давнє осіннє
- 06.11.11, 15:29
* * *
Зелено-синій світ ще не чекав на жовтень.
Зелено-синій світ ще думав про зозуль.
Йдемо на зліт, мов листя, а гонитва – що в тім? -
знаття би наперед, що зустріч – унизу.
Так звично у багно затоптувать любисток -
Інакше не пройти, і страх цілує знов:
дурисвіти земні, народжені любити,
ходімо у пітьму, у нашу нелюбов:
сухий і спраглий вир як гіпсове погруддя,
мов сиве скло наш світ розІб’є на друзки.
Чи зупиніть хоча б трамвай, що йде у грудень
По рейках на вогні, запалені Ніким…
Мов дання, данину багристому суцвіттю,
Що в небеса бліді уже не проросте,
Залишимо і ми в хисткім осіннім світі,
Розчинимо печаль у часі хризантем.
Залишимо усе: кінець – ще той початок,
по тлінні мовчазнім - листок - іржавий слід.
Наступний, запитайте в Ангела на чатах,
чи ми іще сюди повернемось коли.
2
Коментарі
анонім
18.11.11, 02:16
Зелено-синій світ ще думав про зозуль...
...кінець – ще той початок...
nexigo
28.11.11, 09:42Відповідь на 1 від анонім
???
анонім
39.11.11, 01:05Відповідь на 2 від nexigo
Сподобалось оптимістичне закінчення вірша
K-ATRIN
410.11.11, 05:20
nexigo
513.11.11, 23:13Відповідь на 3 від анонім
Закінчення не таке й однозначне, взагалі-то, але дякую, що оцінили... зрештою, справді, кінець - завжди початок, тільки чого...
nexigo
613.11.11, 23:14Відповідь на 4 від K-ATRIN
Дякую)
анонім
713.11.11, 23:26Відповідь на 5 від nexigo
В поетів закінчення завжди має бути оптимістичне!
nexigo
814.11.11, 11:15Відповідь на 7 від анонім
анонім
914.11.11, 22:16Відповідь на 8 від nexigo
sevama
1020.11.11, 02:02
зелено-синій світ стрибатиме у грудень, зелено-синій світ стрибає у тандем. ми віримо завжди у щонайкращі будні, ми віримо у те, що ми завжди будем