Свавілля перевертнів

Досліджуючи життя, буття і подальший шлях народів котрі спромоглись позбутися окупанта, політологи завжди знаходять логічне і не позбавлене глузду пояснення неспроможності здебільше етнічних спільнот впродовж довгого часу подолати притаманні цьому періоду виклики та перешкоди. Щойно звільнена з пут чужинського поневолення нація постає перед загрозою несвідомо залишитись спадкоємцем численних колоніальних стереотипів, практик і методів, котрі і надалі утримують її в ментальній, духовній, політичній та економічній залежностях від вчорашнього поневолювача. Прикро, але Україна в цій справі не стала приємним виключенням.

28-го червня нинішнього року (саме в день святкування постання Конституції), слідчий слідчого управління Національної поліції м. Києва, старший лейтенант поліції Павло Сухан особисто вручив мені повідомлення, що в період з 20.12.2016., мої конституційні права були тимчасово обмеженими з причини проведення стосовне мене негласних (розшукових) слідчих дій.

Суха і бездушна мова документу який складається всього з п`яти рядків, насправді лише зайвий раз засвідчила, що з проголошенням в серпні 1991-го року незалежності, Україна так і залишилась в багнюці практикованої ще в часи почилого (і геть не в Бозі) Савєтського Саюзу ненависті до кожного, хто наважився подати голос протесту проти свавілля узурпаторів влади.

Мені не вперше доводиться стикатись з надмірною увагою до своєї скромної персони з боку органів МВС, прокуратури та СБУ. Постколоніальна адміністрація скрегочучи зубами вже погоджується на показовий плюралізм (кажіть шановні платники податків все що вам заманеться, кінцеве рішення все одно буде не за вами). Але дієву протидію власному свавіллю нинішній режим боїться як лукавий свяченої води.

Причиною постання кримінальної справи №120161000116100 в рамках якої суд санкціонував  здійснення проти мене працівниками МВС слідкування, прослуховування засобів зв`язку (мобільних телефонів) й перегляд електронної пошти, є моя участь у протидії діяльності в м. Києві закладів де здійснюються азартно-ігрові дії. Що з того, що «Законом України» від 15-го травня 2009-го року, діяльність цих закладів є цілковито забороненою? Гроші для працівників органів МВС та прокуратури котрі їх «не помічають» жодним чином не смердять і не пахнуть. Дії громадських активістів котрі нищили ці заклади вже проголошені «розбійними нападами», а самі заклади де необачний і слабкий люд щодня залишає чималі гроші, в матеріалах кримінальної справи оголошено «розповсюджувачами кількох державних лоторей». 

В січні 2015-го року, доля дарувала мені тріумфальне відчуття перемоги в судовій залі над працівниками прокуратури котрі виконуючи замовлення москвинських власників ігрових мереж намагались будь-що визнати мене злочинцем і ув`язнити. Радіючи «Ухвалі» котра звела нанівець працю проплачених прокурорів, слідчих й працівників карного розшуку Головного Управління МВС в м. Києві (останні почали «потерпати» найбільше внаслідок зменшення кількості закладів котрі щомісяця сплачували їм «данину») я розумів, що війна на ниві захисту моралі й протидії корумпованості ще не скінчилась. Радію, що передчуття мене не зрадили.

Водночас, як практикуючий християнин, вважаю своїм обов`язком застерегти звиклих до безкарності працівників МВС та прокуратури.

Панове! Не ви перші, хто паразитуючи на дочасних бідах й негараздах українського народу намагається заткнути рота або фізично знищити захисників щирості і правди. Згадайте незаздрісну долю своїх попередників. Зупиніться і покайтесь! Зло не вічне, а ваша брехня не всесильна. З Божою допомогою й небайдужістю ближніх ми вас здолаємо.

Слава Україні!

                                                                            Олесь Вахній