Мощі святого Валентина зберігаються на Львівщині

І «розбиті серця», і самотні скептики, і закохані без взаємності, і ті, хто втратив віру у любов, можуть 14 лютого попросити допомоги у заступника всіх закоханих святого Валентина, Причому не лише «у своєму серці», але й безпосередньо помолившись його мощам, які зберігаються за 72 кілометри від Львова, у місті Самборі.

Чим зумовлена передача мощей святого Валентина саме в цей храм, важко сказати. Напевно, щоб підсилити велич храму, в якому вже перебувала чудотворна ікона. У 1728 році в Самборі була об’явлена чудотворна ікона, а в 1736-му посвятили новозбудовану церкву, в якій встановили цю ікону. Біля неї відбувалися численні чуда, які визнала Апостольська столиця, і, щоб винагородити містечко, яке обрала Божа Матір, з Риму привезли мощі святого мученика.

Недавно труну з останками вирішили оглянути, але не змогли відкрити замок. Не дав ради навіть спеціаліст, якого запросили до церкви. А зламувати не захотіли. На думку священиків, відкривати мощі нема великої потреби. Через скло можна побачити частину черепа, окремі кістки та предмет, схожий на камінь (можливо, з гробу святого в Римі), а також капсулу з миром.

Хто він, святий Валентин? За однією з легенд – це християнський проповідник, якого посадили у Римську в’язницю за віру і невдовзі засудили на страту. Сидячи під вартою, Валентин закохався в сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача, Завдяки своїм  медичним знанням зцілив дівчину від сліпоти, За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин».

Мощі святого Валентина – це не амулет, це набагато глибше, Це вміння вчитися в інших, у того ж святого Валентина, який захищав права подружжя і намагався привести чоловіка і жінку до спільного життя згідно законів Христа.

поміччю до святого Валентина приходять як молодь, так і старші люди, приходять ті, що мають негаразди в сім’ї, де немає злагоди і взаєморозуміння. Оскільки просьби до святого Валентина є особистими, інтимними, немає розголосу афішування подяк святому.

ВІТАЮ УСІХ ЗАКОХАНИХ І НЕ ДУЖЕ,

ВСІХ ВАЛЕНТИН І ВАЛЕНТИНІВ,

ВСІХ ХТО ВІРИТЬ У ЧУДО!!!

ЧАСОМ ЧУДЕСА ЗБУВАЮТЬСЯ, ВІРТЕ!!!

 Традиції святкування Водохреща

Жінки не полощуть у воді білизни до Водохреща, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Замість цього дівчата опускали у посвячену воду калину чи коралі і вми­валися, щоб щоки були рум'яними. А ще протягом всіх свят до Водохреща чоловіки виконували жіночу роботу - ходили по воду, адже це мали робити лише вони.

Напередодні Водохреща нічого не їдять увесь день, а вечеряти сідають, коли на небі засяє вечірня зоря. Так християни святкують другий Святий Вечір - «Голодна Кутя». До столу подають пісні страви — вареники з капустою, смажену рибу, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлі­бину, «щоб хліб родився».

Усього повинна торкнутися свята вода. На другий день зранку люди йдуть до церкви святити воду, якою вони почина­ють трапезу і кроплять усіх членів сім'ї, хату та інші будівлі.

З льоду вирубували великий хрест -«Йордан». І напередодні свята ставили його поруч з ополонкою. За старовинною традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на бе­регах річок, струмків, озер. Хрест нерідко обливали  буряковим квасом, від чого він набирав червоного кольору.

До річки не машиною, а багатолюдною хресною дорогою. Ще до радянських часів у день освячення води в селах і містах вла­штовували хресні ходи аж до річки. Учас­ники процеси несли ікони, церковні хоругви та запалені «трійці» — три свічки, обвиті зі­ллям квіток. Окрім цього, процес водосвят­тя в багатьох місцевостях супроводжувався пострілами з рушниць холостими набоями. Водночас у небо випускали голубів, при­крашених стрічками з кольорового паперу.

