Духи львівські

Духи готелеві

Подорожні, які зупинялися у старійбудівлі готелю "Жорж", нарікали на кімнату № 11,в якій траплялися дивні речі. Нічліжанам уночі з'являвся якийсь старший пан у довгому обтріпаному халаті й нічному ковпаку на голові. Він міг сидіти собі вкріслі і попихкували люлькою, а міг ворушити кочергою вогонь у коминку абоходити з кутка в куток, голосно зітхаючи і нарікаючи. Однак при першій жереакції обурення він з риданнями зникав і більше тієї ночі не турбував. Хочаслід сказати, що рідко хто після цього міг спокійно заснути.

Слава про цю кімнату швидко поширилася всією Галичиною, і настала нарешті така пора, що ніхто вже не бажав у ній поселятися. А проте це не означає, що кімната пустувала. Привид чоловіка у халаті товкся там щоночі, а його стогони чути було у сусідніх покоях. Тому вже три кімнати перестали приносити прибуток власникові готелю. І це незважаючи на те, що готель "Жорж" був улюбленим місцем постою для українського духовенства. Та привидові чоловіка у халаті однієї кімнати виявилося замало, і він почав провідувати обидві сусідні, викликаючи нічні дрижаки у суміжних покоях. Постала реальна загроза, що скільки б кімнат не пустувало, а привидові усе буде мало і він продовжить захоплювати нові території.

Врешті при перебудові старий готель зруйнували і під підвалом відкопали скелет невідомого в зотлілому халаті і нічному ковпаку. На шиї він мав міцно затягнутий шнурок, який свідчив про те, що його задушили. Невідомого поховали і розпочали розслідування. Для початку поліція виписала з готельного журналу імена усіх чоловіків, які зупинялися в 11 кімнаті до того, як там почало страшити. Список виявився досить поважний, але поволі вдалося виявити, кому належав скелет: поміщикові з Чорткова. А задушив його зять. У новому готелі, який перейняв стару назву, дух вже не з’являвся.

Зате привид панни в "Англійському готелі" на початку ХХ ст. був не такий надокучливий, навіть, я б сказав, аж надто інтелігентний. Панна інколи могла несміливо постукати у чиюсь кімнату і попрохати скляночку молока. Якщо його не було, панна з тихим жалібним плачем відходила і щезала у глибині коридору, шурхочучи довгою сукнею. А якщо у когось таки молоко знаходилося, вона невимовно тішилася. Розгадку цього духа було знайдено під час Першої світової війни, коли знову ж таки у підвалі натрапили на тлінні останки молодої жінки і немовляти. Обоє були отруєні.

Привид поштаря з великою торбою, набитою листами, ходив маленькими вуличками Личакова, де лише приватні будиночки, і кидав до скриньок листи. Однак коли господарі виходили, щоб забрати пошту, то виявляли скриньку порожньою.

На Личаківському цвинтарі є один непримітний прохід між гробівцями, потрапивши у який, водночас потрапляєш у пастку і стаєш жертвою блуду. Це означає, що доведеться довго і нудно блукати поміж гробівцями, заки виберешся на якусь нормальну доріжку, яка виведе тебе з цвинтаря. І хоча мене попереджали про можливість такої пастки, я в неї нехотячи потрапив. Мені довелося тоді проблукати зо дві години, відчуваючи, що перебуваю в якомусь іншому світі, в іншій атмосфері і чую дивні звуки, в тому числі й шелест схожий на шепіт.