Недарма прожитий день

Кожен, хто обрав шлях боротьби з підлістю, брехнею і несправедливістю, рано чи пізно постане перед викликом втоми і зневіри. Лукавий зуміє вкласти в вуста знайомих й обивателів єхидні кпини, докори і закиди з приводу доречності вже здійсненого й доцільності залишатись принциповим й небайдужим в подальшому. Тим, хто постає перед цим нелегким вибором, нагадаю про зміст і сенс з`яви та буття людини в цьому світі. Кожному, хто отримав від Творця дар спромоги відрізняти полову від пшениці, є обраним для реалізації Його задуму і планів. Людина не прийшла в цей світ заради розваг й споживання. Кличу не забувати біблійної притчі про таланти. Той, хто їх збільшував - отримав винагороду. Ледачий — позбувся й того що мав.

16-го травня, київський люд насолоджувався гулянками з нагоди Дня Європи. Нашвидкоруч змайстровані павільйони в центрі міста, інформували про переваги європейських вартостей, над азійською нівеляцією людської гідності і дару життя. Гарна і потрібна справа. Що б там не казали, але українці є часткою європейської цивілізації, й чесноти пошани і поваги людини, її права та приватної власності, не є для нас пустопорожнім дзвоном.

На жаль, куций розум матеріалістів, в справі долучення до Європейських вартостей вбачає лише гін за матеріальним зиском і добробутом. Помиляєтесь, панове. “Не хлібом єдиним житиме людина, але кожним словом Божим”. (Лука 4:4)

Титанічні зусилля воїнів лукавого зобразити українців морально разкладеним і здеградованим людом, розбиваються як хвиля об камінь діями небайдужих до долі Батьківщини і ближніх патріотів. Близько 13.30. гурт української “Радикальної Молоді” (Kiev Radikal Group Kiev_Radical_Group ) керуючись прагненням довести, що чеснота гідності українцями геть не втрачена, розтрощили вщент табличку сталінському лакузі, садисту й вбивці Георгію Жукову на одній з тихих вулиць столиці. Вшанування окупанта є ознакою кріпацтва. Влада ж, чомусь не бажає чути голоси патріотів. Злосмердюче сичання моральних деградантів й наділених паспортом громадянина України чужинців, для неї виявляється важливішим. Ну що ж... Не чуєте голосу здорового глузду й вимоги патріотів? В такому разі ми самі доведемо, що саме український нарід, і саме він, є єдиним господарем в Україні.

Доказом наявності цілого пласту проблем зі здоровим глуздом в українському суспільстві, є поведінка працівників Деснянського райвідділу міліції м. Києва. 14-ох учасників демонтажу кам`яної брили затримали разом з пасажирами в громадському транспорті. Працівники територіального відділення міліції куди доправили затриманих рейсовим автобусом, з якогось дива охрестили шмат граніту з надписом й вигравіюваною пикою “пам`ятником історії та культури”. Буває. Вилікуємо і їх.

Того ж дня, інший гурт небайдужих до долі Батьківщини патріотів, звернули увагу на заклад (який сухою і малозрозумілою мовою бюрократів, охрестили “малою архітектурною формою”). Вихідці з постсовєцького Узбекистану, здійснювали в ній жваву торгівлю кебабом, шавермою, чебуреками, та іншими, не притаманними європейській кухні імітаторами продуктів харчування. Як і личить цивілізованим європейцям, до Оболонського райвідділу міліції м. Києва, про підключену без дозволу до електромережі малу, й насправді геть не архітектурну будівлю, було подано скаргу шляхом телефонного дзвінка. До честі працівників Оболонського РУ ГУ МВС в м. Києві, на факт продукування без належного дозволу мучно-м`ясних виробів, вони відреагували з належним розумінням і без зайвих суперечок. В лічені хвилини, двері “МАФу” належним чином опечатали, а самих вихідців з Азії доправили до райвідділу. Ось так. Нехай Державна Міграційна Служба з`ясує, яким саме чином вони потрапили до України, а працівники МВС дослідять причину відсутності необхідних дозвільних документів на факт здійснення торгівлі.

Годиною пізніше, на виклик патріотів, вимушені були реагувати працівники Подільського райвідділу столиці. В крамничці з продажу східних солодощів, співвітчизник вже затриманих “кебабників” на Оболоні, здійснював продаж наркотичної суміші “нацвай”. Громадським активістам він доводив, що пакети з травичкою він вживає виключно самостійно, й ніколи нікому не продає. Якщо так, починаю розуміти причини недоразвитості узбецького народу.

Для не наділеного гідністю, совістю й самоповагою люду, дії патріотів видаються чимось радикальним і незрозумілим. Співчуваючи деградантам, вимушений з прикрістю констатувати той факт, що байдужість мільйонів насправді дорого коштує Україні й українцям. Вороги й недоброзичливці змушують вести нас боротьбу з наслідками на власній території. Замість наступу ми захищаємось. Прикро звичайно. Але подолаємо.

Олесь Вахній