Вирішила скинути сюди свій фанфік "Життя метелика" по "ЩВ"

Назва: Життя метелика Автор: Olga - golodna kitska - Dmitrenko  Пейрінг: Деймон / Олена Рейтинг: G Слоган: Життя метелика коротке Жанр: Романс з краплею агнста Дісклеймер: всі герої належать «Щоденники вампіра», моя тільки писанина.

Статус: міні, закінчений

  

Літній сонячний день, легкий вітерець розвиває темно-каштанове волосся дівчини, яка сидить на галявині, підставивши сонячним променям і без того смагляве обличчя. Поруч з нею на зелену трохи збляклу від сонця траву сідає хлопець.  -Олено ти згориш, і Стефан мене вб'є. -Напевно - відповідає дівчина, навіть не повертаючись до співрозмовника і не відкриваючи своїх очей.  -Гарний день - знову каже хлопець, тому що йому ще раз хочеться почути трохи хриплуватий, низький голос дівчини.  - Ти вирішив стати ввічливим, Деймоне?!  -Все може бути - відповідає в її ж манері він і засовує соковите, стигле стебло трави собі в зуби, копіюючи її манеру сидіти: опирається назад на руки, простягає ноги і теж закидає голову, підставляючи трохи бліде обличчя сонячним променям.  Ця відповідь звичніше дівчині. І та, яку хлопець назвав Оленою, повертається до нього. -Чому? - Просте запитання звучить в її вустах. Він відкриває очі і майже щиро говорить:  -Я ж вже казав день гарний. Його сині очі дивляться на дівчину щиро, лише куточок губ піднятий у вічній усмішці, стандартні запобіжні заходи Деймона Сальваторе.

- Хіба? - Знову просте запитання карі очі дивляться, ніби шукаючи підступу.  Раптом на плече хлопця сідає блакитний з синім метелик, разючий контраст: синя яскрава пляма на чорній футболці хлопця.  Дівчина затамувавши подих дивиться на це диво, крила метелика, такі ж за кольором, як і очі хлопця.  І той, якого дівчина назвала Деймоном, обережно і дбайливо, щоб не злякати комаху підносить руку до свого плеча з витягнутим пальцем. Метелик пересідає на його палець. Олена з німим питанням заглядає в його сині, як і крила метелика очі.  Деймон, тихо лише губами шепоче: -Відчув.  Стебло трави при цьому ворушиться між його чітко окреслених пухких губ це полохає комашку і метелик змахнувши крилами, летить, поступово розчиняючись на блакитному обрії. Дівчина розчаровано зітхає. - Lycaenidae - говорить він. -Не зрозуміла? - Здивований погляд карих очей у його бік. - Lycaenidae або голубянки сімейство денних метеликів.  -Звідки ти ... - заклякає дівчина. -Знаю - не дає їй закінчити питання хлопець і продовжує - в дитинстві, коли мені було років одинадцять, я любив метеликів.  Вона дивиться на нього з подивом все ще не вірячи в те що щойно почула.  -Так, ось яке я дивне чудовисько - усміхається хлопець