Я старомодна...
- 26.05.26, 04:45
Я старомодна. Плачу із дощами.
Ціную тишу. І люблю котів.
І, часом, в темряві змагаюся зі снами,
складаючи казки. Я без "понтів"...
Якась така. Буваю одинока.
І, часом, недоречно так всміхнусь...
Буває, цілий день тріщу - сорока.
А, іноді, у кокон загорнусь.
Люблю сукенки з романтичним кроєм,
Хустки з квітками. Осінь і дощі.
Ніколи не відстоюю щось боєм.
І не кажу, що в серці й на душі.
Я старомодна. В зачісках, в манерах.
Люблю книжки, розкішні видання.
Помешкання старі, що у химерах.
Мережки, рушники і вишиття...
Літаю в мріях, хоч давно не юна.
Люблю Шопена так, як спів птахів.
Гортаю спомини, старі, як руни.
І маю купу схованих гріхів.
Я старомодна. Я люблю тумани.
Гіркий парфум з лимоном. І полин.
Зелений чай. І ковані паркани.
Вечірнє небо кольору ожин.
Люблю людей. Буває - обпікаюсь...
Та вірю в силу справжнього добра.
Малюю квіти. Вже не сперечаюсь.
Комусь - близька, а декому - чужа.
Я старомодна. Іноді, до сміху...
У кольорах люблю відтінки "беж"
І чисті вікна). Надвечір'я тихе.
І захід сонця кольору "пожеж"
Я старомодна. Трохи маю чарів.
І знаю, що все так, як має буть.
Люблю цей світ. І чорнобривці карі.
І Божі дні, що з хмарами пливуть...
26.05.2022
Людмила Галінська
2
Коментарі