Updt: Про руських поліглотів

Йду по готелю. Тут всі номери на поверсі заселені. Стіни досить товсті, але кімнати маленькі, тому чутно з коридору, що відбувається в кожній із них. А я люблю філософсько-антропологічні досліди, ну, ви ж знаєте. І от у всіх кімнатах досить тихо, десь кричить дитя, десь їбуться, тихенько так, видно вже знають, шо дослідники-практики можуть снувати міжномерними коридорами. До слова, колись я случайно переплутав двері свого номеру і застав у ліжку китайську пару в активній фазі спарювання, після цього я уважно дивлюсь на цифєрки і намагаюсь дослуховуватись, шо робиться в кімнаті, перед тим, як і неї зайти. Ну так, про всяк випадок. А тут, підійшовши до номеру, я почув досить голосні звуки з сусідніх дверей.

Ці звуки нагадували знайому мені мову з великою кількістю елементів акання, до того ж, тон і гучність досвідченому досліднику давали чіткі підстави зразу зрозуміти походження тіл із номеру навпроти. Тож я стояв і слухав.

- Мам, я тєбє гаварю, тут нікто на русском ні слова. Вообщє ні слова! Ані тут на малайском. Діалєкт такой. Корочє нічєво нє панятно. Вообщє ето смєсь голландской, англійськой, датской, нємєцкой (!), тайской (!!!) і кітайской. По англійскі тут вообщє нікто ні каплі нє говоріт.

Я зразу зрозумів, що далі вже цікавіше нічого не буде, тим більш, хтось йшов навпроти, а я якось глупо закляк у дверях. Але москалів можна слухати і слухати. Особливо поліглотів. Особливо зараз. В ці моменти в мене прокидається любов до зоогеографії. Малазійська діалект. Англійською в колишній британській колонії ніхто не говорить. Ну само собою української взагалі не існує. Мені всьо єщо кажется, чи виучіть русскій - це вже послєдній шанс спасті іх мір і, соотвєтствєнно, подвід?