Красіва історія
- 29.05.14, 21:40
Ну шо вам сказать, познайомився я тут на днях з дуже очароватєльною індонезійкою. Странна особа і цим страшно прівлєкатєльна. Була закордоном тіки в Норвегії і Новій Зеландії, шаріт Трієра, Кубріка, Грінуея і багатьох інших, а Кустуріцу ми напрімєр на днях освоїм. Артхаус для індонезійців як для нас албанську учить. У них ніколи не було кінотеатрів, а ті, що нещодавно почали з'являтись - це развлєчєніє в моллах поруч із макдональдсами, тому кіно відповідне.
Но всьо же я не про це. Ще в перший день нашого знакомства призналась, шо місяць встрєчалась з русскім, але він уже уїхав. Думаю, блять, тут ні разу я сам ні одного русского не встрічав, а тут на тобі, де вона його нарила? Каже, протриндів їй вуха всі своєю політікою, своїм Кримом і Донбасом (тут я поперхнувся і хотів її поправить, шо це трохи "не їх політіка", но рішив не нагружать). Вона особо його не слухала, тому так і не поняла він за путіна чи нє (як це возможно? - ну це десь так навєрно як дивитись русскі новості без звука, подумав я).
Сьогодні ми були за містом на угарній тусовці французького культурного центру. Так як індонезійці в 98% випадків не бухають, алкоголь закінчився в перші 15 хвилин. Ми сиділи біля бара, біля мене стояла ще одна знайома дівчина, яку я чучуть ще давно научив українських і російських слів. Вона хотіла, щоб я їй здєлав фоточку на камєру. Сказала українською "фото будь-ласка", хаха, пам'ятає)) Я зробив, а тоді вона каже "спасіба" і така - "ой, вибач, я забула як українською, пам'ятаю тіки російською". "Дякую". "А, точно, дякую!" Моя подруга за цим спостерігала.
- А ти мене навчиш російської?
- Української можу
- Ну добре. До речі, пам'ятаєш, я тобі розказувала про свого екса з москви?
- Ну
- Він тобі просив шось передати
- Да? Шо ж?
- Крим наш, - вона довго намагалась вимовити ці два слова, но я почти сразу поняв. - Шо це означає? - спитала вона
- Це означає, що в нього витік мозок
- Хаха, а таке буває?
- Скоріше за все ти була свідком
- А ти хочеш йому щось передати?
- Скажи, що в мене прізвище Бендера.
- В тебе прізвище Бендера? Бендера - це ж прапор по-індонезійськи.
- Не важливо. Просто скажи, шо може приїхать поговорить зі мною в Індонезію, єслі хоче. Фамілія моя Бендера.
Їдучи з тусовки на машині я був за кермом, вона спала. А я думав про те, як можна тут, будучи місяць в Індонезії, думати про якийсь там Крим, який ніхуя не мій чи ваш, і ніколи моїм не став би, навіть якщо був би в складі України. І ніколи "його" він теж не стане, але тим не менш, глупий русскій буде думать, шо воно його. А насправді навіть жизнь його не його. Бог прийшов, Бог узяв. Ну єслі ти не віриш убога - Путін прийшов, путін взяв. Но я рішив шо краще цього всього не буду пояснювати, індонезійському уму такі речі взагалі не під силу, не тому шо вони тупі, а тому шо вони чисті, ні мінути ОРТ в жизні, тому краще ми подивимось Кустуріцу завтра.