Після Водохреща - до шлюбу! Саме піс­ля цього свята розпочинався новий весіль­ний сезон, який тривав до Великого посту. Молодь, яка тільки збиралася одружуватися, йшла на вечорниці, а сім’ї ходили в гості одна до одної, аби наблизити весну.

Прикмети

Іде лапатий сніг — на врожай. Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди. Коли на Водохреща повний місяць — бути великій воді. Удень іде сніг — на врожай гречки: вран­ці — ранньої, вдень — середньої, а ввече­рі — пізньої. Якщо вдень осідає іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю. Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться  бджоли   і  колоситиметься збіжжя.

              Водохреща чи Богоявлення?

 «Хрещення» у перекладі з грецької мови означає - занурення. Це дуже символічний знак. Стмвол того, що вмирає стара людина і народжується нова. На заклик Івана Хрестителя на ріку Йордан приходило дуже багато людей, він кликав всіх до покаяння, визнати свій гріх, змінити життя, адже вода очищує. Іван Хреститель закликав прийти на Йордан і хреститися. Тому люди, коли входили у ріку, залишали там свій бруд, прокляття, свою смерть в духовному сенсі.Побачив Ісуса Христа біля ріки, Іван Хреститель сказав: «Це ягнятко, Агнець Божий, невинний, який бере на себе гріхи світу». І Ісус Христос ввійшов у води Йордану. Ми називаємо це свято Богоявленням, бо було видно, як в тілесному вигляді сходить Дух Святий і голос Отця: «Слухайте його, то син мій улюблений». У той момент, коли Ісус входив у воду, він немовби взяв на себе все наше прокляття, нашу смерть, щоб стати невинною жертвою, а нам пода­рувати можливість увійти у життя вічне. Христос каже, – кожен, хто увірує і охрестить­ся, буде врятований, кожен, хто не увірує, - розминеться з даром хрещення, на жаль, залишиться смертною людиною. Щоб зробити наше життя вічним, Бог стався чоловіком, щоб піднести нас від земного - до не­бесного. Це свято – празник Богоявлення – один з найбільших у році року. А Водохрещам Його називають, оскільки в тому часі ми освячуємо воду і  окроплюємо наші домівки.

Інакше кажучи, ми у воді залишаємо смерть і бруд. Господь Бог, дотикаючись божеством води, дарує нам чистоту і освячення. Тягар наших гріхів бере на себе, щоб нас врятувати. Тому у цей день ми особливо вдячні Йому за те, що він так нас полюбив, подарував себе нам, щоб ми жили. Ще тоді на заклик Івана Хрести­теля недостатньо було просто зайти у воду і виконати якийсь ритуал. Іван Хреститель закликав: «Перемініть своє життя, готуйте шлях, бо наближається Господь, вирівняйте стежки», - каже отець Орест Фредина, настоятель церкви Різдва ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, що на Сихові.

До уваги львів’ян і гостей міста

19 січня традиційно в цен­трі Львова проводитимуть богослужіння та святитимуть воду. За словами Марти Іванишин, завід­увачки інформаційно-аналітичного сектора Львівської міської ради – дійство розпочнеть­ся о 13.00 годині на площі Ринок. Біля міської шопки для освячення води зберуться свя­щеники та віруючі різних конфесій. Торік міська рада купила спеціальну посудину з морозостійкого пластику. Вона настіль­ки велика, що води вистачить для всіх охочих!

Після освячення кожен зможе зачерп­нути собі води. Посудина з нею стоятиме на площі впродовж усього дня.

ХРИСТОС ХРЕЩАЄТЬСЯ!                                                                 В РІЦІ ЙОРДАНІ!

Різдвяний Святий вечір.

В ім'я Отця і Сина  і Святого Духа.

