Санкції, та їх наслідки

Адекватною відповіддю на свавільно-злодійські дії російських силових служб в Криму весною минулого року, було запровадження світовим співтовариством спеціальних санкцій. У березні 2014-го, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія й держави Європейського Союзу припинили інвестиційну та військову співпрацю з Росією. Формальною причиною вимушених економічних санкцій було оголошення промосковськими чинниками в Криму, що статус півострова визначить несанкціонований Україною й наднаціональними інституціями “референдум”. Підписаний Путіним, після незаконного дійства анексійний указ, спричинив передбачені міжнародними угодами та домовленостями  дії проти причетних до окупації осіб. 17.03.2014, США та ЄС оголосили список офіційних осіб, котрим заборонили в`їзд, на їхнє майно й рахунки було накладено арешт, а фінансовим установам та приватним кампаніям країн підписантів, було заборонено підтримувати будь-які стосунки з внесеними до списку та організаціями до яких вони приналежні. На початку, список європейських бюрократів налічував лише двадцять одну особу (здебільше кримські держслужбовці, російські депутати і військові), а американський доповнився російськими високопосадовцями. 27.03.2014, Генеральна Асамблея ООН абсолютною більшістю голосів (100 - за, 11 — проти, 58- утримались, 24 — не голосували) прийняла резолюцію, котрою підтвердила визнання територіальної цілісності України й не визнала так званий “Кримський референдум”. Варто врахувати, що дев`ять країн Євросоюзу були проти введення санкцій, ще дев`ять — (щоправда, ці не з числа ЄС) їх рішуче засудили, а кілька країн визнали дії Росії в Криму “актом агресії”.

В списку перших, хто вдався до дієвого остракізму, були Організація економічної співпраці та розвитку (OSCD), НАТО, Європейський Союз, Рада Європи, Європейська організація з безпеки аеронавігації (Eurocontrol), а “Велика Вісімка” (G-8) повернулася до свого первісного стану (G-7). Суголосно з міжнародними інституціями, до санкцій долучилися Албанія, Болгарія, Німеччина, Ісландія, Латвія, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, Чорногорія, Чехія, Естонія та Японія. Прагнучи довести власну вагомість в світовій політиці, Росія вдалась до “зеркальної відповіді”, й оприлюднила власний список осіб “нон грата” з числа кількох американських сенаторів та їхніх помічників. Впродовж наступного часу, санкційні списки ЄС, США та Канади розширювались. Нині, вони охоплюють понад півтори сотні осіб (переважно посадовці, підприємці, військові, журналісти та політики). До Росії припинено постачання обладнання для розробки та добування газових та нафтових покладів, заборонено надавати довгострокові кредити банкам з державними акціями, припинено співпрацю з підприємствами та інститутами пов`язаними з оборонною промисловістю. Росію не запросили і на наступну зустріч "G-7" у Баварії (червень 2015 року). В квітні 2014-го її позбавили права голосу в Парламентській асамблеї Ради Європи, на що делегація відреагувала показовим демаршем й достроково залишила сесійну залу. У січні 2015-го бойкот продовжили, й російські парламентарі знову поїхали з Страсбургу.

Першим серед “потерпілих” від світових санкцій виявився "Добролет" - лоукостер "Аерофлоту", який повинен був забезпечити дешевий переліт в Крим й інші російські регіони. Ірландська компанія SMBC Aviation Capital відмовилася виконувати договір лізингу літаків, німецька Lufthansa Technik - технічно їх обслуговувати. Зрештою, західним компаніям заборонили поставляти устаткування і послуги для глибоководної розвідки і видобутку нафти, у тому числі на арктичному шельфі і сланцевих родовищах. Обмеження ЄС торкаються усього нафтогазового сектора, а США ввели санкції проти "Газпрому", "Газпромнефти", "Роснефти", “Лукойлу” і "Сургутнефтегаза". Оскільки такі санкції мають відкладений ефект, оцінити їх наслідки в галузі зможуть через декілька років. Показово, що до участі урядових чинників в справі боротьби з російською агресією в Україні, долучилися й приватні кампанії. Наприклад, ExxonMobil зупинила 9 з 10 проектів в Росії. З часом, деякі санкції були незначно ослабленими, на що українська громадськість реагувала з обуренням. Приміром, 31.01.2015 США дозволили операції по оплаті телекомунікаційних послуг між американськими компаніями і мешканцями Криму.

