!&quot;<BR><BR>Хочеться послати нах,<BR>Чухаються руки?<BR>&quot;Вчи москальську! Незарах!<BR>В Жидачів, тварюки!&quot;<BR><BR>Афтар збоченець і псих?<BR>Є у нас в народі<BR>Слово влучнеє для них:<BR>&quot;Пісюнковий злодій&quot;.<BR><BR>А якщо чиїсь слова<BR>Не звучать ефектно,<BR>Напиши: &quot;Твій дім - Москва,<BR>Кобзо ти діхфектно!&quot;<BR><BR>Щоб читати чийсь накат,<BR>Треба водки літр?<BR>Коментуй його: &quot;Під кат!<BR>Забагацько літер!&quot;<BR><BR>Хай народ товстий роман<BR>В каментах малює,<BR>Ми ж напишемо: &quot;Їблан.<BR>Ф сотні й не хвилює...&quot;<BR><BR>А щоб плюнути в мурло,<BR>Злістному одміну,<BR>Пишеш: &quot;Встрель себе, мудло,<BR>З ходу та об стіну!&quot;<BR><BR>Там про тебе хтось створив<BR>Тему злу та люту?<BR>Напиши: &quot;Опісюнів!<BR>Афтар, пий отруту!&quot;<BR><BR>Спілкування шось не йде,<BR>Наче всіх прибито?<BR>То спитай: &quot;А цицьки де?<BR>Тему не розкрито!&quot;<BR><BR>Придовбається якщо<BR>Демагог кульгавий,<BR>Наша відповідь: &quot;І що?<BR>Цьом тебе, плюгавий!&quot;<BR><BR>Щоб запалені мізки<BR>Вмить охолодити –<BR>&quot;Ктулху фхтагн, хлопаки!<BR>Прошу не будити!&quot;<BR><BR>Якщо дурні гнуть &quot;Під кат!&quot;<BR>Щось смішне та нове –<BR>Кинь: &quot;Писако, так тримать!<BR>Не труїть, панове.&quot;<BR><BR>Якщо дівка дуже зла,<BR>Їй на всіх начхати:<BR>&quot;Ти, доярко, із села?<BR>А з якої хати?&quot;<BR><BR>А якщо вона коли<BR>Скаже добре слово – <BR>о одразу похвали<BR>&quot;Кицю, гламурово!&quot;<BR><BR>...Всіх приколів ти допер,<BR>Можеш вийти в люди...<BR>Укрнет тебе тепер<BR>Поважати буде!<BR><BR>&quot;Хоч у тебе в голові<BR>Замість мозку - дуля!<BR>Абісцятись, дайте дві!&quot; –<BR>Відповів синуля. <BR><BR> (C) Не моє.<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/35960/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 22 Aug 2007 10:53:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Західна Україна та радянська влада]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/18872/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/18872/</guid>
<description><![CDATA[Недавно відпочивав на заході України. В невеличкому селі Івано-Франківської області знімали з друзями будинок. Хазяї - похилого віку бабуся з дідусем дуже гарно приймали, за що їм величезна дяка та низький уклін. Обидва гарні християни та дуже чуйні люди. Одно дня розговорилися з бабусею, Пронею Миколаївною, про минуле, радянську владу, коли вона зізналася: &quot;А ви знаєте, що у 52-му році мене посадили у буцигарню на два роки та чотири місяці&quot;. Як виявилось - її сестру до тогож вислали на сім років до Сибіру, на лісоповал. Причина - закон &quot;про шкоринку хліба&quot;: будь хто нагодувавший чи приютивший воїнів УПА є учасником антирадянського повстання та має бути покараний. Тоді перейшли перевал два виснажених&nbsp;хлопці років по 20-25, як таких було не нагодувати?<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/18872/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 21 May 2007 17:09:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Про жалість та милостиню]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/17756/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/17756/</guid>
<description><![CDATA[Прислала знакомая знакомой... Думаю, почитать стоит... <br />
<br />
В переходе возле станции метро сидит женщина неопределенного возраста. Ей <br />
можно дать с ходу и тридцать, и двадцать три, и сорок два. Волосы у <br />
женщины спутаны и грязны, голова опущена в скорби. <br />
<br />
Перед женщиной на заплеванном полу перехода лежит кулек. В кулек <br />
сердобольные граждане бросают деньги. И не бросали бы, да на руках женщина <br />
держит весомый ?аргумент? в пользу того, что ей деньги просто необходимы. <br />
На руках у женщины спит ребенок лет двух. Он в грязной шапочке, бывшей <br />
когда-то белой, в спортивном костюмчике. Переход ? место достаточно <br />
оживленное. И течет нескончаемым потоком людская толпа, и звенит мелочь в <br />
кульке, и шуршат купюры. <br />
<br />
Я ходил мимо женщины около месяца. Я догадывался, кому уходят деньги, <br />
жертвуемые многочисленными прохожими. Уж сколько говорено, сколько <br />
написано, но народ наш такой ? жалостливый. Жалостливый, до слез. Готов <br />
народ наш отдать последнюю рубашку свою, последние копейки из кармана <br />
вытряхнуть. Подал такому ?несчастному? ? и чувствуешь, что у тебя все еще <br />
не так плохо. Помог, вроде бы как. Хорошее дело сделал? <br />