Уже  через пару годин розпочнеться Святий вечір. Для кожного з нас це ще й згадка про дитинство. Радісні і приємні спогади. Згадується як ми в дитинстві всі очікували того благословенного дня. Таке було нетерпіння, щоб скоріше прийшло свято. Може тому, що переживали нестатки. А на свята старались накрити стіл і це всіх вабило. На першому місці очікувалась вечеря. Бо бідність, їсти завжди хотілося. Люди бідували, не знали достатку. Виявлялось разом з тим і терпіння. Бо ми знали, що того чи іншого не має і батьки не можуть нам чогось дати. Виховувались в послуху і стриманості і це виховувало моральні якості поведінки. Росли так цілі покоління і треба сказати що це нам не завадило. Суспільство було морально загартоване.

Якщо б хтось спитав чи треба повернути ці часи зараз, звичайно ніхто не хотів би. Ми не хочемо себе обмежувати. Але коли нема того чи іншого треба проявляти терпіння. До чого я веду? Зараз кращі достатки, а терпеливості в людей менше. Особливо в молоді. Коли друзі щось мають, а батьки не можуть того дати бо не мають відповідної зарплати, то діти вередують, сердяться, вчиняють сварки. Дуже часто тікають з дому. Але ті люди які знають ціну нестатків завжди терплячіше переносять усілякі негаразди. Моя покійна мама завжди казала: - якщо є хліб, голоду нема.

В дитинстві на першому місці був святковий стіл. А тепер ми розуміємо суть Різдва.  Свічка не світить в одній точці, а розливає світло навкруги. Так і ми входимо в Різдво наче через сяйво Святого вечора. Не столи мають бути найголовнішою подією. А розуміння великого таїнства яке відкрилось людям. Я не хочу судити тих, які не замислюються що це за свято. Але так чи інакше з кожними роком нам все більше відкривається, що ж для нас зробив Христос. Він навчив нас як потрібно жити тут на землі, щоб не боятись дивитись один одному в вічі. Не соромлячись чи так я зробив чи не так. Люди жили до народження Христа в страху уявляючи Бога жорстоким. Приносили жертви відкуплення відповідно до гріха - худобу, птицю.  

Христос прийшов і все змінилося Він відкрив тайну що Бог є Любов. Читаємо Євангелію і бачимо що вона насичена Любов'ю до людини. Бог терпеливий багатомилостивий.

Молодий чоловік прийшов, спитав Ісуса як спастись? Христос відповів: виконуй заповіді і будеш мати життя вічне. І іншим відповідає: будьте милостиві як і Отець ваш Небесний милостивий є. Сонце світить на праведних і грішних, дощ для всіх. Якщо наше життя буде милостивим, то будемо мати нагороду від Бога. Ми дізнались що в тому земному житті не потрібно боятися. Що Бог є доброта і любов і приготував для нас щось величне і тут допомагає нам в земному житті. Багато людей які мають тяжкі гріхи думають: чи зможе мені Господь їх простити? Але згадаймо що на хресті розп'ятий Ісус молився: Отче прости їм. Вони Його вбивали, а Він прощав і зараз прощає. Ось такий народився Христос. Люди до Нього не знали цієї тайни. Навіть пророки багато чого не знали. Ісая знав що народиться Спаситель, але чого Він навчатиме він не знав.  Перед нами всі ці таємниці як на долоні. Щоб ми знали і про небо і про землю і про минуле і про майбутнє. Якщо ми будемо знати ціль життя, його мету, що Господь від нас вимагає, ми будемо вільні.  А як не знаємо то живемо в страху і в гріху. Це прекрасно що з Різдвом тайни відкрились і ми радіємо, прославляємо Бога в колядках що Бог послав нам Сина Свого щоб відкрити нам духовні очі. Амінь.

о. Леонід Лотоцький

 ГАРНОГО СВЯТКУВАННЯ!!!

http://metaltech.com.ua/forum/showthread.php?413-!!!