Краса українського Полісся

А саме Чернігівщини! Чому саме її, мабуть тому що я тут народилася, моя рідна земля оспівана моїми дідами прадідами.
Отож невеличкий історичний відступ.
За часів тоталітарного комуністичного режиму особливого поширення в суспільстві набула версія про Київську Русь як колиску трьох братніх народів — російського, українського та білоруського. Ця версія стала частиною офіційної ідеології щодо розуміння історичного процесу виникнення східнослов'янських народностей та їхніх мов.

Фальшивість і неспроможність цього «вчення» очевидні, бо воно не витримує навіть елементарної критики й суперечить здоровому глуздові. Образ «спільної колиски» невдалий уже хоч би тому, що ніхто з нормальних людей не покладе в одну колиску аж трьох дітей. Крім того, ці діти мали б бути близнятами, а, за офіційною ідеологією, російський брат проголошувався старшим, який разом з двома молодшими чомусь опинився в одній колисці. Але чи є він старшим братом насправді? Звернімося до історичних фактів.

Як було вже сказано, слов'яни у Східній Європі спочатку заселяли лише територію в межах сучасного українського Полісся та Лісостепу. Це — східна частина давньої прабатьківщини слов'ян, у межах якої із середини І тис. н. е. почав формуватися український етнос. Оскільки цю територію після розпаду праслов'янської етномовної спільності і далі заселяли близькі, але все ж таки різні групи слов'янських племен — більш численні склавини й менша група антів - протоукраїнська територія була не однорідна і так само, як наприкінці першої половини І тис. н. е., виразно ділилася на два етнографічно і, вірогідно, діалектно відмінні масиви: північний і південний.

Північний масив, що охоплював Полісся, Волинь, Наддністрянщину і Прикарпаття, у загальних рисах співвідносився з територією розселення давніх склавинів. Про них розповідав у VI ст. готський історик Йордан. Нащадками склавинів були численні племена, що згодом об'єдналися в племінні союзи дулібів, волинян, деревлян, дреговичів, північних полян і частково — сіверян. Північний діалектний масив став у майбутньому основою північного наріччя української мови.

ОТЖЕ культура абож Чернігів туристичний
Історичні пам'ятки

Визначні пам'ятки
Спаський собор 1036 р.
Борисоглібський собор 1чверть ХІІ ст.
Чернігівський колегіум кін. ХVI - поч. XVIII ст.
Катерининська церква кін.XVII поч.XVIII ст.
Іллінська церква (перша чверть XII ст.)
Казанська церква 1820-1827рр.
Споруджена на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812р.
Дзвіниця Троїцько-Іллінського монастиря (збудована у 1774-1778рр.) Успенський собор пер.чверті XIIст. Єлецького монастиря XI-XVIII ст.
П'ятницька церква кінця XII - поч. XIII ст. Реконструкція П.Д.Барановського Будинок дворянського і селянського поземельного банку поч.XX ст.
Будинок Миколаївського єпархіального братства поч. ХХст. Гармата XVIIIст. на Валу
Tроїцький собор кінця XVIIст. Троїцько-Іллінського монастиря XI-XVIIIст. Архітектурний ансамбль XI-XVIII ст. на території стародавньої чернігівської фортеці
Чернігівський український академічний музично-драматичний театр ім.Т.Г.Шевченка Чернігівський залізничний вокзал

Пам'ятки архітектури національного культурного надбання м.Чернігів
Спасо-Преображенський собор 1036р.
Борисоглібський собор 1120-1123рр.
Колегіум к.16ст.
Будинок полкової канцелярії к.12 ст.
Катерининська церква 1715р.
Єлецький монастир 11-17 ст.
Успенський собор 12-17ст.
Будинок Феодосія 1688 р.
Комплекс споруд Іллінського монастиря 11-18 ст.
Комплекс споруд Троїцького монастиря 17-18 ст.
Воскресенська церква 1772 - 1799 рр.