<br />
Я ходил мимо попрошайки месяц. Не подавал, так как не хотел, чтобы на мои <br />
деньги какой-нибудь негодяй купил себе кирпича одну штуку, да вставил в <br />
стену нового дома-дворца своего. Пускай будет дыра у него в стене, у <br />
негодяя этого. Не будет кирпича от меня. Но, судя по тому, как попрошайке <br />
подавали, хозяин ее имел уже несколько домов-дворцов. <br />
<br />
Ну и попрошайке что-то перепадает, конечно. Бутылка водки на вечер, да <br />
шаурма. Хозяева таких ?точек? попрошайничества имеют немало, но отличаются <br />
жадностью. И жестокостью. На том и держится их супердоходный бизнес. На <br />
деньгах да на страхе. Никто из опускающих монетку в кулечек не знает, что <br />
?встать? на место возле Владимирского собора невозможно, а хождение по <br />
вагонам метро с уныло-тягучим ?простите, что я до вас обращаюся? стоит от <br />
20 долларов в день. Или ? знает? В таком случае ? знает, но подает? <br />
<br />
Никто из добряков, жертвующих ?мадонне с младенцем?, не задумывается над <br />
еще одним вопросом. Над одним несоответствием, буквально бросающимся в <br />
глаза. Спустя месяц хождения мимо попрошайки меня вдруг как током ударило, <br />
и я, остановившись в многолюдном переходе, уставился на малыша, одетого в <br />
неизменно-грязный спортивный костюмчик. Я понял, что именно казалось мне <br />
?неправильным?, если можно назвать ?правильным? уже само нахождение <br />
ребенка в грязном подземном переходе с утра до вечера. Ребенок спал. Ни <br />
всхлипа, ни вскрика. Спал, уткнувшись личиком в колено той, кто <br />
представлялась его мамой. Попрошайка подняла на меня глаза. Наши взгляды <br />
встретились. Бьюсь об заклад, она поняла то, что понял я? <br />
<br />
У кого из вас, уважаемые читатели, есть дети? Вспомните, как часто они <br />
спали в возрасте 1-2-3-х лет? Час, два, максимум три (не подряд) дневного <br />
сна, и снова ? движение. За весь месяц каждодневного моего хождения по <br />
переходу я НИ РАЗУ не видел ребенка бодрствующим! Я смотрел на маленького <br />
человечка, уткнувшегося в колено ?мамы?, и страшное мое подозрение <br />
постепенно формировалось в твердую уверенность. <br />
? Почему он спит все время? ? спросил я, уставившись на ребенка. <br />
Попрошайка сделала вид, что не расслышала. Она опустила глаза и закуталась <br />
в воротник потертой куртки. Я повторил вопрос. Женщина вновь подняла <br />
глаза. Она посмотрела куда-то за мою спину. Во взгляде ее явственно <br />
читалось усталое раздражение вперемешку с полнейшей отрешенностью. Я <br />
впервые видел подобный взгляд. Взгляд существа с другой планеты. <br />
- Пошел на? ? произнесла она одними губами. <br />
? Почему он спит?! ? я почти кричал? <br />
<br />
Сзади кто-то положил руку мне на плечо. Я оглянулся. Мужчина с типичным <br />
лицом рабочего с близлежащего завода неодобрительно хмурил седые брови: <br />
? Ты чего к ней пристал? Видишь ? и так жизнь у нее? Эх? На вот, дочка, ? <br />
мужик вытряхнул из своей огромной пятерни монетки. <br />
Попрошайка перекрестилась, изобразив на лице смирение и вселенскую скорбь. <br />
Мужик убрал ручищу с моего плеча, побрел к выходу из перехода. Дома он <br />
расскажет, как защитил угнетенную, несчастную, обездоленную женщину от <br />
негодяя в дорогой дубленке. <br />
<br />
Милиционер, подошедший ко мне в переходе на следующий день, выразился <br />
почти так же, как и его ?подопечная? попрошайка. И на свой вопрос я <br />
получил исчерпывающее: <br />
? Пошел в? <br />
А ребенок спал? <br />
<br />
Я позвонил знакомому. Это веселый и смешливый человек с глазами-маслинами. <br />
Он с горем пополам окончил три класса, и читает с трудом. Полное <br />
отсутствие образования не мешает ему передвигаться по улицам города на <br />
очень дорогих иномарках и жить в домике с бесчисленным количеством окон, <br />
башенок и балкончиков. Знакомый был весьма удивлен моей уверенностью в <br />
том, что весь без исключения подобный бизнес контролируют представители <br />
его национальности. Я узнал, что в Киеве попрошаек ?держат? и молдаване, и <br />
украинцы. Причем, первые специализируются, в основном, на ?инвалидах <br />
войны?. Мы часто видим их на переходах и светофорах, снующими буквально <br />
под колесами машин. Мнимые афганцы ?работают? также и в метрополитене. <br />
<br />
Всевозможными ?больными?, хромыми и ?приехавшими делать операцию? заведуют <br />
