Закуталося місто в білу шаль - Засніженими вулицями сновиють перехожі... Однакові і між собою так не схожі - У кожного з них своє щастя і своя печаль... А сонце, чи не вперше, так всміхнулось щиро, Знай, - хочеться йому підставити щоку, Так по-дитячому радіючи теплу, Яке не лиш лице, а й душу всю зігріло...

Тихесенько, не воруши старі печалі - Їх, пригортаючи до серця, ледь приспала, Так дого-довго, мов дитину, колисала, А ти їх хочеш розбудити далі... Легесенько, не руш старих рубців... Вони і так, буває, кровоточать - На самоті, частіше проти ночі - Від спогадів, необережних слів... Легесенько, не зачіпай душі, Вона до тебе рвалась й так роками, Все билась об стіну, яку самі звели між нами, Там де боліло, залишалися вірші... Тихесенько, ти не полохай тиші - І винні в тому ми...

Читати далі...

Нащо тобі — мої вірші? Тобі б — розраду для душі, І радість для очей та тіла… Ту, що б легко так любила… Й коли для мене станеш всім — Тобі про це не розповім… Хоч на губах лиш сміх звучить, Моя любов — таки гірчить… Я жити так як всі — не вмію… Сама себе не розумію… Не варто клястись: «Це назавжди!» — Закінчиться ця вічність ж завтра…

Кругом життя кипить, вирує, Тече, біжить, галопом мчить… Як вміє,кожен ним керує Збігає час, за миттю мить. І часто так в потоці тому Себе втрачаєш цілковито. І не розказуєш нікому Яка важка ця ноша — жити… Крізь занавіс безликих днів Ти серця голосу не чуєш: Давно не дивишся вже снів. І без любові, так, цілуєш. Ми вибудовуємо плани Як всі вершини покорити, Й приховуємо так старанно: Яка ж важка ця ноша — жити… Мільйон турбот, мільйон проблем… Все встигнути, усе...

Читати далі...

Цілий рік без віршів - Мов жила без душі... Цілий рік... Та не каюсь - Я тепер повертаюсь!)

То в холод, то в жар.. Вгамую пожежу, Залишу одне попелище.. Хай сотні є пар,- за тим я простежу, Ми будем з тобою найвище.. Не треба, прошу, зайвих слів Про кохання, про вічність.. Слова давно втратили сенс... Кажи, що хотів, роби, що хотів, Ми, зрештою, є просто більшість.. Любов? Не сміши.. Просто... Загублені сни і втрачені мрії, І вже нездійсненні бажання - Ми жили лиш ними колись.. Життя... Вже не вірю Ні в що, а тим більше в кохання.. Ти не винен... просто трохи...

Читати далі...

Ти не думай, що я здалася.... Що летіти забракло сили.. Я втомилась шукати щастя. Може, я вже і так - щаслива?..

Чому не озираючись пішла??? Ти думаєш, що краще щось знайшла??? Я просто не пробачила тобі, Що ти ЖИВЕШ, а я вже НІ... *** Ти не журись, що пропадаю... Хоча... Звідкіль такі знання? Тож поки тихо помираю Ти думай, що щаслива я...

Не чекай, я таки не прийду. Хай простою всю ніч під дверима - Не постукаю і не зайду. ( Буде вічністю кожна хвилина). Не чекай. Я таки не прийду. І хай серце до тебе - щоночі, Випадково зустрівши повз мовчки пройду. Закусивши губу і ховаючи очі...

У моїх словах вже не гірчить полин...Із моїх очей не хлюпоче відчай.Мов озерна гладь мого часу плин...І моє життя - моя власна Вічність... Не зриваюсь зі сну, він приходить вчасно -На спочинок час нічний, це мені нове...Нова програма "В мене все прекрасно!"Швидко так плоди свої уже дає... Молитви мої Господом почуті,Всім своїм єством одного просила -Не забутися і час не повернути,Тільки для душі - спокою і миру...