Пам’яті М...

Я дивлюсь у вікно, і мене огортає журба. А навколо – зима і усе від морозу завмерло. Вже минулося все: зустрічання, розлуки, ганьба, Тільки спогади ще про минуле кохання не вмерли. А навколо сніги замітають останні стежки. Та не здатні вони заморозити люблячу душу. Не судилось нам разом пліч о пліч пройти крізь роки. Поміж нами сніги, на які я дивлюсь непорушно. Ми літали удвох, ти зламала крило навесні, Я зимую один, і сумую – тепер мені тісно і душно. У кімнаті – тепло. У кімнаті чотири стіни Переповнені смутком як сивий полин – гіркотою. У кімнаті – спокій. Залишилися - киця і я, Залишаєшся й ти – у душі немов незагоєна рана. У хурделицю цю тихо хтось плаче – чи вітер чи я. І шепоче у ніч, закликаючи: - Де ти, кохана?!!...