Трохи розумних слів!

;} Холодним січневим ранком на станції метро Вашингтона розташувався чоловік і став грати на скрипці. Впродовж 45 хвилин він зіграв 6 творів. За цей час, оскільки був час пік, мимо нього пройшло більше тисячі чоловік, більшість з яких по дорозі на роботу. Після трьох хвилин чоловік середніх років звернув увагу на музиканта. Він уповільнив свій крок, зупинився на декілька митей і поспішив далі по своїх справах. Хвилину опісля скрипаль отримав свій перший заробіток: жінка кинула гроші у футляр і, без зупинки, продовжила свій крок.

Ще декілька хвилин потім чоловік сперся ліктем до стіни і став слухати, але, незабаром, він поглянув на годинник і пішов геть. Найбільша увага музикантові дісталася від трирічного хлопчика. Його мама в поспіху вела його за собою, але хлопчик зупинився аби поглянути на скрипаля. Мама потягнула сильніше і хлопчик продовжив рух, постійно озираючись. Ця ситуація повторювалася і з кількома іншими дітьми. Всі без виключення батьки не дали їм затриматися і на хвилину.

За 45 хвилин гри лише шестеро ненадовго зупинилися і послухали, ще дев’ятнадцятеро, не зупиняючись, кинули гроші. Заробіток музиканта склав $32. Ніхто з перехожих не знав, що скрипалем був Джошуа Белл один з кращих музикантів в світі. Грав він один з найскладніших творів, будь-коли написаних, а інструментом служила скрипка Страдіварі, вартістю $3,5 мільйона.

За два дні перед виступом в метро, на його концерті в Бостоні, де середня вартість квитка складала $100, був аншлаг. Гра Джошуа Белла в метро була частиною соціального експерименту газети "Вашингтон пост" про сприйняття, смак і пріоритети людей.

Чи у буденному середовищі в непідходящий момент...

-  відчуваємо ми красу?

- зупинимося аби оцінити її?

- розпізнаємо талант в нетиповій обстановці?

Один з висновків цього експерименту наступний:

Якщо ми не можемо знайти час на те, аби ненадовго зупинитися і послухати кращі з будь-коли написаних музичних творів у виконанні одного з кращих музикантів планети; якщо темп сучасного життя настільки всепоглинаючий, що ми стаємо сліпі і глухі до таких речей,

то подумайте, як багато ми втрачаємо у повсякденній метушні?!

НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРИВІТАТИ СВОЇХ КОХАНИХ!!!