Російська відповідь санкціям була асиметричною. 06.08.14, Володимир Путін підписав указ про введення продовольчого ембарго на імпорт молока, м'яса, риби, овочів, фруктів і горіхів з країн, які ввели санкції проти Росії. 20.08.14 з-під санкцій вивели безлактозне молоко, харчові біологічно активні додатки, у тому числі вітаміни і спортивне живлення, мальків риби і насінний матеріал для картоплі. Оцінки аналітиків про наслідки ембарго були неоднозначними. З одного боку, це шанс російських сільськогосподарських виробників (зобов`язалися заповнити полиці крамниць якісними і корисними продуктами), з іншого - чинник, що спровокує зростання цін, оскільки попри вкладення в агропромисловий комплекс, різко збільшити виробництво продукції щоб заповнити імпорт (30% свинини, 60% молока) вони просто не зможуть. Незалежні політологи "оживили" забуті з радянських часів страхи перед порожніми полицями і одноманітністю асортименту, оскільки під заборону потрапили ковбаси, сири і делікатеси. Схвильованим громадянам відповіли валом заміток у російських ЗМІ про сировиробництво в Костромі, Якутії і Брянську, де нібито освоїли технологію продукування сирів згідно з італійськими рецептами. Згадали й про білоруських переробників норвезької сьомги, ввіз якої в Росію заборонено, втішали навіть "чорними схемами" доправлення товарів через країни Митного союзу й звісткою про вчинок Угорщини, котра порушивши солідарну політику ЄС у галузі енергетики, уклала угоду про будівництво нових атомних енергоблоків. Пошук джерел “вливань в економіку й заміни втрачених ринків збуту”, спричинив прискорення процесу зближення Росії з Китаєм. Його нинішня самодостатність (навіть попри її передбачену дочасність) для російських очільників перетворюється на вартий уваги й копіювання взірець. Нещодавно, стараннями Індії, Китаю, Бразілії, ПАР та Росії, в Уфі було ініційовано постання наднаціональних банків NDB й CRA, котрі покликані стати альтернативою Світовому Банку й МВФ. Початковий статутний капітал NDB становить 50 мільярдів доларів, але він може бути збільшеним і до 100 мільярдів. Злюмпенізований російський виборець починає вірити, що спілка з Китаєм надійно захистить його від “чергової західної кризи” й “тиску США”.

Внаслідок “війни санкцій” в Росії передусім постраждали окремі особи і великий бізнес. Заборона американським і європейським інвесторам і банкам видавати кредити “Ощадбанку”, “ВТБ”, “Газпромбанку”, “Россельхозбанку” і “Внешекономбанку” на термін більше 30 днів, спричинила зниження кредитування галузей російської економіки: від АПК до промисловості і фізичних осіб. Відсутність доступу до дешевих позик, падіння цін на нафту (енергоресурси - головний експортний продукт Росії), втеча капіталів в сукупності з іншими чинниками призвели до кризових явищ в російській економіці. Втім, санкції не були першопричиною стагнації, а швидше посилили її. Компенсувати збитки компаній що потрапили під санкції, в Держдумі запропонували рахунком бюджету. В середині жовтня 2014-го, в першому читанні був ухвалений так званий "закон Ротенберга" (на честь Аркадія Ротенберга, у якого в Італії заарештовані активи на 30 мільйонів євро). Формально, закон "Про компенсацію за порушення права на судочинство в розумний термін або права на виконання судового акту в розумний термін" покликаний захищати російських громадян від неправосудних системних рішень іноземних судів. У листопаді Верховний суд дав негативний відгук на законопроект, а в лютому 2015-го депутати Держдуми у черговий раз перенесли його розгляд на невизначений термін. Втім, держкомпанії що потрапили під санкції і без того отримають підтримку у рамках антикризової програми уряду. Приміром, "Роснефть" подала заявку на отримання 1,3 трлн. рублів з Фонду національного добробуту (частина резервного фонду Росії), а “ВТБ”, “Россельхозбанк”, “Газпромбанк” отримають фінансове вливання з фондів Агентства з страхування вкладів.

