Сходив до психолога, тільки навіщо?

Давно хотів, давно треба було, але наважився тільки нещодавно. Вибрав на сайті "найдешевшого" фахівця (всього-на-всього 600 грн. за годину консультацію; нє, без іронії, це реально недорого, бо були інші пропозиції за 900, тищу і навіть якась пані з купою патентів і статей просила за все ж ту годину цілих 3 тисячі українських гривень), зняв гроші і пішов... Ні, не в дупу, а на прийом...

Ну шо сказати? Цілу годину я сидів на диванчику і розповідав свою біографію. Психологиня навіщось все це записувала і задавала навідні питання. Не бачу смислу детально щось розказувати, бо розказувати по суті нічого - я цілу годину теревенив про дитинство, юність, молодість і тому подібну нудятину.

Найцікавіше відбулось в кінці. Психологиня закрила свій зошиток і сказала, що нічим мені допомогти не може. Типу, це твої проблеми, Ратцінгер, давай сам якось розрулюй. Але щоби не виникло враження, що сеанс пішов коту під хвіст, жіночка запропонувала зустрітись ще... а потім ще і ще... Бо мені треба пропрацювати емоції. У мене, бачте, проблема - у мене є якась стратегія, якої я дотримуюсь, але ця стратегія найкривається мідним тазіком, я кажу "ой, всьо", кидаю, значить, справи і впадаю в апатію, байдужість і в тому подібні модні нині стани.

Я спитав прямо: може я просто лінива срака і треба не кидати те, що ти почав? Психологиня знову щось почала говорити про емоції. Ну які емоції, які? У мене з ними нормально! Я спокійний, як слон, от абсолютно!! У мені зараз така гармонія і умиротвореність, що хоч до рани прикладай! Я нормальний, НОРМАЛЬНИЙ! Ну ... бувають, звісно, закоси, але зараз бомбить від того, що я витратив 600 грн. і мені толком нічого не сказали. Думаю, за годину можна було дійти якогось висновку, крім того, я розбовкав все своє життя, благо воно не надто насичене і в годину ідеально вписалось.

І шо я подумав... Здається мені, що нас знову налюбили. А лікарні, всі, це шахраї з давно накатаними схемами, які спрямовані на те, щоби викачати з тебе побільше бабла. У якогось гастроентеролога ця схема полягала б у виписуванні купи таблеток і призначення всіх аналізів, які підходять під ваші нарікання (і я це не з башки взяв, недавно відвідував лікаря з проблемою шлунка і пізнав цю схему на своїй шкурі), ну а всі ці мозгоправи розкручують на безкінечні сеанси, говорять туманно і загадково, маніпулюють і впарюють. Тьху...

Може психологи комусь реально-таки допомагають. Але заперечувати, що метод "бери і роби" неефективний, вважаю категорично хибним. Таким чином я сам собі ставлю діагноз - "хронічна лінивість обох полушарій сраки". Призначаю лікування: заняття на турніках, читання книги, вивчення іноземних мов раз на день по тридцять хвилин після їжі. Всьо, пішов лікуватись! Психологи мля...