[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Про що ти мрієш, квітко, Коли звертаєш пелюстки до сонця на світанку? Куди летиш, лелітко, Як спалахне в агонії багаття наостанку? За чим сумуєш, зоре, Коли ти позираєш вниз крізь темряву чорнильну? Як ти вируєш, море, Що берег б'єш шалено та багатохвильно?..[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Коханння, як народжуєшся ти? Зникаєш згодом у які світи? Чому так радісно та щемно водночас, Коли вогнем ясним обпалюєш ти нас? Чом порожнеча й спопелілі рештки Лишаються по тому, як підеш ти? Очікують на тебе і шукають люди -  Бува, тебе нема, та інколи - є всюди.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Если нас тобой сложить - Мир взорвётся, Как сверхновая звезда, И мы разлетимся с тобой В разные стороны. Если нас с тобой отнять - Мир превратится В пустынный и холодный белый карлик. Так что же лучше?..[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Я в плену у тебя; Пожимаешь плечами - тебе всё равно. Всё твержу, что люблю; Ты не веришь. "Всё - блажь!" - уверяя. Я молю - отпусти! Но не можешь: "Ведь я не владыка".  Заклинаю - люби!- И молчанье... Что думаешь ты?......[Приєднана картинка]

  [Приєднана картинка] Злетімо! Наші крила - то пісні, Що у серцях вирують навесні. До сонця посміхнімосьі хмарок; Летімо через терни до зірок!  В польоті ніжність нам сприя,  Моя підтримка - ти, а я - твоя.  Не бійся впасти, з вірою лети!   То - сила крил в дорозі до мети. Кохання -наш керманич пильний. Лише не обертайся, вниз не позирай, Та серця свого сумнівом не край. Політ почнімо вільний, спільний!..... ©Cтепанська Марина (SMG)

[Приєднана картинка]Послухай!.. Небо дихає нічне Могутньо, але стримано та тихо. Долонями відчуй - пульсують зорі; Життя у всесвіті триває... Дивись! - бубнявіє, нуртує Щось, ледь вловиме оком...  Межа між літом і весною...  Ридає та радіє серце!........ ©Степанська Марина (SMG)[Приєднана картинка]P.S. писалось давно. але тема вічна

Ти куштував мене -  Вершки ванільні з шоколадом.    Солодкий і сунично-запашний     Був поцілунок твій;     Його я смакувала,     Не в змозі відірватись,     Побоюючись, що невдовзі     Лиш денце доведеться облизати...     (20 жовтня 2001р.)  ©Степанська Марина (SMG)

"Ніколи...вдвох...навіки...ні..."Дощ пише й пише на  вікні.Імла, безлике небо і сльотаво.Коханий, то лише уява!..Ти припадаєш до грудей щоночі.Кохаю! Ко-ох-ха-ах-аю-аю!.. -Десь глибоко відлунює пророче;Під ранок із судомами вщухає..."Любов - бов - дур - дур - дум - бум - бом!.."Дощ зрідка бумка за вікном.Кохання ...є...ще буде...проминуло...Обличчя потьмянілі. Спогади поснулі.Сум нидіє по закутках оселі...Пробуджує і збуджує до млостіТвій дотик, що чаївся у постелі.Очікую... ...

Читати далі...

На днях дочка сказала : -Мне не нравятся девочки. После этого, естественно, последовал мой вопрос: -А мальчики? Конечно, мальчики нравятся. можно было и не спрашивать. Но моё любопытство вело меня дальше. -Почему тебе девочки не нравятся? -Потому что они дуры! Этого я не ожидала. И продолжала задавать вопросы: -А почему же дуры? Ответ последовал такой, что я перевариваю его до сих пор: -Потому что они выходят ЗАМУЖ! После этого я не могла не спросить: -А ты замуж не...

Читати далі...