с равным успехом как украинцы, так и цыгане. Бизнес этот, несмотря на <br />
кажущуюся стихийность, четко организован. Курируется попрошайничество <br />
организованными преступными группировками, и деньги, брошенные полунищими <br />
прохожими в кулечек ?обездоленного инвалида?, уходят ?наверх?. Причем, <br />
настолько ?наверх?, что, узнай об этом сердобольный прохожий, он потерял <br />
бы сознание от удивления. Детей берут в ?аренду? у семей алкоголиков, или <br />
попросту воруют. Но это все, что говорится, цветочки. <br />
Мне нужно было получить ответ на вопрос ? почему спит ребенок? И я его <br />
получил. Причем, мой знакомый цыган произнес фразу, повергнувшую меня в <br />
шок, вполне обыденно, спокойным голосом. Как о погоде сказал: <br />
? Или под героином, или под водкой? <br />
Я остолбенел. ?Кто под героином? Кто ? под водкой?!? <br />
? Ребенок. Чтобы не кричал, не мешал. Ей с ним целый день сидеть, <br />
представляешь, как он надоесть может? <br />
<br />
Для того чтобы ребенок спал весь день, его накачивают водкой. Или ? <br />
наркотиками. Разумеется, что детский организм не способен справляться с <br />
таким шоком. И дети часто умирают. Самое страшное ? иногда умирают днем, <br />
среди ?рабочего дня?. И мнимая мать должна досидеть с мертвым ребенком на <br />
руках до вечера. Таковы правила. И идут мимо прохожие, и бросают мелочь в <br />
кулек, и считают, что поступают благородно. Помогают ?матери-одиночке?? <br />
<br />
? На следующий день я стоял в переходе возле станции метро Л. Милиционера, <br />
ответившего мне вчера ругательством, не было видно. Я запасся <br />
журналистским удостоверением, и был готов к серьезному разговору. Но <br />
разговора не получилось. А получилось следующее? <br />
У женщины на руках лежал ДРУГОЙ ребенок. Мои вопросы попрошайка попросту <br />
игнорировала с отрешенным лицом. Меня интересовали документы на ребенка, <br />
и, самое главное ? где вчерашний малыш? <br />
<br />
Попрошайка вопросы игнорировала, зато их не игнорировали торговки, <br />
стоявшие рядом. От женщины, торгующей трусиками, я узнал, что мне следует, <br />
мягко говоря, удалиться из перехода. К возгласам торговки подключились ее <br />
негодующие соседки по ремеслу. Следом за ними ? прохожие преклонных лет. В <br />
общем, я был с позором выдворен из перехода. Оставалось одно ? звонить 02 <br />
или искать милицейский патруль. Но милиция нашла меня сама. Сержант, <br />
любитель посылать в?, подошел ко мне и спросил документы. Я документы <br />
предоставил, и высказал свое мнение по поводу нахождения женщины с <br />
ребенком в переходе. Сержант со мною согласился, и? отправился звонить <br />
кому-то. Я стоял перед переходом, с полным ощущением того, что пытаюсь <br />
бороться с ветряными мельницами. Спустя несколько минут в переходе не было <br />
уже ни торговок, ни попрошайки со спящим ребенком? <br />
<br />
Когда вы видите в метро ли, на улице ли женщин с детьми, просящих <br />
милостыню, задумайтесь, прежде чем ваша рука полезет за деньгами. <br />
Подумайте о том, что не будь вашего и сотен тысяч подаяний, и бизнес этот <br />
умер бы. Умер бы бизнес, а не дети, накачанные водкой или наркотиками. Не <br />
смотрите на спящего ребенка с умилением. Смотрите с ужасом. Ибо вы, <br />
прочитавшие эту статью, знаете теперь ? почему спит ребенок?<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/17756/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 14 May 2007 20:15:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Самогубцям присвячується]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/16145/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/16145/</guid>
<description><![CDATA[Служба доверия   <P>Ю. В. Решетов   <P>Hа АТС были какие то проблемы с кабелем и мой телефон не работал в течении трех суток. Телефонисты вырыли транщею во дворе, прямо посреди тротуара, так, что в условиях осенней слякоти ее преодолеть можно было только на вертолете. Их возня с пучками разноцветных проводов, торчащих из свинцовой оболочки не слишком радовала — электронную почту нельзя было скачать, не говоря про то, что никуда нельзя позвонить и никто до меня не мог дозвониться.   <P>Я уже видел черти какой сон, как среди ночи раздался телефонный звонок.   <P>— Едри вашу налево! Кому это не спиться в такое время? Что за срочность?   <P>— ворчал я подходя к аппарату,   <P>— Але!   <P>— Але, здравствуйте. Я решил покончить жизнь самоубийством.   <P>— Ну, а я тут причем? Решил, значит дело надо доводить до логического завершения.   <P>— Это служба доверия?   <P>— Доверяй, но проверяй! Ты хоть бы на часы глянул, я же спать уже завалился, а тут ты со своим самоубийством.   <P>— А что разве служба не работает круглосуточно?   <P>— Нет, только с девяти и до восемнадцати, обед с двенадцати до тринадцати.   <P>— А если мне сейчас захотелось уйти в мир иной?   <P>— Мечтать не вредно. Значит ты невовремя туда собрался. Звони после девяти, я тогда буду тебя уговаривать не делать этого. У меня оплата почасовая и платят только за рабочее время. А на общественных началах, поищи других дураков.   <P>— Спасибо! Я уже умирать передумал.   <P>— в трубке раздались гудки. Я набрал номер дежурной по АТС.   <P>— АТС слушает.   <P>— Слушай дежурная, зачем вы мне на домашний номер телефона присобачили номер службы доверия.   <P>— На линии была авария, оборвался кабель. Утром восстановим нормальную связь. Какой у вас номер телефона.   <P>— Да пошла ты!   <P>— Я бросил трубку на рычаги.   <P>Походил по комнате, зашел в сортир, справил малую нужду и двинулся в сторону кровати, как телефон опять зазвонил.   <P>— Але, это служба доверия?   <P>— Угу, что вешаться вздумала?   <P>— Нет, порезать вены.   <P>— Кобель сбежал к другой сучке?   <P>— Он не кобель, а клевый парень.   <P>— Ща твой клевый трахает твою подружку, клево так, во все дырки, а ты вены резать собираешься. Чем ты их резать будешь, не кухонным ножом?   <P>— Нет бритвой.   <P>— Не советую бритвой, лучше кухонным ножом, предварительно затупленным.   <P>— Почему.   <P>— А я откуда знаю. Наверное кровищи будет больше.   <P>— Я крови боюсь.   <P>— Тогда вешайся.   <P>— У меня веревки нет.   <P>— Занавеска есть?   <P>— Есть.   <P>— Вешайся.   <P>— Карниз не выдержит.   <P>— А ты к люстре привяжи.   <P>— Люстру жалко, мне ее мама подарила.   <P>— Какая тебе разница, ведь ты удавишься?   <P>— Нет все равно жалко. Ты такой забавный! Мож встретимся?   <P>— Приглашаешь на палку чая?   <P>— Угу.   <P>— А как же вены, ты что, передумала их перерезать?   <P>— Неохота.   <P>— Ну, блин ты даешь, я тут сижу распинаюсь, жду когда ты кони двинешь, а тут на тебе — неохота? Мож порежешь вены, а? Мы ведь в морге зарплату получаем, чем больше трупов, тем выше ставка.   <P>— Ха–ха–ха, а ты оригинал, может все таки встретимся?   <P>— Только, должен тебя предупредить, я четырежды женат, имею восемь детей, шестьдесят три внука и двух правнуков, не считая многочисленных любовниц. Но это фиг с ним, я могу развестись и на тебе жениться. Мне твои сиськи сразу понравились.   <P>— Как по телефону. Ха–ха–ха. Они же маленькие.   <P>— Фигня это все. Поедем во время медового месяца в круиз, заглянем в Силиконовую долину, накачаем твои сиськи силиконом. Такие сисяры получатся просто отпад, крутые будут у тебя прибамбасы. Так, диктуй имя, фамилию и размер бюстгалтера.   <P>— Зачем?   <P>— Как зачем? Я тебя в очередь запишу. Ты что думаешь, одна такая, кто со мной встречу назначил. Тут очередь. Так, где у нас тут свободное время. Ага, в следующем месяце, пятнадцатого числа. У тебя месячных надеюсь не будет в это время? Придешь подмытая и со справкой от сифилисного врача. Мы с тобой порезвимся.   <P>— Спасибо, не люблю очередей. Ладно, я еще позвоню, пока.   <P>— в трубке раздались гудки. Спать уже не хотелось. Я пошел на кухню и заварил кофе. Раздался еще один звонок.   <P>— Здравствуйте, спасибо, что позвонили! — отвечаю, стараясь говорить с импортным акцентом, — Что будем: вешаться, топиться, травиться, резать вены, стреляться? У нас самый большой выбор принадлежностей для самоубийц: шелковые веревки намыленные лучшей французской косметикой, прекрасные яды из экологических натуральных трав собранных на Тибете, титановые бритвы для перерезания вен от лучших европейских производителей, мультимедийные джакузи с электрошоком ...   <P>— Это служба доверия?   <P>— Да, это служба доверия, с вами говорит сертифицированный специалист, прошедший стажировку в Лос–Анжелесе, доктор Эндрю Краморски. Мы работаем по лучшим западным технологиям служб доверия, оказываем людям прибегнувшим к суициду самую квалифицированную помощь. Если вы не в состоянии покончить с жизнью самостоятельно, то можем выслать сертифицированных киллеров, которые за умеренную плату помогут вам. У нас также вы можете заказать весь набор похоронных услуг...   <P>— Проклятые буржуи, и сюда добрались, грязные торгаши!   <P>— Моя твоя не понимает. Это есть честный бизнес. Желания клиентов наша обязанность. У вас есть факс? Мы вышлем вам прайс наших услуг. Не забудьте посетить наш сайт в интернет: дайбл ю, дайбл ю, дайбл ю, точка, суицид, точка ...   <P>— Во блин, докатились до точки. Кругом реклама. Послушаешь и умирать не захочется, — на том конце положили трубку.   <P>У меня появилось время дохлебать кофе. Опять звонок.   <P>— Здравствуйте! С вами говорит служба доверия. Рассказывайте.   <P>— Что рассказывать?   <P>— Как докатились до жизни такой? Не хотите про жизнь, рассказывайте анекдот матершинный.   <P>— Да что рассказывать — девушка ушла.   <P>— Мне тут час назад звонила девушка от которой кобель к другой сучке убег. Мож тебе дать ее телефончик, снюхаетесь?   <P>— Что это за служба доверия? С кем я разговариваю? С психологом или священником?   <P>— Монашка в декрете, а психолог с женой все время стычки устраивал, она от него сбежала, обозвав психом, он таблеток сожрал несколько пачек, теперь в реанимации валяется. А я паталогоанатом. Ты давай колись быстрее, а то у меня тут еще работа — один гад выстрелил себе в бошку и пуля там застряла. Блин не мог разрывными стрелять, теперь придется делать трепанацию его дырявого черепа и искать эту чертову пулю.   <P>— Вы шутите?   <P>— Какие к черту шутки? Все на полном серьезе. А ты какими пулями стреляться удумал, а то смотри у меня.   <P>— Я передумал,   <P>— опять гудки.   <P>Тут я вспомнил, что можно скачать электронную почту и включил компьютер, как раздался еще один звонок.   <P>— Але, служба доверия?   <P>— Она самая. Ну, а ты как решила уйти в мир иной?   <P>— Выпрыгнуть с балкона.   <P>— Какой этаж?   <P>— Четвертый.   <P>— С четвертого и дурак прыгнет. Еще небось внизу грядки жильцов с первого этажа, а не асфальт.   <P>— Там кусты.   <P>— Надо с двадцатого сигать и без парашюта.   <P>— ... — на том конце воцарилось молчание.   <P>— Понимаешь, это нашим друзьям из службы спасения удобно. С четвертого сковырнешься в кусты, только руку или ногу сломаешь. Если самоубийца живым останется, то его надо будет спасать, вынимать, капельницы, реанимация, в общем сама понимаешь, сколько хлопот. А с двадцатого об асфальт шмякнешься, приедет машина, соберет тебя в целофановый мешок и все. Только дворник песком мокрое место посыпет и как будто ничего не было. Ну, как договорились, прыгаешь с двадцатого?   <P>— Нет не прыгаю.   <P>— А что, слабо?   <P>— Страшно.   <P>— А еще самоубийца называется. Ты номером ошиблась, тебе надо было не в службу доверия звонить, а в передачу «Спокойной ночи малыши». И пусть тамошний хрюша с тобой хрюкает по ночам. А мы настоящими самоубийцами занимаемся. Клади трубку не отнимай время, мне сейчас камикадзе должен позвонить.   <P>— Извините, я уже хочу жить,   <P>— трубку положили. Hаконец я добрался до компьютера и только притронулся к клавишам ... звонок.   <P>— Ты сам умрешь или киллера прислать?   <P>— Извините, это телефонист из АТС.   <P>— А я думал, что Вован, который две штуки зелени занял и когти урвал. Голос похож. Ну, че тебе, братан, буробь быстрее, меня шлюхи ждут в джакузи.   <P>— Я телефон проверяю, а то кабель порвался, вчера провода перепутали.   <P>— А, это ты телефончик мне угрохал? Я четвертый день факс из Цюриха не могу получить, узнать отправили они кокаин или нет. Смотри у меня братан, чтобы все чики — чики было. Ато братва придет познакомиться, она проложит тебе кабель в заднем проходе.   <P>— Не беспокойтесь, все будет в ажуре.   <P>— Да, и яму там не забудь зарыть, а то братва тебя там зароет. Моя «Мазда» уже третий день на приколе, не может твой окоп объехать.   <P>— Не беспокойтесь, все будет сделано.   <P>— Давай, братан, шурши шустрей.   <P>Уже светало. Кофе перестало действовать и клонило ко сну. Я выключил компьютер и пошел спать. Только заснул, как опять звонок.   <P>— Ну, блин кому еще не спиться?   <P>— Привет, это я Марина.   <P>— Какая к дьяволу Марина в семь утра?   <P>— Да я тебе сегодня в полночь звонила, вены перерезать хотела.   <P>— Ну, так чего же ждешь, режь быстрее, я хоть высплюсь.   <P>— Да, не хочу я ничего резать. Просто позвонила в службу доверия, а мне сказали, что у них телефон не работал всю ночь. Я на АТС. Телефонист подсказал с каким они номером перепутали. Вот и нашла тебя. Знаешь, ты мне понравился.   <P>— А ты мне нет.   <P>— Но, ты спас мне жизнь и теперь я твоя должница.   <P>— Только не натурой, верни долг деньгами. Имей совесть, я спать хочу. Всю ночь мне придурки звонили и всех надо было спасать от суицида. Позвони вечером, я буду выспавшийся и пошлю тебя по всей форме и куда подальше. Договорились?   <P>— Окей! Спокойной ночи! Точнее утра.   <P>* * *   <P>— Куда пойдем? — спросила Марина.   <P>— В ближайшую забегаловку. Тут за углом есть кафе.   <P>— Знаю, пошли пешком.   <P>— Ну, пошли.   <P>— Знаешь, я вчера действительно хотела порезать себе вены. Потом подумала, что это неинтересно, порежу, умру, найдут меня мертвую. Хотелось, чтобы кто нибудь сначала попытался отговаривать.   <P>— Угу, назло. Есть такой в психологии синдром сифилитика. Когда человек подхватывает неприличную болезнь, то спешит ею поделиться с окружающими. Если самому плохо, то старается сделать плохо и другим. Типа: они будут меня уговаривать, а я назло им возьму и по венам хрясь. У меня не получилось и у них ни хрена не получится.   <P>— Да, так именно и есть. Те, кто способен на суицид, стремяться сделать это демонстративно, вовлечь в свое несчастье побольше окружающих. Вот и мне захотелось так сделать. И я позвонила в службу доверия, чтобы они пытались меня отговорить, а это бы подстегнуло меня к тому, что я задумала, потому что в тот момент мне хотелось делать все наоборот.   <P>— А я взял и обломал тебе мыльную оперу?   <P>— Да еще и как! Представляешь, человек настроен на отчаянный шаг, думает, что этот шаг самый важный сейчас в мире и все должно крутиться вокруг него, а тут ты ... и оказалось, что предыдущее настроение всего лишь глупость.   <P>* * *   <P>Мы подошли к кафе и нырнули вовнутрь. Над стойкой был подвешен телевизор. На его экране мелькали клипы с всесозможной попсой, ритмично ноющей без слуха и голоса, прыгающей и дрыгающей тем, что танцорам мешает. Снизу шли заказные поздравительные титры, один из которых гласил: &quot;Спасибо нашей Службе доверия! Сегодня ночью я узнал, как прекрасна жизнь! Несостоявшийся самоубийца.&quot;   <P>г. Ташкент   <P>22 июля 2000 г.   <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P>  <P></P></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/16145/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 03 May 2007 19:19:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Є казки, є байки, а це - бувальщина]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/15233/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/15233/</guid>
<description><![CDATA[<P style="MARGIN: 0cm 0cm 5pt"><FONT><FONT><SPAN style="mso-ansi-language: UK">Один мій товариш (Андрій), товариський та веселий хлопець</SPAN><SPAN style="mso-ansi-language: EN-US">,</SPAN><SPAN style="mso-ansi-language: UK"> вирішив в минулому році до Лаври зайти - подивитись на краєвиди, та й просто відпочити... В дорозі слово за слово познайомився з іншим хлопцем, розговорилися, і коли вже піднялися до дзвіниці хлопець признався: &quot;</SPAN>Как хорошо что я тебя встретил. А то мне говорили, что в Украине очень не любят русских, а я-то сам из Москвы…&quot;<SPAN style="mso-ansi-language: EN-US">. </SPAN><SPAN style="mso-ansi-language: UK">Андрій йому одразу розповів про свій гурт, та запросив в той же вечір до них приєднатись. Оскільки відкладати на потім він не любить, то одразу перейшов до справи: прямо на дзвіниці дістав мобілку, та радісно зателефонував товаришу: &quot;Ало, привіт! Сьогодні збираємось як звичайно? Обов’язково приходь, та всім передай щоб обов’язково були. Не повірите - я вам москалика приведу!!!&quot;. Глип на хлопця - а він якось трохи зблід, та й переляканим зробився. Андрій його лагідно по плечу похлопав: &quot;Ну що, москалику - тепер у тебе два шляхи - або сам з дзвіниці злетиш, або зі мною спустишся.&quot; </SPAN></FONT></FONT></P>  <P style="MARGIN: 0cm 0cm 5pt"><SPAN style="mso-ansi-language: UK"><FONT><FONT>Не знаю як той парубок збирався з мужністю, однак до місця зустрічі прийшов. І був ще більш здивований коли його ніхто й не думав чіпати - знайшлась гітара, було про що потеревенити… Ввечері наступного дня йому пояснили: є росіяни, що приїжджають до України працювати, відпочивати - вони звичайні люди, і не завдають нікому зайвого клопоту. Дуже рідко може трапитись щоб такого росіянина образили. А є москалі - незначний відсоток росіян, що ведуть себе настільки грубо та зневажливо що через 3-5 хвилин навіть не розмови - присутності поруч, виникає до них відраза. Саме цей відсоток отримує максимум проблем у нас, і розповсюджує байки про страшні поїздки в Україну.