Дороги нові і старі (продовження)

     Тим часом Храм Матері Божої Неустанної Помочі на вул. Сніжній, 1  втрачає звичний вигляд свого довкілля у зв’язку з реконструкцією  прилеглої вулиці Гонти, де міняють інженерні комунікації та настил дорожнього полотна.  До наших днів цей історичний куточок Львова мало змінювався, хіба що у 1960-роках зникла скульптурна композиція Діви Марії XVIII ст., що височіла над вул. Гонти праворуч від входу до костелу Марії Сніжної, заснованого німецькими колоністами у XIV ст. (перша документальна згадка про цей костел як дерев’яний датована 1352 р., від XVII cт. він  мурований), який був міським парафіяльним аж до часу посвяти нового храму Вознесіння Діви Марії, тобто щонайменше до 1405 р. За усталеним  звичаєм, біля костелу був цвинтар.

     За свідченням колекціонера Ігоря Котлобулатова, до збірки якого належить старовинна поштівка із зображенням цього куточка Львова, за свою багатовікову історію львівський костел Непорочного Зачаття Марії Сніжної, що започаткував марійський культ у місті, неодноразово перебудовувався. Останні перебудови та реставрація відбулися у 1888-1892 рр. за проектом Юліана Захарієвича; у 1893 р. стіни храму прикрасили розписи художника Едварда Лєпшого. Листівка, що її видав Cтефан Вєруш Нємойовскі на початку ХХ ст. переконує: це була єврейська дільниця міста, що підкреслюють стафажні постаті єврейських торговців, які можна зауважити праворуч на першому плані.

     І дуже сподіваюсь, що такі (тобто кращі ) часи настануть хоч колись, і знайдену історію нашого міста прочитають ті кому вона справді не байдужа.