Всіх Петрів і Павлів з святом

Після закінчення Петрового посту - 12.07 в народі святкували Петра й Павла або просто "Петра". До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. До церковної служби йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були так звані мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом Апостолів Петра й Павла у яких зозуля вкрала одного "мандрика" і за це її Бог покарав - саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля "мандриком подавилася", але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.

До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і потім освятити в церкві обрядовий хліб хоча б і зерно ще було не зовсім доспіле.

В Карпатах та Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах: пекли мандрики, веселились, змагались, танцювали. Проводили обряд "копання Петра", коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на травіь накривали "стіл" з наїдками. Співали пісень:

А на Петра вода тепла,

Лиш би ся купати,

Ой на Петра личко біле,

Лиш би цілувати! (За В. Скуратівським)

В деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки в лісі чи гаю:

Ой у лісі на кленку, на кленку,

Там повісив той Андрій гойдалку...

Хоча основний леймотив свята становив початок жнив до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були перш за все хліборобами:

Святий Петро за плугом ходить,

Святий Павло волоньки водить...

У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, " парували" людей: ледачій дівці - роботящого хлопця, а роботящій - лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).

Християнська церква в цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, а з ІV ст. набуло повсюдного поширення. На честь святих, починаючи з часів Константина Великого будувалося багато храмів та називалися поселення (Петропавлівка, Петропавловська тощо).

Відомості про святих містяться в Євангелії та Діяннях святих Апостолів. Апостол Петро (попереднє ім'я Симон) син Іони з Віфсаїди, був одружений, мав дітей, займався рибальством і був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Тоді ж він був названий символічним ім'ям Петро, що грецькою означає - камінь (сирійською його звали Кифа - тобто скеля). Згодом Господь звернувся до Апостола зі словами: "Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую я Церкву Свою, - і сили пекельні не переможуть її".

Свідченням того, що Господь уподобив собі Петра було те, що Христос відвідав його дім і зцілив близьких удостоїв Апостола бути свідком Святої Божественної слави на горі Фавор і страждань в Гетсиманському саду. Незважаючи на свою любов до Ісуса Христа, Апостол Петро через свою людську слабкість тричі відрікався від Божественного Учителя. Але згодом гірко розкаявся в цьому, був прощений і, саме йому першому серед учнів Господь явився після свого воскресіння.

Після зішестя Святого Духа на апостолів Петро палко проповідував у храмах віру в Ісуса Христа, Божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в Єрусалимі, Самарії, Лідді, Йоппії, Кесарії, Антіохії, інших містах Малої Азії. Кілька разів його садовили до в'язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв Апостола. І врешті решт той прибув до Риму де викрив волхва Симона й навернув до християнства двох дружин Нерона. Останній наказав стратити Петра 29 червня 67 р., розіп'явши на хресті вниз головою (про це попросив сам Апостол, щоб підкреслити різницю своїх мук і страждань Божественного Учителя). Похований Апостол Петро був у Римі святим Климентом, а над його гробницею згодом було збудовано чудесний храм.

Апостол Павло, який спершу мав ім'я Савло, походив з м. Тараса (Кілікія) і мав права римського г ромадянина, які наслідував від своїх заможних предків. Спочатку він був у секті фарисеїв і чинив гоніння на християн. Одного разу він відправився до Домаска, щоб знайти там християн, ув'язнити їх і відіслати до Єрусалима на суд. Опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: "Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?" На що Савло сказав: "Хто ти, Господи?" Й почув відповідь: "Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити." Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: "Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми..."

Після навернення Павла у християнство, й сповнення Святим Духом інші Апостоли з недовірою поставилися до нього і спілкувалися через посередника - Апостола Варнаву, з яким Павло згодом здійснював апостольські труди в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Корінфі та Ефесі. Проповідуючи слово Боже, Апостол Павло зцілював важко хворих, але й зазнав переслідувань та нападів. Кілька разів він був чудесним образом врятований Господом (після побиття камінням та потоплення корабля) та провів два роки в ув'язненні в Кесарії. Потім цар Агріппа відправив Павла до Рима на суд Кесаря де згодом Апостола засудили на смерть і стратили усікновенням голови (через рік після смерті Апостола Петра).

Вшановуючи святих Церква прославляє Апостолів як первоверховних первосвятителів: Петра - як першого серед Апостолів, а Павла - що більше від інших потрудився.

Люди після загальної урочистої церковної відправи зверталися до Апостолів із своїми особистими сокровенними помислами: "Моли Бога за мене (за нас), святий угодниче Божий (ім'я святого), бо я щиро звертаюсь до тебе, скорого помічника й молитвенника за душу мою (за душі наші)". Особливо годилося звертатися з такою молитвою до такого святого (святої) чиє ім'я носиш. Тому це свято вважалось іменинами всіх Петрів і Павлів, яких вітали, а ті відповідно пригощали близьких та рідних. А по всіх храмах лунали слова святого Тропаря: "Між апостолами первопрестольні й усього світу навчителі. Владику всіх моліте спокій світові дарувати й душам нашим велику милість".

Наступного дня - 13.07 святкували "Собор 12-ти апостолів". Власне "собором" називали зібрання віруючих для молитовного прославлення Апостолів (від грецької - посланців) обраних Ісусом Христом для проповіді слова Божого. Хоча, окрім вшановуваних цього дня 12-ти обранців Божих, Церква також називає апостолами інших 70 учнів і послідовників Ісуса Христа.

В народі вказане свято ще називали "Полупетра" або "Петрового батька" і вважали "наполовину" меншим від попереднього. Намагалися не виконувати польові роботи та вшановували пастухів і тварин. Казали: "На Полупетра щаслива дітвора" бо не треба було гнати худобу "на пашу". Інколи варили борщ у трьох горщиках та різали трьох півників, що нагадувало (символізувало) про трикратне зречення святим Петром Ісуса Христа.