</FONT></FONT></SPAN></P>  <P style="MARGIN: 0cm 0cm 5pt"><SPAN style="mso-ansi-language: UK"><FONT><FONT>Через деякий час хлопець звик, майже кожного вечора виходив до гурту поспілкуватися, та й пограти (бо він теж на гітарі вмів щось бринькати). Через місяць товариство підірвалося поїхати до Львову. Задумано - зроблено. Подивились на архітектуру, помилувалися краєвидами, поспілкувалися з тамтешніми жителями, та й задоволені повернулися додому. Той хлопець знов очікував на неприємності, і здивувався від маси отриманих гарних вражень. </FONT></FONT></SPAN></P>  <P style="MARGIN: 0cm 0cm 5pt"><FONT><FONT><SPAN style="mso-ansi-language: UK">Через кілька місяців настала пора йому повертатися до Москви. При прощанні він сказав вражаючу фразу: &quot;</SPAN>Спасибо что объяснили кто такие москали. Я понял, они у нас действительно есть. Я их сам&nbsp;ненавижу!..&quot;.<SPAN style="mso-ansi-language: UK"> Тяжко йому буде вдома, одному.</SPAN></FONT></FONT></P><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/15233/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 26 Apr 2007 12:37:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Конституція України по галицьки (Від Богдана Волошина)]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/12450/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/12450/</guid>
<description><![CDATA[<P>Розділи I, II 
<P>Стаття 1. 
<P>Україна є держава українців, які сповідуют свою суверенність, незалежність від оковитої і росийского газу, демократичність у виборі чільних урядників і жінки. 
<P>Стаття 2. 
<P>Суверенітет України поширюється на всі її городи, клумби, пляжі, комини і пляци під забудову. Україна є держава, як невгрижене ябко, тобто юнітарна.<BR>Святі терени України в рамцях накраяних кордонів є нашими на віки вічні. Амінь. 
<P>Стаття 3. 
<P>Людина, навіть якщо вона й не є галичанином з якоїсь Божої примхи, її життє і здоров'є, честь і гордість, право бути непобитим на міліцейськім постерунку чи після футболу визнаютьсі в Україні найгарантованішою соцівальною вартісністю. Держава, як то не смішно, відповідає перед людинов за свою діяльність чи бездіяльність. 
<P>Стаття 5. 
<P>Україна є республікою, хоть і не всі знают що то є за цимес.<BR>Головним начальником і владарем в Україні є народ, якого правди сила, що вгору йде. Народ сам тего не відаючи чинит владу безпосередньо і через свої демократичні органи. Ніхто не може купити собі державну владу. А хто може – най ся поділит з народом. 
<P>Стаття 10. 
<P>Державнов мовов в Україні є українска. Всі решта мови не гірші, але наша ліпша, бо ми є титульна нація і нема на то ради. Прецінь в Україні дається гваранція, щоби кождий міг балакати по своєму, і навіть, по росийски, хоть то і паскудство. А ще наша держава позволяє вивчати инші ріжні мови, які не кождий зрозуміє в Карпатах чи на Волині, але якими балакають тамка, де ми заробляєм гроші на прожиття тутка. 
<P>Стаття 11. 
<P>Держава збирає докупи і галичан, і закарпатців, і буковинців, і волиняків, і полтавчан і подоляків, щоби нагадати їм, що вони з діда прадіда вродилисі українцями, про що записано в паспорті і инших ріжних аусвайсах і метриках.. 
<P>Стаття 12. 
<P>Україна дбає про українців, які знайшли гроші виїхати з наших благословенних теренів, але теперка дуже тужать за материзною, хоть і сидять при грошах. Але держава не має грошей, щоби їм аж так помогти. 
<P>Стаття 13. 
<P>Земля, і всьо, що лежит під ногами, астматичне повітрє, вода в річках, возерах, ставках, морях, кранах, флєшках і філіжанках, які є на наших теренах – є нашими до самої смерти. Кождий наш чоловік, хоть і нехрист має право спользувати природні воб’єкти, але щоб нам сі троха лишило. 
<P>Стаття 14. 
<P>Земля є основним націвональним здобутком і хто на ню посягне – дістане по загребущих пальцях, захланній голові і сиромудрій сраці по саму Тузлу. 
<P>Стаття 15. 
<P>Кождий порядний українец має право пащекувати на владу від щирого серці і на повну губу, бо в нас цензура суворо заказана. Жадна ідевологія не годна визнаватисі державов як за більшовиків, бо то є встид і ганьба. 
<P>Стаття 17. 
<P>Боронити Україну з Півночі і Сходу, Заходу і Півдня мают Збройні Сили України, але їм бракує солярки. Тож кожний українець, що може тримати в рукаї зброю, повинен її мати в сховку і регулярно чистити кріса, шмайсера чи машінгвера, бо вороги не сплят, а пантруют по периметру кордону. А ще кожний українець має право бути міліціянтом і прапорщиком – се їго суверенне право. 