Головним торгівельним партнером Росії (половина всієї зовнішньої торгівлі) є Європейський Союз. Російський прем`єр Дмитро Медведєв оцінив втрати ЄС від продовольчого ембарго в 40 млрд євро, але висновки Єврокомісії були скромнішими: лише 5 млрд. За рік товарообіг між Росією і країнами ЄС знизився на 7%, або з 842 млрд. доларів в 2013 році до 783 млрд. доларів в 2014 році (- 59 млрд. доларів), імпорт впав на 29 млрд. доларів до 286 млрд. доларів, а експорт з Росії знизився на 30 млрд. доларів до 497 млрд. Росія стала менше імпортувати з Німеччини (33 млрд. доларів - в 2014 році, а в 2013 - 38 млрд.), з Італії майже на 2 млрд. (близько 13 млрд.), з Франції на 3 млрд. (близько 10 млрд. доларів). Водночас, збільшився імпорт в Росію з Кіпру (43,6 млн. проти 42,7 млн. доларів), Румунії (2,2 млрд. доларів проти 2 млрд. доларів), Хорватії (422 млн. проти 392 млн.), подвоївся імпорт з Естонії (більше 1,6 млрд. доларів проти 788 млн.). Імпорт з США виріс на 2 млрд. доларів (близько 18,5 млрд. проти 16,5 млрд. доларів), а з Японії впав з 13,5 млрд. доларів нижче 11 млрд. доларів. Росія стала на чверть менше імпортувати свіжозаморожене м'ясо з усіх країн далекого зарубіжжя, знизився імпорт пташиного м'яса на 13,6%, мороженої риби на 16,2%, сиру - на 38,1%. Обіцяне путінським оточенням імпортозамінення насправді нереальне. Процес будівництва птахофабрики займає в російських умовах 2-3 роки, є неабияк затратним, а доступу до дешевих кредитів у аграріїв немає (проти “Россельхозбанка” введено санкції). Власне продовольче виробництво Росії залишилося практично на колишньому рівні, а ціни на продукти істотно виросли. Офіційні особи ЄС і США стверджують, що про відміну санкцій можна буде говорити тільки після зміни ситуації в Україні. 03.03.2015, Барак Обама продовжив санкції ще на рік. У Росії продовольче ембарго готові зняти тільки після відміни санкцій з боку ЄС, США і інших країн. МВФ і Всесвітній Банк припускають, що в 2015-му році санкції можуть бути зняті, але їх прогнози нічим окрім економічної доцільності не підтверджуються. 

Кремлівські чинники свідомі того, що Європа і США в зовнішній політиці керуються принципами. Вони не дозволяють залишати без санкцій авторитарні режими, що здійснюють агресивну зовнішню політику з метою списання усіх внутрішніх економічних негараздів на зовнішніх ворогів. Нинішній політично-економічний устрій РФ не здатний конкурувати з навколишнім світом. Сама ж система змінити себе не спроможна в причини деградації еліти.

Перемога Сполучених Штатів в справі “іранської ядерної програми” створює нові умови для розширення санкцій проти Росії. Ніхто не ставить під сумнів той факт, що нав`язані Україні “мінські угоди” насправді не будуть виконані в повному об'ємі. Ситуація на Донбасі у будь-який момент може перейти з уповільненої фази в гостру. Це означає, що у США і Євросоюзу завжди буде привід посилити тиск на Росію. Попередній раунд санкцій, безумовно, став украй негативним чинником для російської економіки, але поточні втрати насправді не спричинили стагнації російської економіки. Підхоплений українськими ЗМІ невдалий жарт Барака Обами про "розірвану на шматки російську економіку" став об'єктом кпин по обидва боки океану. Економісти та політологи США вже внесли на розгляд Сенату широкий арсенал нових санкцій, який реально задіяти. Сергій Гурієв, професор паризького Інституту політичних досліджень Sciences Po, в недавньому інтерв'ю телеканалу "Дощ" заявив: "американці і європейці вже попередили Москву, що наступне розгортання агресивних дій на сході України зіткнеться з санкціями нового рівня, які приведуть до катастрофічного розвитку подій для російської економіки". Економіст пояснив, що у США і ЄС є цілий ряд заходів, які, будучи практично безболісними для них самих, спричинять повномасштабну кризу російської економіки. Зокрема, в разі відновлення боїв на південному сході України, може бути запроваджено обмеження на залучення фінансування геть всих компаній і банків, а не лише кількох з вибіркового списку. Досвід минулого (зокрема й економічна перемога Заходу над “плановою економікою” СССР) дають підстави для оптимізму.

