Скоро по всій Україні

За час мого життя в місті до мене затесався тіко один посівальник, якийсь п'яний гопнік. Понасипав мені в коридорі гречки з якоюсь половою і шкапалуп від сємок. При чому зробив то всьо мовчки. Потім гикнув і сказав: "Тьо, дай на апахмел". Я сказала, що за "тьо" я йому дам хіба що в лоба, дала п'ять гривень, виштовхала "племінника" в спину, бо він збирався прилягти на ковріку, і сказала вчити фолькльор.
В селі то ціле дійство. Починаючи з щедрівок. Спочатку, засвітла, бігають дітки з коротенькими щедрівками

"що ти, тітко наварила,
що ти тітко напекла,
наси скоріш до вікна,
не щипай, не ламай,
по ціленькому давай"

Потім іде молодь, наряжена і розмальована, в кого на шо хватило фантазії. Потім жіночки, ті що перші кралі на селі актівістки, камсамолки і проста красавіци в минулому, що в клюбі на всі свята співають.
І ось тіки-но люди позачиняють двері і повлягаються, як починають ходити посівальники.
То контінгєнт особливий. Хто перший встав, той більше вторгував. В селі були батько і син, вони завжди ходили першими, десь починаючи з 3 годин ночі, і збирали всі гроші, бо дехто пускав тільки першу партію посівальників, потім зачинявся і досипав. І як потім не гепай у ворота і не дражни собак, вже не пустять. Батько з сином ходили разом, бо син збирав гроші, а батько содєржимоє рюмок. Він брав з собою дволітрову пляшку з-під сітра, лійку і зливав туди всьо підряд, шо б де не налили, всі види самогону, вино, наливку, казьонку. Але не забував лити і в себе. І тоді сину треба було тягти папіка додому, щоб не замерз під забором де-небуть.
Пізніше йшли хлопці-школярі,щоб не спізнитися до школи, десь годин в 6-7, з гарними посіваннями:
" Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця
І всяка пашниця,
Знизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
3 Новим роком
Вас вітаю!"

А потім вже йшли всі інші. Хто з вечора напився і болєл душой, хто проспав, хто думав, що тіко 2 січня і пора похмелитися б уже. Мої батьки ніколи не зачиняли двері, пускали і пригощали всіх. І ось так, вже десь, по сільським міркам перед обідом, годині о 10, йшла остання партія. То були вже ті, що випили все, що позбирали в дволітрові пляшки з-під сітра, проспалися і забули де вони були. Їм приходила гєніальна ідея: "А пашлі до Миколи куркуля, в нього всігда є шо випить і закусить"
Ну то вже був капєц, клієнтура "бойся"!
Один рік була страшенна ожеледиця, спочатку випав сніг, потім пройшов дощ і трохи підмерзло. Клієнтура "бойся" в кількості трьох чоловік випила, закусила і пішла на вихід. Двоє благополушно покінулі двір, а один рішив шо вже всьо, фатіт іти, пора лягать спать. І ліг посеред двору. Мама побачивши то, вділася і пішла дядька піднімать "бо примерзне, прийдеться долотом отбивать". Дядько вставать отказувався і пручався. Тоді мама взяла ночви з прикрученою до них проволокою, В таких в селі тягають всьо, починаючи від бетону і кінчаючи гноєм з-під свиней.Яку функцію ті ночви виконували в нас я не пам'ятаю. Але мама льогко погрузила дядька в ночви і потягла в місце постояної діслокації, тобто додому. Пам'ятаєте картину "Тройка", так ото сюжет той же. Тільки з поправкою, що моя мама на той час працювала головним бухгалтером в сільраді, а на вулиці і в дворах було багато народу, бо ж свято, люди по гостям, по родичам ходять, хоч і ожеледиця. Ну мама в мене не сноб, але картіна була епічна. Головний бухгалтер, а то в селі почті учітєль або лікар, короче інтілігенція, тягне алкаша в ночвах через все село. Мама доставила Колю додому вигрузила під поріг і почала гепати в двері, щоб жінка забрала. А жінка в нього була з тих, що на всі свята в клюбі співають, дорідна така тьотя Маруся. Вона вийшла, побачила свого Колю в свинячому вигляді в свинячих ночвах. Поки моя мама балакала з тіткою Марусею, Коля вже трохи прочуняв і намагався вилізти на високий поріг хати. Той поріг вобще отдєльна історія. Хату ім будували п'яні шабаї, по проекту п'яного ж архітектора, бо поріг той був нахилом мало не 90 градусів. Коля на нього дуже важко залазив, але дуже часто метеликом літав з нього, а тьотя Маня, частенько надавала йому ускорєнія. Цього разу зла Маруся, побачивши свого Колю, який в черговий раз намагався прєодолєть Еверест свого порогу, вирішила прідать Колі ускорєніє відром жужалки на голову зі словами: "Скажи спасіба, що в плиті давно вибрала, ато б вуха попекла падлюці!". З відом оскорбльонной нєвінності тьотя Маня зачинилася у хаті.
А Коля трохи пошкрябав в двері і від бєзнадьогі, подався геть з двору.
Аж ось моя мама, акі конь в милє, дійшла по ожеледиці додому і з полегшенням здихнувши вже збиралася відчиняти хвіртку, як почула за спиною знайомий голос "Васильовна, прівєт!" Коля стояв позад мами, зі слідами попелу на голові і готовий опять прінять на грудь.
Колі вже давно немає на цьому світі. Тьотя Маня вийшла заміж за парубка на сімнадцять років молодшого за себе. Дядько, що ходив з пляшкою з-під сітра і колєкционірував всі сорти сільського самогону, вже давно закодірувався і зараз один з найкращих ґазд на селі, а син в нього воює на Сході. А Старий Новий Рік, то одне з кращих наших свят, як на мене.