<P>Стаття 20. 
<P>Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. А ще Франц-Йосиф, але він вже давно вмер, через те до него не всі сі признают.<BR>Державний Прапор України – фана з двох рівненьких смужок синего і жовтого кольорів. І не дай вам Боже перевернути його догори дригом!<BR>Державний Герб України є – Знак Княжої Держави Володимира Великого і УПА – тризубец, а не виделець.<BR>Державний Гімн України – націвональний гімн на музику М.Вербицкого, що похований, де теперка Польща. Хто не знає нашого гімну – не є українцем, а є гавганом і анальфабетом, за що може дістати в писок і де інде.<BR>Столицьом України є Київ, хоть то і не справедливо, бо Львів не гіршій і українців тутка більшіше. 
<P>Стаття 23. 
<P>Кожда людина має право бути собов і розвиватисі, як тато каже, якщо при цім вона не робе гранди иншим людям і їх родичам. 
<P>Стаття 24. 
<P>В нашій державі не може бути жадних привілеїв чи заказань за ознаками раси, кольору шкіри на мештах, політичних, релігійних та інших пташках в голові, по жіночій лінії і сексу.<BR>Рівність прав жінки і чоловіка гварантується, хоть наші хлопи і не навчилисі родити дітисьок і давати їм цицьки помежи зуби. Держава чинить так, щоби кобіти могли і працювати, і бавити бахурів. Бо хлопи тего не годні робити – наші балватунці можут тілько горівку пити і бомки збивати. 
<P>Стаття 27. 
<P>Кожда людина має право жити і не тужити.<BR>Нігди не мож скасувати чуже жіттє, хоть то і пияк, і затятий москалиско. Бо тоді мож втрафити до цюпи і годувати воші в криміналі. 
<P>Стаття 35. 
<P>Кождий має право вірити в тего Бога, котрий намальований на їго іконах. Церква і церковники в Україні відокремлені від держави, але не від наших пожертв, що вигідно їх вирізняє з-поміж инших комерційних структур. 
<P>Стаття 36. 
<P>Громадяни України можут сі гуртувати в союзи, партії, гуртки і колгоспні ланки без жадних заказань і на свої гроші. Кого ж насильно притягнули в СДПУ(о), чи Народний рух – най напише супліку до прокурора, бо так робити не мож, хіба за грубі гроші. 
<P>Стаття 40. 
<P>Кождий матолок в нашій державі, що володіє письмом і каламарем, може написати супліку, чи скаргу до органів державної влади на органи державної влади. Держава гварантує – смішно буде всім. 
<P>Стаття 41. 
<P>Кождий має право чимсь володіти. І кождий має право володіти чимсь твоїм. 
<P>Стаття 43. 
<P>Кождий має право тяжко гарувати і гнути спину, але не кождий на зарплату. Щоправда право на матвинагороду за працю захищається законом. Як і архітектурні пам’ятки. 
<P>Стаття 45. 
<P>Кождий, хто гарує, має право на вічний спочинок. 
<P>Стаття 47. 
<P>Кождий має право на власну халупку, курінь, намет чи кватиру на виплату. Але не кождий навіть те має. 
<P>Стаття 51. 
<P>Шлюб сі ґрунтує на вільній згоді жінки і чоловіка. То є їх проблєми. 
<P>Стаття 68. 
<P>Кождий матолок повинен жити за законами України. Бо може статисі так, що ти ніц і не знав, коли тещу катував, що то не мож робити – а тебе вже до цюпи запхали і статтю шиют. Незнання законів нашої держави не звільняє від отримання міліціянтами втіхи від твойого арешту. 
<P align="right"><B><I>Вільно переклав на львівську ґвару Богдан Волошин</I></B> </P></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p></p><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/12450/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 06 Apr 2007 18:47:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Присвячується LizOK, sonechko7, slezenko, та, особливо, BOND1986]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/12180/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/12180/</guid>
<description><![CDATA[Непередбачуване передбачення,<br />
Спогад сонця в осінню траву.<br />
Перший погляд, останнє побачення,<br />
Вічний докір... Невже я живу?!!<br />
Наша совість народжена знову<br />
Хай з реторти, а все-таки є...<br />
День народження болю і туги.<br />
Захід. Сонце. Твоє і моє.<br />
<br />
Зі щоденника Константина Девіса.<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/12180/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 04 Apr 2007 19:11:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Перший, і, мабуть, останній запис]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/153536/12060/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/153536/12060/</guid>
<description><![CDATA[<P>Дивно, чомусь вирішив завести свою сторінку. Мабуть через те, що часом хочеться відповісти на цьому сайті оточуючим, чи просто щось оповісти, однак без реєстрації цього не зробиш. Саме тому вважаю цей запис як першим, так і останнім, як буде насправді - час покаже.</P><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/153536/12060/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[Gluck(Счастье)]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 03 Apr 2007 20:14:00 +0300</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