Нинішня ситуація, коли західні банки не дають у борг російським компаніям і фінансовим установам, сприймається як тимчасова. Розширення санкцій змусить великий російський бізнес переорієнтовуватися на отримання кредитів з внутрішнього ринку. Проте ресурси Росії є обмеженими. За таких умов, металурги і нафтовики знімуть вершки, залишивши ні з чим середній і дрібний бізнес, для якого вітчизняні кредити є у більшості випадків єдиним джерелом отримання інвестицій і поповнення обігових коштів. Ще один вагомий чинник - справа по збитому над Донбасом малайзійському "Боїнгу". Його підсумок вирішений наперед. Посол США в Росії Джон Теффт нещодавно в інтерв'ю "Московському комсомольцеві" заявив: "Ми знаємо, ми просто про це знаємо, що літак був збитий проросійськими сепаратистами”. Усі наявні витоки з матеріалів розслідування, яке ведуть Нідерланди, підтверджують слова посла. Малайзія і інші країни хочуть створення міжнародного трибуналу у цій справі. Якщо до цього долучаться родичі усіх двохсот з гаком загиблих, то вимоги матеріальних виплат реально заокруглити до декількох мільярдів. Позов поданий до суду Чикаго, і тамтешній суддя легко може накласти арешт на які-небудь російські активи в якості забезпечувальної міри. В разі задіяння цього та фірми ЮКОС позовів, Росія може не отримати ні цента за розрив контракту з Францією по двох вертольотоносцях "Містраль". Мільярди євро дістануться або акціонерам ЮКОСа, або родичам жертв авіакатастрофи.

Останнім часом відбувається процес зміцнення рубля. Провладні економісти на цій підставі стверджують, що криза вже минула, й в економіці починається налагодження. Насправді, лише базована на кремлівській пропаганді впевненість російського обивателя в майбутньому, рятує рубль від остаточного знецінення. Ситуація була передбачена ще в грудні. Після обвального падіння відбулась корекція, але в часи тріумфу російської політичної верхівки, криза почнеться із новою силою. Прогноз не був даремним. Згідно останніх даних щодо валового внутрішнього продукту, вже розпочалось падіння по всім позиціям. Якщо Центральний банк РФ припинить політику пом’якшення вимог стосовно нормативів (ЦБ фактично дозволив банкам РФ не дотримуватися нормативів), особливо нормативу достатності капіталів, то вся банківська система просто «ляже». Взагалі для економіки РФ вистачило б й одного “Сбербанку”, адже банківська система РФ останнім часом припинила виконувати свою функцію – кредитування економіки. В ситуації, коли є проблема браку капіталу, – будь який значний вивід депозитних грошей, наприклад десяти відсотків з банку, призводить до його банкруцтва. Цей процес починається не тоді, коли з банку вивели капітали, а коли в нього настає касовий розрив, і коли вкладникам не можуть повернути навіть кілька відсотків депозиту. Чим викликане тимчасове зміцнення рубля? Припливом гарячих спекулятивних грошей. Але ці “гарячі гроші” як швидко прийшли, так й швидко підуть (явище, котре в економіці нарекли “керітрейд”). Штатні російські політологи стверджують, що зміцнення рубля є наслідком проблем у долара, мовляв «долар не переживе 2015 рік». Проте, цю легенду нам доводиться чути ще з часів вже почилого СССР. Україна, економіка якої на жаль донині надміру (як для незалежної держави) пов`язана з Росією, також відчує на собі наслідки передбаченого і вже очікуваного російського краху. Ну що ж... Маємо стимул для праці. Рятуючись від не нами створених проблем, мусимо побудувати власну, реально самодостатню економіку.  

                                                                                             Олесь Вахній