З минулої краси — лишились тільки очі...
Вік, витримки та біль — все випили до дна.
Лишень душі тепло у погляді жіночім
та іскорка надій... десь глибоко... одна...
Вона змирилась з цим і дзеркало не сварить.
Лиш погляд не підводить. Чого чекати там?
Про юні свої весни у снах і досі марить,
наперекір зрадливим, швидкісним літам.
А промені тепла цілують її очі.
Це не її весна, та любо все одно...
Хто ж зрозуміє сум і радості жіночі?
І загадковий погляд в зачинене вікно...
Мережа
Коментарі
Ogma
119.05.26, 11:49
Как то не радостно!Но, не будем морализировать. Хотя, на ум приходит байка, что мы лично куем своё счастье...
Anne
219.05.26, 23:18Відповідь на 1 від Ogma
Ви уважно читали?
часи зараз такі... та й доля у кожної людини різна.
Не всі обставини залежать тільки від нас...
Nech sa paci
320.05.26, 03:26
Ця весна й не моя. Принаймні далеко не у всій повноті. Частково це залежить (залежало) від мене, а десь — і ні.
Anne
420.05.26, 03:33Відповідь на 3 від Nech sa paci
мені трапляється на очі багато цікавого матеріалу в мережі... не завжди там вказано авторство. якщо є, то я обов'язково вказую. я поважаю авторське право.
Anne
520.05.26, 03:34Відповідь на 3 від Nech sa paci
тут нібито про жінку йдеться...